Саміт НАТО в Анкарі. Зміцнення Альянсу та оборони України

Головною подією для НАТО у 2026 році можна вважати саміт Альянсу 7-8 липня в Анкарі. Він підтвердив, що єдність членів Альянсу незмінна і вони дотримуються принципів колективної оборони. Незважаючи на певні проблеми, Альянс є потужний і спроможний гарантувати свою безпеку. Зараз відбувається трансформація з метою налаштувати його так, щоб він відповідав сучасним вимогам. Керівництво НАТО сьогодні визнає вагому роль України у системі європейської та євроатлантичної безпеки. Тому Україні допомагають у справі зміцнення її оборони. 

США і Європа об’єднують свої зусилля для спільної протидії Росії та підтримки України у російсько-українській війні. Це усуває суперечності між ними, які виникли з поверненням Д. Трампа у крісло президента США на початку минулого року. Тобто, НАТО відновлює єдність та здатність повною мірою виконувати свої функції з гарантування євроатлантичної безпеки. Водночас відбувається трансформація Північноатлантичного союзу згідно зі зміною воєнно-політичної обстановки у світі. США повернулися на бік України, а Європа надає допомогу нашій державі на якісно новому рівні. Щодо України, то вона зміцнюється, як одна з ключових складових системи європейської та євроатлантичної безпекової архітектури. Саме так можна трактувати нинішні відносини в Альянсі та його ставлення до України. Про це засвідчить саміт НАТО 7–8 липня 2026 року в Анкарі та низка інших, пов’язаних з ним заходів за участю представників Альянсу. Підсумки саміту вже відомі і широко обговорюються експертами. Тому повторювати їх зайве. Разом з тим, вони дають змогу узагальнити оцінки та висновки щодо перспектив розвитку НАТО і його взаємодії з Україною. В цьому плані головна увага надається діям НАТО зі зміцнення оборони Європи та ролі і місця в такій справі України під час скорочення військової присутності США на Європейському ТВД. Саме це було головною темою саміту НАТО в Анкарі. Українські експерти в більшості своїй оминають цю тему, зосереджуючись лише на тому, як НАТО допомагатиме Україні.

У подальшій війні Росії проти України поглиблення взаємодії нашої держави з НАТО має першочергове значення. Дехто сумнівається в цьому, вважаючи, що Альянс не спроможний протистояти Росії. Така думка виникає через проблеми та суперечності в НАТО, які останнім часом посилилися, а також внаслідок деяких неефективних дій у відповідь на російські провокації.

У Північноатлантичному союзі дійсно є певні складнощі. Але він змінюється, зважаючи на поточну ситуацію. Включно за участю і сприяння України. Все це і підтвердив згаданий саміт. Його відкрита частина та підсумкова декларація показові, однак, лише узагальнені за характером. Вони можуть бути доповнені вартими уваги деталями. Доцільно розглянути їх більш пильно. Втім, розпочнемо з загальновідомих питань, які визначають глибинні аспекти діяльності НАТО. Так, учасники саміту НАТО в Анкарі чітко визначили Росію головною та довготривалою загрозою євроатлантичній безпеці і стабільності. Названо і причину: агресивна зовнішня політика Росії та її можливий напад на Європу. Водночас було визнано, що російсько-українська війна зруйнувала мир в Європі і навіть стала найбільш масштабним збройним зіткненням з часів Другої світової. Цю позицію підтримали всі члени НАТО, включно зі США, які раніше уникали з таких жорстких формулювань. Тобто, Північноатлантичний союз геть-чисто об’єднався довкола питання протидії Росії, сподівання якої на президента США Д. Трампа та намагання розколоти НАТО провалилися.

Союзники по НАТО підтвердили свою непохитну відданість колективній обороні згідно зі статтею 5 Північноатлантичного договору. Було також засвідчено незмінність планів та принципів побудови нової системи європейської та євроатлантичної безпеки. Як відомо, ними передбачається перерозподіл функцій між США та Європою у вигляді ЄС та європейської складової НАТО, зважаючи на основні загрози їх безпеці. Згідно з таким підходом, США мають зосередити свої зусилля на стримуванні Китаю загалом у світі та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні –зокрема. А Європа з американською підтримкою — протидіяти Росії. При цьому США і надалі відповідатимуть за стратегічну ядерну безпеку Європи разом з Великобританією, Францією та іншими країнами членами Альянсу, у яких є носії ядерної зброї. 

Такі плани вже реалізуються практично. Зокрема, було досягнуто домовленостей щодо підвищення ролі Європи у командних структурах НАТО. За США залишаються посади Верховного головнокомандувача Об’єднаними збройними силами НАТО в Європі, а також командувачів Об’єднаного сухопутного командування, Об’єднаного морського командування і Об’єднаного військово-повітряного командування. Вони керують відповідними видами військ ОЗС НАТО на Європейському ТВД.

Щодо Великобританії, то їй передається посада командувача Об’єднаним командуванням сил НАТО у Північній Європі, а ось Італія відповідатиме за Об’єднане командування сил НАТО в Південній Європі. Німеччина і Польща будуть почергово керувати Об’єднаним командуванням сил НАТО у Західній, Центральній та Центрально-Східній Європі. Згадані командні структури управляють діями ОЗС НАТО у відповідних частинах ЄТВД.

У зв’язку з розширенням зони відповідальності НАТО після приєднання до нього Фінляндії та Швеції, розглядалось також питання створення нових командних структур Альянсу у Північній Європі та їх оперативної готовності. Сьогодні у Фінляндії вже розгорнуте та розпочало роботу Багатокорпусне командування сухопутних військ НАТО «Північна Європа». Нове командування підпорядковується Об’єднаному сухопутному командуванню НАТО.

Крім того, в Норвегії розгорнуто новий Об’єднаний центр повітряних операцій Об’єднаних військово-повітряних сил НАТО (CAOC, м. Буде), який підпорядковується Об’єднаному військово-повітряному командуванню НАТО. Центр буде у повній оперативній готовності в 2027 році. Наразі він вже залучається до військових навчань. У Північній Європі планується також розгорнути новий орган управління ОВМС НАТО, який буде підпорядковуватись Об’єднаному морському командуванню Альянсу.

У 2024 році керівництво НАТО ухвалило нову концепцію, якою передбачається відбиття нападу Росії на східних кордонах краї-членів Альянсу та недопущення можливого прориву російських військ в глибину їх території. Раніше таке допускалось, але з подальшим відновленням положення завдяки контрнаступальним операціям. Але НАТО відмовилось від такої тактики після того, як спливли факти масових безчинств російських військових на окупованих територіях України.

Згідно з таким підходом посилюється передова присутність ОЗС НАТО в країнах Центрально-Східної, Південно-Східної, Північно-Східної Європи та Балтії. Ухвалене рішення щодо створення нового багатонаціонального корпусу швидкого розгортання (БКШР) ОЗС НАТО на території Литви, Латвії та Естонії. Зараз ці країни та Польщу прикриває БКШР «Північний Схід». Новий БКШР створюється на основі Єврокорпусу, який є спільним з’єднанням швидкого розгортання Франції та Німеччини.

Після того, як вищезгадане з’єднання буде сформоване, БКШР «Північний Схід» зосередиться на захисті Польщі та, так званого, Сувалкського коридору, який пролягає по кордону між Польщею та Литвою і з’єднує російську Калінінградську область з Білоруссю. Саме там, на думку багатьох експертів, може бути основний удар російських військ. 

Ще один БКШР буде створено на території Фінляндії, Норвегії та Швеції у підпорядкуванні Багатокорпусного командування сухопутних військ НАТО «Північна Європа».

Також має розпочатися планове скорочення американських військ на Європейському ТВД. Під час саміту США повідомили, що протягом шести місяців проведуть огляд американських військ в Європі з метою визначити можливе виведення частини з них з Європи. У такий спосіб передбачається вивільнити ресурси для посилення американської військової присутності на Азіатсько-Тихоокеанському ТВД. Під час проведення відповідних досліджень будуть братися до уваги такі чинники:

• рівень загроз Європі з боку Росії; 
• бойовий та чисельний склад ЗС РФ, які можуть бути залучені до війни та форми і напрями їх дій; 
• необхідні сили для протидії агресії; 
• лояльність європейських країн до США, в тому числі під час іранської компанії.

У процесі ухвалення відповідних з даних питань рішень міністерство оборони США буде консультуватися з Конгресом та союзниками по НАТО.

Вашингтон, по суті, погодився діяти за схемою, що влаштовує Європу. По-перше, скорочення американської присутності на Європейському ТВД буде відбуватись контрольовано, тобто, не хаотично, як робиться зараз. По-друге, порядок виведення військ та його параметри будуть узгоджуватись з Європою і окремими європейськими країнами, а сам процес відбуватиметься так, щоб не підривалася їх обороноздатність. Тобто, плани скорочення американських військ в Європі є об’єктивними і незворотними та не будуть переглядатись після зміни влади в США. На саміті НАТО це було остаточно узгоджено. 

Підтверджено рішення саміту НАТО в Гаазі про збільшення оборонних видатків країнами-члена Альянсу до 5 % від ВВП. Значна частина таких коштів піде на виробництво озброєння та військової техніки (ОВТ).

На саміті в Анкарі було узгоджене питання про нові закупівлі ОВТ на суму 50 млрд дол., а також про розширення колективної виробничої потужності та співробітництво з промисловістю для розширення інновацій. Досягнуто згоди щодо подальшої роботи з усунення перешкод у торгівлі оборонною продукцією між партнерами по НАТО.

Водночас Великобританія, Нідерланди, Фінляндія та Польща домовились створити новий Багатосторонній оборонний механізм (Multilateral Defence Mechanism, MDM). Мета — спростити процедури фінансування оборонних проєктів, спільно закуповувати зброю та забезпечувати сприятливі умови для розвитку військових спроможностей союзників. Одним із пріоритетів — подальша підтримка України.

Лідери НАТО та країн-членів організації визнали, що Україна зробила вагомий внесок у трансатлантичну безпеку і висловилися за одностайну підтримку нашої держави у відстоюванні її свободи, суверенітету та територіальної цілісності. Вони вважають, що така підтримка справедлива, передбачувана і стала у довгостроковій перспективі. У такому контексті Україну було названо однією з основних складових системи європейської та євроатлантичної безпеки. Керівництво НАТО вважає її передовим рубежем такої системи на південно-східному напрямку та потужною силою з військового стримування Росії. Учасники саміту погодились з тим, що Україна фактично прикриває південну частину Польщі, Угорщину, Словаччину, Чехію, Румунію та Болгарію від можливих ударів Російської Федерації на суші і в повітрі.

В рамках участі України у навчаннях ОЗС НАТО відбувається її інтеграція у військову структуру Альянсу. На саміті керівництвом НАТО було ухвалене рішення залучити Україну також до планування навчань, у яких вона братиме участь. Вже цього року такими будуть Steadfast Pyramid and Pinnacle, Noble Jolt та Steadfast Duel. Під час цих навчань відпрацюють питання виконання спільних військових операцій, функціонування систем управління та механізмів колективного стримування. Раніше до таких заходів залучались лише країни-члени НАТО. Для України зроблений виняток.

Також представники України залучатимуться до навчань LCI-X, під час яких вдосконалюватимуться системи протиповітряної оборони. Вони будуть виконувати роль умовного противника (Red Team) із застосуванням тактики дій російської авіації та БПЛА. Завдяки цьому буде можливість створювати максимально наближені до реальності сценарії, засновані на бойовому досвіді України. А залучення України до планування навчань дасть змогу інтегрувати практичний досвід сучасної війни безпосередньо у їх програми.

Своєю чергою НАТО та ЄС є оперативним та стратегічним тилом для України. В Польщі та Румунії розташовані логістичні хаби, через які постачається зброя для потреб Сил оборони нашої держави. А через Угорщину та Словаччину пролягають газопроводи і лінії електропередач, через які Україна отримує газ та електроенергію з Європи. Крім того, ОПК України вже, по суті, інтегрований в європейську оборонну промисловість. Причому, він є не тільки споживачем технологій, але і їх постачальником. Маються на увазі безпілотні літальні апарати. Як відомо, в такій галузі Україна є одним зі світових лідерів. Вона може стати і центром об’єднання європейських ракетних технологій, що дасть Європі змогу стати незалежною від США у виробництві балістичних ракет та протиракетних систем. Робота в цьому напрямі триває. Так, президент США Д. Трамп погодився, що можна передати Україні ліцензії на виробництво ракет для ЗРК Patriot. Водночас на полях саміту українське підприємство Fire Poimnt та німецька компанія Hensoldt підписали меморандум про взаєморозуміння щодо спільної інтеграції їх компонентів у систему протиповітряної оборони FREYJA, яка призначена для перехоплення балістичних ракет. А в рамках програми Drone Deal Україна уклала угоди з Естонією, Данією та Нідерландами щодо виробництва БПЛА. Ще одна угода була укладена з Німеччиною щодо спільного виробництва ракет-дронів Bars для потреб СОУ. Проєкт буде фінансувати німецька сторона. 

Слід мати на увазі, що європейські члени НАТО та ЄС є головними фінансовими донорами України. На саміті керівництво НАТО підтвердило плани виділення у 2026 році 80 млрд дол. Для того, щоб придбати зброю для України, навчати українських військовослужбовців. З них 32 млрд дол. — в рамках оборонної частини кредиту ЄС та 48 млрд дол. — на двосторонній основі. Така ж сума буде виділена Україні у 2027 році. 

Окремо від цього Норвегія оголосила, що виділяє 300 млн на посилення української ППО. Зокрема, ці кошти буде спрямовано на придбання ракет для систем Patriot. А Канада анонсувала новий масштабний пакет військової допомоги Україні на суму 640 млн дол. Вона ж запросила Україну стати державою-засновницею банку в сфері оборони, та логістики — Defence, Security and Resilience Bank (DSRB). До цієї ініціативи долучилися Албанія, Бельгія, Греція, Латвія, Люксембург, Румунія та Туреччина. Планується залучити суму в 134 млрд дол.

На саміті активно не обговорювались перспективи членства України в НАТО. Наразі всі усвідомлюють, що це реалізувати в умовах війни неможливо. Тим паче, що США взагалі противляться вступу України до Північноатлантичного союзу, оскільки вбачають в цьому головну причину виникнення російсько-української війни. За заявою Генерального секретаря НАТО М. Рютте, у нинішній ситуації військово-технічне співробітництво України з Альянсом більш актуальне, ніж її вступ до нього. Тому НАТО буде розширювати можливості для розвитку промислової співпраці та спільного виробництва з Україною.

Окремим напрямом взаємодії України та НАТО в рамках нової системи європейської та євроатлантичної безпеки стануть гарантії безпеки, які Альянс може надати нашій державі по закінченні війни. До них можуть долучитися також США. Так, Д. Трамп висловив готовність Америки закрити небо над Україною у післявоєнний період.

Тема відновлення мирних переговорів між Україною і Росією, на відміну від попереднього саміту НАТО, практично не порушувалась. Очевидно, що на даному етапі на це вже ніхто серйозно не розраховує. Винятком став президент США Д. Трамп. Він вкотре висловив впевненість у тому, що Україна та Росія вже найближчим часом можуть припинити бойові дії та перейти до діалогу. За його словами, США, Україна та Європа можуть спільними зусиллями примусити Москву до миру. В цьому плані Д. Трамп схвалив операцію України щодо ударів по нафтогазовій інфраструктурі Росії, яка фактично виконується за підтримки США та Європи. Він також відзначив ефективність дій Сил оборони України та українських військових, які вміло застосовують американське озброєння та демонструють відвагу на полі бою. 

Зміна ставлення США до Європи щодо переходу від фактичного протистояння до конструктивного співробітництва призвела також до практичної зупинки розбіжностей в середині НАТО. Про це засвідчила робота згаданого саміту. Незважаючи на проросійський характер лідерів Словаччини, Болгарії та певним чином Чехії, вони не стали перешкоджати рішенням НАТО щодо надання допомоги Україні. Ба більше, Чехія долучилася до програми PURL, якою передбачається придбання зброї у США за європейські кошти. Раніше прихильники Росії в НАТО та ЄС покладалися на Д. Трампа, який підтримував їх з тим, щоб розколоти та послабити Європу. Зараз у них такої підтримки немає. І тому вони пригасили свою антиукраїнську активність.

На саміті розглядалися й інші питання. Зокрема, щодо ситуації на Балканському півострові та Близькому Сході. Однак, це не мало безпосереднього відношення до України.

Отже, саміт НАТО в Анкарі засвідчив, що єдність НАТО у питаннях забезпечення євроатлантичної безпеки зміцнюється. Головним джерелом загроз щодо такої єдності вважається агресивна зовнішня політика Росії. Передусім маються на увазі її війна проти України та підготовки до можливого нападу на Європу. В рамках протидії такій та іншим загрозам союзникам по НАТО, керівництво Альянсу прагне побудувати нову систему європейської та євроатлантичної безпеки, якою передбачається перерозподіл функцій між Америкою і Європою. Наразі вже є практичні результати у справі з реалізації згаданих планів.

Україна є ваговитою складовою європейської та євроатлантичної безпекової архітектури. Зважаючи на це, НАТО надає Україні всебічну допомогу. Вона довготривала за характером і включає надання коштів на посилення оборони нашої держави, передачу та спільне виробництво зброї, а також участь у підготовці українських військовослужбовців. Водночас в рамках спільних навчань Україна інтегрується у військову систему НАТО.

Поки що вступ України до НАТО не на часі. Однак, вона вже взаємодіє з Альянсом на рівні дійсних членів НАТО. Зараз Україна за підтримки США та НАТО проводить успішну операцію з примушення Росії до миру. Вона створює умови для завершення війни на основі інтересів нашої держави.

Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики

Колаж https://24tv.ua/