Імперія, що тримається на крові та багнетах
Цей народ, який називає себе російським, вважає, що має велику історію, літературу та культуру. Про це завжди пам’ятаю, хоча й маю деякі зауваження, оскільки та культура у нього не завжди проявляється у повсякденні. Разом з тим, ненавиджу російський… імперіалізм. Після відео, на яке якось натрапив, моя ненависть до цього імперіалізму зросла щонайменше вп’ятеро. Зайвий раз переконуюсь, що ця російська імперія, як і колись, тримається на крові та багнетах. І його, цей імперіалізм, треба якомога швидше зруйнувати, відмести та стерти з історії людства. Якщо ви прочитаєте мій допис до кінця, то впевнений, що ви погодитеся зі мною.
Про що йдеться? А ось про що. Протягом багатьох років я думав, що автономія Якутії в Росії — це на кшталт нашої Нахічевані. У моїй уяві це був звичайний край, де морозні простори, де можна бачити табуни оленів, що випасуються чукчами. І імена цих мешканців сприймалися, як назвиська смішних героїв з жартів-вигадок. І не більше. Але…
Але насправді з’ясовується, що Республіка Саха-Якутія — це величезна територія, приблизно 1/5 Росії з площею в 3,1 мільйона квадратних кілометрів. Вона навіть більша за Аргентину, що входить до десятка найбільших країн світу.
Історія Республіки Якутія-Саха сягає своїм корінням у дуже далеке минуле. Якщо сказати коротко, місцеві автохтони сформувалися з тюркоязичних племен, які колись сюди мігрували. З XVII століття ці місця стали підконтрольними Російській імперії. Протягом багатьох років тут також знаходилися люди-каторжани. Вони працювали на найбільш важких роботах — у шахтах, лісозаготівлі тощо. В цей час на цій величезній території проживає близько мільйона людей, що представляють 135 національностей. 80 % території Якутії покриті лісами. У Якутії, розташованій за 9 тис. км від російської столиці, є 3-годинне полярне коло. Уявіть, що влітку тут температура повітря +40 градусів, а взимку може сягати -75 градусів.
Читаєш про те, як тут побутує, одягається та харчується населення, і тебе охоплює жах. Переважна більшість населення досі не уявляє, що таке мобільний телефон чи інтернетзв’язок. Взимку двигуни автомобілів на ніч не виключаються, аби не зламалися внаслідок морозу. Зазвичай один раз на тиждень (або місяць) у провінції вертольотом або паромом доправляються харчі, і зазвичай з закінченим терміном споживання. Є багато місць, де немає ні шкіл, ні поліцейських чи медичних пунктів. Якщо хтось серйозно захворіє, то найкраще, що можна зробити, — це зателефонувати до лікаря в сусідньому населеному пункті (500–700 км), щоб розповісти, де у пацієнта болить, і отримати консультацію. Це якщо є якийсь зв’язок.
Тому що для того, щоб дістатися до найближчого поселення, вам потрібно багато годин їхати на річкових поромах, а потім ще вантажівкою чи вертольотом. Це все… Тобто, незважаючи на XXI століття, Російська імперія все ще змушує місцевих жителів жити так, як і за епохи первіснообщинного ладу. Можливо, можна було б споглядати все це просто. Але…
А тепер — увага. Як відомо, Росія протягом багатьох років під виглядом субсидій утримувала не лише Вірменію, а й чимало інших країн, що не мали будь-яких економічних потужностей та природних ресурсів. Всі ми розуміємо для чого це робилося. Але уявіть, що Якутія — це земля, що багата на стратегічні копалини, такі як алмази, золото, нафта, газ, вугілля. А ще є ліс, риба тощо. Звідси до центру Росії прокладені два нафтопроводи. Тут видобувається 95 % російських (і 25 % світу) алмазів, 47 % вугілля, 35 % газу. Край багатий на рідкісну флору та фауну. Та на відміну від усього цього, населення живе в жебрацьких умовах. У просторах краю функціонує 36 великих та малих аеропортів, 25 з них — непридатні (деякі фотографії додаються). Більшість літаків та вертольотів тут старі й несправні. Тому авіакатастрофи в Якутії вважаються звичним явищем. Начебто ті, хто гине в цих аваріях, — не люди, а якість хижі тварини. І таке ставлення не лише до якутів, але і більшості народів, що мешкають у цьому регіоні.
Як під час Другої світової війни, так і в нинішній російсько-українській війні представників місцевого населення масово відправили на фронт. Якути витривалі, бо виросли у суворому кліматі. І оскільки вони займалися мисливством, то мають хороші навички користування стрілецькою зброєю. Їх на війні і відправляють у небезпечні місця переднього краю Як і за 1941–1945 років, і тепер переважна більшість з них не повертається. Їх не вважають за героїв, як і решту тих, хто воює на фронті, якщо вони «не руські». На відміну від представників титульної нації, ніхто з таких ніколи не був у центрі уваги і не був вшанований.
І таких фактів більш ніж достатньо, щоб мати змогу змалювати справжній лик Російської імперії. Вона, як кліщ, п’є кров багатьох народів і в той самий час примушує їх до каторжної роботи, як рабів. Такий ось рашизм, навіть щодо якутів — громадян Росії. Тих, у яких забирають алмаз, нафту, золото, які мають жити як дикуни та нелюди. І після цього рашизм знову зазіхає на чужі статки, прагне, щоб на нього працювали задарма.
Етібар Гусейнов,
керівник азербайджанського сайту https://protest.az/
спеціально для Інституту глобальної політики
