В сучасному глобалізованому світі суспільно-політичні процеси розвиваються досить швидко і динамічне.
Усе змінюється з калейдоскопічною швидкістю, а міжнародне співтовариство далеко не завжди може вчасно і адекватно на це реагувати.
У 21 столітті російсько-українська війна стала однією із найважливіших проблем людства, і цей конфлікт потребує якнайшвидшого вирішення, оскільки повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зруйнувало усю нинішню систему міжнародної безпеки і права. Уже стало очевидним, що світ не був готовий до такого розвитку подій і подолання нових викликів і загроз. Тепер у ньому панує анархія і хаос, а між Росією і Україною уже четвертий рік точиться жорстока, тяжка і кровопролитна війна.
В умовах глобальної невизначеності і безладдя росіяни вирішили, що настав час повернути Росії статус імперії.
Першим етапом на шляху реалізації цього задуму мало бути завоювання України. Після цього усі її ресурси підлягали мобілізації і мали бути використані для вторгнення у Європу.
Але, сталося так, що Україна витримала удар, і це звело нанівець реалізацію усіх подальших планів Путіна. Склалася безвихідна ситуація і тепер ніхто не знає як з неї вийти з найменшими втратами.
Ключовою помилкою Путіна було те, що він значно переоцінив свої сили і недооцінив воєнно-політичний потенціал України. Крім того, ведмежу послугу тут йому зробили і російські спецслужби, які надали президенту РФ недостовірну інформацію. На її основі він прийняв неправильне управлінське рішення і допустив стратегічну помилку. Схоже на те, що у самий відповідальний момент генерали і розвідники хотіли догодити Путіну і надали йому не об’єктивну інформацію, а сказали те, що він хотів почути.
З часом з’ясувалося що абсолютна більшість українців, як на Заході, так і на Сході не чекає на «визволителів» і саме тому ЗСУ уже четвертий рік досить успішно обороняються, б’ють ворога і стримують натиски росіян.
Ще одним важливим прорахунком Путіна було те, що у 21 столітті він вирішив жити за правилами давно минулих віків. Сьогодні ми живемо в іншому світі, де усі стали набагато вільнішими, але разом з тим і залежнішими один від одного, набагато більше ніж це було у минулому. Путін грубо проігнорував цей факт і вирішив що він всемогутній і може повернути назад час і колесо історії.
У результаті російського вторгнення в Україну постраждали інтереси багатьох впливових політичних гравців світу і тепер кожен шукає оптимальний вихід і цієї ситуації.
Швидкого завершення російсько-української війни хочуть Сполучені Штати Америки, оскільки це відповідає, у першу чергу, особистим інтересам нинішньої адміністрації Білого Дому. Мотивація Дональда Трампа і його найближчого оточення тут досить проста і зрозуміла.
Вони намагаються не допустити посилення за рахунок Росії Китаю, нинішнього глобального конкурента США. Сьогодні уже загальновідомим є те, що у результаті провальної воєнної операції в Україні РФ потрапила у повну васальну залежність від Піднебесної, що природньо викликає велике занепокоєння у Америки. Крім того, Трамп і соратники мають в Росії власні комерційні інтереси, а продовження російсько-української війни перешкоджає їх реалізації.
Але налагодженню мирного процесу тут дуже заважає маньякальне бажання Путіна силою зброї відновити імперський статус Росії. Він з неймовірною впертістю намагається повернути світ у минуле, незважаючи на те, що усі уже живуть у ХХІ столітті, де діють інші принципи і правила, ніж ті, які були 200, чи навіть ще 100 років тому. Ми живемо у світі, де нікому не цікава і не потрібна нова Російська імперія, хіба- що престарілому російському диктаторові, яку він виміряв і намалював у своїй хворобливій уяві та його найближчому оточенню. Але, якщо Путін і зуміє про щось домовиться з Дональдом Трампом, то Трамп це ще далеко не вся Америка. У США є достатньо впливових політиків, які категорично проти відродження російського імперіалізму і тому вони докладуть максимум зусиль для того щоб не дати РФ шансів завоювати Україну.
Не зацікавлена у відродженні Російської імперії і Європа, оскільки це суперечить її стратегічним інтересам і становить реальну загрозу миру в регіоні. Саме тому європейці допомагали і будуть допомагати Україні, оскільки вона взяла на себе основний тягар боротьби з російською експансією на Європейському континенті.
У довгостроковій перспективі не зацікавлений у поверненні імперського статусу Росії і Китай , оскільки він не хоче мати біля себе сильного конкурента-сусіда.
В російсько-українському збройному протистоянні КНР підтримує РФ лише для того щоб не дати їй програти цю війну і тим самим не допустити посилення на міжнародній арені позиції Заходу. Крім того, Китай повною мірою використовує нинішнє складне воєнно-політичне та економічне становище Росії, для того щоб дорого продавати їй свої товари, і дешево купляти російські сировинні ресурси.
З різних причин не є зацікавленими у відродженні російського імперіалізму й інші, менш впливові політичні гравці світу. Збіг усіх цих обставин дає підстави стверджувати, що у кінцевому результаті Росія програє цю війну, оскільки вона не потрібна нікому, хіба що самому Путіну і частині отруєних імперською пропагандою росіян.
Тепер декілька слів про юридичну сторону цього питання. В країнах вільного світу усі важливі міжнародно-правові акти мають пройти процедуру ратифікації вищим законодавчим органом. Без цього вони не є дійсними, не мають юридичної сили і жодних шансів на практичну реалізацію. У будь-якій правовій демократичній державі вирішальну роль відіграють не окремі посадові особи, а відповідні державні інститути, що з однієї сторони допомагає урядам в процесі прийняття важливих управлінських рішень не допускати помилок, а з іншої, захищає суспільство від можливої узурпації влади однією людиною, чи групою осіб.
Тепер про практичну можливість юридичного закріплення вимог Путіна щодо окупованих Росією під час війни українських територій.
Тут варто звернути увагу на те, що у нинішній системі міжнародно-правових відносин немає і не може бути жодних аргументів на користь такої вимоги російського диктатора. Більше того, будь-яка спроба ухвалити з цього питання рішення на користь Росії буде мати тяжкі наслідки. Міжнародна спільнота отримаю небезпечний прецедент, який відкриє ящик Пандори. По суті це буде означати, що тепер кожен має право вирішувати територіальні спори воєнним шляхом. Мабуть не важко здогадатись, які таке рішення буде мати для збереження миру міжнародного правопорядку і суспільно-політичної стабільності у всьому світі.
Отже, з огляду на норми міжнародного права усі претензії Путіна щодо окупованих його армією українських територій є безпідставними і незаконними, а тому їх жодним чином задовольнити неможливо.
Як вийти з нинішньої ситуації і відновити мир та міжнародний правопорядок?
У першу чергу потрібно зупинити бойові дії і посадити за стіл переговорів дипломатів і юристів. У будь-якому випадку, для того щоб розпочати діалог, потрібно щоб було перемир’я. Це є основною умовою, яка має передувати завершенню російсько-української війни.
Далі необхідно провести реформу Організації Об’єднаних Націй. У майбутньому, для забезпечення миру, правопорядку і стабільності у світі, ООН має отримати реальні повноваження і важелі впливу Ця організація повинна отримати власті інститути примусу, які будуть мати реальні сили і засоби для того щоб змусити порушника закону дотримуватись загальновизнаних юридичних принципів і міжнародно-правових норм. Такій підхід дасть можливість вчасно і адекватно реагувати на тривожні сигнали та вживати превентивних заходів для попередження виникнення міжнародних збройних конфліктів, або їх припинення. Організація Об’єднаних Націй може стати впливовою і ефективною тоді, коли вона буде мати реальну можливість швидко реагувати на ситуацію, ловити і притягувати до відповідальності міжнародних злочинців , від наркоділерів і аж до різного роду «імперіалістів», «сіоністів», «джихадистів», «рашистів» та інших екстремістів і терористів.
Очевидно що такий підхід до реформування ООН буде мати багато противників, і у першу чергу
серед тих, хто не визнає і не хоче визнавати жодних міжнародно-правових принципів і норм. Якщо не наділити ООН ефективними силами і засобами захисту міжнародно-правових норм, то тоді потрібно мати країну, яка могла б виконувати функції глобального жандарма і приборкувати та карати глобальних злочинців. Останнім часом, після розпаду СРСР і до піднесення Китаю, така роль була відведена США, але, після оприлюднення нової концепції національної безпеки Америки, стало очевидним, що епоха США як глобального світового жандарма завершилась і залишилась у минулому. Сьогодні людство стоїть на порозі великих змін і перетворень. Тому, у період панування анархії і хаосу, пропозиція щодо створення на основі ООН сильної і ефективної організації для збереження загального миру і встановлення справедливого міжнародного правопорядку є актуальною і цілком реальною та практичною.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
