Дональд Трамп дуже хотів Нобелівську премію миру, але так її й не отримав.
І Володимир Путін тут зіграв далеко не останню роль.
Трамп даремно сподівався що його «друг» Путін прислухається до слів новообраного президента Америки і припинить війну в Україні, що дасть останньому можливість заробити славу миротворця і претендувати на відповідну нагороду.
Насправді усі загравання Путіна з Трампом це лише ширма і блеф. Президент РФ весь час йому «пудрить мізки», оскільки вважає Дональда Трампа дурнем, якого нескінченно і безкарно можна обманювати та «водити за ніс». Така тактика поведінки Путіна обумовлена тим, що він намагається затягувати процес прийняття не вигідного для нього рішення, що своєю чергою дає йому можливість виграти час.
Річ у тому, що справжньою причиною повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну у лютому 2022 року були не якісь там ілюзорні права російськомовних українців, а імперські амбіції самих росіян і їх непереборне бажання відновити свій статус і вплив на міжнародній арені, який вони втратили після розпаду СРСР.
Декілька років тому Путін відверто заявив, що розвал Радянського Союзу він вважає найбільшою трагедією 20 століття.
Тоді мало хто серйозно сприйняв ці його слова, хоча уже тоді вони звучали як застереження.
Виправляти «найбільшу помилку 20 століття» росіяни почали шляхом збройного вторгнення в Україну. Але спочатку вони тихо анексували Білорусь і почали використовувати її територію для якої потім стала для розвитку наступу на Україну.
З метою фізичного виснаження ЗСУ командування РФ на першому етапі війни кинуло в бій військові частини й з’єднання, де переважали колишні в’язні й представники нацменшин. По суті це був витратний людський матеріал, ті, кого їм було не жаль.
Разом з тим на українському фронті воювали і професіонали, якими були кадрові російські офіцери. У недалекому майбутньому вони будуть передавати свій бойовий досвід російським військовослужбовцям, яких вони уже зараз починають готувати до великої війни та завоювання Європи.
Війна в Україні показала, що сьогодні росіяни ще не готові до відкритого протистояння з ЄС і НАТО. Саме тому вони різними способами намагаються виграти час, який їм так необхідний для модернізації своїх збройних сил і більш якісної підготовки військовослужбовців до майбутніх воєнних кампаній на Європейському театрі воєнних дій.
Сьогодні Путін по справжньому боїться лише США і саме цей фактор утримує його від вторгнення в Європу, яка не готова до війни, але поки що знаходиться під парасолькою НАТО, а по факту Сполучених Штатів Америки. Але уже зараз не важко здогадатись що буде, коли РФ повність поставить свою економіку на воєнні рейки і повністю відновить воєнний потенціал.
За таких обставин в українців є лише один вибір. Якщо ми хочемо зберегти свою свободу, незалежність і державний суверенітет, то маємо якнайшвидше чітко і однозначно визначити свій глобальний вектор політичної орієнтації. Оскільки Україна знаходиться на Європейському континенті, то цілком логічно було б вважати усі європейські нації потенційними нашими союзниками, з якими ми маємо вибудувати спільну систему європейської безпеки, що дасть нам усім надійний захист від агресивної зовнішньої політики РФ.
Всередині країни також потрібно наводити лад. У першу чергу нація має припинити дрібні політичні склоки, об’єднатись і дати консолідовану відсіч збройній агресії РФ.
Від Президента України, як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, сьогодні люди очікують ефективних політичних і управлінських рішень, зокрема призначень на ключові посади в Збройних Силах, МЗС України, розвідувальних і антикорупційних органах кадрів, які в умовах війни виявили мужність, стійкість, професійну компетентність, а також практичну готовність до виконання найтяжчих завдань, обумовлених сучасними вимогами обставин і часу.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
