Сьогодні Європа ще до кінця не усвідомлює усю небезпеку, що йде від Россі.
І це є її великою помилкою, оскільки вторгнення російських літаків і БПЛА в повітряний простір країн ЄС явно свідчить про те, що росіяни не збираються зупинятись на Україні.
Нещодавно чеський журналіст Адам Сібера (Adam K. Sybera), який є кореспондентом видання The Kyіv Independent на своїй сторінці у Фейсбук опублікував матеріал, де проросійські чеські політики заявляють, що Росія нічим не загрожує Чехії і її агресія буде обмежуватись лише Україною. Разом з тим він показав і взяте ним інтерв‘ю у російських полонених, які висловлюють абсолютно протилежну думку і стверджують, що їх кінцевою метою є вся Європа і вони не збираються зупинятись на Україні.
Виходячи з логіки поведінки росіян навряд чи ще хтось із серйозних аналітиків має сумніви в тому, що основною причиною вторгнення в Україну, було бажання Путіна силовим шляхом відновити вплив Росії на міжнародній арені. Далі планувалося завоювання Європи. Тепер уже стає очевидним, що Україна була лише початковою фазою реалізації цього задуму.
Разом з тим відсутність успіхів на українському фронті змусило росіян діяти більш обережно. Тепер вони намагаються політичними методами відрізати Україну від Заходу, шляхом поширення своїх впливів на парламенти і урядові структури країн Центральної і Східної Європи.
Найбільше уваги росіяни приділяють найближчим сусідам України – Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, Румунії й Молдові. Країни Балтії поки що знаходяться у більш безпечній зоні, оскільки між ними і Україною є фактично анексована Володимиром Путіним Білорусь, де править його маріонетка Олександр Лукашенко.
Відомо, що декілька місяців тому росіяни, шляхом проведення різного роду активних заходів, намагались вплинути на результати виборів в Румунії, але їх зусилля виявились марними. Згодом вони планували взяти реванш у Молдові, але й тут у них нічого не вийшло. Майя Санду вщент зруйнувала плани Путіна і показала усім, що абсолютна більшість молдаван у своєму політичному виборі орієнтується не на Росію, а на Європу.
На виборах у Чехії відверто проросійські комуністи взагалі не потрапили до парламенту, а партія Окамури, яка у виборчій кампанії також займала проросійську позицію, отримала рівно на половину менше голосів, ніж їм прогнозували соціологи.
Не набрала необхідної кількості голосів і популістська-ізоляціоністська партія мільярдера Андрія Бабіша. Тепер для формування уряду їм доведеться створювати коаліції, що буде досить не просто зробити в умовах нинішнього розкладу політичних сил в парламенті Чехії.
Отже, відсутність успіхів у росіян у війні з Україною, а також їх поразки на зовнішньополітичному фронті, дають підстави зробити висновок, що на шляху реалізації імперських амбіцій росіяни явно переоцінили свої сили. Виявилось, що більшість виборців країн Центральної й Східної Європи не готові продавати свою свободу і незалежність за дешеву російську нафту і газ.
За результатами парламентських виборів в Румунії, Молдові й Чехії уже можна стверджувати, що росіянам не вдалося сформувати буферний пояс навколо України та відрізати її від Заходу. Правда ще залишилась Угорщина, де весною наступного року також мають відбутись парламентські вибори. Швидше за все росіяни будуть намагатись тут взяти реванш і утримати на посаді нинішнього прем’єр-міністра цієї країни Віктора Орбана. Хоча по суті це уже нічого не змінює, а лише затягує кризу і на деякий час відтерміновує серйозні еволюційні, а можливо і революційні процеси у самій Росії.
Прорахунки РФ у війні з Україною останнім часом стають все більше і більше очевидні, що дало підстави «другу» Путіна нинішньому президенту США Дональду Трампу називати президента Росії «паперовим тигром». Програш на політичному фронті у Центральній і Східній Європі також буде мати для цього «тигра» негативні наслідки, що в кінцевому результаті завершиться для нього втратою сировинних ринків, що у недалекому майбутньому неодмінно викличе фінансово-економічну кризу в РФ і тенденції до її політичної дезінтеграції і розпаду. Очевидно, що розвал останньої російської імперії й найбільшої за територією держави світу потягне за собою цілий ряд нових викликів і загроз для міжнародного співтовариства, але це набагато краще, ніж подальше існування такого монстра, який не визнає ніяких міжнародних правил і норм, а уся суть його існування полягає лише в задоволенні власних імперських амбіцій і завоюванні чужих земель і народів.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
