США та Велика Британія: тріщина в «особливих відносинах»
Відносини між США та Великою Британією часто називають «особливими». І це не лише науковий термін чи порожній дипломатичний штамп, а союз, який тримається на довірі, спільних інтересах і цінностях. Дві країни разом пройшли через світові війни, Холодну війну, протистояння тероризму і нині знову стоять пліч-о-пліч у добу нових викликів.
Про «особливі відносини» вперше заявив Вінстон Черчилль під час історичної Фултонської промови 5 березня 1946 року [1]. З того часу термін використовували для позначення феномену співпраці США та Великої Британії. Політик запевнив, що «особливі відносини» вдалося встановити між державами під час Другої світової війни завдяки тісній військовій та економічній співпраці. Водночас Вінстон Черчилль зазначив, що надійним фундаментом утвердження подібних взаємин слугувала мовна та культурна близькість англійського та американського народів.
За висновками західних дослідників, основу для американо-британських «особливих відносин» склали три ключові фактори: спільні зовнішньополітичні інтереси, державна ідеологія та міжособистісні контакти політичних лідерів. А найбільш тісними сферами співробітництва між державами є дипломатія, безпекові питання та обмін розвідувальними даними.
Саме в цій останній сфері між Вашингтоном і Лондоном періодично виникають проблеми. Причиною однієї з них у 2020 році стала торговельна війна проти КНР, розпочата за першої каденції Дональда Трампа, яка суперечила інтересам британського уряду. Білий дім чинив тиск на свого союзника, намагаючись змусити його розпочати боротьбу з китайською компанією Huawei. Зокрема, як повідомляв тодішній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, США погрожували призупинити процес обміну розвідданими між державами. У випадку, якби ці погрози стали реальністю, це, очевидно, могло б зруйнувати «особливі відносини». А шкода для національної безпеки від цього була б дуже значною. Свого часу колишній глава МІ-6 Річард Мур заявив: «Ми ділимося один з одним більше, ніж з будь-ким іншим».
У березні 2025 року питання щодо обміну розвідувальними даними було на порядку денному переговорів міністрів оборони Великої Британії Джона Гілі та США Піта Геґсета. Воно виникло в контексті призупинення надання Україні розвідувальної та військової допомоги з боку Вашингтона, але, швидше за все, Лондон така ситуація не влаштовувала. Ймовірно, йшлося про те, що США могли заблокувати передачу Києву таких розвідувальних даних, до отримання яких була причетна й британська розвідка.
У червні 2025 року, вже за другої каденції Дональда Трампа, заклики переглянути обмін розвідданими із США пролунали з боку Великої Британії. Причиною занепокоєння Лондона став скандал із витоком секретних даних. Тодішній радник президента США з національної безпеки Майкл Уолтц помилково додав журналіста в чат у месенджері Signal, де обговорювалися удари Вашингтона по єменських хуситах [2]. З цього приводу британський парламентар Майк Мартін заявив: «Коли ви ділитеся інформацією, ви, звичайно, хочете знати, чи заслуговують ці люди на довіру».
20 липня 2025 року директорка національної розвідки США Тулсі Габбард видала директиву розвідувальному співтовариству країни, в якій заборонила надавати інформацію щодо мирних переговорів між Росією й Україною американським союзникам, які входять у розвідувальний альянс «П’ять очей» (тобто, Великій Британії, Канаді, Австралії та Новій Зеландії). Така позиція Вашингтона викликала роздратування в партнерських столицях і не сприяла ефективній роботі цього об’єднання [3].
У вересні 2025 року Дональд Трамп оголосив війну наркокартелям, а за його наказом ВМС почали знищувати саморобні субмарини та судна, які прямували до берегів США транзитним маршрутом наркотрафіку. Станом на середину листопада 2025 року, американські військові здійснили 20 смертельних ударів по таких плавзасобах, внаслідок чого було вбито щонайменше 80 осіб. Удари були здійснені як у Карибському басейні, так і в східній частині Тихого океану.
Згадані дії Вашингтона не зустріли розуміння в Лондоні. Роками Велика Британія, яка контролює кілька територій у Карибському басейні, де базуються її розвідувальні ресурси, допомагала знаходити судна, підозрювані у перевезенні наркотиків, щоб Берегова охорона США могла їх перехопити. Це означало, що судна зупиняли, брали на абордаж, затримували екіпаж, а наркотики вилучали. Розвідувальні дані зазвичай надсилалися до Об’єднаної міжвідомчої оперативної групи «Південь», дислокованої у Флориді, до складу якої входять представники низки країн-партнерів, і яка працює над скороченням незаконної торгівлі наркотиками.
За даними інформованих джерел, у жовтні 2025 року Велика Британія припинила надавати США розвідувальні дані щодо суден, підозрюваних у перевезенні наркотиків у Карибському басейні, оскільки не хоче бути співучасником військових ударів США та вважає ці атаки незаконними. Тоді ж комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк заявив, що такі удари порушують міжнародне право та фактично є позасудовими вбивствами. Велика Британія погодилася з цією оцінкою.
Рішення Великої Британії знаменує собою значний розрив з її найближчим союзником і партнером з обміну розвідувальними даними та засвідчує зростаючий скептицизм щодо законності військової кампанії США в Латинській Америці.
Канада, ще один ключовий союзник Вашингтона, який майже два десятиліття допомагав Береговій охороні США перехоплювати наркоторговців у Карибському басейні, також дистанціювалася від американських військових ударів. Офіційні особи в Оттаві повідомили, що країна має намір продовжувати партнерство з відповідними органами у межах операції «Карибський басейн», але чітко дали зрозуміти США, що Канада не хоче, щоб її розвідувальні дані використовувалися для нанесення смертельних ударів по суднах [4].
До речі, приклад Великої Британії та Канади наслідувала Колумбія, яка теж є близьким союзником США [5]. Президент країни Густаво Петро наказав призупинити обмін розвідувальними даними з американськими спецслужбами. Він заявив, що ця пауза «діятиме доти, доки тривають ракетні удари по суднах». За його словами, боротьба з наркотиками в Карибському басейні має здійснюватися з дотриманням прав людини.
Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин
(Зображення згенеровано нейромережею)
Примітки:
[1] Фултонська промова — виступ колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля у місті Фултон (штат Міссурі, США). Ця промова вважається початком Холодної війни, оскільки в ній політик закликав до єднання англомовних народів проти «залізної завіси», створеної СРСР та радянської експансії у світі.
[2] Майкл Уолтц пропрацював на цій посаді з 20 січня до 1 травня 2025 року. За свій «прокол», який міг мати дуже серйозні наслідки, він поплатився лише відставкою. Дональд Трамп відразу висунув його посаду Постійного представника США при ООН, а у вересні 2025 року Конгрес США затвердив цю кандидатуру.
[3] Про ставлення нової адміністрації США до цього об’єднання див. статтю «Трамп проти шпигунів Five Eyes. Чи зашкодить президент найпотужнішому у світі розвідувальному альянсу?». // https://igp.org.ua/publikacii/tramp-proti-shpiguniv-five-eyes/
[4] Формально Канада — конституційна монархія, а главою держави є король Великої Британії Чарльз III, якого в країні представляє генерал-губернатор. Канада також є членом Співдружності націй, яку очолює Велика Британія. Хоча Канада не зобов’язана погоджувати свої законодавчі акти та дії у безпековій сфері з колишньою метрополією, судячи з усього, така одностайність з Лондоном була викликана напруженими відносинами з Вашингтоном після заяв Дональда Трампа про приєднання Канади до США у статусі 51-го штату.
[5] У травні 2022 року президент США Джо Байден офіційно надав Колумбії статус основного союзника США поза НАТО. Цей статус отримують близькі союзники США, які поділяють з ними стратегічні інтереси. Він дозволяє країні-союзнику США брати участь у спільних ініціативах проти тероризму і оборонних проектах, вести спільні дослідження, отримувати фінансування для низки оборонних завдань.
