80-та сесія Генеральної асамблеї ООН

80-та сесія Генеральної асамблеї ООН та новий підхід Д. Трампа до відновлення в Україні миру

80-та сесія Генеральної асамблеї (ГА) ООН засвідчила, що більшість країн світу виступають за те, щоб Росія припинила розв’язану війну проти України. У всіх таких позитивна або нейтральна позиція щодо нашої держави і вони не сприймають намагання Москви виправдати свої дії;

головною подією для України, яка відбулась в рамках згаданої сесії, стала демонстрація президентом США Д. Трампом того, що він змінив своє ставлення до російсько-української війни в плані більш адекватного розуміння її причин, перебігу та цілей сторін;

на думку Д. Трампа слід примусити Росію до миру у спосіб підриву її економіки через обмеження прибутків від експорту нафти. А заходи з реалізації таких намірів вже мають наслідки та підтверджують, що президент США таки прагне домогтися припинення війни.

Головною, глобального рівня політичною подією 2025 року стала 80-а сесія Генеральної асамблеї ООН, яка проходила під гаслом «Працювати разом: 80 років спільної роботи в ім’я миру, розвитку та прав людини і шлях вперед». Захід мав на меті підтвердити, що глобальний світ відданий багатосторонньому підходу, солідарності та спільним діям в інтересах всього людства земної планети.

В рамках сесії ГА ООН відбулася низка засідань, конференцій, самітів та дво- і багатосторонніх зустрічей на високому та інших рівнях. Обговорювались питання щодо: досягнення цілей в галузі стійкого розвитку і активізації глобального співробітництва; реформування ООН; забезпечення позитивної динаміки роботи світової економіки; ліквідації ядерної зброї; врегулювання збройних конфліктів; управління штучним інтелектом; підтримки молоді; дотримання прав жінок; боротьби з поширенням інфекцій; протидії глобальним кліматичним змінам.

Водночас порушувалась тема війни Росії проти України та можливості з її припинення. Крім того, відбулося засідання учасників Кримської платформи, яка становить собою координаційний механізм для повернення питання Криму до порядку денного, а також розглядалася проблема захисту прав людини на півострові та сприяння його деокупації.

Як і під час розгляду такої тематики на засіданнях Ради Безпеки ООН, більшість із учасників дискусії засудили війну та закликали якнайшвидше її припинити. Представники західних країн та міжнародних організацій засвідчили свою чітку підтримку України та звинуватили Росію у тому, що вона продовжує агресію і не бажає миру. Деякі країни здебільшого виступали з нейтральних позицій. Дії Москви ніхто не схвалив, що ще раз підтвердило провал російських зусиль з виправдання свого нападу на Україну. Одначе, нічого особливо нового не виголошувалося.

На цьому тлі дійсно сенсаційною та принципово важливою для України подією став виступ президента США Д. Трампа. Він підтвердив, що змінив своє ставлення до війни Росії проти нашої держави. Все, що було сказано ним, добре відомо і вже не раз коментувалося у ЗМІ. Однак ще раз повернемося до його висловлювань під час сесії ГА ООН та інших, які відбулись на заходах останнього часу, оскільки вони є основою для подальших висновків і передбачень. Отже, Д. Трамп:

  • визнав роль Росії як країни агресора, яка напала на Україну, не бажає припиняти війну і обдурює його, що начебто прагне до миру;
  • назвав Росію та її збройні сили «паперовим тигром», який не може перемогти Україну та досягти жодних цілей у війні проти неї;
  • відзначив кепський стан російської економіки, яка фактично перебуває у кризі. Як приклад, навів факт дефіциту в Росії бензину;
  • визначив зниження доходів Росії від експорту нафти головним інструментом примушення її до миру;
  • звинуватив Китай та Індію у фактичному фінансуванні війни Росії за рахунок імпорту російської нафти. З огляду на це, він наголосив, що необхідно підвищити тарифи на їх експортні товари;
  • окремо звернувся до ЄС зі схожими вимогами про відмову його членів від російських енергоносіїв. Це було названо головною умовою запровадження США вторинних санкцій проти Китаю;
  • висловив сподівання, що Україна переможе, поверне свої території, а також закликав її «йти далі». Водночас було визнано право України завдавати ударів по визначених цілях в територіальній глибині Росії.

Згадані заяви Д. Трампа доповнювали представники його адміністрації. За словами державного секретаря США М. Рубіо, Д. Трамп розглядає можливість продажу Україні не тільки оборонної, але і наступальної зброї. Своєю чергою, віце-президент США Дж. Венс пригрозив Москві поганими для неї наслідками у тому разі, якщо вона відмовиться вести сумлінно переговори про припинення війни.

Все це радикально відрізняється від попередньої позиції Д. Трампа, через що виникають цілком слушні запитання: що є причиною подібних змін? наскільки вони стійкі? що мають на меті? і до чого можуть призвести?

Спробуємо дати на них відповідь.

Так, останнім часом політичні прорахунки обвалили рейтинг Д. Трампа у американському суспільстві. Станом на середину вересня. такий рейтинг впав до найнижчого рівня з початку його другої каденції до менш, ніж 40 %. Суттєву роль тут відіграє український чинник. Наразі близько 70 % американців підтримують Україну, а тому засуджують його президентські «загравання» з Росією та відмову від посилення тиску на неї. Зрештою, подібна політика заохочує Путіна до посилення агресивності своїх дій.

Рейтинг Республіканської партії (РП) Д. Трампа поки що досить високий, навіть зростає. Станом на початок липня 2025 року, 36 % зареєстрованих виборців схвалювали її діяльність, що на 10 % більше, аніж у лютому 2024 року. Своєю чергою, рейтинг основного політичного супротивника РП — Демократичної партії (ДП) — падає. Наразі він становить 33 %, що є мінімумом за останні 35 років.

Однак, це не набагато менше, ніж у республіканців. До того ж ситуація може швидко змінитись, в тому числі під тиском американських ЗМІ, які у багатьох випадках працюють проти Д. Трампа. Це пояснюється загальною ситуацією в країні та його тиском на мас-медіа, на що вони негативно реагують.

Такі перспективи суттєво непокоять керівництво Республіканської партії, особливо напередодні проміжних виборів до нижньої палати Конгресу США в листопаді 2026 року. За прогнозами представників РП, негативні наслідки політики Д. Трампа можуть призвести до програшу республіканців на виборах. І тоді вона втратить контроль над Конгресом, який може розпочати процедуру імпічменту Д. Трампа. Згідно з більшістю оцінок, саме через такі обставини він і змінив свої позиції.

Додатково на погляди Д. Трампа могла вплинути низка інших чинників. Скоріш за все, він нарешті усвідомив, хто був справжнім зачинателем війни, які цілі переслідує Росія та визначає для себе Україна. І ще — якою насправді є ситуація на фронті. Це йому міг змалювати Президент України В. Зеленський, демонструючи справжні карти та цифри, а не ті, які підкладалися Путіним. Хоча могли бути й інші канали, зокрема, по військовій лінії, які є досить щільними.

А каталізатором відкритого демонстрування Д. Трампом своїх нових позицій могла стати масштабна провокація Росії проти Польщі в ніч з 9 на 10 вересня поточного року, коли зо два десятки російських БПЛА вдерлися у польській повітряний простір. І це при тому, що з 2014 року саме Польща стала основним місцем дислокації американських військ в Європі.

Втім, зміну позиції Д. Трампа не можна вважати раптовою. Він почав її корегувати ще в липні., коли оприлюднив відомий ультиматум Москві терміном у 50 діб. Мабуть, саме тоді він і зрозумів справжню сутність Путіна, який над ним відверто знущався. Термін ультиматуму спливав на початку вересня, однак після зустрічі з Путіним на Алясці 15 серпня Д. Трамп все ще сподівався, що можливі якісь позитивні зрушення у переговорному процесі щодо припинення війни. Та цього не сталося, а тому президент США, по суті, вдався до свого ультиматуму, приурочивши його до 80-ї сесії ГА ООН як найбільш резонансної політичної події.

З огляду на зазначене, дії Д. Трампа є не якимсь спонтанним актом, чи його черговою причудою, а досить обдуманою політикою. І він не відмовиться від неї, як на це завжди сподівається Росія. Адже він ніколи не займав ніяких проросійських позицій, а просто намагався запевнити Москву в тому, що слід припинити війну у політико-дипломатичний спосіб. Причому, Д. Трамп справді сподівався на особисті стосунки з Путіним, що повинно було дати йому змогу швидко впоратися з питанням відновлення миру. А коли такі сподівання не справдились, він перейшов до інших способів досягнення своїх цілей.

Основним із нових дій Д. Трампа є намагання примусити Москву до миру внаслідок дії завданих російській економіці критичних збитків за рахунок зниження світових цін на нафту. Це доповнюється діями США з витіснення Росії з європейського енергетичного ринку, який для неї за значенням критично важливий.

Водночас Д. Трамп сприяє Україні у руйнуванні критичних об’єктів енергетичної інфраструктури РФ в глибині її території. Крім того, останнім часом він активно просуває ідею з залучення Китаю до тиску на Москву. В рамках такого підходу президент США фактично відмовився посилювати санкційний тиск на Росію та запроваджувати вторинні санкції проти її партнерів, за винятком Індії. Більшість експертів знову розцінюють це, як прояв проросійських позицій Д. Трампа та його бажання не допустити падіння режиму Путіна.

Інші вважають це виваженим підходом, оскільки Москва вже навчилась оминати санкційні обмеження, а запровадження вторинних санкцій проти Китаю зашкодить американсько-китайським відносинам, які вкрай важливі для США. Тому замість посилення санкцій застосовуються наведені вище дії щодо нафтогазового сектору РФ, які набагато ефективніші.

При цьому США відкидають спроби Москви закликати їх до співробітництва за іншими важливими напрямами без урахування проблеми з війною. Зокрема, Д. Трамп не відреагував на пропорцію Путіна відновити переговори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

Практичні заходи Д. Трампа з реалізації його намірів відомі, однак вважається за доцільне згадати про них ще раз у комплексному вигляді. Адже вони досі адекватно не усвідомлюються українським суспільством. Тому даному питанню — окрема увага.

Так, з початком поточного року американські компанії збільшують видобуток нафти, що призводить до зниження її ціни. Однак, на погляд експертів, основною причиною такої тенденції є домовленість між США і Саудівською Аравією та низкою інших країн-членів ОПЕК щодо підвищення їх обсягів з виробництва вуглеводнів. В зв’язку із цим, дія раніше запроваджених обмежень на видобуток нафти, які регулювали її ціну, фактично припинилася. А свої збитки більшість членів ОПЕК компенсують збільшенням своїх продажів енергоносіїв.

Водночас США докладають зусиль, щоб повернути на міжнародний нафтовий ринок Венесуелу, у якої одні з найбільших у світі запасів нафти, і яка однак перебуває під дією американських та європейських санкцій через порушення демократичних норм у країні. Аби вирішити дане питання, США намагаються примусити керівництво Венесуели змінити свою позицію або взагалі відмовитись від влади через посилення політичного, економічного та судового на себе тиску. Хоча, за деякими даними, американські компанії приховано купують таку нафту для переробки та продажу.

Крім того, на світовий ринок більш активно виходять інші країни- виробники нафти, які не вважаються членами ОПЕК і взагалі не дотримуються жодних норм. Однією з таких є Казахстан.

Разом з цим, як вже згадувалося, США жорстко вимагають від ЄС припинити імпортувати російську нафту. Така вимога входила до умов підписання укладеної в липні торговельної угоди між США та Європейським Союзом. Згідно з нею, ЄС зобов’язався придбати американські енергоносії на суму 750 млрд дол.

І, нарешті, у вересні США розпочали постачати зброю Україні в рамках програми PURL. За відкритою інформацією, сюди не включаються далекобійні системи, але у будь-якому випадку підтверджують, що США схвалюють дії нашої держави зі знищення російської енергетичної інфраструктури. І не інакше, бо вони відповідають американським інтересам з витіснення Росії зі світового енергетичного ринку, що дає американцям можливість зайняти її місце.

Згідно з висновками економістів, все це завдає Росії більшої шкоди, ніж санкції, які міг би запровадити Д. Трамп, і запустило кризові процеси у російській економіці. Так, за перше півріччя 2025 року статки Росії від експорту нафти та нафтопродуктів скоротились на 20 %, а в липні падіння досягло 27 %.

А у вересні Росія зазнала найбільшого падіння експорту нафтопродуктів з початку війни. Середній обсяг такого показника впав до 1,94 млн барелів на добу — на 300 тис. менше, ніж у попередні місяці. Експорт дизельного пального знизився на 12 %, авіаційного — майже до нуля, а бензин взагалі не відвантажувався. Водночас на внутрішньому ринку виник дефіцит бензину, що змусило уряд РФ продовжити заборону на його експорт. За оцінками американських ЗМІ, вересень став «точкою зламу» для російської енергетики.

Тобто, те, що робив Д. Трамп, виявилось ефективним. Разом з тим, його заходи все ще не дають змоги швидко зруйнувати російську економіку. Згідно з різними прогнозами, незважаючи на фактичний початок кризи в своїй економіці, Росія зможе протриматись ще, як мінімум, один рік, а то й більше. Хоча, буде змушена знизити інтенсивність бойових дій.

З огляду на таке, Д. Трамп намагається залучити на свій бік Китай, як єдину країну, що може реально впливати на Росію у стислі терміни. Таке питання обговорювалось під час телефонної розмови між Д. Трампом та лідером КНР Сі Цзіньпіном 19 вересня Як вважає Д. Трамп, сторонам вдалось досягти прогресу стосовно завершення російсько-української війни. Подальші перемовини з такої теми плануються під час очікуваної зустрічі Д. Трампа та Сі. Цзіньпіна на саміті Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва у Південній Кореї в жовтні та візиту президента США до КНР на початку 2026 року.

Багато хто з експертів сумнівається, що можна реалізувати такі плани Д. Трампа. Це цілком зрозуміло, оскільки Китай є головним партнером Росії та використовує її для зміцнення своїх позицій у геополітичній конкуренції із Заходом. Підтримуючи війну РФ проти України, керівництво КНР відволікає увагу та ресурси США і ЄС, що знижує можливості їх дій на китайському напрямку. Крім того, надання допомоги Росії допомагає Китаю посилювати свій вплив на неї та отримувати більш широкий доступ до її природних ресурсів та ринку.

Це дійсно так. Але конкуренція між Китаєм та Заходом принципово відрізняється від конфронтації між Росією та США і Європою. Пекін досить зацікавлений налагодити конструктивні відносин з ними, оскільки вони вважаються найбільшими економічними партнерами КНР. А обсяги торгівлі Китаю з Америкою та ЄС на порядок переважають обсяги його торгівлі з Росією.

 Тому, після врегулювання своїх основних суперечностей зі США, Китай не матиме потреби у Росії в якості чинника тиску на Захід. Саме до цього все і рухається. Судячи з наведеної вище діяльності Д. Трампа, він відмовився від курсу протистояння з Китаєм, який проводив з часу своєї першої президентської каденції, та переходить до політики побудови з ним стратегічного партнерства, як це робив його попередник Б.Обама.

Що ж до здатності Пекіна вплинути на Москву, то у нього є всі для цього можливості. По суті, Росія давно вже стала сателітом Китаю та повністю залежить від нього економічно. Офіційно така залежність оцінюється у близько 70 %, однак насправді становить до 100 %. За твердженнями представників російського бізнесу, якщо КНР перекриє постачання товарів до Росії, вона протримається не більше двох місяців, поки не закінчаться запаси на складах. А доступ до російських природних ресурсів та ринку у Китаю і так уже майже повний.

Поки що передчасно казати, якими будуть наслідки від нових підходів Д. Трампа у питанні вирішення проблеми з припинення Росією війни проти України. Скоріш за все, для нашої держави вони будуть позитивні, оскільки слушні за своїм характером. Все побачимо вже найближчим часом. Принаймні, Д. Трамп начебто має намір примусити Путіна припинити війну вже до кінця поточного року. Що ж, будемо на це сподіватися.

І на завершення привернемо увагу до ще одного факту. Як правило, всі позитивні для України ініціативи Д. Трампа принижуються та спотворюються російськими політиками і експертами, а також певною категорією їхніх західних і українських «колег». Те ж спостерігається і зараз. Адже зміни у політиці президента США принципові за характером. Внаслідок такого всі негативні та песимістичні оцінки його вчинків мають бути критично осмислені.

Як сьогодні бачимо, президент США Д. Трамп повністю змінив як своє ставлення до війни Росії проти України, так і підходи до її припинення. Замість «загравань» з Москвою та спроб політико-дипломатичного впливу на неї він перейшов до дій з підриву російської економіки у спосіб обмеження доходів Росії від експорту нафти.

Такий спосіб можна вважати більш ефективним, аніж запровадження санкцій проти Росії, що вже демонструється наслідками його застосування. А кроки Д. Трампа у такому напрямі підтверджують серйозний характер його намірів, які можна вважати чітко продуманою стратегією, а не одномоментною примхою.

Дії США у поєднанні з санкціями ЄС та постачання зброї Україні разом зі схваленням її ударів по нафтогазовій інфраструктурі дійсно можуть примусити Путіна погодитися на мир. По суті, він вже йде на поступки, хоча й намагається замаскувати це під виглядом посилення агресивності свого курсу та активізації провокацій проти Європи.

Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)

Схожі публікації