Військові навчання в Білорусі та загроза Україні з півночі
В рамках союзницьких відносин з Росією білоруське керівництво вживає низку заходів для зміцнення ЗС Білорусі, як складової регіонального угруповання військ двох країн, та для військового тиску на Україну. Зараз безпосередньої загрози нового нападу Росії та Білорусі на Україну з білоруської території немає. Але Україна, передбачаючи таке, утримує свої війська на північному напрямку. А це відволікає певні ресурси від фронту, що знижує можливості України у обороні Донбасу та розвитку наступу у Запорізькій області. Однак, це є об’єктивною платою за безпеку північних регіонів України, що унеможливлює їх окупацію Росією, як це відбувалося на початку війни.
З середини січня у Білорусі проводиться комплекс військових заходів, зокрема, перевірка штабів та військ, часткова мобілізація, а також різноманітні навчання. Згодом у них можуть брати участь підрозділи російських військ. А вже у жовтні там мають відбутись командно-штабні навчання миротворчих сил ОДКБ «Нерушимое братство – 2026» та спеціальні навчання зі спільними формуваннями військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту і медичного забезпечення «Барьер-2026». Зрештою, їх також можна вважати спільними навчаннями ЗС Білорусі та Росії, оскільки росіяни відіграватимуть там головну роль.
У 2013-му та 2021-му роках під виглядом подібних навчань Росія, за підтримки Білорусі, готувалися до нападу на Україну та до початку повномасштабної війни проти неї. В той час основна підготовка виконувалась в рамках СКШН на кшталт «Захід». В цьому році таких навчань не передбачається. Але в них і немає потреби, оскільки всю необхідну інфраструктуру для забезпечення повторного вторгнення російської армії до України з північного напрямку вже розгорнуто. По суті, Росії треба лише перекинути свої війська до Білорусі та розташувати їх у вихідних районах на основних напрямках наступальної операції. Це можна зробити і під час локальних навчань. Бо частина з них відбуваються поблизу кордону з Україною саме в тих місцях, звідки може розпочатись новий російський наступ. Там же знаходяться і польові табори, склади, підготовлені позиції та укриття для техніки. Їх можна досить швидко зайняти напередодні нового нападу на Україну.
Крім того, білоруськими та спільними навчаннями Москва намагатиметься розпорошити ресурси Сил оборони України і відволікти їх від фронту. Це виконується у спосіб демонстративних та безперервних навчань, щоб створити враження, що Росія реально може відновити бойові дії проти України з території Білорусі. Хоча насправді таких планів може і не бути, принаймні, на даний момент.
Наразі таке питання стає для Росії досить актуальним, що пов’язується з пригальмованим наступом ЗС РФ на Донбасі та успіхами СОУ у Запорізькій і Дніпропетровській областях. За такої ситуації залучення Україною своїх військ, які зараз прикривають кордон з Білоруссю, до дій на активних ділянках фронту може призвести до перелому у війні на нашу користь. Тим більше, що втрати особового складу збройних сил Росії на фронті вже перевищують їх поповнення. А нова мобілізація в РФ є вкрай складним питанням, оскільки це неминуче загострить внутрішню напруженість в країні та критично впливатиме на російську економіку, де і так відчувається дефіцит кадрів. Такі проблеми вже визнаються не тільки представниками російської «Z-спільноти», де дехто досить адекватно усвідомлює ситуацію, але і російськими політиками у публічному просторі. Вони вважають, що у ситуації, яка склалася, Росія повинна припинити наступ та перейти до оборони, оскільки може статися те, що було у другій половині 2022 року. На підтвердження наводиться факт 2023 року, коли жорстка оборона ЗС РФ на підготовлених позиціях дозволила стримати наступ СОУ на південній ділянці фронту.
Хоча, дехто в Росії далі виступає за необхідність посилити військовий тиск на Європу аби вона припинила надавати підтримку Україні. На погляд деяких російських аналітиків, наразі для цього склалися сприятливі умови, коли США зосередилися на військовій операції проти Ірану. До речі, це створює негативні наслідки також для Європи.
Пропонуються і різні варіанти такого тиску – демонстрація військової сили на кордонах з НАТО і ЄС, посилення «гібридної» війни проти Європи, провокування збройних конфліктів в країнах Балтії з прихованим втручанням до них, а також відкрите військове вторгнення під приводом захисту Калінінградської області РФ. До всіх таких дій передбачається залучити також Білорусь. Саме з її території Росія може напасти на Литву або Польщу. Водночас Білорусь буде прикривати Росію від НАТО у разі її нового вторгнення до України з північного напрямку або агресії проти Естонії, Фінляндії, чи Норвегії.
Все згадане безпосередньо чи опосередковано стосується України. Тому військова діяльність Білорусі та Росії на білоруській території потребує посиленої уваги. Особливо за умов, коли вона починає подаватися ЗМІ як реальна підготовка Москви та Мінська до нового наступу на Україну з північного напрямку, що викликає тривогу у українського населення.
Занепокоєння з такого приводу цілком зрозуміле. Події, які відбуваються в Білорусі з початку поточного року, повністю віддзеркалюють стандартні заходи з підготовки до війни будь-якої країни. Причому, не важливо проти кого – України, Польщі, Литви тощо. Згідно з низкою повідомлень у засобах масової інформації, під час засідання Ради безпеки Білорусі в січні нинішнього року розглядалися всі такі варіанти та визначався порядок відповідних дій. Зараз вони виконуються практично.
Так, з 16 січня по 10 березня, за дорученням президента Білорусі О. Лукашенка, була проведена так звана позапланова раптова перевірка збройних сил Республіки Білорусь. Насправді вона була повністю очікуваною. Саме такі ж перевірки відбуваються щороку з початку повномасштабної війни Росії проти України. Перевірка була комплексною і виконується в кілька етапів. З 16 по 25 січня перевірялись вищі органи державного управління, а саме – міністерство оборони та генеральний штаб. Визначалися їх здатність швидко перейти з мирного на військовий режим роботи та організувати управління військами в рамках підготовки і проведення оборонної операції. Керували перевіркою представники адміністрації президента Білорусі.
26 січня МО та ГШ ЗС Білорусі розпочали перевірку військ. У підвищені ступені бойової готовності переводилися командування та з’єднання і частини Західного та Північно-західного оперативних командувань ЗС РБ. Визначалась готовність штабів та військ до дій у загрозливий період і у військовий час.
13 лютого президент Білорусі О. Лукашенко особисто перевірив боєготовність збройних сил країни. На 227-му загальновійськовому полігоні «Борисовский» він заслухав доповідь міністра оборони країни В. Хреніна про перевірку за планами МО та ГШ ЗС РБ.
З 17 по 20 лютого у всіх районах країни виконувалися щорічні навчання (заняття) з мобілізаційної готовності. Мета – вдосконалити злагодженість дій місцевих органів управління та організацій під час формування територіальних військ і загонів народного ополчення. Безпосередньо керували заняттям голови обласних виконавчих комітетів із залученням військкоматів. На збори була викликана певна кількість військовозобов’язаних громадян Білорусі, зокрема, 400 офіцерів запасу. Ними до штату військового часу були доукомплектовані 6-а окрема механізована бригада (омбр, м. Гродно), полк резерву Західного оперативного командування та низка інших частин. Під час зборів з резервістами були проведені теоретичні та практичні навчання з метою відновити їх знання і навички.
11 березня, після завершення перевірки, розпочалися навчання сухопутних військ та військово-повітряних сил і протиповітряної оборони ЗС Білорусі.
11-13 березня на 227-му загальновійськовому полігоні «Борисовский» проходило навчання механізованого батальйону 120-ї омбр (м. Мінськ). Опрацьовувались питання організації та ведення оборонного бою з використанням досвіду сучасних війн та збройних конфліктів, насамперед, війни Росії проти України. Головним чином йдеться про застосування БПЛА для розвідки та виконання ударів, а також протидії дронам противника. Акцент також робився на тактиці дій малих груп у складі кількох бійців.
З 12 березня відбуваються навчання ВПС та ППО збройних сил Білорусі за участю підрозділів 15-ї зенітної ракетної бригади (зрбр, район м. Мінськ, ЗРК С-300), 120-ї зрбр (Брестська область, ЗРК «Бук») та 62-го зенітно-ракетного полку (м. Гродно, ЗРК «Оса»), а також 116-ї авіаційної бази (район м. Ліда).
Перевіряється вміння командування сил і засобів ВПС та ППО виконувати завдання із захисту повітряного простору країни. Під час навчання ці з’єднання та частини ППО були на бойовому чергуванні, а їх підрозділи висувалися на полігони, де виконували електронні та реальні ракетні пуски.
Як заявив державний секретар Ради безпеки Білорусі О. Вольфович, навчання віддалені від західного кордону Білорусі і не становлять загрозу Польщі чи Литві. Таким же чином в глибині території Білорусі виконувались основні заходи спільного СКШН ЗС РФ та РБ «Захід-2025». Тобто, напевне Мінськ не прагне дратувати своїх сусідів, оскільки не зовсім довіряє Москві і не впевнений, що Росія захистить Білорусь.
Навчання ЗС Білорусі за участю різних з’єднань та частин, як свідчить досвід навчань попередніх років, будуть тривати, як мінімум, до осені. Окрім регулярних військ, до них долучатимуться сили територіальної оборони. Основні заходи відбудуться на полігонах «Борисовский», «Обуз-Лесновкий» (Барановичський район) та «Гожский» (Гродненський район), а також на менших навчальних полях, в тому числі поблизу кордону з Україною.
На сьогоднішній день немає ознак використання Росією та Білоруссю наведених вище заходів для створення ударних угруповань військ на кордоні з Україною. Додаткових російських військ на білоруській території немає. Принаймні, у значній кількості.
За сучасних умов приховати від розвідки масштабні переміщення військ практично неможливо, як і створити таємно необхідну інфраструктуру для їх розгортання у вихідних районах. Як щойно вказувалося, в основному така структура існує ще з 2021 року, але розташуватися у ній непомітно противнику не вдасться. Тоді та на початку 2022 року про накопичення російських військ в Білорусі та про місця їх розташування писалося навіть у звичайних ЗМІ. Отож, вони будуть помічені зараз, коли білоруський напрямок під посиленим наглядом нашої розвідки.
Самотужки Білорусь напасти на Україну не зможе. У неї для цього немає сили. У неї є лише чотири механізовані бригади, яких недостатньо навіть для прикриття її кордонів з НАТО. Саме тому головний наголос робиться на територіальній обороні, а по суті, на партизанських діях. До того ж більшість особового складу збройних сил Білорусі не налаштована воювати проти України, що підтверджується даними всіх соціологічних досліджень.
Білоруський диктатор О. Лукашенко не піде проти України також. Він не зробив цього на початку війни, коли всі були впевнені у неминучій перемозі Росії. Зараз, коли Росія знаходиться на межі краху, він тим більше не наважиться на подібну авантюру. Не кажучи вже про те, що на відміну від 2022 року, північний кордон України прикритий потужною системою оборони. Можливо, у неї можуть бути недоліки, але вона існує. Крім того, Україна відділяється від Білорусі ріками Прип’ять та Дніпро і болотистою місцевістю Полісся з обмеженою кількістю мостів та автошляхів, що само по собі є складною природною перепоною.
Все це вкрай ускладнить наступ противника і може бути корисним для нашої оборони. Ворог не зміг здолати її навіть на початку повномасштабної війни проти, коли Україна була відчутно слабшою. Очевидно, що така ситуація є зрозумілою як для Росії, так і для Білорусі. Тому вони не роблять спроб вдертися до України з північного напрямку, лише демонструючи там свою військову силу. Хоча, як вже згадувалося вище, сил у Росії не вистачатиме навіть на активних ділянках фронту.
В той же час, згадані обставини не означають, що немає жодних загроз для України з боку Білорусі, яка здатна вдаватися до провокацій. Крім того, на її території перебувають російські війська. Зараз це лише група літаків Су-30, Су-34 та Су-35 на авіабазі у м. Барановичі та вузол зв’язку ВМФ РФ.
Але як свідчать саме підготовка Росією війни проти України та СКШН «Захід-2025», у Білорусі може бути швидко створене потужне угруповання ЗС Росії, здатне до наступальних дій. Для цього є як розвинена транспортна, так і польова інфраструктури. До того ж з території Білорусі ведеться розвідка проти України, а також здійснюється керування БПЛА над північними районами нашої держави. Слід також зазначити, що військово-промисловий комплекс Білорусі повністю працює в інтересах збройних сил Росії. Тому Україна й змушена відволікати свої сили, щоб прикрити кордон з Білоруссю. Тому їх і бракує на фронті, в тому числі для зміцнення оборони на Донбасі та розвитку наступу на Запоріжжі. Отож, навіть без безпосередньої участі у війні Росії проти України, Білорусь фактично підтримує агресора. Тому абсолютно правильно, що керівництво України посилює жорсткість політики щодо Білорусі. Це є стримуючий чинник навіть без демонстрацій військової сили.
Отже, Білорусь залишається основним союзником Росії у її війні проти України. Вона безпосередньо не бере участі у бойових діях, однак відіграє помітну роль у справі з підвищення можливостей Москви продовжувати агресію. В основному маються на увазі дії Білорусі з відволікання сил України від фронту, а також надання своєї території для розміщення російських військ і виконання розвідки проти нашої держави та керування безпілотними літальними апаратами.
Сьогодні в рамках згаданих дій у збройних силах Білорусі відбувається кілька військових навчань, у яких можуть брати участь російські військові підрозділи. Поки що навчання проходять в глибині території Білорусі, але можуть наблизитись до кордону України. Прямі ознаки використання Росією та Білоруссю таких навчань для прикриття підготовки нового нападу на Україну з північного напрямку відсутні. Однак, це повністю не заперечується. Тому Україна змушена розташовувати свої війська на своїй північній території для того, щоб стримувати противників.
Ще одним зі стримуючих чинників для Білорусі є посилення щодо неї жорсткості політики України, що абсолютно виправдане та справедливе.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
