Інформування західними мас-медіа про російсько-українську війну. Чи завжди їм можна довіряти?
Українське суспільство інформацію західних ЗМІ сприймає, як правило, позитивно, хоча на їх сторінках можуть з’являтися недостовірні і навіть відверто неправдиві матеріали, які сьогодні називаються фейковими. У гонитві за якимись сенсаціями журналісти можуть упереджено висвітлювати окремі події, а ось Росія внаслідок цього має можливість просувати вигідні для себе наративи. Отож, необхідно критично сприймати матеріали тих же європейських та американських мас-медіа, зокрема уважно їх оцінювати та користуватися тільки перевіреною інформацією.
У низці публікацій відомих західних ЗМІ про війну Росії проти України відверто повторюються наративи російської пропаганди, про що не раз згадувалося на різних рівнях. Іноді складається враження, що у такій справі все виконується під наполегливим керівництвом Москви. Ось і сьогодні знову спостерігається активізація такої діяльності. Чи це можна вважати несподіванкою?
Спочатку нагадаємо, які з американських та європейських мас-медіа помічені у розповсюдженні різноманітних фейків. Окремі наші аналітики називають серед таких американські видання Bloomberg, The New York Times, Washington Post, Politico; британські — The Economist, Financial Times, Reuters, The Guardian; німецькі — Bild, Deutsche Welle, Der Spiegel. Їх фактична підтримка Росії стає особливо інтенсивною у ключові періоди розвитку ситуації довкола російсько-української війни. Останні пів року це в основному стосується посередництва президента США Д. Трампа у справі з припинення бойових дій та відновлення миру. Ще однією такою темою можна вважати аналіз планів та дій Росії з виконання літнього наступу з подальшими ніби катастрофічними наслідками для України. Таким чином просувається низка важливих, добре відомих незмінних ідей. Не зайве їх розглянути уважніше, щоб осмислити загальну картину. Адже не даремно автори публікацій у західних виданнях раз по разу повторюють їх варіанти.
Так, висвітлюючи діяльність Д. Трампа на посаді президента, окремі європейські з американськими ЗМІ звертають увагу на його нібито проросійські погляди, внаслідок яких він стоїть на боці Росії проти України. Тобто, начебто потакає Москві та безпідставно тисне на Київ. Інакше кажучи, утримується від жорсткої критики Росії та від запровадження проти неї санкцій, одночасно призупиняючи постачання зброї Україні. У деяких публікаціях мас-медіа навіть припускається, що він взагалі втомився від своєї посередницької ролі і незабаром відмовиться від неї.
Що ж до планів літнього наступу Росії та заходів з їх реалізації, то ті ж видання це подають як критичну для України ситуацію, натякаючи, що російські війська зможуть захопити разом зі всією Донецькою та Луганською територією Херсонську, Запорізьку, Дніпропетровську, Харківську та Сумську області. Для цього у РФ нібито вже назбирані значні резерви чисельністю у 160 тис. військовослужбовців, які готові до бою. А ЗСУ начебто стрімко втрачають свої позиції на всіх головних напрямках. Не аналізуючи далі можливий перебіг подій, достатньо зауважити: час покаже.
Та зараз така «творча робота» західних мас-медіа таки відповідає інтересам Росії, яка намагається зробити все, щоб примусити Україну поступитися і капітулювати. А Москва навіть норовить нав’язати думку, що США більше не підтримують Україну, а тому ЗСУ не варто продовжувати опір і здатися. Бо згаданий літній наступ поставить Україну у ще більш складне становище. А європейські та американські ЗМІ у такій пропаганді активно допомагають Москві. Та чи всі такі оцінки та прогнози співпадають з дійсністю?
Ультиматум трампівський щодо запровадження жорстких санкцій стосовно Росії у тому випадку, якщо вона не погодиться на укладання мирної угоди з Україною до початку вересня поточного року, підтверджує, що Д. Трамп аж ніяк не на російському боці. А його начебто проросійські позиції свідчили про прагнення зберегти підстави для діалогу з Росією. Коли ж такі надії було втрачено, він взявся жорстко тиснути на Росію. І відновив постачання Україні зброї.
Такими же голослівними виявилися і застереження західних ЗМІ про спроможність ЗС РФ прорвати фронт в Україні, не кажучи вже про захоплення певних наших регіонів. Насправді масштаби та інтенсивність наступальних дій російських військ не перевищують минулорічних, а їх здобутки значно менші за набагато більших втрат. Наразі це визнають навіть російські Z-пропагандисти, а дехто з них взагалі втратили надію на те, що Росія зможе досягти якихось помітних успіхів.
Тому європейські та американські ЗМІ були змушені змінити свою риторику і об’єктивніше висвітлювати події. Кількість публікацій з позитивними оцінками рішень Д. Трампа помітно збільшилася. Як правило, повідомляється про складнощі, які Росія зазнає у фронтовій зоні, що не дозволяє їй домогтися своїх цілей стосовно України. Але прихильники фейків у руслі російської пропаганди серед ЗМІ таки є. Чимало таких знову напирають на Д. Трампа, зосереджуються та літньому наступі російського війська.
Щодо Д. Трампа, то тепер почало писатися, що якщо він запровадить обіцяні жорсткі санкції проти Росії, то вони не матимуть необхідного ефекту. І знову запущено фейк про нібито плани Москви розпочати найближчими днями чи тижнями наступальну операцію з метою захопити сім областей України. В цьому контексті знов-таки згадується про накопичення Росією резервів, які вже направлені на фронт.
До речі, на подібні публікації жорстко реагує Центр протидії дезінформації при РНБО України. Керівник Центру А. Коваленко нещодавно застерігав, що інформація про новий наступ Росії алогічна, а щодо авторів таких публікацій, то всі вони без винятку аж ніяк не второпають, що таке справжній фронт, які там відбуваються фронтові дії. Тому і строчать свої статті, беручи за основу повідомлення російських телеграм каналів, і не більше.
Тут важко не погодитися. Росія не припиняла наступу своїх військ з 2024, а по суті, з 2022-го року. Вона стабільно і вперто тисне, а якихось таких «нових наступів» немає. Є лише зміна тактики та спроби розширити лінію фронту за допомогою локальних вторгнень у прикордонні райони Харківської та Сумської областей України.
Немає і не може бути також масштабних проривів Росії на фронті. Для цього необхідна на додаток велика кількість військ, а також бронетанкова техніка. Як вважають військові експерти, для того, щоб оточити та захопити одне лише місто Суми, Росії необхідно залучити понад 150 тис. військовослужбовців. Наразі у Курській області їх знаходиться лише близько 50 тис. осіб, з яких безпосередньо на сумському напрямку зосереджено не більше третини. Всі інші — в оборонних порядках.
Приблизно така ж ситуація спостерігається на інших ділянках фронту, де Росія також не в змозі прорватися через гостру нестачу необхідних для цього сил. А резервів у 160 тисяч осіб, навіть, якщо вони у неї є, на все не вистачить. Звичайно, їх можна сконцентрувати на якомусь одному напрямку. Але це не приховаєш, оскільки такі перегрупування військ за сучасними можливостями розвідки утаємничити практично неможливо. Зараз нічого подібного не спостерігається.
Складніше визначити чи передбачити можливі дії Д. Трампа, які дійсно за характером важкопрогнозовані. Саме цим і користуються деякі експерти, стверджуючи за звичкою, що він, зберігаючи свої проросійські позиції, лише імітує зміну свого ставлення щодо Росії, чи щодо України. Але і тут неважко відрізнити правду від очевидної брехні та фейків. Їх ознаки — посилання ЗМІ на неназвані джерела в урядових та військових колах, тим більше, на якісь таємні документи. Жодний справжній чиновник чи військовий ніколи не оприлюднюватиме довірену йому закриту інформацію. Кожна особа, яка має допуск до таємної чи службової інформації, брала на себе відповідні зобов’язання, а недотримання їх вважається державним злочином, за що передбачене суворе покарання. Виявляти несанкціоновані витоки інформації спецслужби вміють досить добре.
Під час читання всієї такої інформації може виникнути цілком слушне запитання: навіщо західні ЗМІ фактично підтримують Росію? Адже це суперечить інтересам їх країн, не кажучи вже про Україну. Раніше ми вже називали низку причин такої ситуації, однак зупинимось на них більш детально.
Причин таких може бути кілька, практично всі вони на загал відомі, але зараз нас цікавлять конкретно такі, що мають відношення до поточних подій, передусім в Україні. Справді, є іноземні журналісти, редактори, а може й власники європейських чи американських мас-медіа, які дійсно свідомо виконують замовлення росіян. За це вони отримують гроші чи ще щось з вигодою. Серед них можна натрапити на таких, які працюють на Росію з власних ідеологічних міркувань. Йдеться про т. зв. лівих, євроскептиків, націоналістів та просто прихильників «руського світу».
Діяльність інших представників медійних кіл лише співпадає з інтересами Росії. Частина з таких чинить не з принципів об’єктивного висвітлення подій, а винятково з прагнення стати більш популярними. Тому вони вишукують різні сенсації, публікують їх у вигляді статей чи репортажів, на що готова реагувати читацька аудиторія. А коли таких подій чи історій бракує, то журналісти і редактори вигадують їх самотужки на основі домислів та штучно підібраних фактів з їх самовільною інтерпретацією. На жаль, є і такі «експерти», які погано або взагалі не розбираються в тому, про що пишуть.
До речі, до таких проблем нещодавно додався ще і фактор Д. Трампа. Прояви його авторитаризму, утиски ЗМІ, неусвідомлене реформування державного апарату, переслідування мігрантів, а також розв’язані торговельні війни проти ЄС і більшості країн світу призвели до того, що у нього з’явилася значна кількість недругів. До них ще долучаються його політичні супротивники з членів Демократичної партії США, які активізуються у своїх діях проти нього з наближенням проміжних виборів в країні. Такі також використовують засоби масової інформації для демонстрації свого негативного ставлення до Д. Трампа, для тиску на нього та підриву його авторитету. А низка мас-медіа взагалі активно займається його дискредитацією. В рамках загальної критики президента США, яка подекуди набуває неадекватного вигляду, викривлюються і його підходи до припинення війни Росії проти України.
Втім, є ще один чинник, який до останнього часу практично ніким не згадувався. Так, поважні західні ЗМІ мають в Москві свої кореспондентські пункти (бюро). Саме ними здебільшого і висвітлюється ситуація довкола російсько-української війни, а мас-медіа лише редагують та розміщують у себе такі повідомлення. При цьому дехто з працівників таких корпунктів, в тому числі з їх керівників, є громадянами Росії або мають російське походження. Такі ж особи працюють і в центральних апаратах європейських і американських ЗМІ. Більшість із них пов’язана в тому числі з російськими засобами масової інформації. Не виключено, що вони можуть працювати під контролем російських спецслужб, а тому виконують певні завдання з висвітлення подій в руслі певних інтересів. Не важко зрозуміти — чиїх. Про це можуть свідчити також скоординовані дії російських представників у західних ЗМІ з організації та просування окремих інформаційних «вкидів». Одним із таких прикладів може послужити поширення тих же повідомлень про наміри Росії розпочати широкомасштабний наступ вже найближчим часом. Повідомлення з’являлися синхронно одразу ж у кількох різних виданнях.
Подейкують, що до такої справи можуть бути причетні керівники московських представництв агенції Bloomberg — Ю. Федорінова (до того працювала у російській газеті «Ведомости»), видання The New York Times — А. Трояновский (раніше очолював бюро The Washington Post; має російське походження) та журналу The Economist — А. Островский (колишній журналіст газети Financial Times; виходець із Росії).
Крім того, західні журналісти активно співпрацюють з російськими чиновниками, військовими, воєнкорами та, навіть, кадирівцями і Z–пропагандистами. А потім під їхнім впливом пишуться статті маніпуляційного та проросійського характеру. Такий факт відзначило і засудило подібну практику Міністерство закордонних справ України. Приводом для цього стала стаття журналістки видання The New York Times Н. Гайтман, яка була написана за результатами її перебування в Курській області у супроводі бойовиків російського підрозділу Ахмат.
На жаль, українські експерти та ЗМІ не в повній мірі усвідомлюють ситуацію, сприймаючи публікації європейських та американських видань без критичного переосмислення. А іноді їх фейки, як достовірні факти, стають предметом публічних дискусій. У підсумку українська суспільна думка дезінформується. Зрозуміло, на чию користь.
Те, про що йдеться у дописі, не потребує додаткових уточнень. Ясно стає одне: завжди потрібно піддавати сумніву те, що з’являється у західних ЗМІ, аби якими авторитетними вони не вважались. І не поспішати з оцінками чи прогнозами, ознайомлюючись з неперевіреними публікаціями.
А ось пояснення і такої ситуації, і причин її оприлюднення має стати ще одним із пріоритетних напрямів роботи органів інформаційної протидії України. Наразі вони вже приділяють увагу даній темі. Тому незабаром вдасться перекрити і цей канал дезінформаційного впливу на Україну.
Олег Галан,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровані штучним інтелектом)
