Першою віхою стало рішення уряду в Белграді застосувати статтю 19 закону «Про громадянство» та видавати паспорти «в інтересах Республіки» без необхідності відмовлятися від поточного громадянства чи постійного місця проживання. За даними журналістів-розслідувачів (на квітень 2025 року), з моменту вторгнення в Україну сербські паспорти отримали 204 росіянина — серед них були офіцери ФСБ, менеджери холдингу «Ростех», близькі соратники Рамзана Кадирова, мільярдери, такі як Сергій Ломакін, і представники так званої «спортивної м’якої сили».

Жодна з цих осіб наразі не входить до міжнародних санкційних списків і може вільно подорожувати з сербськими паспортами, оскільки вони надають безвізовий доступ до Шенгенської зони і, що важливіше, дозволяють їм створювати компанії в ЄС і обходити запис про «бенефіціарного власника» в санкційних реєстрах.

За оцінками британського Центру зовнішньої політики, безпекова співпраця між Росією та Сербією почала розвиватися в 2012 році, коли Сербська прогресивна партія перебрала владу у своєї більш відкрито орієнтованої на Захід попередниці — Демократичної партії. Це проявилося в підписанні у 2013 році двосторонньої Угоди про військове співробітництво, яка передбачає обмін інформацією та досвідом, співпрацю у сфері військової освіти, картографії, топографії та миротворчої діяльності. У 2014 році була укладена Угода про військово-технічне співробітництво, яка надала Сербії статус клієнта російського ВПК, а також інші угоди про співпрацю в боротьбі з організованою злочинністю, наркобізнесом і тероризмом.

З 2013 року Сербія є спостерігачем в очолюваній Росією Організації Договору про колективну безпеку та у 2014-2021 роках брала участь у спільних військових навчаннях під керівництвом РФ («Слов’янське братство» та «БАРС»). За даними видання Washington Examiner, співпраця між Агентством безпеки та розвідки (АБР) Сербії та його російськими партнерами значно посилилася. Резидентура ГРУ у Сербії займається шпигуванням за силами НАТО в сусідньому Косові. Ключову роль у розбудові АБР зіграв Александр Вулін, одна з найвпливовіших фігур в оточенні президента Александра Вучича. Він починав з посади міністра оборони, потім очолював МВС та АБР, а в 2023 році потрапив до санкційного списку США за корупцію, причетність до наркоторгівлі та зв’язки з Росією. У 2024 році — після введення проти нього санкцій США — став віце-прем’єр-міністром з питань співпраці з БРІКС. За даними Нідерландського інституту міжнародних відносин (Clingendael Institute), у серпні 2022 року під час візиту до Москви він нібито передав тодішньому секретарю Ради безпеки Росії Патрушеву матеріали прослуховування зустрічі російської опозиції в Белграді. Під час зустрічі у вересні 2024 року у Владивостоку з Путіним він заявив, що Сербія під керівництвом Александра Вучича ніколи не стане членом НАТО, ніколи не запровадить санкції проти Росії та ніколи не дозволить проводити будь-які антиросійські дії зі своєї території.

Коли в листопаді 2024 року в Сербії почалася хвиля студентських протестів проти корупції, Александр Вулін назвав це змовою з боку США і попросив допомоги у спецслужб РФ щодо встановлення організаторів. 28 лютого 2025 року він, перебуваючи в Москві, зустрівся з директором СЗР РФ Наришкіним і подякував російським колегам «за підтримку в боротьбі з кольоровими революціями».

Незважаючи на санкції ЄС, запроваджені після анексії Криму, Белград не тільки зберіг, але навіть збільшив торгівлю з Росією. Тільки економічний спад у Росії сповільнив торгівлю: з 2022 по 2023 рік товарообіг впав на 46,3 %. Сербія в основному імпортує російське викопне паливо та хімікати, а експортує продукти харчування та транспортне обладнання. Залежність також поширюється на газ, телекомунікаційні технології та промислові компоненти. До 2022 року на Росію припадало майже 100% газового імпорту Сербії. Яскравим прикладом залежності Сербії від російської енергетики є 2008 рік, коли Белград продав свою національну нафтову компанію Naftna Industrija Srbije (NIS) російській «Газпром нефть» за скромні 400 млн євро, заручившись зобов’язанням росіян інвестувати ще 500 млн євро на пізнішому етапі.

Газ як гарантія: ядром російської економічної присутності в Сербії є компанія NIS — 56% акцій контролює «Газпром нефть». Це дозволило Белграду роками захищатися від спільної енергетичної політики ЄС і гарантувало, що країна, на відміну від своїх сусідів, не відмовиться від російського газу.

Зброя з двох напрямів: у січні 2025 р. командувач збройними силами Сербії генерал Мілан Мойсіловіч оголосив, що через санкції Сербія скасує або відкладе контракти на нову російську зброю і закупить 12 французьких винищувачів Rafale на 2,7 млрд євро. Проте цей жест у бік Парижа не завадив експорту сербських боєприпасів до України. 8 липня 2024 року Financial Times повідомила, що артилерійські снаряди на суму 800 млн євро були передані через чеські та словацькі компанії, що зробило Сербію більшим — хоча й непрямим — постачальником, ніж деякі країни НАТО. Проте Росія спершу не протестувала. Прес-секретар президента РФ Пєсков заявив, що «це питання буде обговорено з сербськими друзями». Розрахунок був на те, що стратегічне значення плацдарму компенсує цей неприємний факт для Кремля.

Однак наприкінці травня 2025 року ситуація змінилася. СЗР РФ оприлюднила пресреліз під назвою «Сербський воєнпром намагається вистрілити Росії в спину», в якому звинуватила Сербію в підтримці «війни, розв’язаної Заходом», через те, що її оборонні підприємства продовжують виготовляти боєприпаси для Києва — «всупереч офіційно задекларованому нейтралітету Белграда». Зі свого боку президент Александр Вучич пообіцяв провести спільне з РФ розслідування, як боєприпаси сербського виробництва опинилися в Україні. На цьому тлі 30 травня 2025 року на оборонному заводі з виробництва боєприпасів Krušik у місті Валево пролунав вибух. Офіційна версія — інцидент стався під час планових робіт із пресування речовини, яку використовують для спорядження боєприпасів та капсулів до них. Проте такий дивний «збіг» одразу нагадав про вибухи у 2014 році на військових складах у Чехії, де зберігалася зброя для України, а також на військових складах у Сватовому Луганської області у 2015 році. У жовтні 2023 року ДБР України повністю довело причетність до цих диверсій російських спецслужб (зокрема, 161-го центру підготовки спеціалістів особливого призначення Головного управління Генерального штабу ЗС РФ).

Після заборони у березні 2022 року трансляції Russia Today і Sputnik в ЄС Кремлю знадобилася нова платформа. У листопаді 2022 року в Белграді запустили портал RT Balkan з перспективою перетворити його на повноцінний телеканал у 2025 році. Організація «Репортери без кордонів» задокументувала у звіті від 7 жовтня 2024 року, як редакція на чолі з Єленою Мілінчіч і Ніколою Вржічем адаптує російські наративи до реалій Сербії та Балкан, а матеріали масово передруковують таблоїди Informer, Kuri та станції Pink і Happy.

Щоб поширити свій наратив, Росія використовує свою свободу дій у медіа-секторі Сербії: вона заснувала кілька своїх афілійованих ЗМІ в Белграді: Sputnik, інформаційне агентство ТАСС, RT Balkan і Russia Beyond the Headlines. Комунікаційна стратегія Росії полягає в тому, щоб використовувати ці медіа для створення середовища, сприятливішого для неї, ніж для ЄС. Стратегія RT — «відмивання інформації»: на порталі публікують фейк, таблоїди копіюють його, а потім посилаються на «сербське джерело», що дозволяє приховати його російське походження. Основні теми: «Косово — це Сербія», «НАТО загрожує Третьою світовою війною», «Європа в моральній кризі», а на задньому плані — реклама судових процесів проти США та Великої Британії, які проводить адвокат Срджан Алексіч щодо використання снарядів зі збідненим ураном під час бомбардування Югославії НАТО в 1999 році (проєкт, який підтримує російська дипломатія).

Православне братство: Сербський патріархат регулярно приймає делегації РПЦ, а в історії «православної цивілізації в облозі» Косово та Донбас стають частиною єдиного наративу. Патріарх Сербської православної церкви Порфирій під час зустрічі з Путіним у Москві в квітні 2025 року відкрито визнав, що він і його церква покладаються виключно на Кремль, коли йдеться про Косово, Чорногорію та Республіку Сербську. Він також заявив, що його попередники — патріархи Сербської церкви — завжди були прив’язані до патріархів РПЦ, сказавши, зокрема: «Нам, сербам, потрібно (…), щоб наш маленький човен, що пливе по бурхливому морю, завжди був прив’язаний до великого російського корабля». У відповідь Путін заявив, що Сербська православна церква відіграє значну роль у зміцненні відносин між нашими народами, які традиційно зберігають найтепліші, найтісніші та найдовірчіші союзи.

Спортивний «троянський кінь»: сербські паспорти голови Міжнародної боксерської асоціації Умара Кремльова і пов’язаних з ним чиновників дозволили організувати турніри імені Ахмата Кадирова в Белграді. Це пов’язує чеченські фонди з місцевою спортивною елітою.

ІТ-діаспора: за оцінками Reuters, у Сербії може проживати 100-150 тисяч російських переселенців, переважно з ІТ-галузі. У белградському районі Дорчол створено «Маленьку Росію»: продуктові магазини «Матрьошка», кафе «Слой», коворкінги. Блогери поширюють інформацію про легкість отримання візи в аеропорту і «православну атмосферу»

У березні 2025 року Високий представник ЄС у закордонних справах і політиці безпеки Кая Каллас заявила, що участь країн-кандидатів у святкуванні 9 травня в Москві «суперечить європейському шляху». Президент Александр Вучич оголосив, що разом із прем’єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо він поїде до Росії. У Брюсселі засудили ці дії, але жодних санкцій ЄС не запровадив. Це найкращий доказ ефективності стратегії Кремля. Белград може одночасно торгувати з ЄС, експортувати зброю в Україну й вітати Путіна.

Зараз, на думку західних експертів, можливі три шляхи розвитку ситуації.

По-перше, сценарій контрольованого дрейфу, тобто збереження нинішнього стану справ, за якого ЄС обмежується лише усними зауваженнями, Сербія зберігає всі привілеї країни-кандидата, а Росія безперешкодно утримує свою позицію в регіоні.

По-друге, сценарій складних умов для вступу, за якого Брюссель ставитиме кожен наступний розділ переговорів у залежність від приєднання Белграда до санкцій проти Москви та закриття балканської станції RT. Це, однак, може спонукати сербську еліту шукати підтримки в Пекіні, а Росію — перенести частину своїх гібридних операцій до Угорщини.

По-третє, сценарій російської ескалації, за якого можлива перемога Кремля в Україні чи нова криза в Косово створять привід для розміщення російських «інструкторів», на що НАТО відповість посиленням контингенту KFOR, а Балкани знову стануть лінією фронту.

Щоб мінімізувати ці ризики, ЄС і НАТО повинні розглянути можливість скоординованих дій:

1. Уважно стежити за всіма рішеннями щодо видачі паспортів «в інтересах Республіки» і, за потреби, заморозити в’їзд новонатуралізованих «сербів» до Шенгенської зони.
2. Включити компанію Naftna Industrija Srbije у восьмий пакет санкцій і запропонувати Белграду пільгові кредити для диверсифікації постачання газу через інтерконектор із Грецією та ЗПГ-термінал в Александруполісі.
3. Підтримати проєкт організації «Репортери без кордонів» — «Балканський медіащит», який обмежить частку неєвропейського капіталу в сербських національних телеканалах до 20 %.
4. Створити постійну робочу групу Європол — АБР — Євроюст для протидії передачі технологій подвійного призначення.
5. Запустити стипендійний фонд Erasmus Western Balkans для студентів із Сербії та Чорногорії, щоб протидіяти впливу проросійських наративів серед молоді.
   
   [collapse]