Європа разом зі США об’єднуються проти Росії. Саміт Великої сімки і Україна
Західні партнери України гуртуються, щоб допомогти нашій державі та тиснути на Росію з метою припинити війну з урахуванням українських інтересів. Китай певним чином починає їх підтримувати, хоча досі ще залишався головною опорою Росії у її агресивних діях. Але зараз за характером політика Росії щодо нього стає негативною. На цьому фоні кризові процеси в Росії прискорюються, що є наслідком ударів України по російських НПЗ та збільшення західних санкцій. Така ситуація починає дратувати як російське населення, так і олігархів. Все це може стати підставою для реальних переговорів про відновлення справедливого та довготривалого миру. При цьому Україна разом з партнерами можуть змусити Росію не тільки припинити бойові дії по лінії фронту, але й повернути Україні окуповані території.
Європа та США об’єднуються у підтримці України та прагнуть примусити Росії до миру. Така тенденція поки що не однозначна, але ситуація принципово змінюється на користь нашої держави. Про що свідчать підсумки саміту Великої сімки 15-17 червня ц.р. у Франції та ціла низка супутніх подій.
Як відомо, лідери G7 підтвердили, що підтримують Україну у відстоюванні нею своєї свободи, суверенітету та територіальної цілісності. Було підтверджено солідарність з українським народом у протистоянні російській агресії. Представники провідних держав висловили свою повагу Україні за її стійкість та успіхи на полі бою, досягнуті протягом останніх місяців. Учасники саміту домовились збільшити постачання Україні засобів протиповітряної оборони та далекобійних ударних озброєнь. Країни Великої сімки розглянуть можливість надання Україні ліцензій на їх виготовлення, що дасть змогу наростити їй власне виробництво.
Партнери України досягли згоди щодо збільшення допомоги нашій державі в енергетичній сфері для того, щоб покращити її спроможність протистояти ударам росіян. Водночас вони зобов’язалися посилити тиск на Росію у спосіб запровадження додаткових санкцій щодо її нафто- та газового секторів. Зараз це цілком можливе, оскільки президент США Д. Трамп домігся угоди з Іраном щодо відкриття Ормузької протоки.
Свої такі наміри Європи та Америки підтвердили демонстративними кроками з їх реалізації. Під час 35-го засідання Контактної групи з оборони України у форматі «Рамштайн» оголошено, що нашій державі буде надано нові пакети військової допомоги на суму близько 4 млрд дол. До кінця 2026 року, зокрема, Великобританія дасть Україні 150 тис. дронів та ракети і засоби ППО на суму близько 840 млн євро. ФРН додатково виділяє 400 млн дол. на придбання у США озброєнь для України в рамках програми PURL, в тому числі ракет для ЗРК Patriot. Свій внесок у закупівлю більшої кількості зброї для України зроблять також Швеція, Бельгія, Норвегія і Канада. Водночас Європейський Союз продовжив секторальні санкції проти Росії терміном на 12 місяців (раніше продовжувались на 6 місяців). Зі свого боку США скасували тимчасовий дозвіл на придбання російської нафти, якою наповнені танкери, що перебувають у морі. Такий виняток із американських санкцій було зроблено в березні поточного року після початку США військової операції проти Ірану.
Європа підтримувала Україну і була до цього часу на жорстких позиціях щодо Росії, за винятком деяких країн, переважно з числа «нових» членів ЄС. Тепер до неї долучилися і США. Втім, саміт G7 лише підтвердив зміни у ставленні Д. Трампа до Росії, які розпочалися ще у минулому році.
Відомо, що напередодні візиту до КНР в травні Д. Трамп публічно відмовився визнати Росію «великою світовою державою» та ще й відкинув її вимоги щодо передачі їй підконтрольних Україні територій Донбасу в якості умови призупинення бойових дій та початку переговорів. Тоді ж державний секретар США М. Рубіо відкрито визнав, що Америка не виконує роль нейтрального посередника у переговорах між Росією та Україною. За його словами, США підтримують Україну, постачаючи їй зброю та тиснуть на Росію санкціями. Тобто, він більш відверто продемонстрував відсутність у Америки дружнього ставлення до Росії. На саміті G7 президент США підкріпив таку тенденцію. Д. Трамп погодився посилити тиск на Росію, хоча і обумовив це згодою Європи надати допомогу Америці у розмінуванні Ормузької протоки.
По суті, Китай також почав віддалятися від Росії. Це продемонстрував голова КНР Сі Цзіньпін під час зустрічі з Путіним відразу ж після переговорів з Д. Трампом. Він відмовився надавати Москві будь-які кредити, реалізовувати спільний проєкт будівництва газопроводу «Сила Сибіру-2», а також припинити постачання Україні комплектуючі для БПЛА. А на додаток Сі Цзіньпін передбачив, що очікує на Путіна у недалекому майбутньому. Як мінімум, відставка. Саме так можна трактувати супроводження офіційного обіду в Пекіні за участю лідерів Китаю та Росії мелодіями балету «Лебедине озеро». Як пам’ятається, мелодія традиційно лунала на всіх каналах радянського телебачення в той час, коли помирали генеральні секретарі ЦК КПРС. Це був період так званої «п’ятирічки пишних поховань» у 1982-1985 роках, коли один за одним померли Л. Брежнєв, Ю. Андропов та К. Черненко.
Також Путін втрачає підтримку в самій Росії. За даними соціологічних опитувань, наразі продовження бойових дій «до повної перемоги» підтримує лише 25-40 % росіян. Решта – проти. Впав і особистий рейтинг Путіна, який сьогодні становить близько 30 %. А рейтинг правлячої партії «Единая Россия» знизився до 20 %.
Путіну це байдуже. Але від нього почала відвертатися ще й частина політико-олігархічних кіл країни, які є опорою його влади. Так, вони починають наполягати на необхідності припинити війну проти України та відмовляються надавати йому кошти на її продовження. Це цілком зрозуміло. Більшості із них війна не потрібна, оскільки ставить їх під санкції та шкодить бізнесу. А у випадку, якщо вони будуть відкрито фінансувати війну, санкційні обмеження проти них посиляться.
За деякими оцінками, російські олігархи, які привели Путіна до влади наприкінці 1990-х років, тепер намагаються його усунути від владного керма. Наразі вони начебто готують проти нього заколот із залученням своїх креатур у ФСБ. Складовою таких дій є дискредитація Путіна та його режиму, яка зараз поширюється в російському інформаційному просторі.
Причини таких тенденцій досить зрозумілі. Насамперед, це наслідок успіхів Сил оборони України, яким вдалося не тільки суттєво пригальмувати наступ російських військ на фронті, але і самим перейти до контрнаступу. Водночас завдяки ударам по транспортних комунікаціях противника частково заблокований Крим та значно ускладнена логістика збройних сил Росії на півдні та сході України. А удари по російських НПЗ в глибині російської території викликають кризу з пальним в РФ. Це остаточно виснажує російську економіку, зменшує можливості Москви продовжувати війну.
Україна ще не перемагає, але починає перехоплювати ініціативу у війні. Даний факт визнали лідери Великої сімки на саміті у Франції. При цьому вони висловили переконання, що Росія у війні не зможе перемогти Україну. Своєю чергою, на зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО 17 червня у Брюсселі Генеральний секретар Альянсу М. Рютте говорив, що військова перемога України цілком можлива. А лідери провідних країн дійшли висновку, що вони разом із Україною цілком спроможні примусити Росію до миру. Саме для цього ЄС та НАТО надають кошти на зміцнення обороноздатності України у спосіб придбання для неї озброєнь, підготовки військових підрозділів, сприяння у розвитку оборонно-промислового комплексу і підтримки економіки. При цьому ці кошти для України розглядаються ними не як благодійність, а як інвестиція у власну безпеку. Європейці нарешті усвідомили, наскільки реальні військові загрози з боку Росії, і вже готуються до можливої війни з нею. А Україна вже є однією з основних сил у стримуванні російської агресії та ключовим елементом нової системи європейської та Євроатлантичної безпеки. Тому без України Європа вижити не зможе.
В даному зв’язку досить показовим є рішення G7 щодо постачання Україні далекобійної зброї. Зараз удари України по території Росії вже не вважаються чинником ескалації війни. Навпаки, це розглядається в якості ефективного інструменту примушення Москви. По суті, завдяки Україні Захід перестав її побоюватися.
Неспроможність Росії досягти рішучих успіхів у війні та поступова втрата нею ініціативи на фоні зміцнення України позначилися і на поглядах Д. Трампа. Напевне він дійшов висновку, що не спроможний швидко припинити війну, тиснучи на Україну та спонукаючи її до поступок на користь Росії. Тим паче, що проти такої політики виступає більшість членів Конгресу США та американських громадян. Тому, навіть якщо б йому вдалося зупинити війну у такий спосіб, це не тільки б не покращало його рейтинг, а, навпаки, знизило б його. Аби яким дружнім було б ставлення Д. Трампа до Путіна (хоча, скоріш за все його немає), він не може цього допустити в переддень виборів до Конгресу США.
Натомість завершення війни за американською підтримкою на користь України відчутно підвищить авторитет Д. Трампа. Виходячи з цього, він з високою ймовірністю жертвує фінансовими вигодами, які він може мати від оборудок з Путіним, на користь підвищення свого авторитету та, відповідно, рейтингу його Республіканської партії. До того ж, усунення основних проблем з Іраном, або, принаймні, їх відкладення, дало змогу розблокувати Ормузьку протоку та повернути світові ціни на нафту до прийнятного для США рівня. З огляду на це, Д. Трамп може посилити санкції проти нафтогазового сектору Росії.
І ще, згідно з багатьма оцінками, Д. Трамп завжди стає на бік переможців. Раніше такою він вважав Росію, а зараз починає вважати Україну. Хоча, у нього, у будь-якому випадку, на першому місці винятково власні цілі, а Україну може вважати лише інструментом у їх досягненні.
Для Китаю війна режиму Путіна проти України із чинника, який дає йому змогу реалізовувати свої інтереси щодо Росії та Заходу, перетворюється на тягар. Більшість із того, що йому було необхідне від Росії, він вже забрав. Росія фактично перетворилася на його колонію, що незворотне за характером. Росія не вийде із такого стану навіть у випадку закінчення війни.
Відносини між Китаєм та США почали налагоджуватись, а з Європою вони особливо й не псувались за винятком окремих аспектів. Тому, як чинник тиску на них, війна Пекіну вже особливо не потрібна. Ба більше, вона вже створює проблеми у відносинах з Америкою та Європейським Союзом. Не кажучи вже про те, що вони можуть запровадити проти Китаю санкції за надання підтримки Росії.
І, нарешті, для Китаю торговельно-економічне співробітництво зі США та ЄС вигідніше, ніж з Російською Федерацією. Їх ринки відчутно більші, а умови для роботи на них – кращі, оскільки там корупції значно менше. Крім того, вони мають сучасні технології та виробляють продукцію, які потрібні Китаю. У Росії такі відсутні.
В той же час, КНР не може просто так відмовитись від Росії, оскільки матиме джерело великих проблем на своєму північному кордоні. Крім того, вона потрібна йому на випадок загострення стосунків з Америкою і Європою. Тому він поки що утримується від жорсткого примушення Росії до припинення війни, хоча і підштовхує її до цього.
Ситуація в самій Росії може стати катастрофічною. Така тема досить відома, тому окреслимо її лише у загальному вигляді.
Так, російська економіка обвалюється за всіма напрямами, за винятком військово-промислового комплексу. Але і його стан не ідеальний. Уряд намагається приховати таку ситуацію, однак її вже відчуває на собі більшість росіян. Жодних можливостей її виправити без припинення війни немає. Згодом може бути лише ще гірше.
Як вже згадувалося, ЄС та США мають намір посилити санкції проти Росії. А закінчення військової операції США проти Ірану вже призвело до падіння цін на нафту. Вони можуть знизитись до рівня критичного для Росії, як це було на початку поточного року. А з ними зменшаться і доходи російського бюджету.
Водночас через удари Сил оборони України по російських НПЗ в Росії виникла криза з пальним. Вже у недалекому майбутньому це остаточно доб’є її економіку, не дасть змоги продовжувати війну з такою ж інтенсивністю як зараз. По суті, це вже відбувається. Обмеження на продаж бензину та дизельного пального запроваджені у більш, ніж 50 російських регіонах. Їх кількість стрімко збільшується.
В окупованому Криму дефіцит бензину посилюється через атаки СОУ інфраструктури його постачання. Це тягне за собою нестачу продуктів харчування та товарів першої необхідності. Те ж відбувається на окупованих територіях півдня України. А потім такі процеси неминуче поширяться і на всю Росію.
Економічні проблеми в Росії безпосередньо позначаються на економічній сфері. Насамперед мається на увазі високий рівень реальної інфляції, в той час як зарплати не зростають, а в багатьох випадках взагалі починають знижуватися. Все більше підприємств скорочують роботу або зачиняються. Як наслідок, люди втрачають робочі місця, в той час, як за деякими спеціальностями збільшується дефіцит робочої сили.
Затягування війни та зростання пов’язаних з нею складнощів, в тому числі створених владою штучно, на зразок блокування мережі Інтернет та популярних серед людей месенджерів, викликає невдоволення російського населення політикою керівництва країни та особисто Путіним. Показники падіння їх рейтингів були наведені вище.
Наприкінці вересня в Росії плануються парламентські вибори. До того часу довіра до влади знизиться ще більше. Звичайно, влада, як завжди, їх сфальсифікує. Та за нинішньої ситуації таке вже неможливо буде якось приховати. Тому в жовтні в Росії, з високою ймовірністю, виникнуть масові заворушення і соціально-політична криза, яка цілком може перерости у громадянську війну.
Згідно з багатьма оцінками, такі чинники можуть змусити Путіна погодитись на призупинення бойових дій та розпочати реальні переговори. Це може статися до листопада 2026 року, оскільки у такому рішенні особисто зацікавлений Д. Трамп у зв’язку із виборами до Конгресу США. Тому він буде тиснути на Путіна та Росію з усіх сил.
До того часу Путін буде намагатись захоти весь Донбас та зосередить на цьому всі свої ресурси, навіть за рахунок втрати Росією інших окупованих нею територій. З огляду на це, найближчим часом слід очікувати посилення Москвою наступальних дій на Слов’янському та Краматорському напрямках. Для цього Росія може забрати частину своїх військ з інших напрямків, зокрема, з півдня України, що полегшить нам його звільнення.
Разом з тим, призупинення бойових дій не покінчить з усіма проблемами Росії, а лише дасть можливість вивільнити певну частину коштів та направити їх на підтримку економіки. Але без скасування західних санкцій все одно не вдасться впоратися з кризою. Тому Росія буде лише слабшати, а Україна зміцнюватись, оскільки допомога нам триватиме.
Як і слід було сподіватися, успіхи США та ЄС у консолідації своїх зусиль з підтримки України та їх тиск на Росію суттєво непокоять Москву. Хоча вона все ще сподівається на сприяння Америки. Так, помічник президента РФ Ю. Ушаков звинуватив європейських лідерів у «маніпулюванні Д. Трампом», у налаштуванні його проти Росії, а також у бажанні продовжувати війну. При цьому, він висловив думку, що «Д. Трамп повернеться до конструктивних відносин з Росією». Втім, такі сподівання очевидно марні. Путін прорахувався як з Америкою, так і з Європою. Всупереч його сподіванням, вони зберегли єдність у питанні європейської безпеки, яке зараз вирішується на полі бою в Україні.
Отже, Європа та США об’єднують свої зусилля та воєнно-економічні потенціали для спільного примушення Росії до миру. Певним чином їх починає підтримувати Китай. До них може долучитися певна частина російських олігархів та інших впливових в Росії осіб.
Для досягнення такої мети Європа і США вживають комплекс заходів, що об’єднуються чіткою стратегією дій. Це і посилення допомоги Україні у зміцненні її оборони, в тому числі у спосіб передачі нашій державі далекобійних озброєнь та засобів ППО. Це супроводжується ударами України по російській нафтовій інфраструктурі, яка має для Росії стратегічне значення, а також послідовними кроками з ізоляції Криму.
Китай не буде відкрито тиснути на Росію з питання припинення нею війни, але і не дасть кредитів на підтримку її економіки. Тобто, не врятує її від кризи. Як наслідок, Путін остаточно втратить підтримку своєї політики як з боку російського населення, так і з боку політико-олігархічних сил Росії.
За таких обставин Путін буде змушений призупинити бойові дії, але Росію він вже не врятує. З високою ймовірністю восени нинішнього року у Російській Федерації розпочнуться масові заворушення, які можуть перерости у громадянську війну.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
Колаж 24tv.ua
