Протидія названим загрозам США та Європі — головне завдання сучасної системи трансатлантичної безпеки, яка вибудовується, заважаючи на їх характер та актуальність.

Так, в її основі — відомий принцип перерозподілу функцій в НАТО, який передбачає, що США зосереджують свої зусилля на стримуванні Китаю на глобальному рівні і в АТР, а Європа (європейська складова НАТО і ЄС) — на протидії Росії. При цьому США далі забезпечують стратегічну безпеку Європи своєю ядерною зброєю та допомагають у протистоянні з Росією на Європейському ТВД.

Такий принцип було ухвалено на саміті Альянсу в Гаазі в червні Разом з тим, практично він поки що не реалізується. За деякими даними, керуючись ним, переглядаються лише оперативні плани ОЗС НАТО та форми взаємодії між США та Великобританією і Францією у сфері застосування ядерної зброї.

Як і раніше, США намагаються протидіяти Росії на Європейському ТВД. Наразі там, тобто за межами континентальної частини Америки, перебуває основна частина (понад 90 %) американських військ. За заявою президента США Д. Трампа після зустрічі з президентом Польщі К. Навроцьким 3 вересня ц.р. у Вашингтоні, Америка не тільки не планує скорочувати у Європі свої війська, але й може їх збільшити, якщо буде така потреба.

На такому фоні увага США до питання стримування Китаю в АТР дійсно підвищується. Разом з тим, їх дії з нарощування там своєї військової присутності, які ЗМІ називають «найбільш масштабними з часу Другої світової війни», є порівняно незначними. Там відбувається лише перегрупування наявних сил і засобів, розпочате ще до повернення Д. Трампа до влади. Скоріш за все, це віддзеркалює його наміри перейти від протистояння до побудови стратегічного партнерства з Китаєм.

Реальні дії з формування нової системи євроатлантичної безпеки та відповідні зміни стосуються інших аспектів. Причому, вони розпочались після першого нападу Росії на Україну в 2014 році. На Уельському саміті НАТО у вересні того ж року було ухвалене рішення про повернення до Стратегії Альянсу часів минулої Холодної війни, якою передбачалося стримування СРСР та підготовка до можливого нападу з його боку. На місце Радянського Союзу поставили Росію. Також відповідні зміни були внесені до системи оперативної та бойової підготовки (ОБП) ОЗС НАТО. Крім того, було порушене питання про посилення передової військової присутності Альянсу в країнах Центрально-Східної та Південно-Східної Європи і Балтії.

На Варшавському саміті НАТО в липні 2015 року такі рішення конкретизуються. Крім того, була ухвалена Комплексна програма Альянсу з надання допомоги Україні. У 2015–2016 роках розпочались практичні заходи з реалізації таких планів. Зокрема, до 2017 року в Латвії, Литві, Естонії та Польщі було розгорнуто багатонаціональні бойові групи батальйонного рівня, які очолили Великобританія, Канада, США та Німеччина, відповідно. Тоді ж розпочалось формування двох Багатонаціональних корпусів швидкого розгортання НАТО, а саме — «Північний-схід» зі штабом у м. Щецин в Польщі та «Південний-схід» зі штабом у м. Сібіу в Румунії. Перший із таких включає багатонаціональні дивізії (бнд) «Північний-схід» зі штабом у м. Ельблонг у Польщі та «Північ» зі штабом у м. Адажі в Литві. Другий — бнд «Центр» зі штабом у м. Секешфехервар в Угорщині та бнд «Південний-схід» зі штабом у м. Бухарест в Румунії. Бойовий та чисельний склад (БЧС) корпусів відповідає загальновійськовій армії збройних сил Росії.

Були також створені Сили реагування (ще називаються Силами негайного реагування) загальною чисельність 40 тис. осіб, які складаються з сухопутного, повітряного та морського компонентів. До їх складу увійшли визначені підрозділи країн-членів НАТО на ротаційній основі. Ступінь їх готовності до застосування на випадок виникнення кризових ситуацій підвищений.

Заходи з посилення своєї військової присутності в Європі почали вживати також США. За часів Холодної війни там знаходилось Європейське командування ЗС США, яке включало командування Армії (Сухопутних військ), ВПС та ВМС. Пізніше воно було трансформовано у Командування ЗС США в Європі та Африці, а його сили і засоби скорочені. В основному це стосувалося виведення з Європи та розформування 5-го та 7-го армійських корпусів Сухопутних військ США, а також передислокації на континентальну частину Америки більшої частини бойової авіації. Втім, були залишені основні штабні структури.

В 2020 році 5-й АК СВ США був відновлений зі штабом у польському м. Познань. До його складу входять: 1-а дивізія (м. Болеславец, Польща), 2-а дивізія (м. Міхай-Когельничану, Румунія), 2-й бронекавалерійський полк (м. Фільсекк, Німеччина; фактично є механізованою бригадою), 41-а артилерійська бригада (м. Графенвер, Німеччина), 12-а вертолітна бригада (Німеччина). Як і вищезгадані корпуси, за своїм БЧС 5-й АК ЗС США є еквівалентом армії ЗС РФ.

З урахуванням зазначеного, на теперішній час Командування ЗС США в Європі та Африці включає: Командування армії (Сухопутних військ) — 5-й АК, 7-е навчальне командування, 173-ю повітряно-десантну бригаду, 56-е артилерійське командування (фактично є ракетною бригадою з оперативно-тактичними ракетними комплексами), 10-е командування ППО та ПРО (по суті є зенітною ракетною бригадою), 21-е командування підтримки (логістики); Командування ВПС — 3-ю повітряну армію; Командування ВМС — 6-й флот ВМС США у Середземному морі. До нього можна додати ще 2-й флот ВМС США в Атлантичному океані

У тому випадку, якщо виникне загроза війни, ЗС США в Європі можуть швидко посилитися завдяки перекиду, як мінімум, ще одного армійського корпусу, з’єднань повітряно-десантних військ та морської піхоти, а також авіації. Як наслідок, за своїм БЧС вони будуть дорівнювати військовому округу або фронту ЗС РФ.

Рішення про розміщення американських військ в Польщі на постійній основі було ухвалене саме президентом США Д. Трампом на прохання Варшави ще під час його першої президентської каденції. В липні 2020 року відповідний договір підписали Д. Трамп та тодішній президент Польщі А. Дуда.

Водночас вживаються заходи з відновлення систем управління, зв’язку, розвідки та логісти ОЗС НАТО, які існували в період колишньої Холодної війни. Окрема увага надається вдосконаленню можливостей оперативного посилення ОЗС НАТО у спосіб переміщення американських військ з континентальної частини США. Для цього можуть залучатись військові кораблі-доки (завантажуються технікою, озброєнням і необхідними припасами ще за мирного часу), військово-транспортні літаки, комерційні судна та авіація (в тому числі звичайні пасажирські літаки). А на складах у ФРН, Бельгії, Нідерландах та Польщі вже є важка техніка для американських військ, які перекидатимуться до Європи.

Транспортні комунікації в Європі вдосконалюються, спрощуються процедури перетину внутрішніх кордонів ЄС військами та військовою технікою. Такі заходи об’єднуються в рамках планів створення так званого «Воєнного Шенгену». Наведені кроки дають змогу пришвидшити темпи передислокації військ із глибини Європи у передові райони. Разом з тим, цього ще недостатньо. Зокрема, розрахунковий час переміщення з’єднання дивізійного рівня із Франції до Румунії становить тридцять діб, що вважається занадто великим.

З моменту розв’язання Росією повномасштабної війни проти України в лютому 2022 року всі такі заходи набули нового значення. На Мадридському саміті НАТО в червні того ж року була ухвалена нова Стратегічна концепція НАТО, якою визначаються нові пріоритети, завдання та підходи у діяльності Альянсу на наступні десять років з урахуванням сучасного середовища безпеки.

Документ чітко визначає Росію в якості головного військового супротивника. Водночас був закріплений комплекс заходів з її стримування та підвищення можливостей Альянсу з відбиття ймовірної агресії з її боку. Основні з них передбачають зміцнення передових оборонних рубежів НАТО за рахунок: подальшого нарощування передової військової присутності Альянсу; трансформації Сил (негайного) реагування НАТО та збільшення їх чисельності з 40 до 300 тис. військовослужбовців; поліпшення оперативної спроможності завдяки посиленню командування та управління; підвищення ефективності систем ПРО і ППО.

Також було ухвалене рішення стосовно змін у планах оборони. Раніше там допускалася можливість тимчасового відведення передових військ НАТО від кордону у глибину своєї території, що повинно було створити більш сприятливі умови для проведення оборонної операції спільно з основними силами Альянсу. Після того передбачалося відновлення положення внаслідок виконання контрударів. Однак, масові звірства та військові злочини ЗС РФ на окупованих ними територіях України продемонстрували неприпустимість такого підходу. Нові плани ґрунтуються на жорсткій обороні кордонів. Це стало ще однією причиною того, що збільшується чисельність передових військ.

Згідно з таким підходом були сформовані ще чотири багатонаціональні бойові групи в Болгарії, Угорщині, Румунії та Словаччині на чолі з Італією, Угорщиною, Францією та Іспанією. В результаті їх кількість досягла восьми груп в смузі від Балтійського моря до Чорного. Водночас там, де потрібно, розпочався процес їх розгортання із батальйонів у бригади. В 2024-2025 роках перші дві такі бригади з’явилися в Латвії та Литві.

В зв’язку зі вступом Фінляндії та Швеції до НАТО у 2023-2024 роках змінюється і структура Альянсу, угруповання його військ та завдання на північному фланзі Європейського ТВД. До теперішнього часу ОЗС НАТО в Європі включали три об’єднані командування, в тому числі: «Брюнсюм» зі штабом у Нідерландах — відповідає за Північну Європу (Арктичний регіон), Центральну та Центрально-Східну Європу і Балтійський регіон; «Південь» зі штабом у м. Верона в Італії — відповідає за Південну і Південно-Східну Європу та Туреччину, Середземний і Чорноморський регіони; «Лісабон» зі штабом у Португалії — є тиловим та відповідає за Західну Європу. Кожному із них підпорядковуються командування сухопутних військ, військово-повітряних сил та військово-морських сил НАТО у відповідних зонах.

Вирішено створити нове Об’єднане військове командування ОЗС НАТО «Північ» (назва може бути іншою), яке включатиме об’єднане угруповання військ Норвегії, Фінляндії та Швеції. До нього перейде відповідальність за Північну Європу. Наразі вже створено Командування сухопутних військ НАТО «Північна Європа» зі штабом у Фінляндії. У найближчій перспективі має бути створене Командування ВПС НАТО «Північ» зі штабом у Швеції, а потім і Командування ВМС «Північ» зі штабом у Норвегії. Крім того, на півночі Фінляндії розгортається на чолі зі Швецією передова група НАТО батальйонного рівня, яка може бути трансформована у бригаду.

Зміцнюється загальна система протиповітряної оборони та, відповідно, Європи. Після інцидентів, пов’язаних з вторгненням російських БПЛА та літаків до повітряних просторів європейських країн у вересні ц.р., ухвалене рішення про підготовку операції «Східний вартовий». Нею передбачається посилення протиповітряної оборони Альянсу на російському напрямку у спосіб відповідного перерозподілу сил та засобів ППО. Планується створити так звану «стіну від дронів», тобто побудувати окрему систему протидії БПЛА. Для цього вже залучаються українські фахівці та використовується український досвід.

Пропонується також перетворити Місію НАТО «Повітряна поліція Балтії» (Baltic Air Policing) на військову оборонну операцію. Очевидно, мається на увазі збільшення кількості винищувачів країн-членів НАТО, які охоронятимуть і оборонятимуть повітряний простір Балтії на ротаційній основі.

Слід також звернути увагу на те, що ЄС створює власні сили швидкого розгортання (EU RDC) чисельністю 5 тис. військовослужбовців, які тісно взаємодіють з Силами (негайного) реагування НАТО. Це значний крок у справі з забезпечення здатності Європи швидко та рішуче діяти в тому разі, коли виникатимуть кризи.

Окремі заходи зі зміцнення своїх збройних сил на національних рівнях також вживає більшість із країн ЦСЄ, ПдСЄ та Балтії. Зокрема, з 2014 року в Польщі сформовано нову дивізію. Зараз формується друга. А Литва переформувала бригаду своїх збройних сил у дивізію. Також створено ще одну окрему бригаду.

За програмою «Східний щит» Польща розпочала будівництво системи оборонних укріплень на своїх кордонах з Росією та Білоруссю. Аналогічно чинять Литва, Латвія та Естонія, які споруджують «Балтійську оборонну лінію».

Побудована і активно розвивається система протидії гібридним війнам та кібернетичним атакам з боку Росії. Сьогодні її основу складають Європейський центр з протидії гібридним загрозам (European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats ) у Гельсінкі в Фінляндії та Об’єднаний центр передових технологій з кібероборони НАТО (NATO Cooperative Cyber Defence Centre of Excellence; NATO CCD COE). Таке питання вкрай важливе, однак більш широко розглянемо його пізніше, оскільки зараз у статті йдеться переважно про військові аспекти.

Вагомим елементом у справі зі зміцнення безпеки Європи є її масове переозброєння. На засіданні Європейської ради (саміту ЄС) на вищому рівні в червні ц.р. було ухвалене рішення про створення фонду Security Action for Europe (SAFE) в обсязі 150 млрд євро (168 млрд дол.).

Фонд буде поповнюватись спільними запозиченнями та надаватиме позички членам ЄС і низці інших країн, насамперед Україні, на ініціативи зі зміцнення їх оборони та розвиток європейської військової промисловості. Кредити можна буде перераховувати на системи озброєнь у спосіб спільної закупівлі, призначеної для переозброєння Європи в рамка реалізації «Білої книги з європейської оборони — готовність 2030».

Водночас на саміті Північноатлантичного союзу лідери країн-членів НАТО погодилися збільшити свої оборонні видатки до 5 % від ВВП. Це дозволяє усунути найбільш гострі суперечності між учасниками Альянсу та забезпечити належне фінансування заходів зі зміцнення колективної оборони Північноатлантичного союзу.

Витрати будуть двох категорій, а саме: 3,5 % — на основні оборонні потреби НАТО; 1,5 % — на забезпечення захисту критичної інфраструктури, підвищення громадянської стійкості, розвиток інновацій та зміцнення оборонно-промислової бази.

В рамках такого підходу відповідальність за переозброєння Європи покладається в основному на ЄС, а за її оборону — на НАТО. За кожною з країн Європейського Союзу, які одночасно є членами Північноатлантичного Альянсу, закріплені відповідні сфери, де вони можуть бути найбільш корисними. Зокрема, Німеччина бере на себе роль лідера у зміцненні європейських систем ПРО та ППО. Крім того, Берлін може забезпечити потреби збройних сил країн ЄС у танках Leopard 2 A8 та підводних човнах класу Zidean.