За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики
«Екологічна безпека і наслідки війни: виклики, загрози та шляхи їх подолання»
П’ять кроків з підсилення в Україні екологічної безпеки
Тему екологічної безпеки важко переоцінити, бо це також національна безпека. Екологічні наслідки війни вже давно стали фактором не тільки національної, але й регіональної безпеки. Бойові дії спричинили масштабне забруднення повітря, ґрунтів та води. За даними Міністерства захисту довкілля, на початок 2025 року зафіксовано понад 7 тисяч вчинених екологічних злочинів. Загальна оцінка завданої шкоди нашому довкіллю перевищує 70 млрд дол., але насправді визначити таку шкоду на сьогодні достеменно не можливо, а вплив на екосистеми, біорізноманіття, кліматичну стабільність та здоров’я населення буде відчутним ще не один десяток років.
Російські атаки на наші підприємства хімічної та енергетичної промисловості, вибухи артилерійських снарядів, знищення техніки, пожежі на промислових об’єктах та складах боєприпасів призводять до викидів великої кількості токсичних речовин та важких металів, таких як свинець, мідь, цинк, а також оксиди азоту, діоксид сірки, бензо(а)пірену тощо. Як наслідок, на сьогодні понад 40 % сільськогосподарських земель на Сході України мають підвищений рівень токсичності, а більшість річкових систем в цьому регіоні забруднені.
За дослідженнями українських екологів, у районах активних боїв концентрація свинцю в ґрунті перевищує допустимі норми в 10-17 разів. Подібні забруднення мають високий ризик міграції до підземних вод. А горіння військової техніки та вибухи боєприпасів супроводжуються викиданням в атмосферу небезпечних часточок металів, пластику, пального, а також поліциклічних ароматичних вуглеводнів, що мають канцерогенну дію. Такі часточки здатні потрапляти глибоко в легені та накопичуватися в шлунково-кишковому тракті людини. До того ж сьогодні на окупованих територіях відбувається неконтрольоване захоронення сміття та токсичних відходів, без дотримання будь-яких норм. Ці загрози не є локальними. Міграція шкідливих речовин у повітрі, воді та харчових продуктах позначається на здоров’ї мільйонів людей.
Величезною загрозою для екології всього регіону стало затоплення шахт на Донбасі, зокрема, найбільш кричущим стало затоплення шахти «Юнком», де в 1979 році було здійснено підземне ядерне випробування. Внаслідок таких дій окупаційної адміністрації виникає довгострокова загроза радіоактивного забруднення підземних водоймищ, що може поширитися не тільки на весь Донбас, а й за його межі.
Нарешті, підрив росіянами дамби Каховської ГЕС у червні 2023 року спричинив екологічну катастрофу та призвів до руйнування цілої екосистеми. Забруднена вода потрапила до Чорного моря, погіршуючи його екологічний стан. Внаслідок знищення Каховської ГЕС у Дніпро було скинуто тони мулу, хімікатів, пально-мастильних матеріалів, що завдало безпрецедентної шкоди для екології всього Чорноморського регіону. У підсумку, ми маємо масштабні, довготривалі та небезпечні загрози для нашої держави, що негативно позначиться на здоров’ї нації та біологічному різноманітті України.
Що нам потрібно робити в такій ситуації?
Перше: Україна повинна продовжувати інтеграцію до європейської системи моніторингу довкілля, зміцнювати мережу локальних станцій вимірювання забруднення та фіксувати всі екологічні злочини з боку Росії з використанням даних супутників, мобільних лабораторій та польових досліджень.
Друге: необхідно забезпечити міжнародно-правову оцінку воєнних екологічних злочинів. Вже сьогодні Україна тісно співпрацює з ООН, ЮНЕП та Європейським агентством з довкілля з метою зібрати докази і формувати кейси для Міжнародного кримінального суду.
Третє: необхідно розробляти довгострокову програму з відновлення екосистем з використанням супутникового моніторингу, ГІС-аналітики, біоіндикаторних методик за участю міжнародної наукової спільноти. Така програма має включати реабілітацію забруднених ґрунтів, повторне заліснення та відновлення гідрологічного балансу.
Четверте: Україна має покладатися на міжнародну підтримку та ініціювати створення окремого фонду з ліквідації екологічних наслідків війни в Україні, залучаючи фахівців ЮНЕП, ОБСЄ, глобального екологічного фонду для відновлення екосистем.
П’яте: надзвичайно важливим для нас є інтегрування питань екологічної безпеки у сектор оборони та відбудови. Зелена реконструкція має стати частиною повоєнного плану, і не лише як додаток, а як базовий принцип.
Але щоб все це спрацювало, ми маємо донести усьому світові, що війна в Україні — це не лише гуманітарна та безпекова криза. Це війна екологічна. І ми навіть маємо такий термін, як екоцид, який здійснюється в Україні, а охоплює всіх, від дельти Дунаю до Карпат і далі до Балкан, Чорного моря та Центральної Європи.
Єгор ЧЕРНЄВ,
народний депутат України,
заступник голови Комітету Верховної Ради України
з питань національної безпеки, оборони та розвідки
