«Росія не змогла відвернути загрозу для своїх союзників у Латинській Америці чи на Близькому Сході, бо українці вичерпали російські ресурси»
Маючи достатній досвід аналітичної роботи в ЦРУ, Гленн Корн досить об’єктивно оцінює те, що нині відбувається на геополітичному рівні. Дещо зі своїх поглядів він визнав за належне викласти на сторінках румунського ЗМІ Libertatea (https://www.libertatea.ro), відповідаючи на запитання журналіста Деніса Грігореску в інтерв’ю під заголовком «Гленн Корн, колишній співробітник ЦРУ та професор Інституту світової політики, про реальну владу Путіна у світі: «Він більше не має можливості захищати своїх союзників».
Слід додати, що висновки американця досить цікаві й корисні, бо незабаром їх можна перевірити, зважаючи на те, що діється на геополітичному рівні, тобто, на сучасні воєнні дії у світі. На російсько-українську війну – в першу чергу. І тут, на погляд Г. Корна, важливо визначити роль «застрільників» цих всіх подій, одним з яких є президент РФ. Передусім Г. Корн звертає увагу на психологічну вразливість Путіна, через що ним ухвалюються такі політичні рішення, які відчутно позначаються на світових подіях загалом і на стосунках з його так зв. спільниками, які очолюють деякі держави – зокрема. Об’єктивність таких суджень Г. Корна беззаперечна навіть тому, що він тривалий час працював у розвідувальних структурах США і вважався одним з найкращих спеціалістів по Росії. Зараз він працює на посаді доцента Інституту світової політики у Вашингтоні, округ Колумбія. До речі, він має ступінь магістра з російської мови та літератури та євразійських досліджень Американського університету у Вашингтоні. Важливо також, що навчаючись ще у 1988 році в Університеті Хофстра в Нью-Йорку, він отримав ступінь бакалавра з російської мови, а це ще одна підстава для того, щоб прислухатись до його застережень. Особливо це стосується європейців.
Стаття розпочинається з наведення думки Г. Корна стосовно подій на Близькому Сході, де у розпалі війна між Ізраїлем і США та Іраном. Колишній високопосадовець США вважає, що «…Якщо американо-ізраїльська кампанія успішно підірве нинішній іранський режим і відчинить двері для керівництва Іраном урядом, який не є антизахідним і відкритий до тісніших відносин зі США, це обов’язково вплине на Путіна… Адже видно, як така війна вкотре продемонструвала, що Путін не має достатніх можливостей для того, щоб надавати допомогу своїм союзникам… Він, як і у випадку з Венесуелою та Сирією, не спроможний надати Тегерану жодної реальної військової чи навіть конкретної дипломатичної підтримки. Його (Путіна) сприймають як такого, що опинився на політичному узбіччі. Путіну треба бути дуже обережним у своїх діях, оскільки будь-який крок, який розгніває Трампа, може дорого коштувати йому на українському фронті. А ось щодо російсько-української війни, то вона вкотре засвідчила, що військові системи російського виробництва не можуть протистояти західним системам. Системи (російські) протиповітряної оборони, придбані до війни країнами Перської затоки, поки що ненадійні».
Якщо мати на увазі можливий напад росіян на Європу, то Г. Корн не вважає, що Путін здатний це зробити без операцій «активних заходів», які він вже проводить для послаблення та підриву Європи. «Він міг би використати загрозу вторгнення, щоб вивести Європу з рівноваги, але зважаючи на його втрати на полі бою в Україні та економічні/соціальні проблеми в Росії, я не бачу, щоб Москва намагалася напасти на іншу європейську країну цього року», – каже Г. Корн.
Також американський аналітик вказує на наслідки від небажання західноєвропейських країн підтримати Вашингтон в іранському питанні. Він каже, що європейці, напевне, хочуть, щоб США служили тільки їхнім інтересам. А це може негативно вплинути на підтримку з боку американських виборців Європи і, ймовірно, збільшить висловлювання президента Трампа про те, що Європі не можна було довіряти після його першого (президентського) терміну, коли він радив європейцям не купувати газ і нафту в Росії, не укладати великих угод з Китаєм і збільшити видатки на оборону.
Але, як ми вже знаємо, вказує Г. Корн, багато європейських країн його пропозиції проігнорували. «На жаль, на мою думку, реакція Європи на іранське питання є недалекоглядною і відкриє Москві двері для використання почуття зради адміністрації США», – наголошує Г. Корн, критикуючи той факт, що хоча США включили вимоги до Індії щодо скорочення імпорту енергоносіїв з Росії до стратегічної торгівельної угоди, підписаної з Нью-Делі, Європейський Союз не включив таких положень. А це схоже на подвійні стандарти, яких дотримується Брюссель: «Європейці критикують США за те, що вони недостатньо роблять для України, тоді як продовжують імпортувати енергоносії до Європи та не бажають тиснути на основних споживачів російської нафти, таких як Індія, щоб вони скоротили цей імпорт».
Далі колишній американський експерт запевняє, що тиск Заходу на Росію має бути спільним і багатостороннім, а європейці повинні визнати, що Іран був частиною «фронту» проти Москви та загрози, яку іранський режим становить для Перської затоки та Ізраїлю, і, своєю чергою, повинні більше підтримувати зусилля щодо усунення іранського режиму: «Цей режим хотів ліквідувати Ізраїль, тоді як Москва хоче знищити Україну. Потрібно боротися як з Ісламською Республікою, так і з режимом Путіна, а не лише з одним із них».
Переходячи конкретно до пояснення «крихкості» путінського режиму, Г. Корн звертає увагу на воєнний потенціал Росії, порівнюючи його з тим, яким він був на початку війни і який він є сьогодні: «Росія сьогодні слабша, ніж була у січні 2022 року. Економіка постраждала від війни, і довгостроковий систематичний негативний вплив на економіку та суспільство відчуватиметься ще багато років. Російські військові зазнали великих втрат на полі бою, і Росія не змогла відвернути загрозу для своїх союзників у Латинській Америці чи на Близькому Сході, бо українці вичерпали російські ресурси».
А як у російському суспільстві сприймається те, що чинить останнім часом його держкерівництво під очільництвом Путіна? Якщо мати на увазі пересічних російських громадян, то Г. Корн звертає увагу на те, що багато з них знаходяться за межами батьківщини, а ось безпосередньо саме «…громадянське суспільство дуже неактивне і потерпає, що робить Росію сильною зовні, але дуже крихкою всередині… Це ще не означає, що режим Путіна розвалиться найближчим часом, і що Путін зможе залишатися при владі, використовуючи залякування та пропаганду для того, щоб контролювати своє населення, оскільки досі росіяни не виявляли особливої зацікавленості у поваленні його режиму».
Якщо вести мову про зовнішню підтримку Путіна, то Г. Корн вважає, що кремлівський лідер до цього часу намагався переконати світ, що він близький до президента Трампа. І ефективно маніпулює подіями, щоб сприяти цьому сприйняттю. «Але якщо він надто далеко зайде проти Трампа в такому питанні, як Іран, або з інших питань (наприклад, Південний Кавказ), це може швидко обернутися проти нього та залишити його без діалогу з Трампом. Йому також потрібно розуміти, що Трамп — президент на один термін, і наступний президент США може не бути відкритим до пропозицій співпрацювати з Путіним, що зробить його ще більш ізольованим», — застерігає Гленн Корн.
– Намагання Росії демонструвати світові свою силу можна вважати марною справою, -– переконаний колишній співробітник ЦРУ, – оскільки її роль у подіях у Сирії, Венесуелі чи тапер в Ірані зовсім не серед головних і навіть не другорядних… Путін може використовувати помилки своїх супротивників, що він робив в Афганістані, Іраку та на Близькому Сході з колишніми американськими та європейськими лідерами. Але він не зміг продемонструвати, що спроможний вступитись за тих, кого вважає партнерами. Те, що США роблять зараз в Ірані, також є тривожним сигналом для російського істеблішменту безпеки, який бачить, як США та Ізраїль знову домінують на полі бою в Ірані, демонструючи значну перевагу американської міцності у повітрі. США контролюють небо над Іраном через Атлантику, тоді як Москва не може контролювати власне небо над Україною, розташованою поруч з Росією. Фактично, Москва не може убезпечити власний повітряний простір від українських авіаударів, які неодноразово вражали цілі глибоко в Росії. Ця реальність принизлива для багатьох росіян, включно з членами апарату безпеки.
Колишній співробітник ЦРУ також звертає увагу наскільки лідер Кремля вразливий. Він перебуває в інформаційному вакуумі та хоче чути лише те, що йому подобається. Його оточують підлабузники, які бояться казати йому правду. Ймовірно, він розпочав катастрофічну війну проти України саме тому, що примушував мовчати незгодних з його думкою, тобто тих, хто критикував ідею військового захоплення України. Це, так би мовити, його перша слабкість.
Друга слабкість Путіна – російська економіка. Він так і не зміг зробити економіку сучасною, здоровою, здатною підтримувати зростання, необхідне для розширення його імперії та побудови надійного військового апарату для демонстрації своєї влади. Він так і не зміг позиціювати Росію як експортера високотехнологічних товарів чи послуг.
Третя слабкість режиму Путіна – корупція. Негативний вплив корупції неодноразово спостерігався у війні проти України. Корупція призвела до деградації військового потенціалу, до внутрішніх баталій між міністерством оборони, генеральним штабом збройних сил та Службою безпеки.
Однак Росії, не зважаючи на такі негативні речі, таки вдається ефективно вести інформаційну війну проти своїх ворогів та мати зиск від розділеного Заходу. «Москва використовує розколини та розбіжності між союзниками по НАТО; підживлює теорії змови серед європейських та американських виборців; та працює над тим, щоб тримати своїх супротивників у тривозі та не дати їм змоги використовувати внутрішні слабкості Москви, змушуючи їх воювати між собою або всередині країни», – вказує Гленн Корн.
Олег Махно,
Інститут глобальної політики
