Підсумки саміту НАТО у Гаазі та їх наслідки для України
Незважаючи на існуючі проблеми, в тому числі пов’язані з політикою президента США Д. Трампа, керівництво НАТО не змінює обраного курсу. Про це свідчить саміт Альянсу у Гаазі 24–25 червня ц. р.;
головним завданням НАТО залишається стримування Росії та забезпечення готовності до відбиття можливої агресії з її боку. Водночас Альянс ладний реагувати і на інші виклики та загрози його безпеці;
в основному НАТО демонструє також спільність позицій з питань посиленої підтримки України у її протистоянні з Росією. Схвалюються і мирні ініціативи Д. Трампа;
тим не менш, саме політика Д. Трампа вважається основним чинником дестабілізації діяльності Північноатлантичного союзу, хоча і не порушує її повністю.
Головною подією у роботі НАТО в першій половині поточного року став саміт Альянсу на вищому рівні 24–25 червня ц. р. у Гаазі. Зустріч лідерів Північноатлантичного союзу особливо важлива за значенням як перший із таких заходів на вищому рівні з часу повернення Д. Трампа до влади в США на початку 2025 року. З огляду на особливості його політики, саміт мав на меті уточнити діяльність НАТО на найближчу перспективу. Не зважаючи на значні проблеми, які були пов’язані з розбіжностями між країнами-членами НАТО з низки важливих питань, а також на ускладнення американсько-європейських відносин через наміри Д. Трампа зменшити участь США у забезпеченні безпеки Європи, саміт засвідчив, що загальна єдність Альянсу зберігається. Таким чином були спростовані висновки багатьох політиків та експертів про глибоку кризу Північноатлантичного союзу.
Так, найбільш важливим із підсумків саміту стала згода лідерів країн-членів НАТО збільшити оборонні видатки до 5 % від ВВП. Таким чином зняті найбільш гострі суперечності між учасниками Альянсу стосовно забезпечення належного фінансування заходів зі зміцнення колективної оборони Північноатлантичного союзу. Витрати розділятимуться на дві категорії, а саме: 3,5 % — на основні оборонні потреби НАТО; 1,5 % — на забезпечення захисту критичної інфраструктури, підвищення громадської стійкості, розвиток інновацій та зміцнення оборонно-промислової бази. На погляд представників НАТО, це свідчить про те, що члени Альянсу усвідомлюють необхідність адекватного реагування на зростаючі загрози спільній безпеці. А реалізація ухвалених рішень зміцнить організацію, що особливо актуально під час посилення напруженості в світі та зростання рівня загроз євроатлантичній безпеці.
Вагомим досягненням саміту стала також демонстрація єдності Альянсу щодо сприйняття Росії як головного противника НАТО. Так, лідери Альянсу ухвалили резолюцію, за якою Росія визначається найбільшою, спільною та довгостроковою загрозою для всього Північноатлантичного союзу. В даному питанні Гаазька декларація фактично повторює тези минулорічного саміту Альянсу у Вашингтоні. При цьому Д. Трамп, незважаючи на своє «загравання» з Росією, підтримав щодо неї позицію НАТО.
Про виклики та загрози з боку Росії йшлося у виступах Генерального секретаря НАТО М. Рютте та інших учасників зустрічі. За їхніми словами, основними з таких загроз є агресивна зовнішня політика Москви, що супроводжується активним переозброєнням російських ЗС із залучанням китайських технологій та іранського і північнокорейського озброєння. Зважаючи на це, було визнано, що загроза нападу Росії на НАТО реальна, а також висловлена недовіра до Путіна, який намагається довести, що у нього немає згаданих намірів. Саме цим лідери НАТО обґрунтували необхідність збільшити інтенсивність функціонування оборонно-промислових комплексів (ОПК) країн-членів організації. В той же час, за оцінкою М. Рютте, Росія не зможе взяти верх над Північноатлантичним союзом у гонці озброєнь, оскільки об’єм її економіки у 25 разів менший. Втім, реалізація такої переваги потребує більш тісної інтеграції країн-членів Альянсу та їх ОПК.
На думку політологів, саме зростання з боку Росії викликів і загроз дозволяє НАТО залишатися консолідованою воєнно-політичною структурою під час негативного впливу на неї нинішнього керівництва США. Свідченням зазначеного є підтвердження лідерами Альянсу відданості колективній обороні Північноатлантичного союзу. Це має принципове значення, адже Альянс не спроможний гарантувати безпеку Європи без збереження міцних трансатлантичних зв’язків, що визнається лідерами НАТО, в тому числі і США. Тому злагода у Північноатлантичному союзі зі згаданого питання осадила сподівання Москви на можливість розколу НАТО із використанням його внутрішніх проблем.
На цьому тлі керівництво НАТО продемонструвало своє незмінне ставлення до України, хоча зовнішні прояви такої підтримки були більш стримані за характером через позицію Д. Трампа. Учасники саміту підтвердили свої зобов’язання щодо надання допомоги Україні у сфері оборони та розвитку її оборонної промисловості. Вперше прямі внески в оборону України були офіційно включені до розрахунку оборонних витрат країн-членів Альянсу. Таке рішення НАТО стало однією з форм практичних гарантій безпеки України. Про це свідчить збільшення Альянсом обсягів фінансової допомоги Україні, що є реальними діями НАТО, а не просто заявами його окремих представників. Так, якщо у минулому році Альянс виділив Україні близько 50 млрд євро, то з початку поточного року він вже взяв на себе таке зобов’язання в обсязі 35 млрд євро. Наразі розглядається питання щодо найбільш ефективного розподілу визначених коштів. Так, рекомендується спрямувати їх на розвиток ОПК України, який є одним із найпотужніших в Європі. Як наслідок такого підходу, схвалюється активне інвестування Данією та Литвою оборонної промисловості України. Згідно з прогнозами спеціалістів, вкладені в оборону України кошти у подальшому дадуть сторонам змогу реалізовувати спільні військово-технічні проєкти, що буде вигідним для всіх.В той же час, через Д. Трампа до підсумкової декларації саміту не були внесені положення про засудження війни проти України та відкритості для неї НАТО. Тим самим декларація відрізняється від минулорічного документу, де такі положення займали центральне місце. Однак, це жодним чином не означає, що змінилося дійсне відношення Альянсу до України. Незважаючи на розмитість положень підсумкової декларації саміту щодо України, М. Рютте охарактеризував їх як наступний крок у розбудові відносин між Україною та НАТО. При цьому він зробив наголос на збереженні чинності попередніх проукраїнських рішеннях Альянсу, включно з рішеннями Вашингтонського саміту НАТО у 2024 році щодо незворотності процесу євроатлантичної інтеграції України.
Водночас лідери НАТО схвалили дії Д. Трампа, як посередника у переговорах щодо припинення Росією війни проти України. За заявою М. Рютте, президент США Д. Трамп допоміг зрушити діалог з мертвої точки, що має вирішальне значення та є його особистою заслугою. Разом з тим, була визнана відсутність швидких результатів таких дій в плані підписання мирної угоди, що стало наслідком затягування Москвою переговорного процесу. Незважаючи на таку позицію Москви, М. Рютте висловив сподівання, що домовленість щодо перемир’я буде можлива вже найближчим часом. На його переконання, це створить підґрунтя також і для встановлення всеосяжного, справедливого та довготривалого миру. В зв’язку із зазначеним, М. Рютте ще раз наголосив на необхідності стійкої підтримки України з тим, аби гарантувати її здатність до опору Росії та проводити переговори з нею з позиції сили.
Разом з тим, привертає увагу посилення проросійської та антиукраїнської риторики Угорщини і Словаччини, що вносить дисонанс у позиції НАТО стосовно Росії та України. Як відомо, прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан заперечив реальність загроз Північноатлантичному союзу з боку Росії, а також повідомив про свої наміри не допустити членства України в ЄС та НАТО. Це повністю задовольняє В. Путіна, який стверджує, що у Росії немає намірів нападати на НАТО та що вступ України до НАТО недопустимий.
Крім того, В. Орбан намагався вивести Росію з поля зору НАТО, стверджуючи, що необхідно зосередити зусилля на протидії іншим загрозам, а саме — зниженню конкурентоспроможності членів організації у світовій торгівлі. Водночас він намагався створити враження, що його позиції співпадають з позиціями Д. Трампа і тим самим посилити їх. Показовий характер мали також заяви прем’єр-міністра Словаччини Р. Фіцо напередодні саміту НАТО про те, що «…Словаччині краще підійшов би нейтралітет, а не участь у гонці озброєнь разом із Північноатлантичним союзом». Все це розцінюється європейськими політологами як відкрите відстоювання лідерами Угорщини та Словаччини інтересів Росії щодо НАТО і ЄС, яке виконується на замовлення Москви.
В якості окремого аспекту необхідно відзначити непослідовність політики та заяв Д. Трампа, що знайшло підтвердження в рамках його участі у саміті НАТО в Гаазі. Він підтримав рішення саміту лідерів Альянсу та надав позитивну оцінку його зустрічі з Президентом України В. Зеленським. Разом з тим, напередодні саміту Д. Трамп не дав чіткої відповіді на запитання журналістів стосовно готовності США виконувати свої зобов’язання перед Альянсом щодо колективної оборони. Такими ж не чіткими були і більшість його відповідей стосовно Росії та її війни проти України.
На думку аналітиків, це є наслідком його намагань не загострювати відносини з Росією через переговори щодо війни та планів відновлення американсько-російських відносин. Втім, висловлюються припущення щодо можливості зміни ним своєї позиції в напрямі більш відкритої підтримки України та здійснення реального тиску на Росію. Як вважають політологи, Д. Трамп починає розуміти, що насправді являє собою В. Путін і які він має цілі.
Зважаючи на підсумки саміту, західні політологи доходять висновку, що необхідно зберігати спроможність НАТО захистити його учасників, попри ускладнення обстановки у світі та внутрішні проблеми в Альянсі. В першу чергу це стосується здатності Північноатлантичного союзу стримувати Росію та її партнерів, підтримувати Україну та реагувати на загострення збройних конфліктів на Близькому Сході і в інших регіонах світу. Такий висновок співпадає з позиціями політичного та військового керівництва НАТО, яке вважає спроможність Альянсу до одночасних дій за кількома напрямами стандартом для оборонних союзів. Такі можливості будуть вдосконалюватися з урахуванням досвіду війни Росії проти України. Зараз згаданим питанням займається спільна організація НАТО в Польщі JTAC, яка вивчає уроки війни. Зокрема, будуть переглядатися оборонні концепції, оперативні плани та характер заходів оперативної та бойової підготовки ОЗС Альянсу і національних збройних сил його учасників.
Підсумки саміту НАТО в Гаазі загалом позитивні для України.
Насамперед це стосується підтвердження керівництвом НАТО незмінності своїх позицій щодо продовження та послідовного посилення допомоги України. При цьому кошти, які виділяються Україні, в основному направлятимуться на забезпечення її нагальних потреб в озброєнні та військовій техніці, в тому числі у спосіб інвестування оборонної промисловості країни. Водночас, всупереч категоричним запереченням Росії щодо можливого вступу України до НАТО та відмові Д. Трампа від підтримки євроатлантичних прагнень нашої держави, було продемонстровано збереження відкритості Альянсу для неї. Керівництво та лідери провідних країн Альянсу залишаються на боці України в даному питанні. Слід також відзначити зміцнення Північноатлантичного союзу як основної опори України у її військовому протистоянні з Росією, а також відсутність у нього «втоми» від неї.
В той же час, негативним для України стало обережне ставлення Д. Трампа до Росії, що змусило керівництво НАТО відмовитись від проведення засідання Ради Україна-НАТО, а також внесення чітких формулювань щодо України у підсумкову декларацію саміту. Те ж можна казати і про ставлення до України окремих членів НАТО, зокрема, Словаччини та Угорщини. Це не має особливого впливу на загальні підходи Альянсу до України, однак вносить певні складнощі у його діяльність з підтримки нашої держави.
Беручи все вищезгадане до уваги, відзначимо, що візит до Гааги Президента України В. Зеленського був важливим за значенням. В умовах відміни засідання Україна-НАТО це дало можливість довести до керівництва Альянсу позиції та потреби України у інших форматах, зокрема, у рамках дво- та багатосторонніх зустрічей. Серед них найбільшу вагу мали зустрічі Президента України В. Зеленського з президентом США Д. Трампом, Генеральним секретарем НАТО М. Рютте, президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн, президентом Європейської Ради А. Коштою, а також міні-саміт за участю лідерів Великобританії, Франції, Німеччини, Італії та Польщі. Все це дало змогу уникнути напруги та провокацій через Україну, які могли виникнути в ході основних заходів саміту.
Таким чином, підсумки саміту НАТО на вищому рівні свідчать про незмінність курсу Північноатлантичного союзу та його відповідність інтересам України. НАТО і надалі залишатиметься головним партнером нашої держави у війні з Росією на надаватиме нам всебічну допомогу. Це допоможе зберегти незалежність та суверенітет України і реалізувати її європейський вибір.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
