Підсумки переговорів Д. Трампа та Путіна і перспективи миого процесу. Об’єктивний погляд 

Підсумки переговорів між Д. Трампом та Путіним 15 серпня на Алясці визивають широкий спектр оцінок та прогнозів взаємопротилежного характеру. Така ситуація суттєво ускладнює правильне розуміння того, що відбувається та потребує об’єктивного аналізу з виокремленням дійсних фактів та фейків і упереджених інтерпретацій різного роду подій. Виходячи з такої оцінки, можна дійти висновку про певні зміни у позиціях Путіна під дією західних санкцій. Він не відмовиться від своїх цілей стосовно України, затягуватиме переговори, однак буде змушен призупинити війну на більш-менш прийнятних умовах.

Як і слід було очікувати, переговори між Д. Трампом та Путіним 15 серпня, яким надавалося принципово важливе значення в плані визначення можливостей припинення Росією війни проти України, завершились без якихось конкретних рішень. Сторони лише обговорили шляхи вирішення згаданої проблеми та дійшли згоди щодо алгоритму подальшої роботи.

З часу зустрічі її підсумки та пов’язані з нею обставини широко коментуються у ЗМІ. При цьому, як завжди, даються різні, в тому числі діаметрально протилежні оцінки та прогнози. Більш того, частина експертів та мас-медіа знову почали поширювати всякого роду домислів та відвертих фейків з тими ж, що і раніше цілями. Ми про них вже згадували у  попередніх статтях, тому не будемо повторювати. 

Все це не дає змогу зрозуміти, що відбувається насправді, та уявити цілісну картину подій. До того ж, справжні підсумки переговорів та їх обставини сторони не розголошують, що цілком зрозуміло, оскільки ця тема  вкрай чутливого характеру і використовується у різних політичних спекуляціях. Тому поглянемо на ситуацію якомога об’єктивніше, зважаючи  на реальні факти та враховуючи логічні припущення. 

Так, за офіційними повідомленнями, що по суті є єдиною достовірною інформацією стосовно підсумків зустрічі, була досягнута домовленість щодо підготовки мирної угоди без попереднього оголошення перемир’я, як це планувалося раніше. За словами Д. Трампа, це і є найкращим способом закінчити війну, оскільки пришвидшить процес досягнення всеосяжного миру.

Тристороння зустріч між Д. Трампом, Путіним та Президентом України В. Зеленським попередньо планується на 22 серпня у Вашингтоні. Скоріш за все обговорюватиметься та узгоджуватимуться умови мирної угоди. У тому випадку, якщо буде досягнуто принципової згоди щодо згаданого питання, то  розпочнеться процес безпосередньої підготовки тексту угоди. Втім, досі абсолютно не ясно, відбудеться вона, чи ні? І що саме буде розглядатись і чим закінчяться переговори?

Тим не менше, наразі всі зацікавлені сторони уточнюють свої позиції щодо умов мирної угоди та проводять відповідні консультації. Зокрема, 16 серпня  відбулась зустріч послів країн-членів ЄС, 17 серпня — відеоконференція лідерів «Коаліції охочих» та переговори Президента України з керівництвом ЄС у Брюсселі. А 18 серпня проходить візит В. Зеленського до США, де він зустрічатиметься з Д. Трампом разом з лідерами Європейського Союзу та провідних європейських країн.

З огляду на початок предметних переговорів щодо мирної угоди між Росією та Україною, Д. Трамп відклав запровадження нових санкцій проти Російської Федерації та її партнерів, як мінімум, на два-три тижні. У випадку, якщо позитивних результатів не буде досягнуто, він має намір знову до них повернутися.

В принципі, такий підхід дає можливість припинити війну. Разом з тим, багато хто з експертів розцінюють підсумки переговорів Д. Трампа та Путіна як відсутність реального прориву. 

Тим паче, що вони були скорочені. Як знову ж таки відомо, були відмінені зустріч делегацій сторін у розширеному форматі та робочий ланч. Згідно з низкою припущень, це сталося через те, що Путін  повернувся до беззмістовних вимог щодо «необхідності усунення першопричин конфлікту», а також намагався виправдати свою агресію проти України. Можливо, були і ще якісь дії з боку Путіна, що викликало роздратування Д. Трампа. Принаймні, напередодні переговорів він дав зрозуміти, що скоротить їх, якщо у Путіна буде неконструктивна позиція. 

За оцінками песимістичної частини експертів, в цілому вищерозглянуті обставини продемонстрували безрезультатність переговорів, оскільки президенти США та Росії «домовились лише про те, щоб продовжити домовлятись». При цьому стверджується, що Путін переміг Д. Трампа. Про що свідчить досягнення Путіним всіх своїх цілей. Так, на погляд песимістів, він фактично отримав можливість і надалі затягувати переговори та продовжувати війну проти України без критичних наслідків для російської економіки, які могли би створити нові американські санкції. Що ж до часових рамок, встановлених Д. Трампом, то вони за своїм характером невиразні, а Путін завжди зможе обґрунтувати їх порушення складністю діалогу. 

Крім того, візит до США дав змогу Путіну вийти з міжнародної ізоляції. Наразі це вже подається російською пропагандою за «підтвердження статусу Росії як великої світової держави», а також «повернення Москви на передові рубежі світової політики на рівні зі США». Хоча, подібні сентенції в основному зорієнтовані на внутрішню аудиторію з метою виправдати відмову Путіна на даному етапі від повного знищення України.

На фоні демонстрації таких «успіхів» Путіна експерти відмічають досить непросту ситуацію, в якій опинився Д. Трамп. З одного боку, він не зміг негайно зупинити кровопролиття, що визначав своєю першочерговою метою, а з боку іншого — постав перед вкрай туманними перспективами завершення війни. Водночас сам факт зустрічі Д. Трампа з Путіним без конкретних наслідків вже використовується його опонентами в США та Європі для проведення щодо нього потужної політико-інформаційної кампанії. Критикують його також і прихильники України з числа американського населення.

З усього цього ряд експертів роблять невтішні висновки та прогнози для України. На їхню думку, Україна і надалі залишатиметься під дією російської агресії без будь-яких реальних сподівань на її швидке завершення. Поряд з цим переконують, що Росія і далі вимагатиме від України неприйнятні територіальні поступки. А припинення, чи призупинення війни не значить, що щезне загроза чергового нападу Росії на Україну зі ще більшими силами. 

Крім того, за прогнозами експертів, Д. Трамп буде тиснути на Україну з тим, аби примусити її погодитися з російськими мирними умовами. При цьому, у тому випадку, якщо відмовиться Україна, він, як і навесні поточного року припинить процеси з постачання їй зброї. На підтвердження зазначеного наводяться слова Д. Трампа про те, що В. Зеленський буде змушений погодитися з умовами мирної угоди. І знову ж повторюються сентенції про нібито позитивне ставлення Д. Трампа до Путіна і ставлення негативне до — Президента України.

Всі такі проблеми дійсно є, але вони не є незборимими. Як вже зазначалося, наразі країни-партнери України розпочали консультації щодо їх усунення. Поки що передчасно казати, як саме це буде на практиці. Але всі із друзів України висловилися на її підтримку, а лідери ЄС та провідних європейських країн активно працюють з Д. Трампом щодо відстоювання українських інтересів. Підсумки такої роботи побачимо вже найближчим часом.

На користь України склалася і внутрішня ситуація в США. Так, більшість американського населення на боці України. Про це свідчать  підсумки соціологічних опитувань, а їх правдивість засвідчили масові акції  протесту американців із засудженням дій Путіна. 

Тому відверті поступки на користь Росії та відкритий тиск на Україну з метою примусити її погодитися з ними шкодитимуть авторитету Д. Трампа та послаблять позиції Республіканської партії, які і так уже зазнали збитків через його політику. Подібні перспективи є неприйнятними для них,  особливо напередодні проміжних виборів до Конгресу США. З огляду на це, Д. Трамп, скоріш за все, відмовиться від жорсткого тиску на В. Зеленського, аби як йому не хотілося б прискорити процес переговорів. Хоча все може статися…

Розглядаючи більш-менш достовірні аспекти, які стосуються зустрічі Д. Трампа та Путіна, варто зупинитись на існуючих припущеннях щодо умов майбутньої мирної угоди. Здебільшого вони є домислами, однак становлять інтерес.

Так, за більшістю оцінок, ключове значення має територіальне питання. В цьому плані допускається кілька варіантів вимог Росії до України. 

Перший. Росія і наділі вимагатиме від України передачі їй всієї території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також офіційного визнання їх російської приналежності разом із Кримом. 

Другий. Москва вимагатиме обмін підконтрольних Україні територій Донецької області на захоплені Росією території Харківської та Сумської областей. 

Третій. Росія наполягатиме, щоб їй були віддані підконтрольні Україні території Донецької області без усяких обмінів. 

При цьому, у другому та третьому варіантах Москва може відмовитись від своїх претензій на всю територію Запорізької та Херсонської областей або зберегти їх. 

Не буду зараз оцінювати наслідки таких варіантів для України. Це поки що передчасно. Але, на мою думку, мова буде лише про відмову України від силового повернення втрачених територій та заморожування даного питання на 49 чи 99 років. Втім, не наполягаю на цьому. 

Повідомляється також про можливість досягнення згоди між Д. Трампом та Путіним щодо гарантій безпеки України. Вони нібито ґрунтуються на принципі ст. 5 Північноатлантичного договору щодо колективної оборони, однак без надання Україні членства в Альянсі. Тобто, Україна зможе отримати допомогу від США та Європи у випадку нападу на неї Росії, хоча не зовсім ясно, яким чином.

В той же час, Путіну так і не вдалось схилити Д. Трампа до розподілу з ним світу, хоча саме це і було головною метою його візиту до США. Принаймні, вона подавалася російськими ЗМІ, як «друга Ялта». Те ж саме відноситься і до спроб Путіна виправдати напад на Україну та представити «спеціальну військову операцію» як внутрішню справу Росії. Саме для цього він і намагався подавати Україну як неіснуючу державу. 

Крім того, як було сказано вище, Д. Трамп не зняв з порядку денного питання запровадження нових санкцій проти Росії та її партнерів. Ті два – три тижні, на які він їх відклав, вкладаються у терміни його попереднього  п’ятдесятиденного ультиматуму Москві, який завершується на початку вересня. Хоча, у будь-якому випадку нові санкції можуть лише підштовхнути економічну кризу в Росії, яка вже розпочалася і без того.

Саме такі перспективи і змушують Путіна іти на поступки, або хоча б це демонструвати. Так, чи інакше, але переговорний процес поступово переходить у практичну площину, що дає надію на можливе припинення війни вже у доступній для огляду перспективі. Хоча, Путін все ж  намагатиметься по-максимуму затягнути їх та може віддати наказ щодо  активізації бойових дій на фронті із залученням всіх наявних ресурсів. Тим самим він намагатиметься як тиснути на Україну, так і використовувати останні можливості для захоплення якомога більших українських територій.

Таким чином, критичні наслідки західних санкцій для російської економіки реально впливають на позицію Путіна. Як зазначалося вище, він починає йти на певні поступки у питанні війни проти України, або, принаймні, демонструє таку можливість. У будь-якому випадку це поступово переводить мирний процес у практичну площину.

Незважаючи на такі зміни, Путін і надалі намагатиметься затягнути з мирними переговорами та досягти максимуму зі своїх цілей щодо України, в тому числі у військовий спосіб. З огляду на це, найближчим часом ЗС РФ можуть посилити наступальні дії на фронті. Разом з тим, стримуючим чинником для нього залишатиметься загроза запровадження Д. Трампом нових санкцій проти Росії, які остаточно зруйнують економіку країни.

Д. Трамп жодним чином не симпатизує Путіну та Росії і не має якогось особливо негативного ставлення до Президента України В. Зеленського. Першочерговою його метою є забезпечення власних інтересів та інтересів його країни. Зважаючи на них, він не буде примушувати Україну до явних поступок Росії, оскільки це зашкодить його особистому іміджу, навіть якщо він і отримає Нобелевську премію миру. Водночас він намагатиметься, по можливості, уникнути запровадження санкцій проти партнерів Росії, оскільки вони є також  важливими торговельними партнерами США.

Георгій Загорський,
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)