Підсумки СКШН Збройних сил Росії і Білорусі «Захід-2025» та їх значення для України

Незважаючи на відсутність якихось відчутних досягнень росіян у війні проти України та на кризу у російській економіці, Росія продовжує дотримуватися агресивного курсу та демонструє свою готовність реалізувати його у військовий спосіб. Окрім активізації Росією бойових дій в Україні, найбільш потужною із таких демонстрацій стали СКШН «Захід-2025». Разом з тим, вони демонструють її неспроможність напасти на Європу. Водночас ситуація довкола СКШН засвідчила про відсутність у Росії достатніх стратегічних резервів для прориву фронту в Україні.

Однією з найбільш резонансних подій у розвитку ситуації довкола України у вересні поточного року стали стратегічні командно-штабні навчання збройних сил Росії та Білорусі «Захід-2025». У наший статті «СКШН Росії та Білорусі «Захід-2025». Особливості та порівняльний аналіз» наводилися цілі, завдання та основні характеристики навчання у порівнянні з попередніми навчаннями такого типу.

Разом з тим, оцінка ходу та підсумків навчання дає можливість зробити висновки стосовно планів і намірів російського керівництва та можливостей РФ їх реалізувати. Це має важливе значення з точки зору визначення подальших дій Росії стосовно України та Європи.

Так, як завжди під час таких навчань Росія намагалася продемонструвати НАТО і Європі свою потугу з питань щодо загальних інтересів Росії та безпосередньо України. При цьому відносно незначні масштаби СКШН компенсувались активною інформаційною кампанією та різними демонстративними заходами. Прокремлівські політики, експерти та пропагандисти традиційно стверджували, що Росія готова і спроможна жорстко відстоювати свої інтереси, застосовуючи при цьому військову силу. Подібні заяви супроводжувались відкритими погрозами на адресу НАТО та європейських країн завдати по ним удару за підтримку ними України. Одночасно звинувачувала їх у підготовці до нападу на Росію.

Все це підкріплювалось офіційними повідомленнями Москви та Мінська про відпрацювання під час навчань питань застосування ядерної зброї. Окремо повідомлялось про використання при цьому носіїв ядерної зброї зі складу збройних сил Білорусі та російських ядерних боєприпасів, які нібито зберігаються на білоруській території.

Ядерну складову навчань ілюстрували виведенням на бойові позиції оперативно-тактичних ракетних комплексів «Искандер», що подавалось як розгортання їх на європейському напрямку. Хоча ОТРК «Искандер» входять до складу берегових військ Балтійського флоту та ЗС Білорусі і систематично залучаються до різних навчань і тренувань.

За заявою начальника Генерального штабу ЗС РБ П. Муравейка, у навчаннях використовувався також мобільний ракетний комплекс «Орешник», який начебто Росія надала на озброєння Білорусі. Хоча жодних достовірних свідчень такого факту не було.

На цьому фоні експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) звертають увагу, що на заключному етапі навчань з’явився одягнений у військовий однострій Путін. Саме так, він чи схожа на нього особа з’явилася на польовому командному пункті полігону «Муліно» у Нижегородській області РФ. Це стало вдруге з початку повномасштабної війни. Вперше він одягнув військовий однострій під час поїздки до м. Курськ в березні 2025 року.

На погляд експертів, таким чином він подав сигнал про спроможність Росії розпочати військові дії не тільки проти України, але і проти НАТО та Європи. А для того, щоб надати подібному сигналу більшої ваги, він явно перевищив кількість учасників навчань щонайменше втричі. Путін визначив їх у 100 тис. осіб, хоча насправді було не більше 30 тис.

Водночас СКШН «Захід-2025» мали продемонструвати, що Росія має союзників та партнерів, які підтримують її у конфронтації з НАТО і Європою. Основним із таких формально вважається Білорусь, що підтримує тісні відносини з Росією в рамках Союзної держави РБ та РФ, а також ОДКБ. Функціонує створене Регіональне угруповання військ Білорусі та Росії, яке спрямовано проти НАТО. Саме на його основі і проводилось СКШН.

На запрошення Москви у них взяли участь також військові підрозділи з Індії, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Демократичної республіки Конго, Малі та Ірану. А з урахуванням того, що з СКШН були пов’язані навчання ОДКБ «Взаємодія-2025», «Пошук-2025» та «Ешелон-2025, які також проводились в Білорусі, до кола таких країн можна віднести ще і Казахстан, Киргизстан та Таджикистан.

Однак, такий склад партнерів Росії не підвищив її авторитет, а навпаки, ще відчутніше його підірвав. Бо всі вони вважаються другорядними чи навіть третьорядними країнами, хіба що за винятком Індії. А щодо Ірану, то ця країна взагалі вважається ізгоєм. Всі вони домагаються від Росії лише грошей та пільг у своїй з нею торгівлі. Більшість із таких не мають жодних спільних, дійсно важливих інтересів з Росією, особливо пов’язаних з протистоянням Заходу. Винятком можна вважати лише Білорусь, Індію та Іран, але, як щойно зауважувалося, їх інтереси стосовно Росії суто меркантильні. Подібний стан справ підтверджується як загальною політикою таких країн, так і їх діями на фоні СКШН «Захід-2025».

Розпочнемо з найближчого союзника Путіна – президента Білорусі О. Лукашенка. В умовах очевидної неспроможності Москви реалізувати свої геополітичні плани та гарантувати безпеку Білорусі, а також внаслідок того, що Росія переходить у категорію країн-ізгоїв, що ще й супроводжується кризою російської економіки, О. Лукашенко почав відкрито шукати інших партнерів.

Саме це і демонструють як його зустріч з представником президента США К. Келлогом в червні поточного року у Мінську, так і телефонні переговори з самим Д. Трампом в серпні, які можна вважати цілком конструктивними. А їх наслідком стало зняття американських санкцій з білоруської компанії БЕЛАВІА в обмін на звільнення політв’язнів. Водночас О. Лукашенко проводить активну політику зі зближення з Китаєм.

Його прагнення покращити стосунки Білорусі зі США і Європою відображені у його ставленні до СКШН «Захід-2025». Як відомо, він наполіг, щоб їх перенесли вглиб білоруської території. Крім того, президент Білорусі відмовився від агресивної риторики та позиціонував навчання, як виключно оборонні. До того ж, він взагалі утримався від поїздки до Росії на завершальний етап навчань.

Не менш схожої позиції дотримується прем’єр-міністр Індії Н. Моді. З одного боку, він жорстко зреагував на американські санкції проти своєї країни за придбання російської нафти, а з іншого – намагається якось покращити відносини зі США. Згідно з таким підходом, Н. Моді відрядив індійський військовий підрозділ на СКШН «Захід-2025», що мало продемонструвати його солідарність з Росією. Разом з тим, під час телефонної розмови з Д. Трампом 16 вересня (ще до завершення навчань) він виступив за виведення партнерства між Індією та США на якісно новий рівень та підтримав американські ініціативи щодо мирного врегулювання «конфлікту в Україні». Так він поки що називає війну Росії проти нашої держави.

З Іраном також все зрозуміло. Дійсну суть російсько-іранського партнерства продемонструвала відмова Москви підтримати Іран під час чергового загострення його збройного протистояння з Ізраїлем і США в червні ц.р. Іран все ще продовжує співпрацювати з Росією, оскільки це йому вигідно з економічної та військово-технічної точки зору. Однак, дуже ймовірно, що він відмовиться від такої співпраці, коли такої вигоди вже не буде.

Ніхто чомусь не згадує відсутність на СКШН військових підрозділів КНР та Північної Кореї. Адже саме вони і є основними партнерами Росії. Раніше Китай відряжав свої підрозділи на російські навчання (у випадку з СКШН «Схід-2018» там була ціла бригада та вертолітний загін), але зараз вирішив не дратувати Європу і США. До того ж він не дозволив зробити це і КНДР.

Тобто, єдиними союзниками Росії дійсно можуть бути лише її армія та флот, як це колись сказав імператор Олександр ІІІ. У нього саме вони і були та допомагали реалізовувати інтереси імперії у військовий спосіб. А у нинішньої Росії такої можливості вже немає.

Стратегічні командно-штабні навчання «Захід-2025» підтвердили неспроможність Росії напасти на НАТО і Європу, одночасно продовжуючи війну проти України. Не спроможна Росія здійснити новий напад на Україну і з північного напрямку.

За офіційними повідомленнями, в рамках СКШН на території Білорусі орудували близько двох тисяч російських військовослужбовців. Хоча, деякі експерти відзначають, що до Білорусі із Росії прибуло не більше кількох сотень солдат і офіцерів. Інші залучались з числа особового складу російських військових баз та об’єктів на білоруській території.

Все це досить зрозуміле. Наразі практично всі боєздатні сили Росії залучені до війни проти України. Причому, Москва не може не тільки перенаправити частину із них на європейський чи північноукраїнський напрямки, але й посилити їх на фронті. Ба більше, Росія фактично відмовилась від масштабних наступальних дій на всій лінії фронту і переважно зосереджується на завоюванні м. Покровськ. Саме туди перекидаються війська з інших ділянок фронту, в тому числі з Сумської та Запорізької і Херсонської областей.

Тобто, стратегічних резервів Росія не має навіть для війни проти України. Вона просто не змогла їх накопичити через високий рівень втрат на фронті та зменшення кількості бажаючих вирушати на війну. З огляду на це, у Російській Федерації порушується питання про необхідність проведення нового етапу часткової мобілізації або оголошення загальної мобілізації. Однак це може призвести в країні до соціально вибуху, особливо через загострення економічних проблем.

Ці ж економічні проблеми вже починають створювати перешкоди у подальшій війні Росії проти України. Виходячи із зазначеного, зараз Росія не зможе напасти на Європу і з економічних причин.

По суті, Москва може тиснути та якось впливати на НАТО і Європу лише організованими різного роду провокаціями, що і було зроблено напередодні початку СКШН «Захід-2025». Найбільш показовою із такого стало масштабне вторгнення російських БПЛА до Польщі та Литви в ніч з 9 на 10 вересня.

Інцидент та його причини і наслідки активно висвітлювалися у ЗМІ, в тому числі на нашому сайті. Тому не варто повторювати. Підкреслимо лише те, що цей інцидент призвів до зовсім інших наслідків, аніж планувала Росія. Атака на Польщу, як країну НАТО, показала реальну дію механізмів Альянсу з його колективної оборони та підштовхнула до активізації кроків з модернізації системи ППО.

При цьому знову було порушене питання щодо безпосередньої участі НАТО у протиповітряній обороні України. Воно поки що залишається без конкретної відповіді через занепокоєння країн-членів Альянсу можливістю прямого військового зіткнення з Росією, яка виступає з відповідними погрозами. Але ж вона і раніше проводила «червоні лінії» перед НАТО, та нічого так не зробила, коли вони порушувались.

Слід сподіватися, що Північноатлантичний союз візьме до уваги даний факт і таки почне збивати засоби повітряного нападу Росії над територією України у взаємодії з нашими силами та засобами ППО. Втім, досить вже того, що досвід України використовується для зміцнення системи протиповітряної оборони Альянсу, а українські фахівці залучаються до такої справи. Це є ще одним напрямом інтеграції України в НАТО.

Крім того, провокація Москви проти Польщі завдала потужної шкоди інтересам Китаю, що може змусити його змінити своє ставлення до дій Росії. Так, у відповідь на провокацію Варшава закрила кордон з Білоруссю, що призвело до зупинки залізничного сполучення через нього, в тому числі Китаю з Європою. Як наслідок, «звисають» понад 400 тис. тон китайських товарів. З метою усунення проблеми до Польщі терміново прибув міністр закордонних справ КНР Ван І. Однак, він не зміг домовитися про бажане для своєї країни.

Ще одним важливим аспектом, який продемонстрували навчання, стало підтвердження принципових змін у характері сучасних війн та усвідомлення цього керівництвом РФ. Насамперед це стосується підвищення значення БПЛА, які наразі виконують близько 80% вогневих завдань на фронті та понад 90 % – при ударах по об’єктах в глибині території противника.

Своєю чергою, роль бронетанкової техніки та артилерії знижується, що має відношення і до підтримки ними піхотних атак. Як показує практика, замість БМП та БТР для переміщення піхоти на полі бою застосовуються легкі транспортні засоби.

Наведені зміни бралися до уваги у СКШН під час виконання навчально-бойових завдань, а також під час демонстрації техніки ЗС РФ Путіну. Замість показу йому ракетних систем, танків і інших броньованих машин, гармат і вертольотів, як це було раніше, в основному, представлялися БПЛА, стрілецька зброя та баггі і мотоцикли.

Відповідні зміни вносяться в оборонні замовлення. Через нестачу коштів пріоритет надається випуску БПЛА різного призначення. Так, з 1 січня 2024 року в Росії реалізується національний проєкт «Беспилотные авиационные системы», який розрахований на період до 2030–2035 років і передбачає створення самостійної галузі економіки із завданнями випуску БПЛА. За рахунок цього у минулому році обсяги виробництва БПЛА були збільшені у 2,5 рази до 16,4 тис. од. У 2025 році їх кількість має зрости до 70 тис. У наступні три роки – до 135 тис.

Зважаючи на таке, повністю неправдоподібними є повідомлення російських ЗМІ про плани випуску у поточному році 57 бойових літаків, 1100 бронетранспортерів та 110 танків Т-90. Для цього немає ані коштів, ані виробничих потужностей, ані нагальної потреби. А тому досить дивним є те, що подібні фейки публічно повторюються представниками деяких із українських експертів та видаються за дійсність.

Незважаючи на обмежені масштаби СКШН «Захід-2025», воно викликало занепокоєння європейських країн, які вдалися до превентивних кроків з метою гарантування своєї безпеки на випадок непередбачених дій Росії. Про них також вже згадувалось у наших статтях. На доповнення можна додати, що Росія та Білорусь допустили на навчання американських, турецьких та угорських спостерігачів. Хоча це є звичайною практикою.

Таким чином, проведення СКШН «Захід-2025» стало черговою спробою Москви продемонструвати свою міць перед НАТО і Європою та натиснути на них з питань, які стосуються загальних інтересів Росії і безпосередньо України.

В рамках таких планів керівництво РФ свідомо перевищувало масштаби навчання та вдавалося до провокацій проти Польщі та Литви. Разом з тим, це лише підштовхнуло Європу до об’єднання своїх зусиль у протистоянні з Росією та спонукало НАТО до активізації дій зі зміцнення системи ППО Альянсу.

При цьому реальні масштаби СКШН продемонстрували неспроможність Росії у нинішніх умовах не тільки напасти на Європу, але й повторно вторгнутися до України з території Білорусі. Втім, характер навчань показав, що командування ЗС РФ усвідомлює сьогоднішні військові реалії.

Ситуація довкола СКШН в контексті обстановки на фронті в Україні засвідчує, що у Росії відсутні стратегічні резерви, які дозволили б їй досягти відчутних успіхів у війні. Однак, вона може цього домогтися, посиливши мобілізацію, хоча це остаточно підірве її економіку.

Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)