Декілька днів тому військовослужбовці одного із підрозділів ЗСУ взяли в полон африканця, який воював у складі російських окупаційних військ проти України.

Полонений стверджує, що він громадянин Сенегалу, хотів емігрувати в Європу, але «випадково» потрапив на війну в Україну. У таку «випадковість» можуть повірити хіба що зовсім наївні люди, оскільки рішення добровільно піти на війну, де існує реальна загроза смерті, має бути свідомим і досить виваженим.
Що поганого Сенегалу зробила Україна і чому громадянин цієї країни вирішив із зброєю в руках воювати проти українців, які захищають свою землю і народ від російських окупантів. Очевидно, що відповідь тут однозначна. Україна ніколи і нічого не робила на шкоду Сенегалу.

Тоді які мотиви були у цього африканця, коли він вирішував йти на війну?

Можливо, у такий спосіб він хотів заробити собі грошей, але війна – це досить важке ремесло, яке далеко не кожен може опанувати. Крім того, для більшості мешканців чорного континенту кліматичні умови України є досить несприятливими, їх далеко не кожен зможе витримати, особливо в умовах ведення інтенсивних бойових дій. Також варто звернути увагу на те, що сучасна російсько-українська війна високотехнологічна, де піхота уже відіграє лише допоміжну роль, а тому коефіцієнт корисної дії від такого роду найманців, як наш полонений сенегалець, для збройних сил РФ є мінімальним. Відразу впадає в очі і те, що цей африканець досить вільно спілкується російською мовою, яка є складною для вивчення і нею не можна швидко оволодіти. Тому його початкові версії про «випадковість» участі у цій війні і щодо бажання емігрувати в Європу через Росію виглядають дуже сумнівними.

Тоді ким насправді є цей полонений африканець, як він опинися на російсько-українському фронті і якою є його справжня місія? Найближчим часом відповіді на ці питання дадуть слідчі органи України. Далі буде суд, і особа, яка брала участь у збройній агресії РФ проти України, отримає заслужене покарання. Але це уже наслідки. Тут важливо звернути увагу на те, що для недопущення подібних випадків у майбутньому, на Африканському континенті має бути значно посилена діяльність нашого дипломатичного корпусу. Це дасть можливість його мешканцям бути менш залежними від деструктивного впливу російської пропаганди, з перших рук отримувати інформацію про Україну, а урядам африканських країн — налагоджувати та розвивати з нею дружні і взаємовигідні політичні, фінансові, економічні, науково-технічні та культурні відносини.

Олег Березюк,
Інститут глобальної політики