Сьогодні вже можна однозначно стверджувати, що Україна вистояла у російсько-українській війні.
Поза сумнівом, що їй вдалося зробити це з допомогою Заходу, який, і з ідеологічних, і з прагматичних міркувань не міг залишити Україну сам на сам з агресором.
Уже ні для кого не секрет, що вторгнення збройних сил РФ в Україну мало на меті ліквідацію її державного суверенітету, з подальшим відродженням російської імперії та встановленням на Європейському континенті диктаторських режимів і авторитаризму.
За три з половиною роки війни стало очевидним, що плани Росії в Україні зазнали краху, а ідеї свободи і демократії взяли гору над путінською ідеологією імперіалізму і авторитаризму.
Що далі? Яку тепер роль має відігравати Україна в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні після завершення війни? Яке має бути її ставлення до РФ і яку вона може надати допомогу демократичним силам Росії та поневоленим народам РФ у їх звільнені від російської колоніальної залежності?
Для того, щоб стати прикладом для інших, українці, у першу чергу, мають навести лад у власній державі. Внутрішня політична стабільність в Україні та її справедлива система правосуддя мають стати прикладом для наслідування і вселяти віру інших народів і націй в перспективність ідеї незалежності та власного державного будівництва. У зв’язку з цим Україна може, щобільше, вона буде зобов’язана надати їм усю необхідну допомогу, оскільки в майбутньому це має стати підтвердженням її лідерських амбіцій і гарантом воєнної й суспільно-політичної стабільності в регіоні.
Вже зараз можна стверджувати, що програш РФ у російсько-українській війні назавжди поховає ідею відродження російської імперії, що неодмінно потягне за собою і розпад Російської Федерації.
Як може виглядати майбутня архітектура постпутінської Росії?
В першу чергу варто звернути увагу на Кавказ, народи якого вже давно мріють про звільнення від російської колоніальної залежності. Швидше за все першими вийдуть зі складу РФ Чечня, Інгушетія і Дагестан.
Далі варто очікувати підняття рівня національної свідомості в Татарстані, який має значний економічний потенціал і реальні шанси стати на шлях незалежності та побудови власної суверенної держави.
Ослаблення виснаженої війною в Україні Москви може стати сигналом для виходу зі складу РФ і для народів Сибіру та Далекого Сходу, які потерпають від нещадної експлуатації з боку Москви і у своїх економічних відносинах давно орієнтуються на Японію та Китай.
У зв’язку з глобальними тектонічними зрушеннями на пострадянському просторі стає очевидним, що перемога України у російсько-українській війні не має обмежуватись поверненням до кордонів 1991 року. Ба більше, на фоні глобального послаблення впливу США, ми вже зараз маємо вести пошук більш стабільних і надійних союзників для реалізації своїх лідерських ідей та перспективних планів.
На регіональному рівні нам передусім потрібно вибудовувати нові й взаємовигідні відносини з країнами Балтії, Польщею і Туреччиною, оскільки вони є найближчими нашими сусідами і найбільш впливовими державами в регіоні, які мають багато спільних з Україною інтересів. Далі мусить бути вибудувана і нова стратегія взаємовідносин із найбільш впливовими державами ЄС, зокрема з Великою Британією, Німеччиною і Францією.
Роль України має зростати і на глобальному рівні, тому вже зараз потрібно готуватись до перегляду Ії ролі та значення й у майбутній архітектурі міжнародних відносин, почати готувати нову доктрину взаємовідносин із США, Китаєм та іншими впливовими країнами Азії, Африки та Латинської Америки, з врахуванням, як національних інтересів, так і у зв’язку зі зміною статусу і значення України у новій системі міжнародних відносин і глобальної безпеки.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
