Аналіз макроекономічних показників, які наводяться різними джерелами та в цілому співпадають, засвідчує перехід російської економіки від стану стагнації, в якому вона опинилася наприкінці минулого — на початку поточного року, до рецесії. Тобто, економічний застій трансформується у падіння. Зокрема, виходячи з усереднення наявних даних, приріст ВВП РФ у першому півріччі 2025 року можна оцінити на рівні 1,5 %, в той час, як за аналогічний період минулого року він становив близько 4,5 %. Приблизно такий же рівень в 1,5 % очікується і за підсумками поточного року, тоді як у 2024 році цей показник становив 4,1 %. На погляд незалежних експертів, показник в 1,5 % наближається до статистичної похибки. Тобто, зростання валового внутрішнього продукту Росії за перші шість місяців поточного року можна вважати нульовим.

Суттєво погіршилась також ситуація у фінансовій сфері Росії. Так, плановий дефіцит державного бюджету Росії на 2025 рік був визначений в 1,17 трлн руб. Однак, у травні ц.р. уряд країни був змушений переглянути його, збільшивши втричі — до 3,79 трлн руб. Це в шість разів перевищує показник 2024 року. А восени він знову може бути збільшений. З огляду на зазначене, планується або вже виконується скорочення бюджетних видатків за більшістю із напрямів, окрім коштів, передбачених на військові цілі.

Не припиняється зростання інфляції. За офіційними даними, у перші п’ять місяців поточного року вона зросла на 3,57 %, що перевищує відповідний показник минулого року. При цьому уряд РФ переглянув прогноз інфляції на 2025 рік у бік погіршення з 4,5 % до 7–8 %.

Втім, насправді рівень інфляції в Росії значно потужніший. За свідченнями пересічних росіян, що підтверджують оцінки незалежних експертів, в січні-червні поточного року ціни на основні види товарів зросли на 20-30 %.

Аби пригальмувати інфляцію, Центральний банк Росії утримує кредитну ставку на рівні 20–21 %, що є одним із найвищих рівнів серед розвинутих країн.

Станом на середину липня ц.р. повні статистичні дані щодо підсумків роботи економіки Росії у першому півріччі поточного року ще не оприлюднювались. Разом з тим, певні оцінки щодо цього питання можна зробити на основі наявної інформації щодо стану найбільш важливих галузей та окремих показників.

 Так, з початку поточного року робота промислового комплексу Росії в повній мірі відповідає характеру держекономіки. Стагнація або рецесія спостерігається у більшості її галузей, за винятком тих, які прямо, чи опосередковано пов’язані з війною. Але і їх проблеми збільшуються.

За перші шість місяців ц.р. промислове виробництво зросло лише на 1,3 %, тоді як у 2024 році воно збільшилось на 5,2 %. В той же час, ситуація у різних галузях має суттєві відмінності.

Як зазначалося вище, найкращі показники — у військової промисловості та пов’язаних з нею виробництвах. В січні — червні 2025 року найбільший приріст у річному вимірі мав місце у випуску таких виробів:

• бронетанкова, авіаційна та морська техніка військового призначення (класифікуються як інші транспортні засоби) — (+) 37 %; за аналогічний період 2024 року — (+) 30 %;
• лікарські засоби та матеріали, які використовуються з медичними цілями та у ветеринарії (використовуються для лікування поранених) — (+) 16 %; (+) 18 %;
• комп’ютери, електронні та оптичні вироби (застосовуються у військовій техніці) — (+) 15,6 %; (+) 30 %;
• готові металеві вироби, окрім машин та обладнання (кодована назва зброї та боєприпасів) — (+) 12,8 %; (+) 35 %;
• хімічні речовини та хімічні продукти (включають порох та вибухівку) — (+) 2,6 %; (+) 10 %;
• текстильні вироби (військова форма, намети, спальні мішки, маскувальні сіті тощо) — (+) 2,4 %; (+) 14 %.

Тобто, постійна позитивна динаміка спостерігається лише у справі з випуску бронетанкової, авіаційної та морської техніки і лікарських засобів. Очевидно, це стосується і ракет, однак неясно до якої категорії вони відносяться у статистиці. Приріст виробництва комп’ютерних та електронних систем, а також військової амуніції впав в два — три рази.

Знизились обсяги виробництва низки інших видів продукції, а також видобуток більшості корисних копалин. Насамперед, серед них можна відзначити:

• автотранспортні засоби — (-) 13,7 %;
• будівельні матеріали — (-) 6,7 %;
• гумові та пластмасові вироби — (-) 3,4 %;
• одяг — (-) 2,3 %;
• вироби із дерева — (-) 1,9 %;
• виплавка сталі — (-) 5 %;
• видобуток природного газу — (-) 3,5 %.

Без змін фактично залишилися виробництво електротехнічного обладнання та харчових продуктів, а також видобуток вугілля і нафти.

 Підсумки роботи сільського господарства Росії можуть бути адекватно оцінені лише восени поточного року після збору врожаю. Однак, ситуація в галузі вже зараз доволі неоднозначна.

За офіційними даними, протягом першого півріччя ц.р. виробництво сільськогосподарської продукції збільшилось на 1 %, що фактично є стагнацією. Втім, багато хто з експертів оцінюють галузь як таку, що опинилася у передкризовому стані. Про що свідчить зменшення обсягів посівів більшості із культур та зниження поголів’я сільськогосподарських тварин. Суттєво скоротився випуск тракторів, комбайнів та іншої техніки, що стало наслідком падіння попиту на неї.

 Складна ситуація спостерігається і у транспортній галузі, що є наслідком зниження випуску товарної продукції. Зокрема, за перші п’ять місяців ц.р. обсяги залізничних перевезень впали на 7,5 %.

 Зниження виробництва сировинних ресурсів Росії, які складають основу її експорту, призвело до скорочення обсягів зовнішньої торгівлі. Сумарні цифри за перше півріччя поточного року з їх розбивкою за різними видами товарів поки що не подаються. Разом з тим, вони очевидно корелюються з виробництвом нафти, газу, вугілля та металургійної і хімічної продукції.

На погляд аналітиків, основними причинами негативних тенденцій у роботі російської економіки та фінансової сфери є західні санкції, надмірні військові видатки, падіння світових цін на енергоносії та низка інших проблем, пов’язаних з війною.

В цьому плані головну роль зіграла повна або часткова відмова західних країн від імпорту російських нафти, газу, вугілля, металургійної продукції та лісу. Через що стало падіння доходів підприємств та державного бюджету Росії від експорту згаданих товарів, а також суттєво ускладнилася ситуація у відповідних галузях. Зокрема, російський газовий монополіст компанія «Газпром» залишається банкрутом і має надмірні залишки газу, які вона не може продати. А у вугільній галузі збанкрутілі або опинилися на межі банкрутств понад 20 % підприємств. При цьому спроби Москви переорієнтувати її експорт на Азіатсько-Тихоокеанський регіон та Південно-Східну Азію (ПСА) не дали очікуваних результатів, оскільки їх ринки вже розподілені та захоплені іншими експортерами. Крім того, країни згаданих регіонів утримуються від активного економічного співробітництва з Росією через загрозу вторинних санкцій з боку США і ЄС.

Так, Китай та Індія, які наразі є найбільшими торговельними партнерами Росії, відмовились від придбання додаткових обсягів російської сировини або купують її за зниженими цінами. До того ж вони є провідними виробниками металургійної продукції та конкурентами Росії на світових ринках у цій сфері.

Крім того, залізнична та автомобільна мережі Росії зорієнтовані на Європу, а тому не можуть відчутно збільшити обсяги постачань її товарів на ринки АТР і ПСА. А великі відстані підвищують вартість перевезень, що знижує рентабельність торгівлі.

Ще більш складна ситуація із транспортуванням російської нафти морським шляхом. Згідно із санкціями США та ЄС, Росія не може продавати її більш, ніж за 65 дол. за барель. Всі ті танкери, якими транспортується нафта, придбана за більшою ціною, підпадають під санкції.

Москва намагається вирішити цю проблему за рахунок так званого «тіньового флоту». Але США та ЄС посилюю контроль над ним, виявляють танкери, що діють в обхід санкцій, та запроваджують проти них відповідні обмеження. Тому, зниження максимально дозволеного рівня ціни на російську нафту, як це передбачається новими санкціями ЄС, не тільки завдасть додаткових фінансових збитків Росії, але і ускладнить її вихід на зовнішні ринки.

Втім, навіть і без того падіння світових цін на нафту вже дестабілізувало російську економіку. Так, за розрахунками російських економістів, в умовах війни така її робота можлива лише за ціною на нафту 100 і більше дол. за барель. За ціною 70–85 дол. збалансувати доходи та видатки вже практично неможливо, що призводить до виникнення дефіциту державного бюджету. А у випадку падіння нафтових цін нижче 60 дол. дефіцит стає неконтрольованим. Тим паче, у сукупності зі скороченням доходів від інших галузей російської економіки.

Останнім часом ця проблема набуває критичного характеру, що пов’язано з суттєвим збільшення військових видатків, які перевищують 40 % загального обсягу федерального бюджету країни або 7,5 % ВВП. З початком війни дефіцит державного бюджету Росії покривається за рахунок коштів резервного Фонду національного добробуту. В лютому 2022 року його ліквідна частина становила 9 трлн руб. Зараз вона складає лише 3 трлн руб., тобто, менше, ніж плановий дефіцит державного бюджету, і буде вичерпана до кінця поточного року.

Згідно зі сталою практикою, у такій ситуації уряд країни отримує необхідні кошти за рахунок зовнішніх та внутрішніх запозичень. Залучити зовнішні запозичення Росія не може, знову ж таки через західні санкції. Причому, їй не дає в борг навіть її нібито стратегічний партнер Китай. А на внутрішньому ринку діють високі кредитні ставки, що не дає можливості державі розрахуватися за запозичення.

Саме тому уряд РФ змушений здійснювати емісію незабезпечених коштів (іншими словами, «включає друкарський верстат»), що автоматично породжує інфляцію. Для протидії її стрімкому зростанню Центральний банк підвищує кредитну ставку, яка досягла в Росії надвисокого рівня. Однак, це перешкоджає роботі як приватного бізнесу, так і державного сектору, включно з військово-промисловим комплексом.

Так, бізнесмени змушені витрачати значну частину своїх прибутків на покриття кредитів та кредитних відсотків, що знижує рентабельність їхньої діяльності або взагалі робить її невигідною. З тих же причин підприємці відмовляються відкривати нові інвестиційні проєкти, та призупиняють роботу багатьох із діючих. Те ж стосується і пересічних громадян, які не можуть дозволити собі кредити на придбання таких дорогих речей як квартири чи автомобілі.

Як наслідок, в Росії знижується ділова активність, а також спостерігається фактичне виникнення криз у будівельній та автомобільній галузях через значне зниження попиту на їх продукцію. В результаті падають доходи російських підприємств, які працюють також і на внутрішньому ринку, а тому і податки на них, які надходять до державного бюджету.

На відміну від приватного бізнесу, який, принаймні, має хоч якісь доходи, що дозволяють йому самостійно працювати, військово-промисловий комплекс фінансується з державного бюджету та повністю залежить від нього. Причому, у багатьох випадках, аванси, які видаються урядом на виконання державних замовлень, не покривають видатки на закупівлю матеріалів і комплектуючих, а також розрахунки з підприємствами — суміжниками. Це породжує кризу не платежів та шлейф банкрутств. Тим самим підривається робота військової промисловості.

Аналогічні процеси спостерігаються на регіональному рівні. Так, податки підприємств місцевої економіки, які формують основну частину доходів регіональних бюджетів, у більшості випадків не покривають їх видатки. Дефіцити компенсуються за рахунок дотацій із федерального бюджету, що ще більше посилює навантаження на нього. Однак, це не вирішує проблему, оскільки коштів на всіх не вистачає.

Наведені обставини не дають урядові Росії змогу надавати належну підтримку тим секторам економіки, які опиняються у скрутному становищі. Окрім згаданих вище галузей, це стосується також сільського господарства, яке зіткнулося із суттєвими складнощами через низькі світові ціни на зернові, зростання транспортних видатків, велику вартість кредитів та відсутність імпортних посівних матеріалів. Внаслідок цього може виникнути загроза нестачі продовольства в країні вже восени поточного року.

Ще однією проблемою є нестача кадрів, насамперед, висококваліфікованих спеціалістів. Причини відомі і включають масовий набір людей на військову службу та втечу громадян з країни після оголошення часткової мобілізації у вересні 2022 року.

Слід також відзначити удари Збройних Сил України по об’єктах військової та нафтової галузей Росії. Вони завдають порівняно незначних збитків російській економіці, але створюють накопичувальний ефект. Поряд з цим, Москва змушена витрачати кошти на облаштування біженців із прикордонних районів РФ, що перетворилися на зони бойових дій.

Перспективи розвитку економічної ситуації в Росії та можливі варіанти дій уряду країни

Наразі факт критичного ускладнення проблем економіки Росії вже визнається на вищому державному рівні країни. В цьому плані найбільш показовими за характером були виступи міністра економічного розвитку РФ М. Решетнікова, міністра фінансів А. Сілуанова, глави Центрального банка России Е. Набіулліної та глави Сбербанка Г. Грефа на Петербурзькому міжнародному економічному форумі в червні ц. р. Вони разом з іншими урядовцями, політиками і бізнесменами охарактеризували економічну ситуацію в країні як початок глибокої кризи.

Згодом президент РФ Путін визнав за необхідне скорочувати військові видатки. За його словами, вони будуть знижуватись у 2026 році і в подальшому протягом найближчих трьох років. Він пояснив такі наміри необхідністю подолати інфляцію, яка стала наслідком збільшення військових витрат. Раніше Путін категорично заперечував наявність проблем у російській економіці та не визнавав негативного впливу війни на неї. Тобто, вище державне керівництво РФ усвідомлює необхідність завершити війну або, принаймні, її призупинити. Разом з тим, існують різні погляди на здатність Росії продовжувати агресію проти України, що ймовірно, впливає на рішення Путіна з даного питання.

Так, за оптимістичними оцінками, Росія матиме ресурси для ведення війни ще протягом 2026 року та частково — 2027 року. А у випадку посилення санкцій проти неї, вона зможе компенсувати їх за рахунок власних сил та підтримки з боку партнерів.

В той же час, згідно з песимістичними прогнозами, Москва буде здатна підтримувати нинішню інтенсивність бойових дій, максимум, до кінця поточного року, а саме — до втрати нею можливості покривати дефіцит державного бюджету за рахунок резервних коштів. Після цього вона буде змушена призупинити війну або перевести економіку країни у жорсткий мобілізаційний режим на зразок військового комунізму.

Втім, на думку прихильників такого варіанту, навіть у випадку застосування подібних заходів, Росія зможе протриматись не більше, ніж до кінця 2026 року — початку 2027 року. А запровадження США та ЄС критичних санкцій проти Росії, які передбачені ультиматумом Д. Трампа та 18-м пакетом ЄС, прискорить процес виснаження російської економіки.

За прогнозами експертів, ще до запровадження США нових санкцій, лише їх очікування суб’єктами фінансово-економічної діяльності Росії та її партнерів призведе до падіння фондового ринку країни. Водночас зросте інфляція, що змусить Центральний банк підвищити кредитну ставку. В результаті умови економічної діяльності в Росії ще більше погіршаться.

Підсумком таких процесів стане стрімке зростання дефіциту державного бюджету країни та нестача коштів на військові потреби. А для його покриття у уряду РФ не залишиться інших можливостей, окрім конфіскації власності у великого та середнього бізнесу і проведення нової приватизації, а також використання банківських накопичень громадян шляхом «заморожування» їхніх рахунків. Крім того, будуть вживатись жорсткі заходи державного управління економікою.

Слід очікувати також відповідної реакції партнерів та союзників Росії. Так, більшість із них виступатимуть на її підтримку, однак насправді активізують зусилля з переорієнтації своїх торговельно-економічних зв’язків на інші країни. Тому впаде і зовнішня торгівля РФ та доходи від неї. Зокрема, Китай вже засудив наміри США та ЄС запровадити нові санкції проти Росії, однак не проявив готовності до здійснення реальних кроків з надання їй допомоги.

Наведені процеси матимуть також і політичні наслідки, які включатимуть посилення невдоволення населення та бізнесових кіл Росії політикою її влади, а також відхід від неї більшості із союзників та партнерів.

Втім, це все одно не призведе до негайного краху російської економіки, на що і сподівається Путін. На погляд експертів, він прагне досягти рішучих успіхів на фронті, щоб примусити Україну капітулювати протягом найближчих двох-трьох місяців, поки він ще має економічні статки для цього. В уяві Путіна, капітуляція України означатиме визнання приналежності Росії окупованих територій, що автоматично призведе до зняття з неї західних санкцій. Своєю чергою, це дасть змогу швидко впоратися з проблемами російської економіки.

Тому Путін і нехтує такими проблемами, оскільки сподівається, що вони зникнуть вже у найближчій перспективі, ще до того, як вони стануть незворотними для Росії. Свідченням цього є активізація бойових дій на фронті, яка забезпечується друкуванням грошей, не підкріплених реальними активами країни.