Редакція Intelligence Online змогла ознайомитися з обвинувальним висновком, у якому двоє колишніх співробітників DGSI також викликані до суду. Звинувачення їх прокуратурою у тому, що вони були основними інформаторами Йорданова, суперечить праву журналістів не розкривати своїх джерел. Звинувачення, висунуті судами проти одного з колишніх офіцерів DGSI, який мав високе звання, включають «заволодіння та розголошення носієм секретів національної оборони, порушення професійної таємниці, приховування порушення конфіденційності розслідування, розголошення інформації, що дозволяє ідентифікувати джерело». Ці звинувачення частково пояснюють ті, які були висунуті в судовому процесі проти журналіста Le Monde Фоллору (ім’я якого часто пишуть з помилками) та його роботодавця (Le Monde). Колишнього офіцера DGSI підозрюють у тому, що він повідомив Фоллору про операцію «Ратафія», коли вони вперше зустрілися наприкінці 2012 року.

Однак у судовому процесі, в якому цитується журналіст Le Monde, було зроблено дивовижне упущення. Ні слідчий суддя Ноемі Натан, ні будь-яка інша сторона не вимагали його допитати, щоб вислухати його версію подій чи прояснити деякі моменти розслідування. Тому Фоллору, ім’я якого було зазначено в провадженні та в обвинувальному висновку, не зміг відповісти на звинувачення, повторені прокуратурою, що його статті безпосередньо призвели до встановлення, арешту за шпигунство та вбивства сирійського інформатора — без надання конкретних доказів цього. Джерело було завербоване ізраїльською зовнішньою розвідкою в Дамаску, а з 2010 року ним керували в Парижі. Вербуванням інформатора керувала спільна команда Моссаду та DGSI, якій допомагали офіцери зовнішньої розвідки Франції — DGSE [2].

Стаття, опублікована в Le Monde у березні 2017 року, яка розкрила операцію «Ратафія» та маніпуляції сирійським джерелом для отримання інформації про програму виробництва хімічної зброї Дамаска, підігріла сильну напругу між Моссадом і французькими спецслужбами, DGSI та DGSE.

За даними джерел Intelligence Online, незабаром після публікації в Парижі і Тель-Авіві відбулися «гарячі» зустрічі між представниками цих спецслужб, на яких пропонувалося вивезти сирійського інформатора з Сирії, від чого він відмовився. Згодом спецслужби, задіяні в операції «Ратафія», втратили з ним зв’язок. В остаточному обвинувальному висновку від 31 березня DGSI не надало жодних додаткових доказів того, що його стратили безпосередньо після публікації статті.

У другій статті, опублікованій того ж дня в березні 2017 року, Фоллору описав напругу між Моссадом і попередником DGSI — DCRI [3], яка була відчутною під час операції «Ратафія». У той час, як Моссад намагався проникнути у французьку контррозвідку, DGSI також збирало інформацію про ізраїльських офіцерів.

Один із колишніх офіцерів DGSI, якого обвинувачують у рамках провадження проти Йорданова, після звільнення зі служби працював над телевізійним серіалом, натхненним справою операції «Ратафія». Серіал під назвою «Лояліст» був знятий спільно з ізраїльським сценаристом. Наприкінці 2019 року цей проєкт переміг у франко-ізраїльській програмі спільного написання серіалів, за підтримки Французького національного центру кіно та рухомого зображення, мультикультурного фонду Gesher pour le cinéma та французького фестивалю серіалів Séries Mania.

Редакція Intelligence Online зв’язалася з Фоллору, який дізнався, що на нього посилаються у судовому розгляді. «Безсумнівно, для того, щоб продовжити справу, яку вони вважають занадто слабкою, і яка не стосується Le Monde, суди витирають ноги об права журналістів не розкривати своїх джерел, право, захищене законом і основне правило журналістики», — відповів він письмово. «Навіть гірше, суди не соромляться поширювати без будь-якого розслідування тактику залякування свободи преси, просто передаючи інформацію від спецслужб, про яку вони так мало знають».

Очевидно, що обвинувальний висновок прокуратури демонструє рішучість слідчих спецслужб встановити тих, хто ділився інформацією з журналістами, чи то Йорданов, автор книги про DGSI, чи Фоллору. У розслідуванні перераховані контакти джерела DGSI з журналістом Le Monde з 2012 по 2019 рік.

Якщо слідчий суддя Ноемі Натан виконає рекомендації заступника прокурора, суд, як очікується, відбудеться наприкінці 2025 року або на початку 2026 року. Алексу Йорданову загрожує максимальне покарання у вигляді п’яти років ув’язнення та штраф у розмірі 75 тисяч євро. Двом колишнім офіцерам DGSI загрожує до семи років в’язниці та штраф у розмірі 100 тисяч євро.

Коли редакція Intelligence Online зв’язалася з прокуратурою Парижа щодо звинувачень, висунутих проти Фоллору та Le Monde, там відповіли, що обвинувальний висновок чітко висловив їхню позицію. Редакція зв’язалася з адвокатом офіцера, підозрюваного в тому, що він був джерелом Фоллору, а також із DGSI, але не отримали від них відповіді.

Судове переслідування Йорданова та численні посилання на переговори між Фоллору та колишнім офіцером DGSI є яскравим прикладом того, як захист джерел інформації журналістів, закріплений законом, можна тлумачити та обійти.

Прокуратура пише в обвинувальному акті, з яким редакція змогла ознайомитися, що «[судова] інформація показує, що журналіст [Алекс Йорданов] отримав, принаймні частково, конфіденційну інформацію, завдяки колишнім співробітникам розвідки, виступаючи як слухач, який співчуває цим слабким особам, котрі відчувають сильну образу на своє колишнє керівництво».

У цьому обвинувальному акті цитуються численні тексти та юридичні посилання, які нібито виправдовують відступ від законів про свободу слова та законне право журналістів захищати свої джерела. Щоб захистити свою позицію, прокурор стверджує, що перше може бути обмежене, особливо для «заходів, в інтересах національної безпеки», і що друге може бути юридично скасоване на користь «вищого імперативу суспільних інтересів».