Зміна влади в Угорщині та її наслідки для Європи, України і Росії
Частина II. Зовнішня та внутрішня політика нової влади Угорщини та її можливі напрями
В попередній статті надавалася оцінка режиму В. Орбана в Угорщині та визначалися причини, через які він втратив прем’єрську посаду. Як вказувалось, зі зміною угорського керівництва може відбутися трансформація зовнішньої та внутрішньої політики країни. З огляду на принципові відмінності політичних позицій майбутнього прем’єр-міністра Угорщини П. Мадяра від поки що чинного на такій посаді В. Орбана, має бути іншим і курс країни. Він може бути вигідним для України, хоча й не завжди проукраїнським.
Після офіційної зміни влади в Угорщині зовнішня та внутрішня її політика буде визначатись позиціями і цілями нового глави угорського уряду П. Мадяра і його партії «Тиса», заодно і проблемами, які потребують нагального вирішення. Як заявив П. Мадяр, він відновить повноцінне функціонування Угорщини в НАТО і ЄС, політика стосовно Росії буде прагматичною, а європейська допомога Україні буде розблокована. До того ж будуть відновлені в Угорщині демократичні норми та верховенство права. Загалом такі обіцянки відповідають світогляду та діям П. Мадяра, а тому він, напевне, докладатиме зусиль для того, щоб практично все це реалізувати. Адже як повідомляли угорські ЗМІ, у нього проєвропейські погляди та достатній досвід роботи у структурах ЄС. А ще він є консервативним лібералом, прихильником вільних ринкових відносин і непохитним борцем з корупцією.
Проєвропейські погляди і у більшості топ-членів партії «Тиса», які проживали та працювали у західних країнах чи репрезентували Угорщину в структурах ЄС і НАТО. Зокрема, головний кандидат на посаду угорського міністра закордонних справ Аніта Орбан (не має нічого спільного з однофамільцем В. Орбаном) є євроатлантисткою з антиросійськими поглядами і навчалася та працювала в США та у Великобританії. Всі такі партійці є патріотами Угорщини та дбають перш за все про її інтереси, а вже потім про інтереси Європейського Союзу чи інших країн, включно з Україною та Росією. Одначе, вони розуміють, що на них необхідно зважати, оскільки Угорщина від них залежна.
В той же час матимуть місце і певні суб’єктивні чинники впливу на політику П. Мадяра. Як вважають деякі угорські експерти, поряд з позитивними якостями характеру у нього є і негативні риси. Він амбіційний кар’єрист і може змінювати свої погляди залежно від своїх поточних інтересів і ситуації.
У 2002-2024 роках він вважався прихильником В. Орбана, був членом партії «Фідес» і цілком підтримував партійну політику та ставлення до російсько-української війни. Наприклад, підтримав В. Орбана, коли той згортав демократію в Угорщині, мотивуючи це необхідністю створення умов для розв’язання економічних проблем країни. Також П. Мадяр публічно виправдовував напад Росії на Україну, стверджуючи, що це було спровоковано планами її вступу до НАТО, внаслідок чого США змогли б розмістити свої ударні озброєння на українській території. Під таким приводом П. Мадяр категорично був проти надання Україні членства в Альянсі, що, за його словами, могло б призвести до третьої світової війни. Водночас він розцінював можливий вступ України в ЄС як чинник ескалації російсько-української війни.
У 2010-2024 роках П. Мадяр працював у міністерстві закордонних справ уряду В. Орбана, в Офісі прем’єр-міністра, а також входив до керівництва державних компаній. Тобто, він міг бути обізнаний з проблемою корупції в уряді, але жодним чином на неї не реагував.
Все змінилося після гучного політичного скандалу в Угорщині в лютому 2024 року. Так, тодішня президентка Угорщини К. Новак помилувала колишнього заступника директора державного дитячого будинку Е. Конья, якого звинувачували у замовчуванні сексуальних насильств над дітьми. На цей факт масово зреагувало суспільство, розпочалися акції протесту проти чинної влади Угорщини. Йшлося навіть про причетність до такої справи самого В. Орбана. Як наслідок, К. Новак пішла у відставку. За нею подалася і колишня дружина П. Мадяра – міністерша юстиції Угорщини Ю. Варга, яка підписала помилування. Уникнути відповідальності В. Орбану вдалося. Тим не менш, всі з причетних до скандалу були членами партії «Фідес», або мали до неї безпосереднє відношення.
Скандал був використаний П. Мадяром як привід для виходу із партії «Фідес». За його публічними поясненнями, це він зробив в знак протесту проти корупції у керівництві країни. Хоча, дехто з експертів вважає, що партія «Фідес» перестала задовольняти інтереси П. Мадяра, оскільки він не зміг зробити там бажану кар’єру.
Так чи інакше, але виступи П. Мадяра у ЗМІ викликали значний резонанс в Угорщині, зробили його відомою особою. Завдяки цьому він зміг стати одним із лідерів опозиційної партії «Тиса», а вона стала головним суперником правлячої партії «Фідес». У квітні 2026 року «Тиса» виграла парламентські вибори, що відкрило П. Мадяру шлях до вищої державної посади в країні.
У будь-якому випадку, відразу ж після офіційного приходу до влади, П. Мадяр та партія «Фідес» будуть змушені терміново вирішувати низку нагальних проблем, створених В. Орбаном, або які виникли за його прем’єрства.
Головною із таких є ускладнення економічної ситуації в країні, що наближає її до кризи. Для того, щоб з нею впоратися, Угорщині необхідні кредити від ЄС, які Брюссель заблокував через порушення демократії та верховенства права в країні режимом В. Орбана, а також через його перешкоджання у справі виділення Європейським Союзом фінансової позики Україні в обсязі 90 млрд євро та введення в дію 20-го пакету санкцій проти Росії. До того ж Угорщині потрібна дешева російська нафта, яка постачається нафтопроводом «Дружба». Останнім часом він не працював внаслідок пошкодження Росією нафтоперекачувальної станції поблизу українського міста Броди.
Все це позначається також на інтересах ЄС та України. Тому вживаються спільні заходи для подолання розрухи на нафтопроводі. Так, питання розблокування Угорщиною кредиту для України та відновлення роботи нафтопроводу «Дружба» вже практично вирішено. Зараз представники П. Мадяра та керівництва ЄС обговорюють можливість виконання Угорщиною інших вимог Брюсселю, що дасть їй змогу мати доступ до європейських фінансових фондів. Водночас готуються перші закордонні візити П. Мадяра в якості прем’єр-міністра з метою налагодити позитивні стосунки Угорщини з сусідніми країнами та ЄС, які зіпсував В. Орбан. В першу чергу П. Мадяр має відвідати Варшаву, Відень та Брюссель. У нього особисті дружні стосунки з президентом Франції Е. Макроном, на якого покладає особливі надії у просуванні інтересів Угорщини.
Підтвердив П. Мадяр і прагматичне ставлення до Росії. Так, він повідомив про наміри надалі купувати у неї нафту і газ за вже укладеними контрактами.
Щодо Москви, то у неї зміна влади в Угорщині викликала негативну реакцію. Вона навіть віднесла Угорщину до категорії «недружніх країн». Але зараз керівництво РФ повідомляє про свою готовність зберегти двосторонні зв’язки.
Після того, як будуть усунені наведені вище першочергові проблеми, П. Мадяр, уряд Угорщини та партія «Тиса» візьмуться за парламент з тим, щоб виконати ключові положення своєї передвиборної програми. В такому плані пріоритетним напрямом їх дій стане підвищення ролі Угорщини в Європейському Союзі та НАТО. В першу чергу це буде стосуватись більш активної участі країни у реалізації Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС. Якщо Угорщина не буде в подальшому дотримуватися проросійської політики, то у неї не буде розбіжностей з Європою щодо необхідності стримувати агресивний курс Москви. Тому вона може більш активно долучитись до програм ЄС з переозброєння Європи та військових навчань НАТО.
В той же час П. Мадяр протистоятиме рішенням Європейського Союзу, які, на його погляд, будуть невигідні Угорщині. Це може стосуватися регуляторних вимог керівництва ЄС до його членів в економічній та міграційній сферах, а також щодо питань виділення коштів на спільні програми Європейського Союзу. Тобто, політика П. Мадяра у такому разі буде нагадувати політику В. Орбана.
В рамках європейської політики Угорщини окрему увагу нове керівництво країни буде надавати питанню зміцнення її позицій в Центрально-Східній Європі. П. Мадяр вже повідомив про наміри активізувати діяльність у Вишеградській групі (В-4), у складі якої Угорщина, Польща, Чехія та Словаччина. Останніми роками її робота практично припинилась через проросійські позиції В. Орбана, а також прем’єр-міністра Словаччини Р. Фіцо та певною мірою прем’єр-міністра Чехії А. Бабіша.
На початковому етапі реалізації згаданих намірів П. Мадяра сприятиме головування Угорщини у Вишеградській групі з 1 липня 2025 року по 30 червня 2026 року. У минулому році його пріоритетом було визначено підвищення конкурентних можливостей регіону В4. Очевидно, що П. Мадяр продовжить робити кроки з досягнення такої мети і навіть може виступити з новими ініціативами.
Крім того, П. Мадяр буде проти створення антиукраїнського та проросійського об’єднання в ЦСЄ у складі Угорщини, Словаччини і Чехії, що намагався зробити В. Орбан. Це має особливе значення у зв’язку із виникнення перспектив її можливого розширення за рахунок Болгарії після перемоги на парламентських виборах в країні у квітні проросійської коаліції колишнього президента країни Р. Радева.
Нове угорське керівництво змінить курс Угорщини і стосовно України, який стане помітно позитивним за характером. Україна потрібна Угорщині як бар’єр, який відділяє її від Росії, як торговельний партнер і як країна, яка забезпечує транзит російської нафти до угорських НПЗ.
З огляду на зазначене, Будапешт не блокуватиме рішення ЄС щодо підтримки України та посилення санкційного тиску на Росію. Також перестане шантажувати нашу державу погрозами припинити постачання електроенергії, відміною пільги для біженців та закриттям кордонів для українських товарів. Не буде й провокацій Угорщини проти України. Натомість виникнуть сприятливі умови для поглиблення двостороннього торговельного співробітництва.
П. Мадяр вважає за необхідне підтримувати Україну при визначенні умов припинення російсько-української війни. За його словами, ніхто не має права нав’язувати їй свою волю.
Разом з тим, П. Мадяр підтвердив незмінність позиції Будапешту з питання військово-технічного співробітництва з Україною. Угорщина не буде ані постачати зброю Україні, ані забезпечувати її транзит через свою територію, ані реалізовувати спільні проєкти у згаданій сфері. Причина очевидно в тому, що влада Угорщини і надалі прагне не загострювати відносини з Росією.
Водночас П. Мадяр негативно ставиться до прискорення процесу вступу України в ЄС. Він вважає, що країна, яка перебуває у стані війни, не може стати членом Європейського Союзу. І наполягає на тому, що всі країни-кандидати мають дотримуватися однакових умов членства в ЄС, які повинні виконуватися.
Як і раніше, ще однією проблемою в угорсько-українських відносинах залишатиметься положення етнічних угорців в нашій державі. П. Мадяр її спеціально не загострює так, як це робив В. Орбан, але вона все одно буде порушуватися угорською стороною.
На цьому фоні Угорщина припинить свою проросійську політику. Водночас будуть обмеженими її контакти з Росією, в тому числі на вищому рівні. Крім того, Будапешт активізує заходи з отримання доступу до альтернативних джерел енергоносіїв та створення інфраструктури їх доставки. Розпочнеться або прискориться практична реалізація спільних проєктів з британською компанією Shell та французькою Engie. Зокрема, йдеться про прокладання трубопроводів по території Польщі до нафтогазових терміналів на Балтійському морі.
Втім, Угорщина і далі буде купувати російські енергоносії, оскільки втілення в життя згаданих вище планів є досить складним завданням. Крім того, не можна виключити й того, що новий уряд Угорщини, як і попередній, матиме корупційні зв’язки з Росією. Тому П. Мадяр навряд чи візьметься проводити жорстку політику щодо Росії. Відносини між Будапештом та Москвою погіршаться, однак, не матимуть гострого характеру.
Внутрішня політика Угорщини також зазнає змін. В основному вона буде стосуватися демонтажу системи влади В. Орбана, створення та зміцнення власної владної системи, відновлення демократії в країні, а також посилення боротьби з корупцією або усунення конкурентів під виглядом таких дій. Такій політиці сприятиме наявність у партії «Тиса» конституційної більшості, що дасть їй змогу самостійно ухвалювати необхідні закони, усувати з посад ставлеників В. Орбана та відкривати проти них кримінальні справи. Через подібні кроки нової влади Угорщини може ускладнитися внутрішня ситуація в країні, зокрема, внаслідок опору її попереднього керівництва. Незважаючи на поразку, В. Орбан залишається помітним гравцем в угорській політиці і намагатиметься послаблювати позиції П. Мадяра та партії «Тиса». Тим більше, що через чотири роки їй доведеться знову йти на парламентські вибори, а до того – ще й на місцеві.
Негативним чинником для Угорщини може стати підривна діяльність Росії. Вона намагатиметься послабити Угорщину, як члені ЄС та НАТО, а також дестабілізувати обстановку в країні з тим, щоб до влади повернулися проросійські сили. Для цього Москва допомагатиме партії «Фідес» як головному та найбільш дієвому супротивнику нової влади Угорщини. До того ж Росія буде перешкоджати економіці Угорщини, маніпулюючи питаннями постачання їй енергоносіїв. І ще, Москва намагатиметься постійно провокувати напруженість у відносинах Угорщини з ЄС та Україною. Для цього вона може завдати ударів по інфраструктурі нафтопроводу «Дружба» на території України, а також вдаватися до диверсій на газопроводах, якими постачається російський газ до Угорщини. Відповідальність за таке Росія покладатиме на Україну, що може знову загострювати угорсько-українські стосунки.
Не зважаючи на те, що політика Будапешту не буде абсолютно проукраїнською, прихід П. Мадяра та партії «Тиса» до влади в Угорщині є позитивним знаком для України. Як вже зауважувалося, практично вирішена найбільш важлива для нашої держави проблеми розблокування кредиту ЄС. Крім того, Угорщина припинить створювати інші перепони у співробітництві України з ЄС і НАТО. У порівнянні з цим відмова П. Мадяра від постачання зброї Україні та його заперечливе ставлення до прискореного вступу нашої держави в Європейський Союз не є критичними. Україна не зможе набути членства в ЄС до 2027 року з об’єктивних причин. Проти такої перспективи виступає більшість європейських лідерів. Україна також ніколи не розглядала Угорщину як солідного для себе постачальника зброї.
Отже, з перемогою партії «Тиса» на виборах в Угорщині виникла передумова радикальних змін у зовнішній та внутрішній політиці країни. Наразі триває підготовка до їх реалізації. Загалом вони позитивні для України та включатимуть відмову Угорщини від проросійської та антиєвропейської і антиукраїнської політики. Втім, вона не буде жорстко протистояти Росії та не обиратиме повністю проукраїнських позицій. Разом з тим, Росія буде намагатись відновити свій вплив в Угорщині у спосіб підриву стабільності в країні та створюватиме умови для повернення до влади проросійських сил.
Цілком можливо, що Росія завдаватиме нових ударів по інфраструктурі нафтопроводу «Дружба» та здійснюватиме диверсії на газопроводах, які забезпечують постачання газу до Угорщини. В цьому вона звинуватить Україну з метою спровокувати нове загострення угорсько-українських відносин.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
Колаж: джерело 24 канал
