За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики «Екологічна безпека і наслідки війни: виклики, загрози та шляхи їх подолання»

Екологічні загрози на тимчасово окупованій території України

Збройна агресія РФ призвела до значного погіршення екологічної ситуації на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України. Серед основних чинників, які становлять ризики екологічній безпеці доцільно визначити:

• масоване використання озброєння і військової техніки (ОіВТ) на ТОТ України з 2014 року;
• затоплення шахт;
• руйнування греблі Каховської ГЕС;
• використання ЗС РФ епідеміологічно-небезпечних об’єктів на ТОТ України для ускладнення просування Сил оборони України;
• розповсюдження радіаційних речовин у разі вибуху ядерного реактора на ЗАЕС;
• використання річкових танкерів для транспортування паливо-мастильних матеріалів (ПММ) морем;
• критичне зменшення запасів прісної води на ТОТ АР Крим.

Масоване використання ОіВТ на ТОТ України з 2014 року

У ході бойових дій у на ТОТ України:

• знищено тисячі рухомих (цистерни, паливозаправники) та нерухомих об’єктів (заправки) з потраплянням їх частин у ґрунти, водоносні горизонти та повітря;
• створено мережу фортифікаційних та інженерних об’єктів, а також інших споруд військового призначення.
• знищено/пошкоджено понад третину лісових насаджень та лісосмуг, а також майже чверть природоохоронних територій.

Наслідки:

• деградація ґрунтів унаслідок масового пошкодження родючого шару та накопичення у них токсичних речовин;
• забруднення водойм та підземних джерел прісної води;
• забруднення повітря внаслідок випаровування токсичних речовин (насамперед у літній період);
• наявність великої кількості замінованих ділянок (необхідно десятиліття для їх розмінування);
• порушено природний баланс екосистеми.

Навіть після повернення цих територій під контроль України знадобляться значні фінансові та людські ресурси, щоб відновити нормальне функціонування сільського господарства.

Затоплення шахт

Продовжується затоплення шахт окупованого Донбасу шахтними водами. Основна причина — проведення т. зв. «реструктуризації» вугільної промисловості ТОТ Донецької та Луганської областей, яка почалась ще у 2014–2015 роках.

Російська окупаційна влада відмовляється інвестувати вугледобувні підприємства (потребує значних фінансових ресурсів, які оцінюються у сотні млрд руб.). Іншими словами — мінімізуються федеральні видатки. Обрано найлегший шлях — закрити неприбуткові та мінімально прибуткові шахти, а залишити у роботі лише найбільш прибуткові.

Результатом недбалого ставлення кремля до бюджетоутворювальної вугледобувної галузі ТОТ Донецької та Луганської областей є:

• стрімке підняття рівня шахтних вод;
• потрапляння шахтних вод (з високим, вмістом сульфатів, важких металів та інших токсичних речовин) у верхні водоносні горизонти, що призводить до підвищення мінералізації прісної води;
• вихід шахтних вод на поверхню та потрапляння їх у місцеві водойми, річки, які впадають у Азовське море;
• засолення родючих сільськогосподарських угідь та підтоплення територій з житловою забудовою;
• зростання кількості випадків неконтрольованих викидів метану та просідання ґрунтів.

Руйнування греблі Каховської ГЕС

У результаті підриву росіянами греблі Каховської ГЕС було затоплено 14 населених пунктів (проживало 16 тис. осіб) на правому березі Дніпра та 14 населених пунктів на лівому березі (22 тис. осіб). Прямі збитки для України склали понад 2 млрд дол. США.

Наслідки:

• масова загибель біоресурсів, насамперед рослин, тварин та риб (43 види) у т.ч. занесених до Червоної книги. Збитки оцінюються у близько 300 млн дол. США;
• масове потрапляння забрудненої дніпровської води (стічними водами та стоками з каналізаційних систем) та технічного мастила з агрегатів Каховської ГЕС (близько 350 тонн) у Чорне море;
• пошкодження родючого шару ґрунту на значній території.

Використання ЗС РФ епідеміологічно-небезпечних об’єктів на ТОТ України для ускладнення просування Сил оборони України

Насамперед це сибіровиразкові скотомогильники, ветеринарні заховання, біотермічні ями та ями Беккарі (місця для утилізації та знезаражування трупів тварин).

Лише на ТОТ Запорізької обл. налічується близько 70 небезпечних об’єктів, а на ТОТ Херсонської області — 35 подібних об’єктів.

Розповсюдження радіаційних речовин у разі вибуху ядерного реактора на ЗАЕС

У 2023 році ДК «Росатом» (м. Москва) розглядав можливі сценарії розвитку ситуації на Запорізькій атомної електростанції у разі її відключення від зовнішніх (енергосистема України) та внутрішніх (відмова роботи дизель- генераторів) джерел електроживлення. Основна небезпека — припинення подачі технічної води у парогенератори та до системи аварійного охолодження активної зони реактора першого контуру, що призведе до «парового вибуху» реактору та розповсюдження радіоактивних речовин на сотні кілометрів. Наслідком цього стане евакуація населення та радіаційне забруднення значних територій.

Використання річкових танкерів для транспортування ПММ морем.

Всупереч міжнародному морському праву, мотивуючись фінансовою компонентою, РФ систематично використовує річковий флот для морських перевезень. Зазначене вже призвело до вкрай негативних наслідків для екології Чорного та Азовського морів через розлив мазуту внаслідок аварії танкерів «Волгонефть-212» та «Волгонефть-239» в районі Керченської протоки.

75 грудня 2024 року о 09:21 (за київським часом) у районі Керченської протоки в результаті шторму зазнали аварії два російських танкери — «Волгонефть-212 » та «Волгоиефть-239». Танкери отримали значні пошкодження корпусу, зокрема відбувся розлом їх носових частин. У подальшому кормова частина «Волгонефть- 212» дрейфувала у напрямку Темрюкської затоки та затонула, кормова частина танкера «Волгонефть-239» сіла на мілину поблизу порту Тамань.
Станом на середину березня 2025 року в танках танкеру «Волгонефть-212» лишилось 3054 тонн мазуту, вилилось — 1198 тонн. В танках танкера «Волгонефть-239 » лишилось 865 тонн мазуту, вилилось 1925 тонн.

За даними міністерства надзвичайних ситуацій РФ, до усунення наслідків катастрофи залучено 2,8 тис. осіб (у т.ч. близько 200 волонтерів) та 479 од. техніки (у т. ч. 28 плавзасобів).

За результатами проведених у березні 2025 року досліджень (здійснювались силами 423 міжвідомчих моніторингових груп РФ), виявлені наступні перевищення вмісту шкідливих речовин:

• 1,1-19,8 раза — вмісту поліхлорованих біфенилів у піску пляжів Анапського району Краснодарського краю (проведено 31 дослідження);
• 1,4-4,4 раза — вмісту нафтопродуктів у піску пляжів Темрюкського району Краснодарського краю (проведено 2 дослідження);
• 2,4-5,6 раза — вмісту гідроксибензолу (фенолу) у повітрі на береговій лінії міста Анапа (проведено 2 дослідження).

Крім цього внаслідок розливу мазуту підтверджено загибель 18,1 тис. птахів (РФ — 12,2 тис. од., ТОТ України — 5,9 тис. од.) та 132 дельфінів (РФ — 94 од., ТОТ України — 38 од.).

Критичне зменшення запасів прісної води на ТОТ АР Крим

Через припинення надходження дніпровської води до Північнокримського каналу основним джерелом прісної води на Кримському півострові є опади, які поповнюють місцеві водосховища.

На ТОТ АР Крим побудовано 23 водосховища загальним проєктним об’ємом 398,4 млн куб. м, у т.ч. водосховища природного стоку — 15 од. (253,1 мли куб. м), наливні — 8 од. (145,4 млн куб. м).
Станом на початок квітня 2025 року середній рівень наповненості кримських водосховищ становив 39,2 %, що на 31,5 відсоткові пункти менше, ніж на аналогічну дату 2024 року (70,7 %).

Оскільки опади — це ресурс не стабільний (за останній рік /квітень 2024 року – березень 2025 року/на Кримському півострові випало близько 331 мм опадів, що відповідає 67 % норми) через зниження запасів поверхневих вод російські окупаційні адміністрації здійснюють інтенсивний відбір прісної води з підземних джерел. Зазначене вкрай негативно впливає на екологічну ситуацію на півострові, насамперед підвищується мінералізація підземних вод.

Наслідки агресії РФ проти України для екології:

• • • для населення ТОТ України — відсутність доступу до якісної питної води та чистого повітря, зниження тривалості життя, зростання кількості захворювань;
    • для комунального господарства — підвищення витрат на утримання комунальної інфраструктури (зношення труб водопостачання та опалення; надмірне використання хімічних речовин);
    • для промисловості — підвищення вимог до обладнання (виходитиме з ладу без попереднього очищування води), додаткові витрати на очисні установки;
    • для сільського господарства — зниження врожаїв через деградацію ґрунтів та відсутність доступу до дешевої дніпровської води. Наслідком цього є потреба у підвищенні фінансових витрат, зниження рентабельності виробництва та конкурентоспроможності вирощеної продукції, а також зниження її якості.

Вадим Скібіцький,
заступник начальника Головного управління розвідки МО України,
генерал-майор