«Steady State» проти MAGA: хто переможе?
На початку лютого 2025 року керівництво Комітету у справах розвідки Сенату та Постійного спеціального комітету у справах розвідки Палати представників Конгресу США отримало анонімного листа від групи, яка називає себе «Steady State» [1]. У зверненні стверджувалося, що до цієї спільноти входить близько 200 колишніх співробітників ЦРУ та інших суб’єктів розвідувального співтовариства. Автори листа назвали кадрову зачистку в Ленглі, яку проводить адміністрація Дональда Трампа у руслі його політики MAGA [2], небезпечною тенденцією і зажадали від конгресменів втрутитися і зупинити Білий дім, щоб зберегти незалежність та аполітичний характер ЦРУ. Вони піддали критиці наміри нового директора управління Джона Реткліффа залишити у штаті лише лояльних співробітників.
Подібна реакція демонструвала масштаб породженої новою владою проблеми, яка зачіпає високопосадовців-ветеранів Ленглі. Їм було запропоновано достроково піти у відставку зі щедрою вихідною допомогою. Водночас учасники «Steady State» вважали, що відхід старожилів не лише підірве інституційну пам’ять та позбавить ЦРУ оперативного та аналітичного досвіду, накопиченого за десятиліття роботи, а й зашкодить партнерським зв’язкам з іноземними колегами, які налагоджувались протягом багатьох років. Наприклад, особливе партнерство ще з часів Другої світової війни у ЦРУ склалося з британською розвідкою MI-6. А у роки Холодної війни обидві розвідслужби провели немало спільних операцій [3].
Того ж дня копію згаданого листа в соціальній мережі X опублікував колишній високопосадовець Агентства національної безпеки та ЦРУ Ларрі Пфайффер, близький до колишнього керівника обох відомств генерала Майкла Гайдена. Проте на той час ініціатива не набула широкого розголосу в американському суспільстві.
Ця обставина, як і канали, що використовує організація, свідчила про те, як еволюціонував підхід осіб, котрі раніше обіймали керівні посади у сфері національної безпеки. Вони намагаються не втрачати свого впливу, залишаючись при цьому менш помітними, ніж у минулому.
Слід зазначити, що протягом першої каденції Дональда Трампа ці діячі часто виступали у ЗМІ з критикою влади, що дозволило президенту зображати їх як політичних опонентів. Більшість із них, включно з Ларрі Пфайффером та Майклом Гайденом, стали мішенню виконавчого указу глави Білого дому від 20 січня 2025 року про скасування допуску до секретної інформації для 50 колишніх співробітників розвідки [4].
Взагалі група «Steady State», учасники якої фактично оголосили Дональда Трампа своїм ворогом, виникла ще на початку його першого президентського терміну. А у березні 2020 року спільнота під такою назвою виступила на підтримку кандидатури Джо Байдена на президентських виборах. Тоді понад 100 колишніх співробітників спецслужб та чиновників, які працювали у сфері національної безпеки, підписали відкритий лист, де стверджувалося, що Дональд Трамп «створив екзистенційну загрозу для США». Явище надзвичайне — ветерани розвідки і державної служби відкрито виступили проти чинного президента і підтримали його противника на майбутніх виборах.
«Steady State» має свій сайт (https://thesteadystate.org/), який дає певне уявлення про цю групу. Після поразки Дональда Трампа на виборах 2020 року вона фактично припинила свою діяльність, але була відновлена через чотири роки. Група оголосила своєю місією «боротьбу з реальною небезпекою для США», під якою мається на увазі Дональд Трамп. На відміну від нього у «Steady State» вважають, що саме адміністрація Джо Байдена багато зробила для відновлення глобального авторитету та лідерства США (тобто, реалізувала гасло MAGA), що особливо проявилося в рішучій відповіді НАТО на агресію РФ в Україні.
Основними методами боротьби з чинною владою «Steady State» називає пропаганду, а також підтримку своїх ставлеників на виборах різного рівня. Крім того, організація відмовилася від анонімності, оскільки нещодавно на її сайті з’явився список членів [5].
Як емблему «Steady State» використовує корабельний штурвал, що служить відсиланням до ролі Військово-морських сил США у формуванні американського істеблішменту та розвідувального співтовариства [6], а також до стійкості, яку група ставить на чільне місце.
Повернення «Steady State» на політичний горизонт і зміна її стратегії викликали певний дискомфорт у безпекових колах в столиці США на тлі поширених побоювань щодо подальших репресій з боку нової адміністрації. Зважаючи на це, організація обмежила пропаганду і перейшла до знеособлених закликів, щоб утримати свою політичну вагу. Правда, її ставленики у 2024 році провалилися на виборах до Палати представників Конгресу США, тому постає питання, якими способами ця спільнота переконаних противників Дональда Трампа далі вестиме боротьбу з «реальною небезпекою для країни»?
З одного боку, відставники ЦРУ сповнені рішучості, оскільки похилий вік та скасування допуску до секретної інформації ніяк не вплинули на їхні зв’язки та позиції у так званій «Deep State» [7], як і на амбітність місії «Steady State».
З іншого боку, ветерани Ленглі не змогли перешкодити призначенню суперечливої кандидатури — Тулсі Габбард на посаду директора Національної розвідки та зупинити мільярдера Ілона Маска, який мав намір «осушити вашингтонське болото», тобто витіснити з федерального уряду політичних та ідеологічних противників Дональда Трампа. Тоді «Steady State» перенацілила свої нападки з 47-го президента США на цих двох персон.
Водночас деякі експерти нагадують, що під впливом репресій політичні рухи мають характерну властивість радикалізуватися та перетворюватися на екстремістські організації, обираючи шлях насильства або навіть терору. Вибух пікапа Tesla Cybertruck, що стався 1 січня 2025 року біля готелю Trump Las Vegas, був дуже серйозним сигналом Білому дому. Сам Ілон Маск припустив, що цей інцидент і теракт у Новому Орлеані, вчинений раніше з використанням пікапа Ford, можуть бути пов’язані. На його думку, ситуація виглядала саме як теракт [8].
З огляду на те, що «Steady State» складається здебільшого з відставників, які застали ще Холодну війну, вони здатні й до більш рішучих методів. Всередині країни члени організації можуть піти на радикальні кроки, розпочавши свого роду гібридну війну проти федеральної влади, яка створить кризу довіри до адміністрації Дональда Трампа та її здатності забезпечити безпеку у США. За кордоном ветерани-розвідники можуть використати давні зв’язки з іноземними колегами чи агентурою, завербованою ще десятки років тому, щоб підірвати міжнародні ініціативи нового господаря Білого дому.
У червні 2025 року «Steady State» знову розпочала наступ на Конгрес. Цього разу організація звернулася до Комітету у справах розвідки Сенату з проханням заблокувати призначення на посаду керівника Національного контртерористичного центру Джо Кента, який нещодавно очолював апарат директора Національної розвідки (DNI) Тулсі Габбард. Його підозрюють у спробі тиску на Національну раду розвідки з метою зміни її висновків щодо зв’язків між злочинною організацією «Трен-де-Арагуа» [9] та урядом Венесуели. Адміністрація Дональда Трампа використала ці непідтверджені дані, щоб формально обґрунтувати депортацію ймовірних членів угруповання до в’язниці в Сальвадорі. Проте навряд чи такий аргумент вплине на симпатії законодавців до кандидата, який за 20 років військової кар’єри 11 разів перебував у відрядженнях у зонах бойових дій, а перед звільненням проходив службу у воєнізованому підрозділі ЦРУ.
А втім, «Steady State» не має наміру відступати у своїх намірах і розглядає можливість публічної підтримки власних кандидатів на майбутніх проміжних виборах до Конгресу (переобирається вся Палата представників і третина Сенату), які заплановані на листопад 2026 року.
Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин
Примітки:
[1] «Steady State» — «Стабільна держава» (також перекладається як «стійкий стан»).
[2] Акронім від Make America Great Again (англ. — «Зробімо Америку великою знову») — гасло кампанії, яке використовується в американській політиці та було популяризоване Дональдом Трампом у його президентських кампаніях 2016 року та 2024 року. Вперше його використав у 1980 році Рональд Рейган як передвиборчий слоган. На думку деяких коментаторів, воно представляє американську винятковість та пропагує ідеалістичне або романтизоване американське минуле, яке виключає певні групи суспільства.
[3] У 1949–1951 роках місію зв’язку МІ-6 у Вашингтоні очолював Кім Філбі, який, як пізніше виявилось, ще з 1933 року працював на радянську розвідку.
[4] Багато цих співробітників розвідки вже давно перебували на пенсії й втратили допуск до секретної інформації, тому цей крок Дональда Трампа можна охарактеризувати як акт політичної помсти.
[5] За даними сайту Intelligence Online, на сьогодні група «Steady State» налічує понад 280 членів, але публічно визнати свою приналежність до організації погодилися лише близько 100 осіб.
[6] Першим директором Центральної розвідки з 1946 року був контр-адмірал Сідні Сауерс. У 1947–1950 роках Центральну розвідку та новостворене ЦРУ очолював контр-адмірал Роскоу Гілленкоттер.
[7] Глибинна держава чи держава в державі — це тип управління, що складається з потенційно таємних і несанкціонованих мереж влади, які діють незалежно від політичного керівництва держави, переслідуючи власні цілі та завдання. Дональд Трамп ще за часів першої каденції зараховував до «Deep State» усіх своїх політичних опонентів. Після повернення до Білого дому президент поновив нападки на них, а його оточення вважає групу «Steady State» відгалуженням «Deep State».
[8] ФБР ідентифікувало загиблого водія пікапа як військовослужбовця Сил спеціальних операцій армії США Метью Лівелсбергера, який, можливо, страждав від посттравматичного стресового розладу та інших психічних проблем, що виникли внаслідок його військової служби. Слідчі знайшли в його телефоні 2 листи, де детально описувалися мотиви вибуху. У першому листі він закликав товаришів по службі, ветеранів і всіх американців прокинутися і побачити слабкий уряд, який служить тільки для їхнього збагачення. У другому листі він назвав свої дії не терактом, а «дзвінком до пробудження США».
[9] Міжнародне організоване злочинне угруповання з Венесуели, найбільше у своїй країні та одне з найбільших у Латинській Америці. Вважається, що воно налічує понад 5000 членів. З моменту створення банда поширила свою діяльність по всій Венесуелі, США та семи країнах Латинської Америки, чому сприяла масова імміграція венесуельців (понад 20 % населення) з батьківщини.
(Зображення згенеровані штучним інтелектом)
