Навіщо Трамп з усіх сил намагається врятувати від неминучого краху Росію і Путіна?
Швидше за все тут гору взяли особисті меркантильні інтереси Дональда Трампа і його найближчого оточення. Трамп-комерсант, і саме тому він мислить категоріями комерції, а не політики. Його особисто мало цікавлять проблеми, як внутрішньо, так і глобальної політики, і тим більше якоїсь чужої війни між якимись двома країнами за океаном. Відверта заява Трампа про те, що Віткофф лише хотів продати Росії Україну, є яскравим підтвердженням сказаного. Обираючи між Україною і Росією Дональд Трамп оцінює їх економічний потенціал і приймає рішення на основі власного уявлення про те, з ким йому більш вигідно буде мати бізнес. І є це трагедія, і не лише для Америки, оскільки до цього часу США були взірцем демократії і гарантом дотримання міжнародного правопорядку у всьому світі.
З іншого боку ми маємо лідера тоталітарної держави Володимира Путіна, який поставив собі за мету збройним шляхом повернути вплив Росії на міжнародній арені. Його план був досить простий і зрозумілий — швидко завоювати Україну і далі піти на Європу. Після вторгнення РФ в Україну було знищено усю нинішню систему міжнародної безпеки. Путін почав діяти абсолютно цинічно і нелогічно, нав’язуючи світові свої правила гри.
Спочатку він анексував Крим, а потім чомусь вирішив що до Конституції РФ ще 4 області України і це легітимізує його дії. Не зупинило Путіна і те, що він не зумів повністю завоювати ці українські території силою зброї.
Єдиним вагомим аргументом диктатора Путіна у цій ситуації було те, що у РФ є великий запас ядерної зброї, якою Росія збирається тероризувати весь цивілізований світ. Спочатку терористичні методи поведінки Путіна на міжнародній арені мали відповідний ефект, але після того, як ЗСУ дали достойну відповідь агресору, то стало очевидним, що все пішло не за планом. За майже 4 роки війни путінська армія не змогла досягти жодного більш-менш значного результату. Не мали успіху й операції російських спецслужб в Молдові, Чехії, Румунії і Польщі, де вони намагались привезти до влади проросійські сили і у такий спосіб відрізати Україну від Заходу. В Європі тимчасового успіху росіяни досягли лише в Угорщині і Словаччині, але сьогодні для них це не має важливого стратегічного значення.
Тепер знову повернемось до Сполучених Штатів. Результати візиту особистих представників Трампа, його зятя Кушнера і ділового партнера Віткоффа, до Москви дозволяють зробити два важливих висновки.
Перший. Путін не очікував від цього візиту бажаного для себе результату, оскільки запізнився на зустріч з представниками Трампа на декілька годин. Зазвичай він змушує себе чекати тоді, коли хоче когось принизити і показати що майбутня розмова не має для нього важливого значення.
Другий. На відміну від Трампа Путін досвідчений політик, який поставив собі за мету відновити велич Росії. Саме тому він не захотів приділяти багато уваги посланцям Трампа, оскільки дуже добре розумів, що ці комерсанти жодним чином не можуть допомогти йому завоювати Україну і досягти інших запланованих цілей.
В той час, коли посланці Трампа чекали Путіна, він проводив брифінг, де лякав Європу ядерною зброєю. Тільки тепер, після майже 4 років безуспішної війни з Україною, Путіна уже мало хто боїться і сприймає серйозно його воєнну риторику. Європа консолідується, а Великобританії і Франція досить прозоро натякають на те, що у них також є ядерна зброя. Не у великому захопленні від путінських ядерних погроз і Китай, який напряму зацікавлений розвивати взаємовигідні торгово-економічні відносини з Європою. Є ще один важливий факт на який варто звернути особливу увагу. Європейські лідери розуміють усі виклики і загрози, які сьогодні йдуть від РФ, а тому не можуть допустити відродження російського імперіалізму. Першою відповіддю Європи на російську експансію було розширення НАТО. Очевидно, що саме «мудра» політика Путіна призвела до включення до Північного-Атлантичного блоку Швеції і Фінляндії, які раніше чітко декларували свій нейтралітет.
Чи зможе за таких обставин Трамп реально допомогти Путіну і обмежити постачання в Україну американської зброї? Відомо що в наступному році Європа планує закупити у США зброї на 12 мільярдів доларів і передати її Україні. Чи зможе відмовитись від такої угоди комерсант Трамп і чи дозволять представники американського ВПК йому це зробити? Очевидно що висновок тут буде не на користь Росії.
Чим зможуть відповісти на все це Путін і його оточення?
Якщо не брати до уваги зайвих ілюзій і путінської пропаганди, то уже зараз можна стверджувати, що після провалу наступальної операції для росіян все пішло не за планом. Виснажена війною економіка Росії значно ослабла. Важливу роль тут відіграли і міжнародні санкції. Через відсутність значних воєнних успіхів та великої втрати живої сили і техніки на полі бою російська армія деморалізована, а суспільство розчароване.
РФ уже не здатна продовжувати війну, а її зупинка буде означати поразку, з усіма наслідками для Путіна і усього його оточення.
Так сталося, що Володимир Путін сам став заручником власної політики. Він вигнав з країни, або знищив усіх своїх опонентів і конкурентів. Тепер нікому критично і об‘єктивно оцінити ситуацію, не кажучи про те, щоб підказати шляхи виходу з кризи.
Поки Путін був молодий і енергійний, він ще міг ефективно управляти вибудованою ним репресивною машиною. Крім того, в цей період на зовнішній арені він ще поводився більш-менш пристойно і намагався дотримуватися міжнародних норм і правил.
Мабуть, саме тому і Захід, і Схід закривали очі на російську окупацію Ічкерії на початку 2000 років. Не дав так званий вільний світ належної оцінки діям Путіна і під час його вторгнення в Грузію у 2008 році. У 2014 настала черга України, але тут все пішло не за планом і тепер усі можуть оцінити реальну потугу Росії. Крім того, Європейські лідери уже зрозуміли, яку небезпеку становить для них російська воєнна машина, а тому вони мають щирий намір продовжувати фінансувати і озброювати Україну.
Очевидно, що ЄС має набагато більший економічний, науково-технічний і людський потенціал ніж РФ, хоча поки що не хоче відкрито вступати у війну. Якщо сюди додати ще ресурси України і бойовий досвід її армії, то у цьому протистоянні рахунок буде явно не на користь росіян. Цього не можуть не розуміти у Москві, і тому російські еліти швидше за все уже почали готувати собі шляхи для відступу. Очевидно, що після поразки РФ у цій війні, вони будуть намагатись відмежовуватись від Путіна і шукати шляхи для особистого порятунку.
Путін уже далеко не той, яким він був у попередні роки. Природа бере своє, він старіє і втрачає контроль над ситуацією. Це добре розуміють молоді вовки з його оточення і уже готуються вступити у бій за владу. Перша спроба була невдалою, коли Пригожин пішов на Москву, але у нас ще все попереду. Після ослаблення путінського режиму важливі соціально-політичні зрушення очікуються на Північному Кавказі, в Бурятії і Забайкаллі. Саме ці регіони РФ зазнали найбільших людських втрат в російсько-українській війні, які уже нічим не можна компенсувати, саме у цих регіонах є найбільший прошарок населення, який може виявити найбільше незадоволення українською авантюрою Володимира Путіна. Тоді місцеві еліти змушені будуть шукати шляхи власного порятунку і перестануть чекати вказівок з Москви, що може спровокувати парад суверенітетів і започаткувати розпад Російської Федерації.
Але поки процес деградації Росії триває і він ще не вступив у завершальну фазу, то Путін з усіх сил намагається зберігати обличчя і утримувати владу. Для цього він використовує усі доступні йому методи залучає усі наявні в РФ та за її межами людські, інформаційні та фінансові ресурси. Зокрема він час від часу робить реверанси в бік Дональда Трампа і намагається впливати на президента США шляхом підкупу його найближчого оточення. Зберегти обличчя Путіна намагається і вся його пропагандистська машина, яка весь час зомбує пересічних громадян та видає в інформаційному просторі бажане за дійсне. Підспівують Путіну й деякі «хороші руські», зокрема такі як Костянтин Боровий і Григорій Явлінський, разом з колишнім Міністром закордонних справ України Дмитром Кулєбою, які в Україні і на Заході підіграють путінській пропаганді та розповсюджують панічні настрої і чутки.
Але незважаючи на усі ці путінські потуги механізми самоліквідації російської Федерації запущено. Після вторгнення в Україну Путін сам привів їх у дію і тепер ніхто не може зупинити цей процес, а відлік часу уже пішов не на користь Росії.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
