Крок за кроком до перемоги. Зміни характеру війни
У наших попередніх публікаціях вже порушувалась тема поступового наближення перелому у російсько-українській війні на нашу користь. Але ситуація швидко змінюється та потребує подальшого відстеження. Насамперед, маються на увазі проблеми, що виникли у Росії та створюють перешкоди у її розв’язаній війні проти України. Вони загострюються, але Росія все ще не відмовляється від своїх цілей. Така позиція призводить до глибокої кризи економічного та соціально-політичного характеру, з якої вийти вона вже й не зможе. Поки що їй вдається рятуватися завдяки високим цінам на нафту. Однак це явище тимчасове.
Те, що спостерігається на фронті в Україні, свідчить про суттєві складнощі у росіян з реалізацією їхніх планів весняно-літнього наступу та, загалом, з ходом усієї розв’язаної ними війни. На даному етапі плани стосуються захоплення всієї території Донбасу та виходу до передмістя Запоріжжя, що має створити передумови для подальшого розвитку наступу в глибину української території.
Так, з початком поточного року різко знизилися темпи просування російських військ на фронті, що не дасть змоги досягти найближчим часом визначених Москвою цілей. Зрештою, вона навряд чи зможе домогтися бажаного і у подальшому. Так, у січні Росія захопила 240 кв. км української території, що майже вдвічі менше, якщо мати на увазі листопад та грудень попереднього 2025 року. При цьому кількість російських атак зменшилась лише на 4 %.
В лютому територіальні здобутки Росії зменшилися до 126 кв. км. Це – мінімальний показник щодо окупованих нею українських земель з липня 2024 року. Кількість атак у порівнянні з тим же січнем практично та сама, однак штурмів за величиною нападників менше.
В березні площа окупованих Росією українських територій зросла до 160 кв. км за місяць. Але побільшало російських штурмів, що фактично стало початком весняно-літнього наступу. Втім, з перших чисел квітня наступ ЗС РФ знову сповільнюється. Станом на 8 квітня вона захопила лише 2 кв. км. Після значних втрат російське військове командування було змушене взяти паузу для того, щоб перегрупувати та поповнити свої підрозділи на основних напрямках наступальних дій. Певні просування російських військ відновилися лише з 7–8 квітня Тобто, з початку року Росія захопила 526 кв. км українських територій, що менше, ніж за будь-які інші три місяці поспіль, починаючи з 2024 року. За цей же період ЗС РФ втратили близько 100 тис. осіб особового складу, 360 танків, 520 бойових броньованих машин, близько 4 тис. артилерійських систем і РСЗВ та 75 засобів ППО. Такі показники утрат є найбільші з того ж самого часу.
Однак, це ще не вся картина «успіхів» Москви. В лютому – березні 2026 року Україна звільнила 480 кв. км своєї території. Більше було лише в 2022 році, коли у Росії обвалилися всі фронти. Через це реальний здобуток загарбника склав лише 46 кв. км. До речі, нагадаємо, ціною 100 тис. російських військових, що становить майже 2,2 тис. за один кв. км.
Водночас Сили оборони України (СОУ) продовжували завдавати ударів по важливих об’єктах військово-промислового та енергетичного комплексу Росії. В березні поточного року вони стали особливо активними та відчутними. Було уражено 15 заводів ВПК та 10 нафтопереробних підприємств, терміналів і портів. Як наслідок, Росія втратила половину виробничих потужностей, де випускалися мікроелектронні складові для систем наведення ракет, що призвело до зменшення кількості їх пусків по Україні. Суттєво скоротився й випуск компонентів для вибухівки, що змушує Росію закуповувати її у КНР за підвищеними цінами. Крім того, було серйозно пошкоджено понад 40 % нафтових терміналів, які забезпечують експорт танкерами російської нафти. Внаслідок цього, а також через ураження нафтопереробних заводів і трубопроводів, збитки Росії склали близько одного млрд. дол. До того ж Росія не змогла повною мірою скористатись підвищенням світових цін на нафту, що сталися внаслідок військової операції США та Ізраїлю проти Ірану.
Наразі Україні вдається поступово нівелювати переваги Росії на фронті в чисельності особового складу і вогневій потужності та в тилу – за економічним потенціалом. Тим самим створюються умови для досягнення на нашу користь перелому у російсько-українській війні. Причиною такої тенденції є покращення ефективності дій Сил оборони України і загострення в наслідок цього проблем у Росії, що набувають критичного характеру.
Так, Україна випередила Росію за технологічністю. Насамперед мається на увазі інноваційний розвиток систем управління, зв’язку, безпілотних та безекіпажних апаратів, які інтегровані в рамках єдиного комплексу від верховного командування до командирів і бійців на фронті. В такому плані найбільш показові за характером заходи з вдосконалення БПЛА та стратегії і тактики їх застосування, які вживаються на постійній основі. Останнім часом основні досягнення наступні: збільшення дальності дії БПЛА, призначених для того, щоб завдавати ударів по цілях в глибині території Росії; підвищення автономності роботи дронів та їх стійкості до радіоперешкод; створення стіни дронів, яка забезпечує кіл-зону в 10–15 км; оптимізація вибору цілей для ураження з метою завдати ворогові максимальних втрат; стимулювання підрозділів у спосіб нарахування балів за досягнуте на полі бою.
Власними силами та за допомогою партнерів збільшується виробництво БПЛА, і як наслідок, СОУ починають переважати ЗС РФ за інтенсивністю їх використання. В березні Україна вперше з початку війни запустила по цілях на території Росії більше ударних БПЛА, ніж та — по Україні. Ще більшої переваги у застосуванні дронів було досягнуто Україною на полі бою. СОУ перевищили ЗС РФ за цим показником на 30 %.
Стрімко розвивається система дронів-перехоплювачів БПЛА противника. На сьогодні за такою системою вже збивається близько 70% безпілотних літальних апаратів Росії дальньої дії, що дає змогу економити дорогоцінні ракети. Ба більше, Україна надала допомогу своїм партнерам на Близькому Сході у справі зі знищення «Шахедів», якими атакує Іран. Зараз БПЛА дальньої дії досить ефективно доповнюються новим поколінням ракет українського виробництва. Як відомо, найбільш перспективною із крилатих ракет є «Фламінго», які вже застосовується практично. Вживаються заходи з підвищення ефективності наведення їх на цілі, а також щодо нарощування масштабів виробництва. За заявою головного конструктора української оборонної компанії Fire Point Д. Штілермана, до літа поточного року буде введена в дію балістична ракета FP-9 дальністю до 850 км. Тобто, вона буде здатна досягати Москви та інших віддалених об’єктів на території РФ. Як свідчить досвід, навіть ЗРК «Patriot» не може ефективно протидіяти таким балістичним ракетам. Тим паче, не зможуть цього зробити російські С-300 та С-400. Тому застосування балістичних ракет значно підвищить ефективність наших ударів, що дасть змогу нищити російський ВПК та паралізувати роботу НПЗ та нафтових терміналів в європейській частині Росії. А ракетні удари по Москві матимуть ще й політичне значення, бо свідчатимуть про те, що РФ не спроможна її захистити.
Звичайно, Росія також прагне вдосконалити своє озброєння. Однак вона програє в цьому Україні, яка робить це спільно зі своїми західними партнерами. Досягти технологічного паритету з ними Росія не спроможна і намагається компенсувати своє відставання кількістю своїх солдатів, які направляються у так звані «м’ясні» штурми. Але це приводить лише до збільшення втрат особового складу, що з початку року на головному напрямку наступу на Донбасі зросли втричі. Подібне спостерігається і на інших ділянках бойових дій. Це відчутно загострило питання щодо нестачі у Росії людей на фронті, оскільки втрати перевищують їх набір за контрактом. В січні поточного року такий недобір становив близько 10 тис. осіб, тобто третину від потреби. Зараз він напевно ще більший, оскільки успіхів Росія не досягла, а нелюдяне ставлення до військовослужбовців у російській армії та високу ймовірність загибелі новобранців в перші ж дні на фронті вже ніхто фактично не приховує.
Такий стан справ не дає Росії змоги не тільки формувати значні стратегічні резерви, але й поповнити втрати бойових підрозділів. Зокрема, у минулому році в Росії була сформована лише половина від запланованих з’єднань. З початку нинішнього року весь новий набір після мінімальної підготовки відразу ж відправляється на фронт.
Нестача особового складу змушує командування ЗС РФ призупиняти активні дії після інтенсивних штурмів та перекидати війська з інших ділянок фронту в райони проведення наступальних операцій. Вони послаблюються, що дає змогу СОУ йти на окремих важливих напрямках в контрнаступ, як це відбувається у Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Росія намагається якось впоратися зі з такою проблемою, підвищуючи грошові виплати за підписання контрактів на військову службу та за участь у війні проти України. В деяких російських регіонах такі виплати вже наближаються до 15 млн руб. або 150 тис. дол. США. З них 5 млн видаються грішми і ще на 10 млн списуються кредити. Подібні суми дійсно стимулюють служити у війську. Тим більше, в умовах поглиблення економічної кризи в Росії та зростання безробіття. Втім, багато хто намагається відразу ж здатися у полон і уникнути участі у бойових діях.
Водночас триває й прихована мобілізація. Зокрема, її новою формою стало масове заманювання студентів у підрозділи військ безпілотних систем Росії. Однак, поки що це не має значних успіхів через те, що молодь не бажає йти воювати навіть за великі гроші.
У ЗС РФ також збільшується кількість технічних проблем. Слабким місцем російської армії завжди були управління та зв’язок, особливо на тактичній ланці. Раніше російські військові вирішували таке питання у спосіб використання іноземних засобів, основними з яких були космічна система інтернет-зв’язку Starlink американської компанії SpaceX та месенджер Telegram з головним операційним центром в Об’єднаних Арабських Еміратах. В лютому на прохання України власник компанії SpaceX – І. Маск унеможливив використання Росією системи Starlink на території України. А в березні керівництво РФ ще й заборонило користування месенджером Telegram. Це відчутно ускладнило дії російських військ на фронті в Україні, що, насамперед, стосується застосування БПЛА, наведення засобів вогневого ураження на цілі та координації бойової роботи підрозділів.
Крім того Сили оборони України завдали критичних втрат системі ППО противника, що суттєво знизило її ефективність. На сьогодні вона відносно надійно захищає лише Москву та Санкт-Петербург, а також міст через Керченську протоку, який символічний за значенням для режиму Путіна. На інших напрямах та в глибині території Росії її протиповітряна оборони значно слабша, що саме і дає змогу СОУ ефективно знищувати визначені цілі на території Росії. Вона сама запобігти цього не може, оскільки не здатна виробляти, ремонтувати та модернізувати засоби ППО в достатній кількості. Це стосується також зенітних ракет, яких вже також не вистачає.
Втім, головним чинником, який підриває можливості Росії щодо продовження війни проти України, є системне погіршення стану російської економіки, яка наближається до своєї кризи. Погіршуватися економічна ситуація в країні почалося ще в 2024 році. В 2025 році вона набула характеру стагнації, а в 2026 році – перейшла у рецесію.
За даними Міністерства економічного розвитку РФ, в січні-лютому поточного року ВВП РФ знизився на 1,8 % у річному вимірі. Хоча, за оцінками незалежних експертів, реальне падіння російської економіки ще відчутніше. Про що свідчить індикатор випуску продукції в основних видах економічної діяльності (характеризує роботу найбільш потужних галузей), який знизився на 3,2 % в січні та на 2,5 % в лютому
В січні-березні 2026 року дефіцит державного бюджету РФ зріс до 4,58 трлн руб., що на 2,62 трлн руб. більше, ніж за той же період минулого року. При цьому поточний дефіцит уже перевищив плановий показник за рік, який був визначений у 3,79 трлн руб.
Крім того, прискорюється процес збільшення кількості підприємств, які скорочують або зупиняють роботу через відсутність попиту на їх продукцію. А підвищення податків ще й нищить малий та середній бізнес.
Загострились проблеми і у роботі військово-промислового комплексу, хоча він виконує державні замовлення, які під час війни начебто мають бути стабільними. Вони були такими до другої половини 2025 року, після чого почало бракувати коштів. В результаті за підсумками минулого року скоротився випуск артилерійських снарядів та бронетанкової техніки. А у поточному році почало скорочуватись виробництво БПЛА, що визнають навіть російські топ-пропагандисти.
Причиною таких проблем є дія західних санкцій, що постійно збільшуються, а з минулого року ще і падіння цін на нафту. При цьому різке зростання світових цін на неї в березні внаслідок військової операції США та Ізраїлю проти Ірану російську економіку не рятує. В першому кварталі поточного року нафтогазові прибутки Росії скоротилися майже вдвічі у порівнянні з аналогічними періодом минулого року. Саме це і стало головною причиною різкого збільшення дефіциту державного бюджету РФ та, відповідно, нестачі коштів на військові потреби.
В березні поточного року ситуація для Росії почала покращуватись. У минулому місяці середня ціна на російську нафту підвищилась з 40 до 77 дол. США за барель, внаслідок чого Росія отримала коштів від експорту нафти та газу на 45 % більше, ніж в лютому , а саме – 617 млрд руб. Але, така сума все одно менша на 43 %, ніж у березні 2025 року. При цьому вона не покрила місячний дефіцит державного бюджету РФ. За оцінками експертів, для того, щоб Росія змогла впоратися з проблемою нестачі коштів для ведення війни, її нафтогазові доходи мають становити не менше одного трлн руб. в місяць, що можливо лише за середньої ціни на російську нафту в 90 дол. США. Скоріш за все, такого не станеться, оскільки США та Іран досягли домовленість про перемир’я і розпочали переговори. Аби якими складними вони були, але Іран, уникаючи знищення своєї економіки, не наважиться загострювати в подальшому відносини зі США. Тому у найближчій перспективі мир на Близькому Сході буде відновлено і ціни на нафту падатимуть.
Зважаючи на такі перспективи, глибока економічна криза в Росії, а з нею і втрата можливості продовжувати війну проти України невідворотні. Хоча криза обов’язково станеться навіть у випадку припинення війни. Змінити щось на краще режиму Путіна не вдасться. Він та його оточення є підстаркуватими особами, погляди яких є закостенілими. Вони не здатні ухвалити щось корисне для свого суспільства. Не кажучи вже про прагнення російського диктатора будь-якою ціною домогтися своїх цілей щодо України. Саме цього він зараз і прагне досягти в рамках весняно-літнього наступу, а також вимагає продовжувати ракетно-дронові удари по Україні. З цим же пов’язаний і черговий ультиматум Росії з вимогою до України, щоб вона вивела свої війська з Донбасу протягом двох місяців.
Однак, через вищезгадані причини новий наступ Росії приречений на провал. Вона ще може захопити нові українські території, але це вже буде її останнім «досягненням». Без вирішення економічних проблем та без проведення мобілізації РФ не тільки не зможе домогтися якихось успіхів на фронті, але і буде змушена перейти до оборони, а потім і відступати.
Покращити стан своєї економіки Росія також не зможе, оскільки ніхто щодо неї санкцій не відмінить, а світові ціни на нафту знову падатимуть. Причому, можливе проведення загальної мобілізації лише наблизить кризу та різко дестабілізує соціально-політичну ситуацію в країні. Тому події, з високою ймовірністю, розвиватимуться за вищезгаданим напрямом. Це вже відчуває російське суспільство, в тому числі Z-патріоти та пропагандисти. Навіть у своїх публічних виступах вони починають визнавати, що Росія не спроможна перемогти Україну і провалює так звану «СВО». Що тут ще можна казати, коли навіть голова Ради Федерації РФ В. Матвієнко, яка санкціонувала початок війни, визнала, що Україна і далі буде незалежною від Росії державою.
Отже, підвищення ефективності дій Сил оборони України та загострення внутрішніх проблем в Росії створюють передумови для досягнення перелому в російсько-українській війні на нашу користь. Наразі Україна значною мірою нівелювала переваги Росії на фронті та в економіці.
Україна виграє у Росії технологічно, що, насамперед, стосується інноваційного розвитку систем управління, зв’язку, безпілотних та безекіпажних апаратів, які інтегровані в рамках єдиного комплексу. Все це доповнюється новим поколінням крилатих та балістичних ракет власного українського виробництва.
Своєю чергою, у Росії почало бракувати особового складу для поповнення втрат у бойових діях, а також виникли технічні складнощі з застосуванням БПЛА, наведенням засобів вогневого ураження, координацією дій військ та роботі ППО. Водночас суттєво погіршилась економічна ситуація в країні, що негативно впливає на її можливості щодо продовження війни проти України.
Та Москва аж ніяк не відмовляється від своїх цілей стосовно України. Саме їх вона намагається досягти в рамках весняно-літнього наступу. Втім, наступ не буде успішний, хоча Росія ще може захопити нові території України. Але платою за це стане глибока криза в Росії, яка буде загрожувати її існуванню.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
Колаж explainer.ua
