Москва має дуже великі амбіції, але вона вибудовує свої міркування на хибних наративах
За матеріалами круглого столу на тему «Воєнно-політичний союз Туреччини й України як фактор безпеки і стабільності в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні»
Порушу тему поточної ситуації у війні Росії в Україні та деякі передбачення щодо пов’язаних з війною подальших подій.
Теперішню російсько-українську війну з багатьох факторів та міркувань можна вважати однією з найбільш важливих таких подій сторіччя, яка обов’язково призведе до реструктуризації східної Європи. Питання: що відбуватиметься упродовж наступних 15 років? Росія зараз намагається відновити свої колишні імперські позиції. Можна навіть казати, що це нова, найбільш технологічна і сучасна фаза російської революції.
Свого часу ми віншували визнання незалежності України та кавказьких республік тощо. І зараз для нас важливо, щоб вони зберегли свій набутий незалежний статус, коли Росія воює за відтворення радянської ери. Досить поглянути на її воєнні операції в Грузії, у Чечні, в Криму, під час яких Путіну вдалося окупувати Грузію у 2008-му та Крим у 2014-му роках. В Туреччині стежили за цими подіями, сприймаючи їх з великим обуренням. І ось апетит Путіна зріс так, що він захотів накласти лапу і на Україну, як це він зробив з Грузією, Чечнею та Кримом. Сполучені Штати разом з європейськими країнами без затримки зреагували з тим, щоб захистити Україну від загарбницьких планів Росії. Так, у Москви дуже великі амбіції, але вона вибудовує свої міркування на хибних наративах, дотримується своєї політики, яка приречена.
Але ми можемо бачити також, як Сполучені Штати, особливо зараз, демонструють своє байдуже ставлення до факту нападу на Україну, як свого часу ставилися до подій у Грузії та Криму. Тим не менш, зараз Москва відчує, як їй серйозно протистоятимуть країни усього світу, так чи інакше включно з Китаєм.
Росія надає пріоритет застосуванню військової сили щодо НАТО. Однак, Росія не досягла і не досягне того, на що сподівається. Українці успішно відбивають її агресивні напади. Так, до речі, як свого часу це успішно робила Фінляндія. І це зараз згадується, оскільки виникає небезпека захоплення балтійських країн…
Щодо планів України, то зараз йдеться про її потребу розгортати, так би мовити, захисну парасольку НАТО. Звісно, Москва, якщо звернутися до її історії, кілька століть поспіль відзначалася загарбницькими бажаннями. Путін з’явився у геополітичній історії, в тому числі в історії Туреччини, внаслідок своєї участі у збройних конфліктах, які загрожують багатьом країнам, зокрема, країнам балтійським і Дунайського басейну тощо.
Це позначається в тому числі на їх екології, зокрема має відношення до річкових систем, що поєднують Анатолію, Кавказ, країни Каспійського басейну. Не можна при цьому не згадати про нашу Туреччину в контексті загальної економічно-географічної ситуації, оскільки вона тісно пов’язується з системами інших країн. Це геополітична реальність, однією з найбільш важливих сторінок якої зараз є події в Україні.
Турецькі геополітичні зв’язки з Україною, зв’язки історичні надзвичайно важливі. Історія дала унікальну можливість різним країнам — Туреччині, Грузії, Україні та багатьом іншим — об’єднатися, щоб вони вжили рішучих заходів для захисту себе та регіону. В тому числі маю на увазі Румунію разом з Польщею. Балтійським країнам об’єднуватися необхідно з кавказькими країнами разом з Туреччиною. Усе таке співробітництво стосується різних галузей: економічної, дипломатичної, військової.
Слід зазначити, що завдяки США та союзникам можна було запобігти російській експансії. І співробітництво між країнами регіону — це єдиний шлях до стабілізації миру.
Дуже дякую за запрошення. Мої найщиріші побажання миру в Україні.
Юджель Озтюрк,
засновник Міжнародної наукової платформи «Дослідження Східної Європи»,
доктор історичних наук, професор, викладач історичного факультету
Університет Сакар’я (Sakarуa University), Туреччина
