Мюнхенська конференція з питань безпеки на тлі геополітичної ситуації в світі
Головною політичною подією світового рівня в лютому стала Мюнхенська конференція з питань безпеки, на якій зібралася лідери близько 60 країн світу. Конференція засвідчила факт остаточного зламу всієї системи міжнародних відносин, що існувала до цього часу. Заразом вона окреслила контури нового світу. У ньому Україні визначається місце однієї з основних складових нової системи європейської та євроатлантичної безпеки, через що вона і надалі матиме важливе значення для США і Європи. Все це потребує, щоб підсумки конференції та її наслідки для України розглядалися досить пильно і при цьому бралися до уваги характерні риси сьогоднішньої геополітичної ситуації в світі.
Аналіз того, як розвивається ситуація у світі, дає змогу дійти до висновку, що розпочався черговий етап процесу радикальної перебудови всієї системи міжнародних відносин, яка виникла після розпаду СРСР. Змістом такого процесу є формування нової двополярної архітектури світового устрою за очільництва США та Китаю на заміну одноосібного домінування Америки.
На даному етапі той правопорядок у світі, що сформувався після Другої світової війни і зберігався навіть після дезінтеграції Радянського Союзу, фактично припинив існування, а новий ще не сформувався. Причиною цього є загострення боротьби між провідними країнами світу за реалізацію у майбутньому їх інтересів.
Так, США прагнуть зберегти своє домінування у світі. Китай пропонує збудувати світ багатополярний. Росія домагається, щоб її визнали рівноправним з ними центром сили. А Європа докладає зусиль для того, щоб закріпити своє регіональне лідерство. Свої, так би мовити, кроки з посилення власних позицій також роблять інші країни.
Світові та регіональні центри сили, аби досягти бажаного, намагаються зміцнити національні економіки та збільшити військові потенціали, а також створити зони впливу у світі. При цьому поширюється практика взаємного економічного тиску та демонстрації і застосування військової сили.
Так, за стратегічною концепцією Д. Трампа «Америка понад усе» офіційно мається на увазі передусім гегемонія США у світі. В цьому плані головним конкурентом США визначається Китай, який необхідно ще й стримувати у військовий спосіб. Росія розглядається на стратегічному рівні як військовий супротивник США та джерело загроз безпеці Європи, яка є союзником Америки.
За такого підходу США ініціювали створення нової системи євроатлантичної та європейської безпеки, якою передбачається зосередження їх зусиль на стримуванні КНР, а Європи – на протидії Росії за підтримки Америки. Разом з тим, певна частина американських ресурсів перенацілюється з Європейського на Азіатсько-Тихоокеанський ТВД. В той же час США нав’язують свою волю іншими країнам, застосовуючи методи торговельних війн. Зрештою, вони можуть вдаватися і до військових дій, що продемонстрували події щодо Ірану та Венесуели.
Пекін реалізує стратегію перетворення Китаю на велику світову державу з китайською специфікою переважно економічними шляхами з опорою на країни «Глобального півдня» та на учасників відомої ініціативи «Один пояс, один шлях». Одначе, він не формує воєнно-політичних союзів і покладається лише на власні сили. Основним суперником КНР об’єктивно є США, хоча Пекін не поспішає відкрито визначати будь-яку країну своїм супротивником. Він лише демонструє готовність відновити контроль над Тайванем внаслідок військових дій.
У Москви сьогодні зовнішня політика агресивна, за якою ніби мають відновлюватися позиції Росії на рівні колишнього СРСР, а США і Європи повинні зважати на неї. На сьогодні основним проявом такої політики Москви є війна проти України з метою знищити її як незалежну державу та встановити над нею контроль. Водночас в рамках перерозподілу світу Росія готується до можливої війни з тими ж США та НАТО.
В умовах підвищення загроз Європі з боку Росії та зниження уваги до неї США керівництво ЄС вживає заходів з гарантування європейської безпеки в основному силами самих європейських країн. Так, були збільшені їх оборонні видатки, що дало змогу розпочати реалізацію масштабних програм переозброєння Європи. В той же час Європа підтримала ініціативу США щодо побудови нової системи євроатлантичної і європейської безпеки.
Свою роль у формуванні політики США і Росії відіграють особисті якості їх лідерів. Йдеться про елементи ірраціонального бачення світу, а також підміну інтересів їхніх країн інтересами власними. Зокрема, спільними рисами Д. Трампа та Путіна можна вважати їхню схильність до диктатури, нехтування міжнародним правом і демократичними цінностями, а також готовність усувати наявні проблеми силоміць.
Згадані особливості процесів розвитку ситуації в світі визначили характер та зміст 62-ї Мюнхенської конференції з питань безпеки, яка відбулася 13-15 лютого ц.р. під загальним гаслом «в процесі руйнування».
Особливістю такого заходу стало те, що він відбувався в той час, коли триває розв’язана Росією війна проти України. А це не інакше, як головний виклик безпеці Європи та світу, а також остаточний злам старого світового порядку, що фактично було зроблене Д. Трампом. Зважаючи на це, основними темами конференції стали такі, як європейська безпека; трансатлантичні відносини; багатостороннє співробітництво; регіональні конфлікти; технології.
З огляду на актуальність таких тем саме за сьогоднішньої ситуації, на конференції були присутні щонайменше 60 світових лідерів, що є безпрецедентно високим рівнем такого представництва. Ще стільки ж країн були представлені міністрами оборони і закордонних справ.
Серед таких превалювали представники Європи, яка сьогодні у найбільш складній безпековій ситуації. Зокрема, були присутні лідери Європейського Союзу, НАТО та провідних європейських держав. Найбільшою була німецька делегація на чолі з канцлером ФРН Ф. Мерцем.
В зв’язку з ускладненням внутрішньої ситуації в США та черговим шатдауном, американці знизили рівень своєї присутності на конференції. Так, її представником був державний секретар США М. Рубіо. А щодо чисельності американської делегації, то вона була скорочена. До речі, деякі американські конгресмени прибули на конференцію за свій кошт.
Дехто з експертів надавав цьому факту демонстративно негативного забарвлення. На їх погляд, те, що Конгрес США був представлений в Мюнхені не як єдина делегація, а як «мозаїка самостійних гравців», віддзеркалює трансатлантичні відносини. Вашингтон одночасно залишається ключовим військовим оплотом Заходу і осередком стратегічної непередбачуваності.
На конференції була присутня делегація України високого рівня на чолі з Президентом країни В. Зеленським. До складу делегації входив також міністр закордонних справ України А. Сибіга.
Китай представляв глава зовнішньополітичного відомства країни Ван І, що свідчить про зацікавленість Пекіну брати участь у вирішенні глобальних проблем світу як найбільш потужного після США центру сили.
Офіційні делегації Росії та Ірану на конференцію не запрошувались. Від РФ там були лише учасники переговорного процесу щодо закінчення російсько-української війни. Це ще раз підтвердило фактичну міжнародну ізоляцію Москви та Тегерану провідними країнами світу.
В рамках конференції відбулася низка інших міжнародних заходів, зокрема, зустріч міністрів закордонних справ Великої сімки, а також дво- та багатосторонні переговори, в тому числі за участю України. Серед них найбільш важливими для нашої держави були зустрічі В. Зеленського з М. Рубіо та А. Сибіги і Ван І, «Український ланч» фонду В. Пінчука, засідання «Одеського трикутника» за участю України, Молдови та Румунії, а також переговори з міністрами закордонних справ впливових країн Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького Сходу, Латинської Америки та високопосадовцями ЄС, НАТО і ООН.
У центрі уваги таких заходів були питання прискорення мирного процесу, розробки дієвих гарантій безпеки для України, допомоги у відновленні української енергетики, задоволення українських потреб в оборонній сфері, а також санкційного тиску на Росію.
У Доповіді Мюнхенської конференції «Under Destruction» та у виступах її учасників давалися оцінки сучасній геополітичній обстановці у світі, визначалися головні міжнародні проблеми та пропонувалися способи їх усунення.
В основному вони стосувалися наслідків дій США та Росії, які мають найбільший вплив на безпекову ситуацію у світі та в Європі. При цьому курс США, як глобального центру сили, розглядався через призму світових проблем, а політика Росії – переважно в контексті європейської безпеки.
Так, згідно з висновком європейських учасників конференції, які підтримуються певними європейськими політиками, дії США поставили під удар міжнародний порядок, який сама ж Америка будувала з 1945 року.
Відповідальним за це називали Д. Трампа, який вдається до «таранної» або «бульдозерної» політики зі свідомого знищення міжнародних інститутів, що створювались протягом десятиліть. За його ініціативи США вийшли зі складу 66 міжнародних організацій, що зруйнувало механізми ухвалення колективних рішень у політичній, економічній та безпековій сферах. Крім того, за розпорядженням Д. Трампа було зачинене Агентство міжнародного розвитку USAID, що свідчить про відмову США від гуманітарного лідерства.
Водночас була відзначена тенденція стрімкого перетворення світу на «арену, де правлять гегемони, а не універсальні закони».
Причиною такого визначили те, що Д. Трамп сповідує практику жорсткого тиску на інші країни, в тому числі на союзників США, а також прагне застосовувати військову силу для підтримки своєї політики. Проявами такого підходу вважаються розпочаті ним торговельні (тарифні) війни практично проти всього світу з метою підпорядкувати його своїй волі.
Крім того, вказувалося, що Америка готувала військової операції проти Ірану відчутно більшого масштабу, ніж ті удари, які завдавалися по ньому в червні минулого року. У такому ж ракурсі розглядаються операція США з викрадення президента Венесуели Н. Мадуро, а також претензії Д. Трампа до Гренландії.
Як вважають західні політики, негативним наслідком курсу Д. Трампа є також підміна ним глобального партнерства різноманітними «оборудками» на зразок комерційної діяльності.
Виходячи з цього, більшість із його вчинків сприймаються як такі, що мають на меті досягти поточної економічної вигоди, а не реалізації довгострокових політичних інтересів. З одного боку, це шкодить союзникам та партнерам США, а з іншого – дає можливість противникам вливати на них.
Саме в такому ракурсі подається рішення Д. Трампа щодо припинення фінансової підтримки України та постачання їй зброї за кошт європейських членів НАТО. Це дало йому змогу заощадити фонди державного бюджету США та завантажити замовленнями американські компанії. Разом з тим, була втрачена можливість зосередити американські та європейські кошти на допомозі Україні з тим, щоб вона домоглася переваги у війні з Росією. Таким чином були ще й завдані збитки безпеці Європи.
Зважаючи на такі діяння Д. Трампа, Москва пропонує йому широкий спектр економічних преференцій у співробітництві з Росією в обмін на те, що він примусить Україну капітулювати. Однак президент США поки що на це не наважується і погоджується на відновлення співпраці з Росією тільки після закінчення російсько-української війни.
Зі згаданим вище підходом пов’язується і безвідповідальне ставлення Д. Трампа до союзників та партнерів США в більш широкому контексті.
Насамперед, це стосується зменшення участі Америки у гарантуванні безпеки Європи, що вже відбувається практично. Як вже згадувалося, керівництво США обґрунтовує такі дії необхідністю переорієнтації частини американських ресурсів на стримування Китаю в АТР.
Разом з тим, експерти привертають увагу, що в АТР американська військова присутність не нарощується так, як це необхідно. Виходячи з даного факту, робиться висновок, що Д. Трамп знову ж таки намагається зекономити кошти на європейській безпеці. Таким же чином Д. Трамп заощаджує на підтримці американських союзників в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, яка скорочується, незважаючи на те, що вони є опорою США у справі зі стримування Китаю.
Як вважають в Європі та все більше в самій Америці, політика Д. Трампа руйнує трансатлантичну єдність і довіру їх союзників та партнерів до США. Причому, це можна казати як про Європу, так і Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Як наслідок, підриваються позиції та безпека всього Західного і Демократичного світу, до якого відносяться США, Європа, Японія, Південна Корея та Австралія.
На цьому фоні європейські лідери та політики висловили особливе занепокоєння послабленням надійності американських гарантій безпеки Європи в умовах зростання військових загроз з боку Росії.
Згідно з їх оцінками, така загроза стосується і Європи, і всього світу. Москва не просто продовжує війну проти України. Вона готується до військового зіткнення з НАТО, у якому об’єднані Європа та США. Причому, керівництво РФ постійно наголошує, що готове застосувати ядерну зброю проти своїх супротивників.
Навіть більше, Росія вже розпочала війну проти Європи у гібридній формі. Маються на увазі вторгнення БПЛА до повітряних просторів європейських країн, диверсії проти енергетичної та залізничної інфраструктури, створення перешкод у роботі радіонавігаційних систем, кібернетичні атаки, а також втручання у вибори та провокування політичної напруженості.
Завдяки цьому Москва може створити привід для початку агресії проти сусідніх з нею європейських країн з його подальшим переростанням у війну з НАТО та США.
Під час обговорення таких питань учасники конференції визнали за необхідне відновити єдність США і Європи для протидії спільним загрозам їх безпеці. З приводу цього представники ЄС та європейських країн привітали зміни у ставленні Америки до Європи, які продемонстрував державний секретар М. Рубіо.
Так, він виступив за створення нового альянсу США та Європи, що має сприяти зміцненню трансатлантичної єдності. За словами М. Рубіо, США та Європа мають тісні історичні зв’язки, що є підґрунтям для спільної побудови ними свого майбутнього. Причому, нове об’єднання Америки та Європи повинно базуватись не тільки на військовому співробітництві в рамках НАТО, але і на реалізації спільних економічних інтересів.
В той же час М. Рубіо заперечив можливість руйнування НАТО та вихід з нього США. Згідно з його словами, Альянс і надалі залишатиметься основою євроатлантичної безпеки. В зв’язку із зазначеним М. Рубіо зробив наголос на тому, що США зацікавлені у сильних союзниках, основним із яких є Європа. Тому Америка буде сприяти підвищенню її обороноздатності та економічному зростанню.
Характер виступу М. Рубіо свідчить про відхід США від попереднього ставлення до Європи. Це може бути спробою Америки посилити свої позиції у спосіб покращення американсько-європейських стосунків.
Лідери Європи погодились зміцнювати відносини зі США. Разом з тим, вони висловилися за посилення самостійності Європейського Союзу у військовій та економічній сферах.
В рамках побудови нової системи євроатлантичної та європейської безпеки передбачається продовження реалізації масштабних програм переозброєння Європи. Власні заходи зі зміцнення своєї безпеки планують і провідні країни-члени ЄС. Зокрема, канцлер ФРН Ф. Мерц оприлюднив плани з перетворення Бундесверу на найбільш потужні збройні сили в Європі.
Всі із таких намірів та програм були чітко задекларовані як заходи зі стримування Росії і підготовки до відбиття можливої агресії з її боку. При цьому демонструвалася готовність дати їй жорстку відсіч у випадку нападу на Європу. За заявою Генерального секретаря НАТО М. Рютте, Північноатлантичний союз має достатньо сил для того, щоб дати відсіч російській агресії. Нинішній рівень обороноздатності НАТО гарантує перевагу у разі безпосереднього зіткнення.
Своєю чергою, Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн підтвердила наміри ЄС збільшити обсяги виділення коштів на підтримку розвитку європейської економіки та підвищення її конкурентоздатності. При цьому, як і планувалося, до 2027 року Європейський Союз остаточно відмовиться від російських енергоносіїв.
На Мюнхенській конференції окрема увага надавалася Україні. Учасники заходу визнали провідну роль України у стримуванні Росії, що робить її одним із ключових елементів системи євроатлантичної та європейської безпеки. З огляду на це, представники G7, США, НАТО та ЄС, а також західних країн продемонстрували свою підтримку України.
На полях конференції міністри закордонних справ G7 обговорили способи надання гарантій безпеки Україні на післявоєнний період. Крім того були ухвалені рішення щодо надання допомоги Україні для посилення її системи ППО та зміцнення енергетичної стійкості.
Зі свого боку державний секретар США М. Рубіо запевнив G7 у тому, що Америка продовжить свою посередницьку участь у переговорному процесі щодо припинення російсько-української війни. Таким чином він заперечив слухам про можливий вихід Д. Трампа із переговорів.
Генеральний секретар НАТО М. Рютте також висловив підтримку України та відзначив посилення оборонних зобов’язань перед нею. За його словами, Альянс нізащо не облишить Україну. Крім того, він підтвердив рішення НАТО щодо виділення 38 млрд євро на підвищення обороноздатності України у 2026 році. За словами М. Рютте, допомога Україні перейшла у стійкий та прогнозований формат, що дасть змогу Києву планувати оборонні потреби на весь рік.
Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн наголосила на необхідності «миру через силу» для України та анонсувала 20-й пакет санкцій проти Росії. Вона також підкреслила важливість спільної роботи Європи та США для досягнення справедливого миру.
Підсумки даного питання підбив виконуючий обов’язки голови Мюнхенської конференції І. Вольфганг. Він висловив спільну думку про те, що наслідки війни в України визначать майбутнє Європи.
Важливим аспектом конференції став розгляд глобальних питань світової безпеки. Згадану тему порушив міністр закордонних справ Китаю Ван І.
Згідно з позицією Китаю щодо даного питання, він висловився за необхідне побудувати багатополярний світ та досягти неподільності світової безпеки. Разом з тим, Ван І попередив про зростання глобальної нестабільності у світі, що відбувається останнім часом. За його словами, людство знову опинилося на роздоріжжі у виборі свого шляху між конфронтацією та мирним співіснуванням.
У наведеному контексті Ван І піддав критиці ставлення США до Китаю як системного суперника, а також засудив американську політику щодо його стримування, яка може призвести до двостороннього конфлікту. За інформацією міністра закордонних справ КНР, його країна має всі можливості з протидії такому курсу США, однак налаштована на діалог. В цьому зв’язку він підтвердив підготовку зустрічі між Сі Цзіньпіном та Д. Трампом в квітні.
Ван І дав позитивну оцінку мирним переговорам щодо припинення російсько-української війни та підтримав наміри Європи долучитися до них.
Отже, Мюнхенська конференція з питань безпеки підтвердила, що Європу по-справжньому непокоять дії президента США Д. Трампа з руйнування системи міжнародної безпеки, а також зниження відповідальності Америки за європейську безпеку. Така ситуація може бути досить небезпечною в умовах посилення загроз європейській безпеці з боку Росії, яка не тільки продовжує війну проти України, але і готується напасти на Європу та не виключає можливої війни зі США, в тому числі із застосуванням ядерної зброї.
Згідно зі спільною думкою учасників конференції, такі обставини свідчать про необхідність відновлювати єдність США і Європи для протидії спільним загрозам їх безпеці. В якості позитивного аспекту були відзначені зміни у ставленні Америки до Європи, які продемонстрував державний секретар США М. Рубіо.
На конференції була підтверджена роль України, як однієї з основних сил у стримуванні Росії, через що вона стає ключовою складовою нової системи євроатлантичної та європейської безпеки. З огляду на це, було засвідчено наміри G7, НАТО, ЄС та провідних європейських країн продовжити свою підтримку України.
Водночас у глобальному масштабі конференція продемонструвала, що триває процес формування нового двополярного світу на чолі зі США та Китаєм, але у яких є певні протиріччя. Однак вони намагаються щодо цього віднайти компроміс.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
