Війна чи мир: глухий кут для Росії
Росія постала перед дилемою: припиняти війну чи продовжувати її до «переможного кінця»? В обох випадках вона матиме вкрай негативні для себе наслідки. За будь-яких умов такими наслідками буде загострення соціально-економічної та політичної ситуації в країні, що може призвести до масових заворушень серед населення. Загроза виникнення кризи в країні змусить Москву вдаватися до жорстких заходів, таких як обмеження громадянських свобод, репресії та посилення державного контролю над економікою країни. Внаслідок цього Росія нагадуватиме щось на зразок СРСР 1930-х років чи сучасної Північної Кореї. Саме це і визначатиме характер майбутніх відносин між Росією та Україною.
Так чи інакше, однак Путін буде змушений припинити російсько-українську війну. У нього просто не буде іншого виходу через стрімке погіршення стану російської економіки, що спостерігається з початку поточного року. Мені вже доводилося порушувати таку тему, як це робив і дехто з відомих експертів, з якими я повністю погоджуюся. Але ось щодо економічної ситуації в Росії, то вона ще відчутніше погіршилась протягом останнього часу. Зокрема, за низкою оцінок, у квітні поточного року зростання економіки знизились з близько 5 % до нуля, а за деякими даними взагалі розпочалося її нестримне падіння. Причому, так можна казати і про ті галузі, які, маючи стійку позитивну динаміку, забезпечували військові потреби країни.
Водночас суттєво збільшився дефіцит державного бюджету країни, що змусило уряд скорегувати його показники з 12 до 42 млрд доларів. А нестачу коштів покрити нічим, бо на падіння своїх доходів Росія вплинути неспроможна, оскільки це наслідок зниження світових цін на нафту, а золотовалютних резервів вже фактично немає. Як наслідок, Москва і стрімко втрачає спроможність продовжувати війну, і постає перед загрозою виникнення глибокої економічної кризи в країні на зразок 1990-х років. Це обов’язково станеться з катастрофічними для Росії наслідками у тому разі, якщо Путін не погодиться на встановлення справедливого миру. Тим паче, що президент США Д. Трамп і Європа готові та мають намір запровадити нові санкції стосовно Російської Федерації у тому випадку, якщо Кремль не змінить свою позицію. США та керівництво ЄС вже оголосили про це і тримають напоготові нові економічні обмеження щодо Росії. Вони добре відомі і стосуються її нафтової галузі та банківської сфери. Такий стан справ, так чи інакше, змусить Путіна поступитися та, принаймні, погодитись на справжнє перемир’я, а у подальшому і на підписання мирної угоди, коли братимуться до уваги інтереси України. Однак, це йому навряд чи допоможе, оскільки гострі внутрішні проблеми в Росії набувають незворотного характеру. Навіть у випадку припинення війни проблеми у Росії залишатимуться. Розглянемо таке питання більш детально, оскільки воно пов’язується з нашою державою.
Розпочнемо з перемир’я. Що станеться у разі його ухвалення? Загалом, це призведе до зниження напруженості на лінії фронту. А з тим і щезнуть стримуючі чинники, завдяки яким російське військове командування підтримує у військах порядок. А без цього розпочнеться їх занепад, що зазвичай відбувається у російській армії за всіх епох та форм її існування. За прикладами далеко ходити немає потреби. Досить згадати лише, що сталося з Червоною армією на фронті після перемоги над гітлерівською Німеччиною в травні 1945 року. Нещодавно 80-а річниця такої події гучно святкувалася Росією, та без згадування, що відбувалося тоді насправді. Російська пропаганда ретельно приховує це, однак мається чимала кількість мемуарів ветеранів, які встигли викласти правду, а розтаємнені тогочасні документи продемонстрували її масштаби.
Як і слід було очікувати, солдати, офіцери та генерали почали відзначати перемогу. І тут не було б нічого поганого, якби це не переросло у масові пияцтва у військовому середовищі та безчинства вояків щодо мирного населення. А командування втратило контроль над ситуацією, оскільки також цим займалося. І лише жорсткі заходи тих, хто ще не втратив глузду і почав вживати заходів аж до розстрілів негідників на місці, допомогли врятувати армію.
Те ж саме спостерігалось після закінчення активних фаз «спеціальних військових операцій» СРСР в Угорщині у 1956 році та Чехословаччині у 1968 році, а також в Афганістані в 1989 році і Чечні в 1996 та двохтисячних роках. Щоправда, нинішнє російське військо набагато гірше. Ні до Червоної, ні до Радянської, ні до російської до 2022 року армії не мобілізували громадян з порушеною психікою чи злочинців. В Червоній армії злочинці були, але лише в штрафбатах та під жорстким контролем командування. А в нинішній російській армії такий непотріб майже усюди домінує. То що у такому разі від нього ще можна чекати?
А після підписання мирної угоди та демобілізації всі вони повернуться додому, до Росії. Однак навряд чи зможуть інтегруватись до мирного життя, яке мало кому з них сьогодні відоме. Частина з таких знову зануриться у кримінальну діяльність, а інші — будуть безчинствувати вже у російських поселеннях. Це правдоподібно, якщо зважати на подальшу поведінку тих колишніх в’язнів, яких звільняють з армії внаслідок поранення та з інших причин. Скоріш за все, не зможе себе віднайти у мирному житті і більшість з відносно нормальних громадян, мобілізованих або які добровільно пішли до війська з тих, чи інших причин. Той же досвід засвідчує, що участь у війні калічить людську психіку, особливо у російських збройних силах з їх бузувірськими порядками.
Крім того, якщо у розвинених районах країни громадяни, які повертаються з війни, ще зможуть якось облаштувати свій побут, то в депресивних регіонах цього не буде аж ніяк. Бо люди знову опиняться у злиднях після чималого грошового утримання в армії. Маються на увазі саме ті, кому вдалося уціліти на війні.
Всі зі згаданих категорій громадян деградуватимуть, поповнюючи собою люмпенізовану частину російського населення. І це якщо так можна сказати — в кращому випадку. Ті ж, хто повністю не занепадуть, увійдуть у кримінальне середовище, яке набуде масовості. А влада ніяк не зможе запобігти такому розвитку подій, та й нічого не робитиме, як це зазвичай відбувається в Росії.
Як наслідок, у Російській Федерації буде ситуація, що нагадуватиме події в СРСР після Другої світової війни, коли відбувалося тотальне поширення всіх видів злочинності. Як і тоді, це стане політичним фактором підриву стабільності держави.
Досить неоднозначні тенденції також будуть притаманні економіці Росії. З одного боку, скасування США та ЄС частини запроваджених проти РФ санкцій, а також скорочення нею військових витрат створять сприятливі умови для покращання її економічного стану. В той же час позитивний ефект перекриватиме низка негативних чинників, які не можна буде усунути навіть припиненням війни. В цьому плані можна насамперед можна відзначити падіння світових цін на нафту, яке має лише опосередковане відношення до нападу Росії на Україну. США дійсно могли домовитись з Саудівською Аравією, щоб вона збільшила обсяги видобутку нафти, що і призвело до зниження цін. Саме так вони і зробили в 1980-х роках аби підірвати економіку СРСР.
ОПЕК фактично втратила свою регулюючу функцію, внаслідок чого члени організації почали безконтрольно нарощувати нафтове виробництво. І вони його не скоротять, оскільки навіть за низьких цін на нафту вони отримують більші прибутки.
Не зможе Росія відновити також свої позиції на європейському ринку нафти і газу. Керівництво та провідні країни Європейського Союзу продовжують дотримуватися чіткого курсу на зниження своєї залежності від російських енергоносіїв. Саме це і передбачає стратегія ЄС щодо повної відмови від імпорту вуглеводнів із Росії до кінця 2027 року. Тому приречені на провал навіть такі «екзотичні проєкти» Москви, як продаж Сполученим Штатам Америки компанії Газпром з подальшим розподілом доходів від експорту газу до Європи.
Разом з тим, вкрай складною проблемою стане конверсія військового виробництва. С початку війни Росії проти України саме воно становить собою основну рушійну силу у розвитку російської економіки. Незважаючи на те, що зараз загальні складнощі в економіці РФ зачепили також військову складову, та вона залишається провідною за значенням. Втім, військова промисловість не є джерелом доходів державного бюджету, а навпаки, споживає його ресурси. Відновлення миру відкриває шлях для вирішення такого питання. Однак, як свідчить досвід СРСР, цього не можна зробити негайно. Ба більше, конверсія потребує додаткових фінансових коштів і на першому етапі призводить до загального падіння економіки через необхідність переорієнтації або припинення роботи військових та пов’язаних з ними підприємств. Але ж на всіх таких працюють люди, отримуючи порівняно високу зарплатню. За деякими оцінками, їхня кількість, разом із родичами, становить понад 20 млн осіб. А на низку підприємств, які виготовляють військову продукцію, зав’язані цілі регіони. Тому конверсія стане ще одним потужним чинником загострення соціально-економічної напруги в Росії. Напевно, Москва намагатиметься усунути її негативні наслідки, поступово скорочуючи військової складової російської економіки, а нові озброєння тимчасово доправлятимуться на склади. Але це лише розтягне проблему у часі.
У сукупності всі вищезгадані чинники можуть призвести до соціального вибуху в Росії, включно з масовими заворушеннями, вже через незабаром після закінчення війни. Тим паче, що для цього є каталізатор, яким виступають так звані «Z-патріоти», невдоволені перспективами відмови Москви від остаточного знищення України на даному етапі. А підтримку вони мають. Як серед частини керівництва РФ та олігархів, які заробляють на війні політичні та фінансові капітали, так і у військовому командуванні Росії, для якого припинення війни буде означати їхню поразку. Особливо коли саме на них і буде покладена основна відповідальність за провал військової авантюри Кремля. До того ж не можна забувати і згадані вище 20 млн громадян, які завдячують війні своїми статками. Тому соціально-економічна криза в Росії доповниться ще й політичною.
Москва, очевидно, усвідомлює небезпеку від таких подій, а тому вже розпочала вживати превентивних заходів з запобігання негативних наслідків. Наразі мається на увазі підготовка до силових дій з недопущення антипутінського заколоту у правлячій верхівці країни та поширення масових виступів населення. Крім того, йде підготовка до запровадження чогось того, що нагадує надзвичайний економічний стан, який колись, під час Громадянської війни в Росії, вже мав місце чи запроваджувався в період війни з гітлерівською Німеччиною та у перші роки пострадянського періоду.
Ознаки таких дій Кремля досить прозорі. Зокрема, вони включають: остаточне придушення прав і свобод громадян, включно з доступом до незалежних джерел інформації та навіть обмеження мобільного зв’язку; посилення охорони самого Путіна; кадрові перестановки у силовому блоці та керівних органах місцевої влади; розгляд планів запровадження тотального державного контролю над економікою країни. І, звичайно ж, Москва не відмовиться від агресивної зовнішньої політики з метою відвернути увагу населення від внутрішніх проблем та переорієнтувати його негативну енергію.
Таким чином Росія стане аналогом СРСР 1930-х років або сучасної Північної Кореї. А стосунки між Росією та Україною будуть нагадувати відносини між Північною Кореєю та Південною Кореєю або Східною Німеччиною та Західною Німеччиною. Саме до цього Україні і треба готуватись. Насамперед, необхідно надалі зміцнювати свої збройні сили та економіку, інтегруватися в систему європейської безпеки, а також зміцнювати кордон, зважаючи на досвід Південної Кореї та Західної Німеччини.
Наразі ми маємо всі можливості для цього, включно з допомогою наших західних партнерів. Про рішучу готовність надалі надавати допомогу Україні свідчить візит до нашої держави міністрів закордонних справ країн-членів ЄС 9 травня. Думаю, що якісь додаткові висновки тут зайві. Все і так зрозуміло. Що ж до самої Росії, то тут можна згадати відоме нахабне висловлювання Путіна стосовно України перед самим початком війни. Тоді він спробував пожартувати — «нравится, не нравится — терпи моя красавица». Не хочеться якось уподібнюватись, але тепер таке ж можна сказати стосовно Росії…
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
