Основні напрями сьогоднішньої політики ЄС в контексті інтересів України
Керівництво Європейського Союзу продовжує зміцнювати безпеку організації та реалізацію її інтересів. Черговим кроком на даному шляху став саміт ЄС 26-27 червня ц.р.;
під час саміту лідери ЄС підтвердили спільне бачення Росії як головного джерела загроз Європейському Союзу. Зважаючи на це, ухвалене рішення про виділення відповідних коштів на зміцнення власної оборони;
в рамках загального підходу ЄС до гарантування безпеки Європи важливою вважається підтримка України, як однієї з основних сил у стримуванні Росії. За підсумками саміту Україні надано черговий транш фінансової допомоги;
попри загальну єдність Європейського Союзу головною завадою у його роботі залишаються проросійські позиції Угорщини та Словаччини. Вони намагаються блокувати його заходи, які суперечать інтересам Москви.
Під час російсько-української війни важливе значення для України має політика Європейського Союзу, як її найближчого партнера. Сьогодні вона визначається стратегічними цілями ЄС щодо гарантування безпеки його членів в умовах загострення ситуації в світі внаслідок критичного посилення протистояння між Росією і Заходом та фактичного втручання у нього Китаю на російському боці.
Додатковим негативним чинником для Європейського Союзу є наміри президента США Д. Трампа применшити участь Америки у гарантуванні безпеки Європи, включно з торговельними щодо неї війнами. Це підриває єдність Західного світу, знижує його протидію Росії і її поплічникам з числа тоталітарних країн. Хоча, як показав саміт НАТО у Гаазі в червні поточного року, поки що Д. Трамп не має наміру залишати Європу наодинці з Росією та іншими безпековими загрозами.
За таких обставин головним напрямом дій ЄС є зміцнення системи європейської безпеки як невід’ємної складової загальної архітектури євроатлантичного безпекового простору. Таке завдання комплексне за характером і передбачає: посилення обороноздатності Європейського Союзу у тісній взаємодії з НАТО; підвищення економічної стійкості та конкурентоздатності Європи; забезпечення злагоди в ЄС; зниження напруженості на кордонах організації та у сусідніх з нею регіонах.
Підвищення рівня загроз Європі з боку Росії та інших викликів її безпеці об’єднує членів ЄС довкола виконання згаданих завдань. Разом з тим, деякі європейські країни починають підтримувати установки Кремля, що підриває єдність самої організації. Наразі подібні позиції займають Угорщина та Словаччина, які зривають або намагаються зірвати всі плани та дії керівництва ЄС з посилення європейської безпеки, надання допомоги Україні та з інших питань, які невигідні Росії.
Все це позначається на ставленні Європейського Союзу до України. Керівництво та більшість членів ЄС вбачають в Україні одну із основних стримуючих сил військової експансії Росії у європейському напрямку. Тому вони підтримують її у військовому протистоянні з Росією, надають фінансово-економічну допомогу та сприяють її європейській інтеграції. Водночас здійснюються спільні з Україною заходи з підключення її до нової системи європейської безпеки в якості ключового елементу.
В той же час, поглибленню співробітництва України з ЄС послідовно перешкоджають Будапешт і Братислава. На поточному етапі основним напрямом їх дій у такій сфері є блокування початку переговорного процесу щодо вступу України до Європейського Союзу. Крім того, вони намагаються не допустити запровадження проти Росії нових санкцій.
Все це підтвердилося під час саміту ЄС 26–27 червня ц. р. у Брюсселі, який включав засідання Європейської ради та низку інших заходів. Так, лідери ЄС підтвердили спільне сприйняття війни Росії проти України як безпосередньої загрози для Європи, що потребує посилення заходів безпеки. При цьому було зроблено наголос на необхідності підвищити відповідальність Європейського Союзу за розв’язання такої проблеми, оскільки уваги США до неї може бути недостатньо. Тому були уточнені плани дій ЄС у безпековій сфері, а також ухвалено ряд важливих рішень з їх реалізації. Основним із них стало ухвалення попередніх домовленостей щодо забезпечення належного фінансування оборонних потреб ЄС. Тим самим була знята одна із найбільш складних проблем щодо виділення європейськими країнами необхідних обсягів коштів для спільної оборони. Зокрема, аби покращити розвиток європейської оборонної промисловості, було створено спеціальний інвестиційний фонд Security Action for Europe (SAFE) в обсязі 150 млрд євро. (168 млрд дол.). Фонд буде поповнюватись за рахунок спільних запозичень та надавати позички членам ЄС і низці інших країн, насамперед, Україні. Крім того, уточнені пріоритети у спільних оборонних закупках з урахуванням взаємних потреб і інтересів.
Фінансові механізми фонду створили стратегічну платформу для радикального оновлення оборонного потенціалу Європи в умовах зростаючих загроз з боку Росії та нестабільності відносин зі США. Це органічно поєднується з рішенням лідерів країн-членів НАТО про збільшення їх видатків на оборону до 5 % від ВВП, а також Планом оборонних інвестицій Альянсу, які були ухвалені на саміті Північноатлантичного союзу в червні ц. р. у м. Гаага.
Водночас керівництво ЄС визначило подальші кроки з побудови нової системи європейської безпеки. Одним із них є розподіл сфер відповідальності між країнами ЄС, які водночас є членами НАТО. Пропонується закріпити за кожною із них або їх групами ті сфери, де вони досягли, чи можуть досягти найбільших успіхів. Зокрема, Німеччина готова взяти на себе роль лідера у зміцненні європейських систем ПРО та ППО. Крім того, Берлін може забезпечити потреби збройних сил країн ЄС у танках Leopard 2 A8 та підводних човнах класу Zidean.
Констатовано факт введення в дію потенціалу Сил швидкого розгортання ЄС (EU RDC) чисельністю 5 тис. військовослужбовців, що є вагомим кроком у забезпеченні здатності Європейського Союзу до швидких та рішучих дій у тому разі, коли загрожуватиме якась криза.
На засіданні Європейської ради була підтверджена ключова роль України у майбутній системі європейської безпеки. З огляду на це, представники Європейського Союзу висловили готовність і надалі докладати всіх можливих зусиль із забезпечення першочергових потреб України у зміцненні її оборони. В рамках практичної реалізації таких намірів ЄС виділив Україні черговий транш фінансової допомоги в обсязі 30,6 млрд євро на зміцнення її оборони та підтримку економіки. Проти цього виступив президент Угорщини В. Орбан. Однак керівництво Європейського Союзу оминуло його вето у форматі «ЄС мінус Угорщина».
Зі згаданих коштів 3,5 млрд євро вже виділено в межах Механізму для України, а ще 7 млрд — згідно з ініціативою G7 ERA, яка фінансується за рахунок прибутків від заморожених російських активів. Заблокувати їх Угорщина взагалі не може.
З початку війни ЄС вже виділив Україні близько 158,6 млрд євро, включно з 59,6 млрд євро військової підтримки. Основна частина коштів, які призначаються для зміцнення оборони України, будуть направлятись на її нагальні потреби у боєприпасах великих калібрів, засобах ППО та БПЛА різного призначення. Наразі ЄС вже виконав свої зобов’язання щодо поставок боєприпасів Україні у 2025 році на 80%. Загалом таких передано 1,6 млн одиниць.
Крім того, керівництво ЄС та провідні європейські країни планують наростити обсяги інвестицій в українську оборонну промисловість та розширити практику спільного виробництва озброєнь. Найбільшу активність у цьому питанні демонструють Франція і Німеччина, які пропонують збільшити кількість спільних підприємств з українським ОПК, що вже виконується. Крім того, Париж і Берлін виступили з ініціативою щодо виділення коштів для кращого використання вільних виробничих потужностей в оборонно-промисловому комплексі України. За оцінками європейських політиків, все це буде сприяти посиленню обороноздатності Європи, де необхідно швидко усунути недоліки у можливостях збройних сил країн-членів ЄС.
Надаючи допомогу Україні у військовому протистоянні з Росією, керівництво Європейського Союзу виступає за якнайшвидше відновлення справедливого, всеохоплюючого та довготривалого миру. Таку позицію ЄС підтвердили учасники Європейської ради. Крім того, вони підтримали посередницькі зусилля Д. Трампа з припинення війни. Водночас була схвалена готовність України до переговорів, а також засуджені дії Росії з їх затягування у часі. Насамперед, в цьому зв’язку були згадані Іран, Білорусь та Південна Корея. Китай не згадувався.
На погляд переважної більшості лідерів ЄС, зміцненню України та всього Європейського Союзу сприятиме її європейська інтеграція. Виходячи з цього, на засіданні Європейської ради була висловлена рішуча підтримка вступу України до ЄС. Разом з тим, проти надання Україні членства в організації знову виступила Угорщина. За заявою прем’єр-міністра Угорщини В. Орбана, це є його принципова позиція, оскільки членство України в Європейському Союзі суперечить інтересам його країни. Подібні твердження він ще й обґрунтовує показниками референдуму в Угорщині, які нібито засвідчили, що його підтримали понад 90 % угорців.
Діяння В. Орбана різко критикує П. Мадяр — лідер угорської опозиції, голова партії «Тиса». Він звинуватив В. Орбана у фальсифікації підсумків референдуму та проведенні ним проросійської політики. На теперішній час рейтинг партії «Тиса» вже перевищує рейтинг правлячої партії В. Орбана «Фідес — Угорський громадянський союз». І вона має високі шанси на перемогу у парламентських виборах в Угорщині в квітні 2026 року, що може змінити політику країни.
На відміну від Вашингтону, який продовжує «загравати» з Москвою, незважаючи на її відверто агресивну політику, Брюссель зберігає твердий курс щодо Росії. При цьому, основним інструментом ЄС зі здійснення тиску на неї залишається послідовне посилення санкцій.
На розгляд Європейської ради був представлений 18-й пакет санкцій стосовно Росії, яким передбачається запровадження обмежень щодо «тіньового флоту» та банківського сектору Росії і деяких фізичних осіб. Крім того, обговорювалась можливість зниження стелі цін російської нафти з 60 до 45 дол. за барель, а також повної відмови від російського газу до 2027 року.
За оцінками експертів, втілення таких планів завдала б потужного удару по російській економіці, послабило б її можливості продовжувати війну і підштовхнуло до переговорів. Однак, запровадження нових санкцій проти Росії заблокувала Словаччина. Офіційно Братислава вимагає від ЄС надання їй гарантій з пом’якшення наслідків її відключення від російських енергоресурсів в вигляді виділення їй 20 млрд євро. Але багато хто вважає це спробою влади Словаччини не допустити посилення санкцій проти Росії, що є проявом проросійської політики прем’єр-міністра країни Р. Фіцо.
Поки що питання впровадження 18-го пакету антиросійських повернули для узгодження на рівень послів країн-членів Європейського Союзу.
Окрема увага керівництва Європейського Союзу приділяється нормалізації стосунків зі США. Зокрема, на засіданні Європейської ради розглядались перспективи укладення торговельної угоди зі Сполученими Штатами Америки. Обговорювались дві альтернативи, а саме — швидко підписати її на умовах США, або продовжити боротьбу за більш повне врахування європейських інтересів. Ухвалені рішення не оприлюднюються.
В той же час, представники ЄС сподіваються, що вдасться покращити відносини між Європою та США у тому разі, якщо Сполучені Штати повернуться до виконання своїх зобов’язань з гарантування її безпеки. Свідченням цього називаються результати саміту НАТО у Гаазі, коли США підтвердили свою відданість трансатлантичній єдності. Була також виказана надія, що США змінять своє ставлення до Росії та посилять тиск на неї, в тому числі з питання її війни проти України.
Як і більшість інших заходів ЄС та НАТО, які відбуваються останнім часом, наслідки засідання Європейської ради для України неоднозначні.
Позитивним для нашої держави є рішення керівництва ЄС про виділення чергового траншу фінансових коштів для зміцнення її оборони. Інтересам України відповідають також заходи Брюсселю з підвищення європейської безпеки шляхом побудови її нової архітектури. Крім того, переважна більшість членів Європейського Союзу підтримує вступ України до нього. На цьому фоні негативні наслідки для України створюють проросійські позиції Угорщини та Словаччини, які перешкоджають діям ЄС з підтримки нашої держави. Як було сказано вище, наразі це стосується блокування ними початку переговорів про вступ України до Європейського Союзу та планів посилення санкцій проти Росії.
Всі такі обставини дають змогу зробити низку висновків щодо політики Європейського Союзу в контексті інтересів України.
Так, загалом керівництво ЄС зберігає єдність позицій щодо сприймання Росії як головного джерела загроз безпеці Європи. В цьому плані головним напрямом дій Брюсселю є побудова нової системи європейської безпеки, що стосується всіх аспектів такого питання. Першим кроком у згаданому процесі є ухвалення механізмів фінансування відповідних заходів, які стосуються виробництва зброї та військової техніки. Вони створюють основу для переозброєння Європи, що зміцнює її оборонний потенціал.
Продовження Кремлем війни проти України та його затягування з мирними переговорами постає каталізатором дій ЄС з посилення підтримки нашої держави. При цьому першочергові зусилля Брюсселю зосереджуються на забезпеченні її нагальних військових потреб, а також здійсненні тиску на Росію послідовним посиленням санкцій.
Разом з тим, суттєвою внутрішньою проблемою ЄС є проросійські позиції Угорщини та Словаччини, які намагаються блокувати дії керівництва Європейського Союзу, що суперечать інтересам Москви, в тому числі стосовно України. Втім, ця проблема поступово вирішується.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
