«Трамп прийде — порядок наведе»
Це гасло нам досить часто доводилось чути до, і під час нинішньої президентської кампанії у США. Варто зазначити, що щось подібне звучало і на минулих президентськіх виборах в Америці, тільки тоді говорили, що «Байден прийде — порядок наведе». Який порядок навів Байден уже усім відомо, і саме за цей «порядок» його критикував Дональд Трамп і опоненти демократів з республіканської партії.
Відомо, що під час президенства Джо Байдена Путін здійснив повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши усі існуючі норми міжнародного права і зруйнувавши нинішню систему міжнародної безпеки. У цей період ООН перестала впливати на політичні процеси у світі, а Америка повністю втратила позиції глобального лідера.
Під час виборчої кампанії одним із основних гасел Дональда Трампа було-«Зробимо Америку знову великою», І ще Трамп обіцяв завершити війну в Україні за 24 години. Але, після офіційного вступу Дональда Трампа на посаду Президента США виявилось, що його слова розходяться з ділом. Крім того, епатажні заяви Трампа щодо Гренландії, Канади і сектору Газа викликали значний резонанс у всьому світі.
Не до кінця зрозумілою є його політика і щодо України. Замість того щоб чітко задекларувати свою позицію і збільшити допомогу США у війні України з Росією, Трамп почав загравати з Путіним і вести з ним якісь кулуарні переговори. Неоднозначно була сприйнята і його заява про те, що за допомогу у війні з Росією Україна має розраховуватись із Сполученими Штатами своїми природними ресурсами. Відомо що на неї тоді досить жорстко відреагували лідери Німеччини і Франції Олаф Шольц і Еммануель Макрон.
Сьогодні Дональд Трамп поводить себе не як лідер великої держави, якою безперечно є Америка, а як дуже далекий від політики комерсант. Трамп, як бізнесмен, має розуміти яку ціну має репутація у діловому світі. Серед бізнесменів недотримання слова і порушення взятих на себе зобов’язань дуже часто веде до втрати довіри, що в кінцевому результаті може завершитись банкрутством компанії і втратою бізнесу.
Такі самі принципи діють і в політиці, тільки наслідки тут є більш значними і трагічнішими. Обіцянку завершити війну в Україні за 24 години Трамп уже не виконав. Його слова виявились лише пустою декларацію, що підриває довіру до нього, як Президента США і глобального політичного лідера. Більше того, згідно з Будапештським меморандумом Америка разом з Росією є гарантами безпеки України, в обмін на її відмову від третього у світі арсеналу ядерної зброї.
Відомо, що Росія здійснила збройне вторгнення в Україну, чим повністю порушила взяті на себе зобов’язання. Щодо Сполучених Штатів, то тут можна стверджувати, що і ця країна не до кінця виконала взяті на себе зобов‘язання в частині гарантій безпеки України згідно з Будапештським меморандумом.
Незважаючи на усі бравурні заяви Трампа ми бачимо, що його прихід до влади у Вашингтоні не дуже вплинув на поведінку Путіна. Президент РФ продовжує вести агресивну війну проти України, а кулуарні переговори Трампа і Путіна про долю України без участі України підривають довіру не лише до нинішнього Президента США, а й до усієї Америки. За таких обставин Україна у протидії російській збройній агресії змушена шукати собі більш надійних і послідовних, ніж Сполучені Штати, союзників.
Очевидно, що природніми союзниками для України тут є усі країни Європи, оскільки, у разі її поразки у війні з РФ, кожна з них у будь-який час може стати новою жертвою російської агресії. Якщо Дональд Трамп і надалі буде проводити таку політику і загравати з Росією, то він точно не зробить Америкою знову великою. Більше того, швидше за все він може зробити її ще меншою, ніж вона була за часів правління Байдена і демократів.
Крім того, епатажна поведінка Трампа на міжнародній арені і втрата Америкою лідерських позицій у світі може завершитись відмовлю Європейських країн від участі у НАТО і підштовхнути їх до створення власних сил регіональної безпеки. Очевидно, що у створенні такого оборонно союзу мають бути зацікавленими усі країни ЄС, і у першу чергу ті, які є найближчими сусідами агресивної і малопрогнозованої Росії.
За таких обставин Україна є потенційним і бажаним кандидатом у члени нового Європейського оборонного об’єднання держав, оскільки вона значно посилить його обороноздатність, а загартовані в боях з Росією Збройні Сили України зможуть стати надійним щитом Європи, що дасть можливість їй протистояти будь-якому агресору і знову зробить іі більш вагомою і впливовою у всьому світі.
Олег Березюк
Інститут глобальної політики
