Відновлення діалогу про припинення війни. Чи може це відбутися?
Останнім часом питання відновлення переговорів щодо припинення російсько-української війни стає щораз актуальнішим. Така можливість є наслідком спільної операції України, США та Європи з примушення Росії до миру. США стоять на нашому боці і зацікавлені, щоб війна призупинилася якомога швидше. Тому переговори якоюсь мірою можуть бути успішними. Втім, обставини нездоланної дії, які примусять Росію до миру, можуть виникнути завдяки діям України зі знищення російських НПЗ та можливої її контрнаступальної операції.
Війни і збройні конфлікти, закінчуються, як правило, переговорами. Вони можуть бути швидкими у випадку повної перемоги однієї зі сторін, або складними і довготривалими у тому разі, якщо їх сили приблизно однакові. Причому, діалог може припинятись і відновлюватись. Все це є притаманним і російсько-українській війні. Переваги Росії над Україною були, якщо можна так казати, скомпенсовані більш ефективними діями Сил оборони нашої держави, їх надійнішим озброєнням та західною допомогою. Як наслідок, війна, а з нею і переговорний процес щодо її припинення набули затяжного характеру.
Історія питання. Початок переговорів та відмова від них Росії
Як відомо, мирні переговори між Україною і Росією розпочалися ще у березні 2022 року після провалу російського бліцкригу. Однак, через неприйнятні вимоги Москви, у квітні того ж року Київ від них відмовився. Після довготривалої перерви діалог відновився лише навесні 2025 року за посередництва президента США Д. Трампа. Путін на таке погодився, бо сподівався, що Д. Трамп допоможе йому у справі з примушення України до капітуляції. Крім того, він очікував, що США погодяться поділити світ з Росією та Китаєм і зруйнують НАТО. Однак, такі надії виявилися марними.
Президент США дійсно намагався змусити Україну погодитися з російськими умовами припинення війни. Але згодом він усвідомив, якою є Росія насправді, і що саме вона не бажає миру і затягує з переговорами аби мати час для досягнення своїх цілей щодо України у військовий спосіб. Після того, змінивши свою позицію, він почав тиснути вже на Москву. Помітну роль у такому відіграли лідери ЄС та провідних європейських країн, зокрема, Франції, Німеччини та Великобританії, які запевнили президента США, що він помиляється у своєму сприйнятті Росії і ставленні до України та загалом щодо принципів припинення війни.
В жовтні 2025 року США запровадили санкції стосовно провідних нафтових компаній Росії, що можна вважати помітним доповненням до європейських санкційних обмежень. У другій половині минулого року їх сукупний вплив різко прискорив кризові процеси у російській економіці. Такі дії Д. Трампа та падіння цін на нафту, яке також було спровоковано США, змусили Путіна замислитись над тим, що саме відбувається і що може статися з Росією. Згідно з низкою повідомлень, в січні 2026 року, коли ціна на нафту впала нижче рівня рентабельності її видобутку в Росії, Путін майже погодився на реальні переговори. Однак, вони не відбулися. На ситуацію відчутно плинула розпочата США та Ізраїлем військова операція проти Ірану наприкінці лютого поточного року. Це призвело до різкого підвищення цін на нафту та збільшило нафтові прибутки Росії, що покращило стан її економіки. Крім того, Д. Трамп був змушений зосередити свої зусилля на війні США, що відвернуло його увагу від України. Це дало Путіну змогу продовжувати агресію проти України. Тим паче, що військова операція США у Ірані розвивалася не так, як передбачалося, а це допомагало зберегти високі ціни на нафту. На початку травня Москва відмовилась від подальших переговорів. В якості умови для їх відновлення було висунуто ультимативну вимогу передати Росії всю територію Донбасу. Як стверджував Кремль, про це начебто домовилися президенти Росії та США в серпні 2025 року в Анкориджі під час зустрічі на Алясці. Таке питання принципово важливе для Путіна, оскільки Росія не спроможна захопити всю територію України та взяти під контроль хоча б Донбас, що давало йому можливість продемонструвати досягнення цілей так званої СВО і вважати це «перемогою».
Можливо, щось подібне дійсно мало місце. Д. Трамп від цього відмовляється. Однак, США здійснювали тиск на Україну з такого приводу. Як знову ж таки відомо, Україна категорично не погоджується з цими вимогами Росії, оскільки добровільна здача територій супротивнику є категорично неприйнятною. Тобто, Україна і Росія мають діаметрально протилежні і непримиримі позиції. Тому їх суперечності можна розв’язати тільки силоміць.
Сьогоденність. Операція з примушення Росії до відновлення діалогу
За таких обставин Д. Трамп став на бік України та Європи, що було продемонстровано в червні 2026 року на саміті Великої сімки у Франції. Тоді ж було досягнуто згоди про об’єднання їх зусиль у справі з примушення Росії до відновлення переговорів та миру військовими, економічними і політичними методами. В рамках такого підходу в липні 2026 року Україна, за підтримки західних партнерів, розпочала комплексну операцію з руйнування російської економіки та позбавлення Росії спроможності продовжувати війну. Операція включає виконання системних ударів по нафтовій і логістичній інфраструктурі противника, через що у нього виникають відчутні проблеми, які стають критичними за характером.
На сьогодні виведено з ладу близько 60 % нафтопереробних потужностей Росії. З них половина — надовго, терміном до року. І то, якщо власники НПЗ та, загалом, Росія матимуть реальні кошти і обладнання для ремонту. Адже ж руйнівні удари не припиняються і вже виникла криза з пальним в країні, яка набуває поширення. Зупинити її Москва не спроможна, оскільки не може компенсувати нестачу бензину та дизельного пального. Тому вже найближчим часом їх не буде ані для економіки, ані для армії, ані для населення.
Відчутні наслідки від ударів по маркетплейсах компанії Wildberries. Наразі її власні збитки та втрати сейлерів вже становлять близько 500 млрд руб. і дуже скоро можуть досягти 800 млрд руб. В зв’язку із цим власники втратили можливість повернути борги банкам, які становлять 1,3 трлн руб. За оцінками російських експертів, це може стати каталізатором банківської кризи в Росії, і особливо, якщо Україна почне завдавати ударів також по інших маркетплейсах, зокрема, компанії Ozon. Вона винна банкам коштів не менше, ніж Wildberries.
Україна б’є і по інших російських підприємствах, в тому числі військово-промислового комплексу. Нещодавно СОУ зруйнували ракетно-космічний центр «ЦСКБ-Прогрес» у російському м. Самара. Там випускалися ракети-носії сімейства «Союз-2», які використовують в Росії для запуску на орбіту не тільки цивільних, але й військових супутників. Зокрема, ці ракети залучаються до розгортання системи супутникового зв’язку «Рассвет», яку в Росії позиціонують як аналог «Starlink».
Знищуються також російські порти та судна «тіньового» флоту. Станом на поточний серпень повністю припинили свою роботу порти Новоросійськ, Тамань та Геленджик. Завмерло судноплавство по річково-морській системі Волга — Дон — Азовське — Чорне море. Таким чином надломлена зовнішня торгівля Росії на південно-західному напрямку, що забезпечував 15–20 % від загального морського експорту сирої нафти та 30-40% від загального морського експорту зернових в Росії.
Все це відчутно посилює в Росії економічну кризу, яка набирає обертів внаслідок об’єднаної дії західних санкцій. На додаток до них в липні цього року ЄС запровадив новий, наймасштабніший 21-й пакет санкцій, які завдають удару по енергетиці, фінансовому сектору, «тіньовому флоту» та військово-промисловому комплексу агресора. Зараз готується черговий пакет санкційних обмежень, які будуть ще відчутнішими.
Москва приховує дійсний стан російської економіки, стверджуючи про її зростання на 0,9% в другому півріччі 2026 року у порівнянні з аналогічними періодом попереднього року. Однак, незалежні експерти спростовують такі «досягнення» Росії, кажучи про подальше падіння російської економіки. І повідомляють про катастрофічний стан провідних галузей, в тому числі металургійної, вугільної, будівельної та машинобудівної. Зараз до цього додається криза в нафтопереробці.
Те, що Росії програє в економічній сфері, вже визнають і представники її державних органів. За словами головного економіста «Внєшекономбанка» А. Клепача, Росія не зможе витримати конкуренцію у війні на виснаження, коли Україну підтримує Західний світ. Росія відстає та програє і технологічну, і економічну конкуренцію в світі. Причому, не тільки Китаю та США, але в чомусь і Україні. Він же підтвердив факт падіння, або рецесії у російській економіці. За його прогнозом, це неминуче призведе до соціального вибуху в країні, як це трапилося колись, в 1917 та 1991 роках.
Ще однією складовою операції України та її партнерів з примушення Москви до миру є ізоляція Криму та окупованих територій Запорізької і Херсонської областей. Таким чином Росія практично втратила контроль над Кримським півостровом та не має можливості його використовувати як військовий плацдарм та оперативний тил російських військ на півдні України. А самі війська потрапили у пастку, оскільки Сили оборони України руйнують їх логістику по, як його називають, «сухопутному коридору» з території Росії. Це дає СОУ змогу не лише стримувати наступ російської армії, але й звільняти українські території.
Разом з тим, Москва все ще сподівається перемогти Україну. І продовжує активні наступальні дії на Донбасі, намагаючись захопити його силоміць. Втім, відчутних успіхів у такому питанні Росія досягти не може. Потужні кіл-зони на лінії фронту, по суті, вирівнюють сили сторін. Єдиною перевагою Росії є наявність у неї балістичних ракет дальньої дії, яких немає у України. Крім того, у України зараз критичний дефіцит протиракет, що стало наслідком їх нестачі у наших партнерів через значні витрати таких озброєнь у війні США та Ізраїлю проти Ірану. Це дає Росії змогу завдавати нам значної шкоди. Вона тероризує мирне населення України обстрілами житлових районів, знищуючи нашу логістику та економічну, транспортну і енергетичну інфраструктури. Росія заблокувала морську торгівлю України. А з прийдешньою зимою вона має намір остаточно зруйнувати електро- та теплогенеруючі системи нашої держави для того, щоб її заморозити.
І ще, в Росії триває підготовка до загальної мобілізації (відкритої чи прихованої), яку можуть оголосити вже наприкінці вересня 2026 року після тамтешніх парламентських виборів. З огляду на таке, Путін впевнений, що зможе реалізувати свої плани. Тому він відмовляється від пропозицій України, США та Європи припинити бойові дії по лінії фронту. Не погоджується і на варіанти обмеження бойових дій лише на Донбасі, з оголошенням взаємного мораторію на повітряні удари дальньої дії, а також припинення війни на морі.
Та Україна вже має досвід як вистояти у складних умовах. Виконується все, щоб отримати від наших партнерів протиракети та налагодити їх власне виробництво. Вживається заходів для того, щоб знизити здатність ЗС РФ завдавати балістичні удари по Україні. Вони включають цілеспрямовані удари по підприємствах російського ВПК, які виготовляють ракети та пускові установки для ОТРК «Искандер-М», а також комплектуючі до них. Незабаром Україна має отримати власні балістичні ракети, що дасть їй змогу зрівнятися з Росією за цим видом зброї.
Перспективи. Можливість відновити переговорний процес
Так, війна Росії проти України дійсно опинилася у глухому куті. Вивести з нього війну на основі українських інтересів можна лише за сприятливого для нас зовнішнього чинника. Найбільше значення мала б у цьому плані передача західними партнерами Україні далекобійних ракет та засобів протиракетної оборони, збільшення допомоги нашій державі у виробництві власних озброєнь та запровадження критичної дії санкцій проти Росії. Зараз це вже частково виконується. Зокрема, США дозволили Туреччині продавати Україні тактичні балістичні ракети ATACMS дальністю дії до 300 км. Вони стануть ефективним засобом знищення пускових установок ОТРК «Искандер-М». Крім того, США очевидно погодились надавати для цього розвідувальну інформацію.
І, нарешті, 7 серпня 2026 року Сенат США схвалив законопроєкт покійного сенатора Ліндсі Грема про збільшення санкцій проти Росії. На початку вересня 2026 року законопроєкт з високою ймовірністю буде схвалений також і Палатою представників Конгресу США. Закон надаватиме право Д. Трампу запроваджувати 100 % мита на товари тих країн, які купують нафту та газ у Росії і Ірану, застосовувати обмеження стосовно російських посадовців, олігархів, банків, державних підприємств та суден «тіньового» флоту, а також піднімати тарифи для російських товарів на 500 %. Таким чином у руках Д. Трампа буде потужний важіль фінансово-економічного тиску на Росію з питань примушення її до відновлення мирних переговорів та переведення їх на реальну основу. Застосувати його на практиці досить непросто, оскільки він позначатиметься також на інтересах самих США у зовнішній торгівлі. Але Д. Трамп може таки зважитися на такий крок.
Китай і Індія, як основні партнери Росії, розуміють таку можливість. Тому вони почали скорочувати обсяги купівлі її нафти ще восени минулого року після того, як США запровадили санкції проти російських нафтових кампаній. Тому Росія дійсно може втратити доступ до їх нафтових ринків, що стане для неї катастрофою.
Зважаючи на таке, Д. Трамп готує ультиматум Путіну, що був частково оприлюднений американськими ЗМІ на основі інформації джерел у Конгресі США. Він включає вимоги до Росії припинити бойові дії по лінії зіткнення сторін, або, принаймні, відмовитися від ракетних ударів по критичній інфраструктурі України та він ескалації на фронті. Також йдеться про її згоду на конструктивний діалог. Це все має стати базою для подальших переговорів.
Для обговорювання таких питань планується візит до Москви спеціального посланця США на Близькому Сході С. Віткоффа та радника президента Дж. Кушнера. Його наслідки визначатимуть подальші кроки Д. Трампа. Так, якщо Путін погодиться на реальні переговори, то запровадження санкцій Ліндсі Грема буде відстрочено. У іншому разі вони будуть застосовані, хоча б щодо Індії, що також відчутно вдарить по Росії.
Однак виникає запитання: Д. Трамп може відновити тиск на Україну з питання виконання нею російських умов миру, і не посилювати той тиск на Росію? У нинішній ситуації, напевно, ні, оскільки подібні дії ще більше підірвуть його репутацію перед парламентськими виборами у США…
Лідери ЄС та провідних європейських країн також намагаються долучитись до мирного процесу. Наразі вони обговорюють можливі форми та зміст переговорів з Росією. В якості посередника запрошують Бразилію. Причиною цього є занепокоєння можливою змовою США та Росії щодо України за її спиною і без участі Європи. Тобто, будуть вирішувати без них питання щодо їх безпеки.
Москва дійсно не вбачає в Європі учасника мирних переговорів та прагне вести діалог лише зі США. З огляду на це, Європа навряд чи зможе відчутно впливати у переговорний процес. В той же час вона відіграє важливу роль в плані впливу на Д.Трампа. Як згадувалося вище, Європа та США об’єднали зусилля для того, щоб примусити Росію до миру. Крім того, в липні Франція і Німеччина підтвердили свою готовність долучитися до надання гарантій безпеки Україні через «Коаліцію охочих». Виходячи з цього, залучення Європи до переговорів в тому, чи іншому вигляді було б вигідне для України.
В принципі, у нинішній ситуації відновлення переговорів вигідне і для Путіна. Він далі сподівається, що Д. Трамп все ж примусить Україну капітулювати. Крім того, Путін може подавати переговори як свідчення «величі» Росії та її «рівності» зі США. Це не змінить ставлення світу до неї, але може підвищити авторитет влади серед росіян, що є вкрай важливо для неї напередодні парламентських виборів. І ще, завдяки переговорам Росія зможе тимчасово уникнути нових санкцій з боку США та Європейського Союзу.
На початку серпня 2026 року про готовність Москви до нового діалогу зі США повідомив голова комітету Ради федерації Росії з міжнародних справ Г. Карасін. Однак, він натякнув на необхідність зміни Вашингтоном своєї позиції. На підтвердження прагнень Москви покращити відносини зі США, 11 серпня без обміну був звільнений з в’язниці заарештований в 2022 році у м. Вороніж американський громадянин Р. Гілман за нібито напад на поліцейського. Отож Кремль може погодитись на діалог. Однак, він як і раніше, буде його затягувати, сподіваючись досягти своїх цілей стосовно України, або, принаймні, захопити весь Донбас. Але це вже не сподобається Д. Трампу, якому потрібні конкретні результати до парламентських виборів у США наприкінці листопада 2026 року. Як і для чого Росія веде діалог, він вже знає і цим обурений. Тому, з високою ймовірністю він зробить рішучі кроки аби зірвати такі наміри Москви. Ці кроки будуть доповнені діями України зі знищення російських НПЗ та, можливо, проведенням контрнаступальної операції на нашому півдні. Саме таким чином будуть створені обставини нездоланної дії, що примусять Путіна до миру.
Отже, сьогодні виникають передумови для відновлення переговорів про припинення російсько-української війни, які були зірвані Росією в травні 2026 року. Так, Росія опинилася у критичній ситуації, що стало наслідком загострення її економічних проблем, ударів України по її інфраструктурі та неспроможності російських військ домогтися відчутних успіхів на фронті. Згідно з низкою оцінок, у Росії немає коштів на те, щоб продовжувати війну у 2027 році, внаслідок чого вона змушена торгуватись. Водночас на неї тисне Д. Трамп, якому необхідні позитивні результати його посередницької діяльності до парламентських виборів у США в листопаді.
Скоріш за все, Путін таки погодиться розпочати черговий раунд переговорів, однак буде їх затягувати. Втім, цього разу Росії не дозволять цього зробити США та Україна за участю Європи.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
Ілюстративне зображення https://gb.ru/
