Санкції США проти Росії та їх передбачувані наслідки

Президент США Д. Трамп, через непоступливість Путіна у питанні припинення війни проти України, змінив своє ставлення до Росії і взявся тиснути на неї вдаючись до санкцій;
втім, у такий спосіб Вашингтон намагається не тільки відновити мир в Україні, а й радикально послабити Росію як свого військового супротивника та конкурента на світовому ринку енергоносіїв;
наразі внаслідок дієвих спільних зусиль США та ЄС державна система Росії разом з її економікою вже деградують, а також підриваються її можливості щодо продовження війни;
 отому у перспективі ЗС РФ будуть змушені знизити інтенсивність бойових дій на фронті. А потім перед Москвою постануть інші проблеми, пов’язані зі збереженням російської економіки та самої Росії.

На розвиток ситуації довкола війни Росії проти України відчутно вплинуло те, що президент США Д. Трамп перейшов до відкритого тиску на режим Путіна у спосіб запровадження санкцій проти відомих компаній «Роснефть» і «Лукойл». Ці підприємства російської нафтогазової галузі вважаються провідними, а тому такі санкції найбільш болісні для РФ. При цьому США скоординували свої дії з ЄС, який ухвалив власний — 19-й пакет стосовно Росії. Пакет також стосується російської енергетики. Наразі США разом з ЄС готують стосовно Російської Федерації нові, не менш вразливі санкції.

Більшість експертів вважає, що Д. Трамп змінив свою позицію стосовно Росії, бо нарешті усвідомив, чого насправді прагне домогтися Путін: затягувати переговори з тим, аби мати час для реалізації своїх планів щодо України. Усвідомивши це, Д. Трамп публічно визначив такі путінські плани, як знищення Української держави.

Зрештою, Д. Трампу все це і раніше було відоме. Він лише, так би мовити, окреслював свою лінію, якою передбачається виснаження Росії у спосіб підштовхування її до продовження проти України війни, але без якихось значних здобутків. Для того США знижують світові ціни на нафту, маючи на меті ліквідувати Російську Федерацію, як головного джерела військових загроз Америці, а також конкурента на світовому ринку енергоносіїв.

На сьогодні Д. Трамп в основному вже досяг бажаного. Так, економічна ситуація в Росії різко погіршилась і щораз ускладняється без будь-яких реальних її позитивних змін у перспективі. До того ж, Росія фактично втратила європейський ринок нафти та газу і ніколи вже не зможе відновити свої позиції на ньому, оскільки її місце впевнено займають США.

Тому Д. Трамп перейшов до відкритого етапу з реалізації своїх намірів, тобто, демонструє свою роль та значення як провідного світового лідера, спроможного зупинити Росію і знищити її як імперію зла. І як наслідок, він не тільки заслужить Нобелівську премію миру, але й залишиться в історії на рівні з Р. Рейганом, який зорганізував розпад Радянського блоку та СРСР.

Втім, у будь-якому випадку головне для України, щоб російська економіка вже найближчим часом остаточного зруйнувалася. А саме — протягом наступних шести місяців, коли американські санкції діятимуть повною мірою. І тоді Москва не тільки не матиме можливості продовжувати війну проти України, але і зіткнеться з реальною загрозою дезінтеграції Росії з тих же причин, які призвели до розпаду Російської імперії в 1917 році та Радянського Союзу — в 1991 році.

Дехто з політологів відкидає такий сценарій розвитку подій. Бо вважає, що Росія зможе обійти нові санкції, як вона це робить з вже існуючими. При цьому, принаймні Китай далі імпортуватиме нафту з Росії. А цінові скидки на неї можуть зберегти серед її покупців також Індію. Звичайно, Росія втратить частину нафтових доходів, але це не буде для неї летальним. Тому вона зможе продовжувати ведення війни, хоча і з меншою інтенсивністю. А застосовуючи жорсткі заходи державного управління економікою мобілізаційного характеру, Москва зможе зберегти економічну дієздатність та, відповідно, цілісність країни.

Про це традиційно балакав президент Путін на прес-конференції 24 жовтня ц.р. Він визнав, що наступні санкції матимуть негативні наслідки для Росії. Однак, за його словами, вони не будуть критичними для російської економіки. Крім того, він наголошував, що неможливо замінити російську нафту на світовому ринку якоюсь іншою. Бо в разі відмови від неї різко зростуть світові ціни на вуглеводні, в тому числі на бензин у США.

Хоча, Путін очевидно усвідомлює, до чого може призвести посилення санкцій проти Росії, особливо з боку США, які зберігають своє домінуюче положення у світі та примушують інші країни з ними рахуватися. Тим більше, що США об’єдналися з ЄС і разом тиснуть на Російську Федерацію. Таким чином не справдилися надії Кремля порозумітися з Д. Трампом, який начебто був прихильний до Росії, підтримував її та був на антиєвропейських і антиукраїнських позиціях.

Нічого з того не сталося і не могло статися, оскільки це було лише хибними баченням, яке сформувалося у Путіна на основі оцінок та прогнозів його радників і спецслужб. Своєю чергою, ті доповідали Путіну не те, що відбувалося насправді, а те, що йому хотілося почути. Тобто, повторилася та ж ситуація, що і під час його очікувань швидкої перемоги над Україною. Однак, Путін все ще сподівається на краще для себе, а тому і відправив до США свого посланця К. Дмитрієва аби той якось врегулював проблеми, що виникли у російсько-американських відносинах.

Зважаючи на цілі Д. Трампа, про які йшлося вище, подібні спроби Путіна приречені. Йому не вдасться зупинити ті процеси, які вже ініціював президент США. Про це свідчить реакція на американські санкції Індії та Китаю, які наразі є найбільшими покупцями російської нафти. Від неї вже фактично відмовився головний індійський нафтовий холдинг Reliance Industries. Інші індійські компанії скоріш за все робитимуть те ж саме. Імпорт російської нафти також призупинили великі державні компанії КНР, такі як PetroChina, Sinopec, CNOOC та Zhenhua Oil. Приватні китайські компанії її ще купують, однак утримуються від укладення з російськими поставниками довгострокових контрактів.

Причому, запровадження Сполученими Штатами Америки таких санкцій стосовно Росії не викликало якоїсь паніки на світовому ринку нафти через її можливу нестачу. Світові ціни на нафту дійсно зросли, але лише на 3 %. Тимчасово. Повідомлення про наявність достатніх запасів нафти у США та здатність Саудівської Аравії і інших країн замінити російські поставки ситуацію стабілізували. Тому Росія опинилася перед прямою загрозою втратити до половини своїх нафтових доходів, які і так вже скоротились на понад 20 % в період з січня до вересня поточного року. Тобто, замість 10 млрд дол. за місяць, які РФ зараз має від експорту нафти, вона отримає 5 млрд дол. І це якщо збережуться нинішні ціни. Та вони обов’язково впадуть. І вже у наступному році російська нафтова промисловість може стати збитковою.

Чогось іншого Росія практично не імпортує внаслідок західних санкцій, що вже призвело до виникнення кризи у її вугільній, металургійній та лісовій галузях. За оцінками їх представників, ситуація зараз гірша, аніж була в 1990-х роках. Компенсувати зараз втрату нафтових доходів Росія не спроможна, що наблизить її економіку до межі колапсу. Тому станеться те, про що згадувалося вище: вона не тільки не матиме можливості продовжувати війну, але і зіткнеться з глибокою соціально-політичною кризою.

Більш детально стан російської економіки йшлося у нашій статті «Перспективи Росії з продовження війни». До неї можна додати деякі нові аспекти.

Зокрема, через загальне погіршення стану російської економіки, в другій половині 2025 року виникли проблеми у роботі галузей, пов’язаних з військово-промисловим комплексом. За даними «Росстату», у вересні «виробництво готових металевих виробів» впало на 1,6 % у порівнянні з попереднім роком. В серпні поточного року воно ще зросло на 21,2 %, а за весь минулий рік на 31,6 %.

Водночас зростання бюджетного дефіциту у переважній більшості російських регіонів змушує скорочувати грошову винагороду за підписання російськими громадянами контрактів на військову службу для участі у війні. Це вже сталося в Чувашії, Татарстані, Марій Ел, Нижегородській, Ульяновській та Самарській областях, Ямало-Ненецькому автономному окрузі та Башкортостані. Зокрема, таке найбільше скорочення спостерігалось у Самарській області — в 9 разів, з 3,6 млн руб. до 400 тис. руб.; у Татарстані — в 7 разів, з 2,7 млн руб. до 400 тис. руб.; у республіці Марій Ел — в 6,5 разів, з 2,6 млн руб. до 400 тис. руб.; у Чувашії — в 5,3 рази, з 2,1 млн руб. до 400 тис. руб.

Цим також можна пояснювати зменшення кількості бажаючих укладати контракти та йти на війну. У серпні – жовтні такий показник знизився втричі — з 30 до 10 тис. осіб за місяць. Відповідним чином послаблюється можливість Росії продовжувати війну, яку вона називає «СВО».

Нові санкції США та ЄС позначатимуться на всіх розглянутих процесах, через що Росія опиниться у досить складній фінансово-економічній ситуації. А для самого Путіна така ситуація стане просто безвихідною.

Так, єдине, що залишається у нього, щоб покращити економічну ситуацію в Росії, — припинити війну. Це не усуне головні проблеми російської економіки, які пов’язані з падінням світових цін на нафту, однак, принаймні, дасть змогу знизити військові видатки та позбутися частини західних санкцій. Тим самим будуть створені умови для поступового виходу країни з економічної кризи.

Щоправда, для Путіна це буде крахом мети всього його життя, що він вважає неприпустимим. Саме тому і відмовляється припинити війну, навіть якщо подібний курс наближає Росію до катастрофи. Хоча, кремлівська пропаганда повсякчасно галасує про її перемогу. Особливо коли більшість росіян абсолютно байдужі не тільки до т. зв. російськомовного населення України, але і до жителів в окремих регіонах самої Росії, де побутові умови жахливі. А за припинення війни в даний час виступає понад 90 % росіян.

На це Путін також не зважає. Тому Росія і рухається по найгіршому для себе шляху, по якому свого часу йшли Російська імперія та СРСР. Хоча обставини їх розпаду різні, але підґрунтя розпаду схожі, тобто мають спільні риси.

По-перше, це виснаження економіки внаслідок війни та зовнішніх санкцій. По-друге, втрата здатності виробляти основні види продукції, які забезпечують життєдіяльність країни, та неможливість їх придбати за кордоном. По-третє, загострення соціально-економічної та політичної ситуації в країні. По-четверта, поширення сепаратизму в регіонах на економічному, соціальному та політичному підґрунтях. По-п’яте, початок масових акцій громадської непокори, заколот або революція в державі. По-шосте, розпад країни, виникнення на її території збройних конфліктів і їх переростання у громадянську війну.

На теперішній час Росія впевнено рухається по першому зі згаданих напрямів, а ситуація в країні містить у собі елементи всіх інших. Про економічну кризу в РФ вже згадувалося. Тому звернімось до інших аспектів.

Виготовляти Росія самотужки практично нічого не може, імпортуючи через це із КНР 90 % всіх промислових товарів. Звичайно, ж не задарма. А грошей їй вже бракує. Тому після стрімкого зростання обсягів торгівлі між Росією та КНР у минулі роки, зараз вони почали зменшуватися. Так, з січня по вересень поточного року такий показник, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, впав на 9,4 %.

З літа поточного року до цього додається нестача у Росії бензину та продуктів харчування, які вона також змушена закуповувати за кордоном. А у російських регіонах вже порушується питання про заборону їх вивозити за межі своєї території. Відповідним прецедентом стало рішення місцевого керівництва про заборону вивезення картоплі з Калінінградської області РФ.

Є повідомлення й про акції громадянської непокори. Поки що вони обмежені за масштабом, але демонструють, що російське суспільство не таке вже й інертне, як це здається на перший погляд. Одним із таких найбільш резонансних прикладів стала антипутінська і антивоєнна акція протесту молоді у м. Санкт-Петербург 15 жовтня. Приводом послужив арешт вуличної співачки Д. Логінової за виконання нею антивоєнної пісні. Така подія демонструє, що режимом Путіна молодь вже не задоволена. І це незважаючи на всі зусилля кремлівської пропаганди у справі з зомбування росіян.

І, нарешті, влада Росії відкрито почала віщувати про заколот проти неї. Так, ФСБ звинуватила колишнього російського олігарха М. Ходорковського, який живе у Лондоні, та 22 членів «Антивоєнного комітету» у підготовці в РФ державного перевороту. Можливо, це і вигадки російської спецслужби, але активні чистки у російських правлячих колах вже здійснюються. Поки що їх не можна порівняти з тим, що відбувалось у колишньому СРСР в 1930-х роках, однак фактів арештів та вбивств російських посадовців і бізнесменів більш, ніж достатньо.

В обстановці, що складається в Росії, врятувати її або хоча б стримати процеси дезінтеграції можна лише за допомогою впровадження міцної та мудрої влади. А такої там вже немає. Путін явно не володіє ситуацією, про що засвідчують його публічні виступи. Те, що він говорить про економічні питання, привселюдно спростовують навіть члени російського уряду. А в деяких випадках вони взагалі відмовляються виконувати його розпорядження та чинять на свій розсуд.

Зі свого боку, військові вочевидь обдурюють Путіна щодо ситуації на фронті та можливості країни протидіяти на свою користь. Про даний факт ще раз свідчить доповідь начальника генерального штабу ЗС РФ В. Герасимова під час наради Путіна з російським військовим командуванням 26 жовтня ц.р. Як відомо, Герасимов стверджував, що збройні сили Росії оточили значні угруповання ЗСУ у містах Покровськ та Куп’янськ. Крім того, було оголошено про успішне випробування крилатої ракети з ядерним двигуном «Буревесник». А насправді такого випробування не виконувалося.

Згідно з деякими оцінками, Путін таки знає про реальний стан справ, а вищезгадана нарада, яка активно висвітлювалась ЗМІ, була нічим іншим, як піар-акцією. Мета — продемонструвати міць та успіхи Росії у війні проти України, і приурочили її до візиту в США путінського посланця К. Дмитрієва. Можливо, це і так насправді, однак дії Кремля лише ще раз демонструють абсолютну безглуздість таких вчинків, оскільки те, що відбувається на фронті і в якому стані знаходяться російські ядерні програми, добре всім відомо.

Наведені факти засвідчують, що державна система Росії деградує, як і її економіка, військово-промисловий комплекс та збройні сили. І це стає очевидним. А санкції з боку США та ЄС прискорюють такий процес.

На сьогоднішній день це вже підтверджується неспроможністю росіян домогтися бажаного успіху на фронті. Росія лише його імітує, намагаючись одночасно тиснути на США різноманітними піар-акціями. Але, переламати ситуацію на свою користь вона не спроможна. Поки що Росія ще здатна продовжувати війну, однак витрачає для цього останні сили та ресурси. Тому, навіть якщо Путін відмовиться припинити бойові дії, то у найближчій перспективі ЗС РФ таки будуть змушені знизити їх інтенсивність, а потім і звести до мінімуму.

А згодом перед Кремлем постануть конкретні проблеми з підтримання стабільності в країні та недопущення розпаду економіки, а з нею і всієї держави.

Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)