«Другий фронт» Росії: гібридна війна проти Європи
З моменту вторгнення в Україну в лютому 2022 року Росія проводить широкомасштабну кампанію диверсій та гібридної діяльності проти Європи. Її головні цілі полягають у дестабілізації країн-членів Європейського Союзу, підриві довіри до НАТО та послабленні громадської підтримки України.
Згідно зі звітом Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS [1]) за серпень 2025 року, ця діяльність включає кібератаки, підпали та руйнування інфраструктури, а також психологічні операції, спрямовані на створення відчуття хаосу та невизначеності в західних суспільствах.
За даними видання The Economist та Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS [2]), кількість російських диверсійних актів в Європі у 2023–2024 роках зросла майже в чотири рази. Масштаби цієї діяльності можна безпосередньо пов’язати з рішеннями Заходу постачати Україні дедалі сучасніше озброєння — чим більша військова підтримка Києва, тим інтенсивніші спроби дестабілізації його європейського запліччя.
Дрон в Осінах: інформаційний хаос як інструмент
Яскравим прикладом російської гібридної війни є інцидент у ніч на 20 серпня 2025 року, коли поблизу села Осіни в Люблінському воєводстві Польщі вибухнув безпілотник. У результаті вибуху загорілося кукурудзяне поле та були пошкоджені вікна кількох будинків, але обійшлося без постраждалих.
Згідно з першими суперечливими повідомленнями, припускалося, що це міг бути фрагмент авіаційного двигуна, а прокуратура інформувала про БпЛА з вибуховим пристроєм. Зі свого боку командування ППО заявило, що порушень повітряного простору не зафіксовано. Експерти зазначали, що безпілотник міг летіти занадто низько, щоб його можна було виявити відповідними радіолокаційними системами.
Міністр національної оборони Владислав Косіняк-Камиш окреслив три можливі версії: російський БпЛА, який збився з курсу; безпілотник для пересилання контрабанди; акт диверсії. Також надходили повідомлення про так званий БпЛА-приманку, метою якого була перевірка систем ППО. Пізніше прес-секретар МЗС підтвердив, що це все-таки був саме російський «Шахед».
Однак, у дебатах навколо інциденту домінували політичні наративи. Ще до завершення розслідування глава оборонного відомства назвав те, що трапилося, російською провокацією. Суперечка щодо інтерпретації події, підігріта різкою політичною поляризацією, свідчила, що в дебатах домінувала політика, а не холоднокровний аналіз загроз.
Відсутність послідовних меседжів та швидкої політичної інтерпретації на практиці може працювати на користь Кремля, для якого хаос та соціальні заворушення є основними інструментами психологічної війни.
Критична інфраструктура під прицілом
Згідно зі звітом Консультативної ради з міжнародних справ [3], європейські енергетичні та водні системи досі залежать від застарілих технологій, що робить їх вразливими до кібератак та диверсій. У Breakthrough Energy [4] зазначають, що середній вік електричної інфраструктури в ЄС становить близько 40 років. Крім того, до 90 % військової логістики НАТО залежить від цивільних засобів, що значно підвищує вразливість усієї системи.
Особливо вразливими є підводні кабелі, якими передається приблизно 95 % глобальних даних та фінансових транзакцій. Навіть, здавалося б, незначний інцидент, такий як якір, що тягнеться по морському дну, може завдати збитків на мільярди євро.
Нова модель саботажу: проксі та «гіг-економіка» [5]
Після масових висилок російських розвідників у 2022 році Росія змінила свою тактику. Замість того, щоб діяти через традиційні розвідувальні структури, Кремль почав використовувати аутсорсинг, вербуючи іноземців, мігрантів та злочинні групи через платформи обміну повідомленнями, такі як Telegram.
За даними Європолу, Росія використовує існуючі злочинні мережі в Європі, котрі виконують такі завдання, як моніторинг військових перевезень, диверсії та вандалізм. Така «розпорошена» модель ускладнює виявлення виконавців та знижує оперативні витрати Кремля. Важливо, що підрядники рідко мають прямий зв’язок із російськими державними структурами, що ускладнює встановлення їхньої причетності.
Приклади російських операцій в ЄС
Список інцидентів досить довгий. У 2024 році в центрах логістичної компанії DHL у Німеччині та Великій Британії вибухнули пакети з легкозаймистими речовинами. Торговий центр по вулиці Маривільській, 44 у Варшаві згорів, до чого була причетна російська розвідка. У Німеччині на базах НАТО була забруднена вода, а у Норвегії проросійські хакери зламали систему контролю греблі Бремангер, спричинивши хаос.
У Польщі спецслужби успішно відбили кібератаку на системи водопостачання великого міста. Хоча фізичні наслідки цих інцидентів можуть бути обмеженими, їхній психологічний вплив величезний.
Страх як зброя
Як зазначають експерти IISS, метою диверсій є не лише фізичне знищення, а й збудження страху. Один інцидент може спровокувати лавину страху та недовіри. Росія навмисно посилює ці події через ферми тролів та проросійські ЗМІ, створюючи наратив: «Європа крихка, НАТО вас не захистить, ваші уряди безпорадні».
У результаті довіра до інституцій послаблюється, а популістські настрої зростають. Такі дії безпосередньо впливають на стабільність демократії.
Приклад французької залізниці TGV, колії якої були пошкоджені безпосередньо перед Олімпіадою 2024 року, також демонструє, як диверсії можуть впливати на політичні процеси. Їхнім наслідком є не лише хаос, а й насильницька соціальна поляризація.
За даними CSIS, Росія сподівається, що поглиблення соціальних розбіжностей призведе до посилення підтримки радикальних груп. Як показує дослідження, на яке посилається IISS, нездатність держави запобігти подальшим інцидентам призводить до феномену «паніки недовіри».
Доктрина Бартоша – теорія хаосу на практиці
Описані дії узгоджуються з моделлю гібридної війни, представленою в монографії експерта Центру військово-дипломатичного аналізу, полковника ГРУ у відставці Олександра Бартоша. Він зазначив, що ключем до ефективних операцій є комплексний вплив на всі сфери життя ворога — від кіберпростору до соціальної свідомості [6].
Основою російської стратегії є виявлення слабких місць, маніпулювання емоціями, гнучке управління та безперервне відстеження ситуації з метою уточнення наступних дій. Це не імпровізація — це довгострокова доктрина.
Реакція НАТО та ЄС — кроки у правильному напрямку, але занадто повільні
У відповідь на дії Росії НАТО та ЄС вживають заходів: у 2023 році було створено підрозділ захисту підводної інфраструктури, у 2025 році розпочато операцію «Балтійський вартівник», а шість північноєвропейських країн створили платформу NorthSeal [7]. Європейська комісія впровадила директиви NIS2 та CER, які підвищують стандарти безпеки. Велика Британія ухвалила Закон про національну безпеку 2023 року, Польща у 2024–2025 роках закрила російські Генеральні консульства у Познані та у Кракові, а Франція поклала відповідальність на Росію за конкретні акти диверсії.
Проблема атрибуції [8] та необхідність стримування
Найбільшим викликом для Заходу залишається атрибуція. Держави неохоче звинувачують Росію без переконливих доказів, що дозволяє Кремлю діяти з відчуттям безкарності. Гібридні операції проводяться у так званій сірій зоні, нижче порогу відкритої війни.
Експерти CSIS наголошують, що Європа повинна перейти від стратегії стійкості до стратегії стримування. Без значних реальних затрат Росія продовжуватиме сприймати гібридні операції як безпечну та ефективну зброю.
Варто пам’ятати, що російська гібридна війна не прагне фізично знищити інфраструктуру — її метою є створення хаосу, страху та руйнування довіри. Якщо Європа не зможе навчитися з цього та поєднати стійкість з ефективним стримуванням, подальші акти диверсій не лише становитимуть загрозу безпеці, але й стануть ефективною зброєю у війні передпорогового рівня, яку веде Кремль.
Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин
Примітки:
[1] Акронім від назви англійською мовою — International Institute for Strategic Studies, дослідницький центр з питань воєнно-політичних конфліктів зі штаб-квартирою в Лондоні.
[2] Акронім від назви англійською мовою — Center for Strategic and International Studies, американський аналітичний центр у Вашингтоні.
[3] Незалежний орган, який консультує уряд і парламент Нідерландів з питань зовнішньої політики.
[4] Breakthrough Energy — загальна назва кількох організацій, заснованих Біллом Гейтсом у 2015 році, які мають на меті прискорити інновації в галузі сталої енергетики та інших технологій для скорочення викидів парникових газів.
[5] Ринок праці тимчасової, короткострокової або фриланс-роботи, де люди є самозайнятими та отримують оплату за конкретні проєкти або «підряди», а не звичайну зарплату.
[6] Бартош А.А. Вопросы теории гибридной войны. // https://readli.net/ voprosyi-teorii-gibridnoy-voynyi
[7] Безпекова платформа, створена відповідно до «Спільної декларації про співробітництво щодо захисту інфраструктури в Північному морі». Метою NorthSeal є моніторинг підозрілої морської діяльності, забезпечення швидкого обміну інформацією та координація спільних дій між шістьма країнами Північного моря: Бельгією, Нідерландами, Німеччиною, Норвегією, Великою Британією та Данією.
[8] У кібернетичній безпеці — процес встановлення відповідальних за кібератаку.
(Зображення згенеровані нейромережею)
