Основним партнером і союзником України може стати Туреччина
Віроломне вторгнення Росії й фактична відмова Сполучених Штатів Америки від глобального лідерства змушують Україну шукати союзників не лише на Заході, а й на Сході.
Щодо західного вектора, то тут усе більш-менш зрозуміло. Лідери країн Балтії, а також Центральної і Східної Європи чітко усвідомлюють, яку загрозу для них становить Російська Федерація, а тому, усіма доступними їм способами, намагаються відтермінувати збройний напад росіян.
Німці, британці й французи також розуміють яку небезпеку становить для них Росія, але те, що їх кордони досить віддалені від РФ, дає їм більше часу і варіантів поведінки у відносинах з Російською Федерацією.
Сьогодні для України однією з основних проблем є те, що поки ЗСУ ведуть безкомпромісну і кровопролитну війну з російськими загарбниками, лідери країн Заходу зволікають з наданням адекватні відповіді агресору і притягненням його до відповідальності за усі вчинені ним воєнні злочини,
За таких обставин Східний напрямок розвитку українських зовнішньополітичних відносин міг би бути більш реальним і перспективним, зокрема у сфері забезпечення довготривалого миру і стабільності на регіональному рівні.
Основним партнером і союзником України тут могла б стати Туреччина. Відомо, що сьогодні Україна і Туреччина є найбільшими державами у цьому регіоні ,а з врахуванням нинішніх обставин, і найвпливовішими. Об’єднання військово-політичного, економічного та науково-технічного потенціалів України і Туреччини дало б можливість швидко охолодити войовничий запал Росії та змусило б її припинити війну і відповісти за завдані нею збитки і вчинені злочини.
Якщо звернутись до історії, то можна навести багато прикладів успішного українсько-турецького воєнно-політичного співробітництва. Зокрема варто згадати про спільну перемогу об’єднаних сил українського гетьмана Івана Виговського і Кримського хана Мехмеда ІV, який тоді знаходився під протекторатом Турецького султана, над московським військом під час Конотопської битви у червні 1659 року.
І сьогодні створення українсько-турецького воєнно-політичного об’єднання може забезпечити Україні перемогу над Росією, а надалі такий союз може відіграти ключову роль у забезпеченні довготривалого миру і стабільності в усьому Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні.
Ще одним важливим політичним мотивом для налагодження більш тісного українсько-турецького співробітництва є кримськотатарський фактор.
За деякими оцінками сьогодні в Туреччині проживає від 5 до 8 мільйонів кримських татар, яким небайдужа подальша доля тих, які залишились мешкати в Криму на території України в умовах російської окупації.
Також у більшості кримських татар ще не стерлись з пам’яті етнічні чистки, які влаштував Сталін у травні – червні 1944 року. Це був один із найстрашніших злочинів радянського режиму проти кримськотатарського народу, який зміг повернутись на свою історичну Батьківщину лише після розпаду Радянського Союзу і створення незалежної України.
Абсолютна більшість кримських татар ще дуже добре пам’ятає роки депортація і не хоче повторення цих гірких уроків історії.
У результаті російської збройні агресії проти України сьогодні багато кримських татар і українців вимушено опинились в еміграції. Вони з нетерпіння чекають на звільнення Криму від російських загарбників та повернення до своїх домівок і створення українсько-турецького воєнно-політичного об‘єднання могло б значно прискорити цей процес. З часом до цього воєнно-політичного союзу могли б приєднатися Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Азербайджан, а також інші країни, які зацікавлені у швидкому завершенні російсько-української війни, приборканні агресивні зовнішньої політики РФ і забезпеченні стабільності і довготривалого миру в усьому Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
