За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики «Проблемні питання транскордонного співробітництва та шляхи їх вирішення»
«Європейська інтеграція сьогодні – це насамперед визначення для громад нового шляху у справі розвитку»
Дійсно, з якої причини тематика транскордонного співробітництва обговорюється саме в Ужгороді, на Закарпатті? Бо Закарпаття історично є головними воротами України до ЄС. Ми є центром транскордонного співробітництва, де на території чинні всі транскордонні програми. Якщо у Львові програма лише «Україна-Польща», якщо у Чернівцях «Україна-Румунія», то в Закарпатті чинні і «Україна-Польща», і «Україна-Румунія», і, зокрема, «Україна-Румунія-Словаччина-Угорщина».
Якщо вести мову про попередні роки, то ми були у пошуку партнерів, з якими мали написати проєкти цих програм. А вже сьогодні, завдячуючи всім консульським дипломатичним установам, практично всі 64 місцеві громади мають партнерів із всіх щойно названих чотирьох країн, і можуть писати проєкти. Ми прагнемо трансформувати прикордонну інфраструктуру, залучати європейські гранти та створювати безпековий простір разом із нашими сусідами. Синергія влади, дипломатів та громади — це ключ до успішної інтеграції.
Проєкти пишуться, як їх називають, дзеркальні. Всі ми знаємо про програми міжнародної підтримки, але у нас є одна проблема із співфінансуванням. Програми з обов’язковим 10% спільним фінансуванням, що обов’язково, і плюс 10%, коли ці 10% повертаються після того, як проєкт реалізується.
На Закарпатті реалізується багато проєктів, де бенфіціарами виступають органи місцевого самоврядування та комунальні установи. І якщо раніше основним завданням був пошук партнерів для участі в спільних грантових програмах, то нині громади краю стикаються з проблемою співфінансування цих міжнародних проєктів. Якщо ми будемо напрацьовувати якісь звернення до уряду, то маю чотири конкретні пропозиції. Це конкретні пункти:
- розглянути можливість створення державного поворотного механізму співфінансування проєктів міжнародної технічної допомоги, що реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу;
- опрацювати можливість створення револьверного фонду підтримки реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги, який забезпечуватиме тимчасове покриття витрат, що компенсуються донорами після завершення реалізації проєктів;
- передбачити можливість використання такого механізму для підтримки органів місцевого самоврядування, комунальних установ і підприємств, агенцій регіонального розвитку, закладів освіти та науки, а також громадських організацій, які є допустимими реципієнтами програм міжнародної технічної допомоги;
- розглянути можливість формування такого фінансового інструменту у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями та програмами Європейського Союзу.
Це дасть можливість мати такі проєкти, де буде цей фонд повертатися на цю програму. Якщо держава на це погодиться і окремим рядочком буде у державному бюджеті так званий револьверний фонд, то проєкти будуть реальні. Бо це повернення буде знову у фонд, якщо реалізується та чи інша установа. І далі буде повертатися на співфінансування інших проєктів.
Дуже добре, що нещодавно парламент ухвалив Закон, який дозволяє органам місцевого самоврядування доплачувати працівникам, що беруть участь у міжнародних та технічних програмах транскордонного співробітництва. Адже раніше не було такої можливості доплачувати. Зараз такий крок зроблений, це дуже добре.
Як відомо – кадри вирішують усе. І зараз для того, щоб брати участь у міжнародних проєктах, громади повинні мати працівників, які будуть займатися лише питаннями міжнародної транскордонного співробітництва. Це така собі інвестиція у майбутнє громади.
І підбиваючи підсумки, скажу, що європейська інтеграція сьогодні – це не лише адаптація до законодавства європейського. Насамперед це визначення для громад нового шляху в розвитку сталості, енергоефективності та транскордонного та міжнародного співробітництва для вирішення спільних викликів.
Мирослава ЛИВЧ,
керуюча справами Закарпатської обласної ради
