Поки Україна воює
Поки Україна воює, президент США Дональд Трамп — «торгує». У зв’язку з цим Америка більше не сприймається, як беззаперечний лідер і тому найближчим часом у світі слід очікувати перерозподілу балансу сил і появи нових воєнно-політичних союзів і блоків.
Вчора понад 500 російських БПЛА і балістичних ракет здійснили чергову масовану атаку на Україну. Знову загинули люди і знову зруйновано цілий ряд важливих об’єктів життєзабезпечення людей і цивільної інфраструктури.
Цього разу найбільше постраждав Київ. Все це сталось майже відразу після розмови президента США Дональда Трампа і нинішнього керівника держави-терориста Росії Володимира Путіну, який уже практично не приховує своєї зневаги до Трампа і усіма своїми діями показує, що він не збирається рахуватись з його позицією.
Крім того, Путін уже відкрито заявляє і про те, що імперські амбіції РФ сягають дуже далеко і після завоювання України він планує похід на Європу.
В цей час Україна продовжує воювати з Росією і не збирається капітулювати.
Україна воює тому, що вона добре знає що таке «русский мир» і тому, що українці не хочуть черговий раз опинитись в російському рабстві. Для нас загальновідомим є те, що там, де ступає чобіт російського солдата завжди є зґвалтування, вбивства і грабежі. І так було завжди, а сьогодні ми черговий раз переконуємося, що нинішня Росія нічим не відрізняється від тієї, якою вона була в минулому.
Після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році на окупованих територіях росіяни залишають за собою тисячі вбитих і поранених та вщент зруйновані міста і села. У це час у західних областях нашої країни життя людей з кожним роком покращується. Ця позитивна динаміка дуже добре прослідковується у передмістях Львова і у самому місті.
За останні 100 років Галичина була у складі Австро-Угорщини, Польщі, Росії та СРСР і ще не стерлися з пам’яті людей події тих років. Сьогодні ми можемо порівняти часи російського володарювання з тим періодом, коли наші землі були частиною Західної цивілізації. Саме тому у роки Другої світової війни українці добровільно зголосилися воювати проти комуністичної Росії в рядах вермахту на відріз відмовлялися брати участь у бойових діях, коли німецьке командування хотіло залучити 14 гренадерську дивізію зброї СС «Галичина» на Західному фронті.
Сьогодні українці також добре знають, хто їх справжній ворог, і тому готові боротися за свою незалежність і свободу з російськими окупантами, до переможного кінця.
Усі мають знати, що ми не збираємось капітулювати і будемо захищатись та знищувати ворога усіма доступними нам способами.
Сьогодні світ, який боїться ядерної зброї Путіна, має пам’ятати, що в умовах війни ядерні об’єкти можуть бути не лише знаряддям нападу, а й потенційними жертвами ворожих атак, як це уже сталося із Чорнобильською та Запоріжською АЕС.
В умовах ескалації російсько-української війни під ударом можуть опинитись і ядерні об’єкти Росії. Операція «Павутина» і «дрони Малюка» є попередженням і яскравою демонстрацією того, що Україна уже не є повністю залежною від постачання західної зброї. Сьогодні вона уже має власні сили і засоби враження, які успішно можуть застосовуватись в глибокому тилу ворога і вражати його найбільш важливі військові об’єкти, зокрема і місця зберігання ядерної зброї. Тому, якщо найближчим часом між Росією і Україною не завершиться війна, то усі балачки про якісь «червоні лінії» уже будуть зайвими, а ядерний тероризм може стати найбільш дієвою і ефективною зброєю, що у недалекій перспективі буде мати тяжкі та непередбачувані наслідки не лише для сторін, що конфліктують, а й для усього світу.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики.
