Саміт НАТО в Гаазі. Позитив та негатив для України
Керівництво НАТО демонструє тверді наміри продовжувати та посилювати підтримку України. Рішення з такого питання ухвалюватимуть на саміті Альянсу в червні ц.р. у Гаазі;
також планується ухвалити низку інших ініціатив, які сприятимуть зміцненню НАТО, як головної опори нашої держави у військовому протистоянні з Росією;
зазначені ініціативи стосуються основних пріоритетів Альянсу, які включають забезпечення належного фінансування його оборонних потреб, дотримання ядерного паритету з Росією та нарощування ОЗС НАТО;
разом з тим, певні проблеми у роботі НАТО виникають через позицію Д. Трампа, який намагається «уникнути надмірного загострення відносин з Росією». Ця тема може порушуватися на саміті Альянсу.
Продовження Росією війни проти України, навіть за відсутності рішучих успіхів у росіян на фронті, зберігає високу актуальність теми підтримки нашої держави з боку НАТО та її євроатлантичної інтеграції.
Тому вагоме значення матиме саміт Північноатлантичного союзу на вищому рівні 24-25 червня ц.р. у Гаазі. Під час зустрічі керівництва НАТО з лідерами країн-членів Альянсу планується дати відповідь на низку важливих питань, насамперед на ті, що стосуються: забезпечення необхідних обсягів фінансування оборонних потреб організації; уточнення пріоритетів у її діяльності та способів подальшого зміцнення; форм та розмірів надання допомоги Україні.
Розпочнемо з важливого для нас надання підтримки України з боку НАТО, що є найбільш значимим для нашої держави. Так, під час попередніх заходів, які відбувались в рамках підготовки саміту НАТО на вищому рівні, було підтверджено роль та значення України, як однієї з основних сил у стримуванні військової експансії Росії на західному напрямку. За оцінками експертів НАТО, сьогодні Україна перебуває на вістрі агресії Росії, відволікаючи на себе більшу частину її військових ресурсів та не даючи можливості для використання їх проти Європи. Саме через це обороноздатність України є однією з основних гарантій євроатлантичної безпеки.
Згідно з таким підходом, керівництво НАТО планує продовжити послідовне нарощування обсягів військово-технічної та іншої допомоги Україні, які вважаються інвестиціями у безпеку самого Альянсу. Зокрема, на саміті НАТО у Гаазі передбачається ухвалення рішення про додаткове виділення 20 млрд дол. на оборонні потреби України. У 2024 році обсяги такої допомоги становили 40 млрд дол., а у поточному 2025 році — 50 млрд дол. Ці кошти будуть зараховуватись до оборонних видатків країн-членів НАТО та витрачатись на закупівлю озброєнь для України і інвестицій у її оборонне виробництво. Водночас будуть передаватись і відповідні технології. Це дасть Україні змогу виготовляти необхідну для неї зброю, в тому числі далекобійні системи, якими матиме можливість самостійно завдавати удари по цілях в глибині території Росії і без дозволу західних країн. Хоча в більшості своїй такі дозволи щодо отриманого нашою державою озброєння вже є.
В той же час керівництво НАТО та лідери більшості країн-членів Альянсу позитивно сприймають євроатлантичну інтеграцію України. За словами Генерального секретаря НАТО М. Рютте напередодні саміту Альянсу, Україна заслуговує бути 33-м членом Північноатлантичного союзу. Тому він всебічно підтримуватиму процес такого її приєднання. Одначе, не погоджуються з повноправним членством України в НАТО президент США Д. Трамп та його адміністрація. По суті, він поступається вимогам Росії, коли та вимагає від Альянсу, щоб він відмовився від подальшого розширення за участю країн колишнього СРСР та дав щодо цього відповідні письмові гарантії. При цьому Д. Трамп обґрунтовує свою позицію необхідністю створити сприятливі умови для переговорів про припинення Москвою війни проти України. Можливе долучення України до НАТО заперечують також Угорщина та Словаччина, у яких відверто проросійська політика, в тому числі і в Північноатлантичному союзі.
Інтересам України відповідають також більшість інших пріоритетів та планів дій НАТО, хоча їх реалізація знову ж таки ускладнена позиціями тих же США, Угорщини та Словаччини.
Так, в рамках підготовки до саміту Альянсу на вищому рівні керівництво НАТО та лідери країн-членів організації підтвердили спільне сприйняття Росії як головного супротивника Північноатлантичного союзу. Даний факт буде обговорюватися та, найбільш ймовірно, підтвердиться на саміті НАТО. Зважаючи саме на це, основним завданням Альянсу і надалі буде стримування агресивного курсу Москви та підготовка до відбиття можливої агресії з її боку. За висловлюванням Генерального секретаря НАТО М. Рютте, це вимагає, щоб Альянс мав повну бойову готовність завдяки збільшенню кількості військ, покращенню їх технічного оснащення та вдосконаленню майстерності його застосування, а також забезпеченню якісної логістики. Тобто, необхідність протидіяти Росії залишається ключовим чинником консолідації НАТО, в тому числі з українського питання. Керівництво США поділяє такі погляди на Росію, однак намагається уникати щодо неї жорсткої критики.
Як і у попередньому випадку, така позиція Вашингтону виправдовується потребою створювати сприятливі умови для мирних переговорів та уникати надмірного загострення відносин з Росією, що підвищить рівень загроз для НАТО. Так також вважають Угорщина та Словаччина.
Незважаючи на подібні загравання з Росією, США та особисто Д. Трамп не тільки підтримують всі заходи зі зміцнення НАТО, але і ініціюють їх. За заявою Д. Трампа під час зустрічі з Федеральним канцлером ФРН Ф. Мерцем 5 червня ц. р. у Вашингтоні, США не планують покидати Альянс і виводити з Німеччини свій військовий контингент. То ж США і надалі братимуть активну участь у гарантуванні безпеки Європи. А нова система європейської безпеки фактично залишатиметься частиною євроатлантичної безпекової архітектури. До речі, Д. Трамп жодним чином не заперечує участі у ній України, хоча це буде досить близьким до теми її членства в НАТО. За оцінками європейських експертів, така позиція Вашингтону стратегічно важлива для Європи, яка не зможе самостійно, без США протистояти Росії та відбивати можливий напад з її боку.
Також у процесі підготовки саміту було принципово вирішене питання збільшення країнами-членами НАТО своїх оборонних видатків, що дасть змогу забезпечити надійне фінансування оборонної сфери Альянсу. Так, досягнута попередня угода щодо підвищення згаданого показника до 5 % від ВВП. З них, 3,5 % повинні складати основні оборонні видатки; 1,5 % — інвестиції у суміжні сфери, пов’язані з обороною і безпекою (зокрема, в інфраструктуру, стійкість та кібербезпеку) та допомога Україні.
Крім того, попередньо був схвалений План оборонних інвестицій, за якими має збільшитися військова потужність НАТО та чітко розподілятися виділені на нього кошти. План органічно поєднується з новою інвестиційною програмою ЄС — Дії з забезпечення безпеки в Європі (SAFE). Разом вони створюють фінансову основу для зміцнення євроатлантичної та європейської безпеки.
План та пропозиції щодо збільшення оборонних витрат країнами-членами НАТО будуть винесені на розгляд учасників саміту Альянсу на вищому рівні для їх остаточного затвердження. Очікується, що буде ухвалене позитивне рішення. Це дає змогу не тільки створити сприятливі умови для реалізації військових програм НАТО, але й відновити злагоду всередині організації. Таке питання було одним із основних розбіжностей в Альянсі, оскільки ряд членів НАТО не бажали збільшувати видатки на оборону, пояснюючи це низькою ймовірністю виникнення війни в Європі, а також складною економічною ситуацією в їхніх країнах. Причому, напад Росії на Україну в 2014 році не брався ними до уваги, оскільки вважався віддаленою подією. Як наслідок, рішення Уельського саміту НАТО у вересні того ж року щодо збільшення оборонних видатків учасниками Альянсу до 2 % від ВВП практично не виконувалось. Така ситуація зазнала змін під час першої президентської каденції Д. Трампа в 2017–2021 роках, коли він висунув жорсткі вимоги до європейських країн про безумовне виконання ними згаданого рішення. Це ускладнило відносини між США та Європою, однак європейські члени НАТО почали поступово збільшувати свої військові видатки.
З початком повномасштабної війни Росії проти України в 2022 році США підвищили витрати на оборонні потреби майже до 5 % від ВВП та закликали до цього інших членів НАТО. Але за часів президентства Дж. Байдена така пропозиція США викликала лише обмежену реакцію в Європі. З огляду на очевидне зростання загроз європейській безпеці з боку Москви, ряд європейський країн довели свої показники до близько 3 %, а були й такі, які залишили їх на попередньому рівні.
Після свого повернення до влади у 2025 році Д. Трамп, як і у попередній раз, обрав жорстку позицію з фінансового питання та розпочав тиснути на Європу з елементами шантажу. Однією зі складових такий дій стали його декларації щодо намірів знизити участь США у гарантуванні безпеки Європи, оскільки та не має бажання сплачувати за необхідне і фактично перекладає такі витрати на Америку. Пізніше він обумовив свою участь у саміті НАТО в Гаазі в червні ц.р. згодою європейських країн на збільшення їх оборонних видатків. Згадані обставини створили небезпеку підриву трансатлантичної єдності, що стало особливо небезпечним в умовах переходу Москви до відкритої реалізації своєї неоімперської політики військовими методами. Наразі ця проблема фактично усунена.
В умовах загострення конфронтації між Росією і Заходом та виникнення реальної загрози їх військового зіткнення особливу увагу керівництво Північноатлантичного союзу приділяє дотриманню ракетно-ядерного паритету сторін. На саміті Альянсу у Гаазі планується проведення засідання Групи ядерного планування НАТО. Лідери організації обговорять хід та наслідки реалізації рішень, які були ухвалені у відповідь на зміни в ядерній доктрині Росії в листопаді 2024 року, а також розподіл функцій ядерного стримування між США та Великобританією і Францією в рамках побудови нової системи європейської безпеки.
За заявою Генерального секретаря НАТО М. Рютте, ядерне стримування залишається наріжним каменем безпеки Альянсу. З огляду на це, будуть докладатися всі можливі зусилля для підвищення їх потужності та ефективності заради того, щоб зберегти мир і запобігти агресії.
Водночас на саміті Північноатлантичного союзу мають бути розглянуті плани збільшення чисельності ОЗС НАТО та збройних сил членів організації. За оцінками командування Альянсу, заходи Росії з нарощування її збройних сил під час війни проти України та загострення протистояння із Заходом вже дозволили їй домогтися переваги над НАТО в Європі. Така тенденція набуває особливо небезпечного характеру в зв’язку з можливістю переорієнтації США частини своїх зусиль та ресурсів на стримування Китаю в Азіатсько-Тихоокенському регіоні.
З огляду на зазначене, робиться висновок, що необхідно посилити ОЗС НАТО та їх національні складові. Зокрема, за розрахунками міністра оборони Німеччини Б. Пісторіуса, для ефективного виконання завдань НАТО зі стримування Росії та відбиття можливої з її боку агресії чисельність ЗС ФРН має бути збільшена, як мінімум, на 50–60 тис. військовослужбовців.
Зважаючи на досвід війни Росії проти України, планується також посилити протиповітряну та протиракетну оборону НАТО на Європейському ТВД. З урахуванням можливостей ЗС РФ та реального стану ППО і ПРО країн-членів НАТО, вважається за необхідне наростити їх потужність принаймні, в п’ять разів.
Таким чином, саміт НАТО в Гаазі в червні ц.р. матиме для України досить неоднозначний характер.
Так, позитивним для України стане цілком очікуване рішення учасників саміту щодо посилення допомоги нашій державі. Крім того, скоріш за все, буде досягнута згода з питань збільшення оборонних видатків країнами-членами Північноатлантичного союзу, вжиття відповідних заходів зі збереження ракетно-ядерного паритету Альянсу з Росією, а також нарощування ОЗС НАТО та їх національних складових. Це сприятиме зміцненню Альянсу, який є головною опорою України. У будь-якому випадку буде порушуватись тема війни Росії проти України, яка саме і створює основу для консолідації НАТО, в тому числі з українського питання.
Разом з тим, негативним для України є посилення розбіжностей всередині НАТО з деяких важливих питань, які стосуються її інтересів, що може відобразитися у роботі саміту та його результатах. Як зазначалося вище, причиною цього є політика президента США Д. Трампа, який, по суті, йде на поступки Москві. За таких умов підсумкова декларація саміту не буде включати жорстких формулювань стосовно Росії, а також підтвердження відкритості НАТО для України.
Причому, під час обговорення таких питань можуть виникнути гострі суперечності, а то й скандал. Саме це стало причиною скорочення програми саміту з трьох до одного робочого дня. Крім того, керівництво НАТО відмовилось від усіх спільних засідань з партнерами. У Гаазі не буде не лише Ради Україна-НАТО, але і інших подібних заходів, зокрема, зустрічей з прем’єр-міністрами Японії та Південної Кореї.
За оцінками європейських експертів, у такій ситуації Україні слід обрати виважену позицію. На їхню думку, для України більш важливими є рішення НАТО щодо надання їй допомоги, а не чергові декларації щодо підтримки перспектив її євроатлантичної інтеграції без ухвалення реальних планів щодо їх втілення у життя. Те ж стосується і Росії. Навіть без демонстрації Альянсом жорсткого ставлення до неї, він все одно дотримуватиметься політики протидії її агресивному курсу.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
