Нова гонка ядерних озброєнь, чи збереження перспектив для відновлення стратегічної стабільності у світі
Закінчення терміну дії російсько-американського Договору СНО-ІІІ у сфері скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь остаточно зруйнувало договірно-правову базу ядерної безпеки у світі. Укладання нового договору є вкрай складною проблемою, що пов’язано з необхідністю залучення до нього інших ядерних країн та розбіжностями між ними, які не можуть бути швидко усунені. Через таку ситуацію виникає загроза з відновлення гонки ядерних озброєнь у світі з критично негативними наслідками для всього людства. Однак, скоріш за все, США і Росія, як дві найбільші ядерні держави, утримаються від цього та розпочнуть діалог за участі інших ядерних країн. Разом з тим, жодні мирні переговори неможливі, коли триває російсько-українська війна, яка є головним джерелом міжнародної напруженості та конфронтації між Росією та США і Європою.
Термін дії Договору між Росією та США про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь – СНО-ІІІ закінчився 5 лютого цього року. Незважаючи на те, що Договір фактично перестав діяти з 2023 року, він таки залишався стримуючим чинником для відновлення гонки ядерних озброєнь між Росією та США і залучення до нього третіх країн. Наразі такого чинника зараз немає.
Чергова пролонгація СНО-ІІІ, як це сталося в 2021 році терміном на п’ять років, юридично не передбачена. Тому виникла необхідність укласти новий договір, при цьому зважаючи на світові зміни. Однак, це досить складна справа.
Так, з початку повномасштабної російсько-української війни Росія активно використовувала Договір СНО-ІІІ як чинник ядерного шантажу США та Європи саме щодо українського питання. Наприклад, найбільш резонансним кроком керівництва РФ стало призупинення участі у ньому в 2023 році. З моменту повернення Д. Трампа на посаду президента США в січні 2025 року росіяни перестали вдаватися до подібної практики, навіть навпаки – почали наполягати, щоб було укладено новий Договір. Таким чином Росія сподівається створити підстави для відновлення стратегічного діалогу зі США, але при цьому не порушувати проблеми російсько-української війни. Крім того, РФ намагається долучити й інші свої інтереси щодо покращання свого ядерного балансу сил зі США та НАТО, а також недопущення того, щоб США мала стратегічні переваги над нею внаслідок розгортання нової системи ПРО «Золотий купол» з елементами космічного базування.
З цією метою Росія вимагає, щоб у новому договорі про СНО бралися до уваги ядерні арсенали Франції та Великобританії як членів НАТО, а також щоб була заборона на вдосконалення сторонами своїх систем протиракетної оборони. На погляд Кремля, оскільки США зацікавлені покращувати свою ядерну безпеку та посилювати стратегічну стабільність у світі, то вони можуть дещо поступитися у згаданих питаннях.
Свою практичну діяльність з реалізації таких планів Москва розпочала відразу ж після зустрічі президентів Росії та США на Алясці в серпні 2025 року, яку російська сторона сприйняла як згоду американців на стратегічний діалог. У вересні того ж року президент РФ Путін виступив з публічною заявою щодо готовності Москви дотримуватись положень Договору СНО-ІІІ ще протягом одного року після 5 лютого 2025-го. Умовою для цього він назвав згоду США на такий же крок та їх відмову від дій, які б підривали або порушували існуючий баланс ядерного стримування.
Таку путінську пропозицію Москва подавала як «жест доброї волі», спрямований на запобігання нової гонки озброєнь та створення сприятливих умов для підготовки Росією і США нового договору про контроль над ядерними озброєннями. Таким чином Москва намагалася підвищити міжнародний імідж Росії, представити її як окремий центр сили у світі, рівноправний зі США.
США схвалили таку ініціативу, однак жодних практичних кроків з початку роботи над укладенням нового договору в сфері СНО не було виконано. Таке питання обговорювалось під час зустрічі державного секретаря США М. Рубіо та міністра закордонних справ Росії Лаврова на полях Генеральної асамблеї ООН у вересні 2025 року. При цьому США підтвердили свою принципову позицію стосовно можливих переговорів з Росією щодо СНО, але лише після того, як буде припинена війна проти України.
Втім, у будь-якому випадку швидке укладення нового договору щодо скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь фактично неможливе через розбіжності між його потенційними учасниками.
Додаткові вимоги Росії щодо договору наводилися вище. Зі свого боку США вважають, що до договору необхідно долучити Китай, у якого третій за обсягом ядерний потенціал, врахувати у ньому наявність всіх ядерних боєголовок, а не тільки розгорнутих на носіях, а також запровадити обмеження на розробку нових систем доставки ядерних боєприпасів.
Питання носіїв було актуалізовано Сполученими Штатами Америки після заяв керівництва РФ про випробування нових ракет «Буревесник» і «Авангард» та підводного апарату «Посейдон», які начебто не мають аналогів у світі та здатні проривати систему оборони США.
Зважаючи на зазначене, США виступають за підписання нового всеохоплюючого договору про скорочення ядерних озброєнь та контроль над ними за участю всіх основних ядерних країн. Для світової спільноти такий варіант був би найкращий. Однак під час його реалізації необхідно провести вкрай складні багатосторонні переговори. Франція та Великобританія, в принципі, можуть на них погодитися. Але Китай відмовляється від такої пропозиції. Як вважає Пекін, у нинішній ситуації він не може цього робити, оскільки США та Росія майже в чотири рази перевищують його за кількістю своїх ядерних боєприпасів. Тому його участь у переговорах стане можливою лише у тому випадку, коли буде досягнутий ядерний баланс з ними. Наприклад, через скорочення США та Росією своїх ядерних потенціалів до рівня КНР.
Тобто, на сьогоднішній день системи стратегічної ядерної безпеки у світі фактично не існує, через що може виникнути нова гонка ядерних озброєнь. Практично це вже спостерігається.
Так, США звинувачують Росію у тому, що вона порушує СНО-ІІІ в плані розгортання більшої кількості ядерних боєголовок на носіях, ніж визначено його умовами. Своєю чергою, КНР, не зважаючи на жодні обмеження, енергійно нарощує свій ядерний потенціал. Ядерну зброю вже створила для себе Північна Корея, таке ж прагне зробити Іран, що є предметом гострого конфлікту між ним та США.
Водночас, більшість ядерних країн розробляють та беруть на озброєння нові носії ядерних боєприпасів. Зараз Росія намагається розгортати нові міжконтинентальні ракети «Ярс», реалізувати програму введення в дію ракет «Сармат» та «Орешник», а також розробити ракетні системи «Буревесник», «Авангард» та «Посейдон». Основними напрямами такої діяльності США є створення МБР нового покоління для заміни «Мінітмен-3», нового бомбардувальника В-21 та нової балістичної ракети для підводних човнів класу «Колумбія».
Також США і Росія розміщують або розширюють масштаби розміщення своєї ядерної зброї та її носіїв на територіях інших країн. З 2024 року США почали збільшувати кількість тактичних ядерних боєприпасів на складах у Європі. Своєю чергою, за повідомленнями з Москви та Мінська, Росія розмістила в Білорусі ракети «Орешник» та тактичну ядерну зброю.
Наступним кроком може стати збільшення США та Росією кількості ядерних боєголовок на вже розгорнутих ракетах. Як наслідок, ядерний потенціал обох країн, що готовий до негайного застосування, може збільшитися вдвічі.
Зокрема, США можуть розмістити значно більшу кількість боєголовок на своїх підводних човнах класу «Огайо» та міжконтинентальних балістичних ракетах «Мінітмен-3», а Росія – на власних ПЧАРБ та МБР «Сармат». Зважаючи на такі дії США та Росії, з високою ймовірністю, Китай, Індія та Пакистан використають їх для виправдання своїх кроків зі збільшення власних ядерних потенціалів.
Ще одним наслідком руйнування системи російсько-американського контролю над ядерними озброєннями може стати зниження або повна втрата чинності Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Низка неядерних країн можуть його проігнорувати і почати створювати власні ядерні боєзаряди, оскільки стримуючих чинників для цього не буде.
Очевидно, гонку стратегічних наступальних озброєнь супроводжуватиме паралельна гонка в галузі протиракетної оборони, мілітаризації космосу та у поширенні нових військових технологій. Таку динаміку практично не можна буде зупинити.
В той же час більшість експертів вважає, що США та Росія не будуть активізувати гонку озброєнь, оскільки усвідомлюють катастрофічні наслідки таких дій. Вони будуть дотримуватися обмежень, визначених СНО-ІІІ, та розпочнуть переговори про укладення нового всеосяжного договору в сфері скорочення ядерних озброєнь та контролю над ними, включно з залученням інших ядерних країн. Про це свідчить позиція президента США Д. Трампа. Він якось особливо не переймається з приводу закінчення терміну дії Договору СНО-ІІІ. Каже, що це не має особливого значення, оскільки згодом буде укладено новий, дещо кращий договір.
До того ж, американські експерти вважають, що Росія не налаштована брати участь у гонці ядерних озброєнь на рівні зі США через брак у неї коштів та технологічне відставання. До того ж, ще й під час поширення кризи у російській економіці. На підтвердження наводяться проблеми у Росії із введенням в дію МБР «Сармат», вказується на перебільшення технічних можливостей ракети «Орешник», на суто пропагандистський характер проєктів «Буревесник», «Авангард» та «Посейдон».
Втім, аби що там було, але серйозні переговори з ядерної тематики неможливі без хоча б мінімальної розрядки міжнародної напруженості. В першу чергу – припинення Росією війни проти України, що є головним джерелом дестабілізації обстановки в світі та конфронтації між Росією та США і Європою. Тому реальний діалог щодо укладення нового всеосяжного договору в сфері СНО розпочнеться тільки після підписання мирної угоди між Україною та Росією.
Отже, у найближчій перспективі нового договору на заміну СНО-ІІІ не буде укладено. Формально це свідчитиме про руйнування всієї системи стратегічної ядерної безпеки в світі. Але ані Вашингтон, ані Москва, скоріш за все, не розпочнуть реальну гонку ядерних озброєнь. Тим не менш, така ситуація є ще одним свідченням про критично негативні наслідки війни Росії проти України, яка далі руйнує систему колективної безпеки у світі, в тому числі – у ядерній сфері.
Тому закінчення війни стане ключовим фактором, який дасть змогу розпочати процес відновлення стратегічної стабільності на світовому рівні. Це може стати і окремим чинником зовнішнього впливу на переговори щодо завершення російсько-української війни. Провідні країни світу можуть посилити тиск як на Росію, так і на Україну щодо досягнення ними компромісів, що дають змогу відновити мир.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
