За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики
«Екологічна безпека і наслідки війни: виклики, загрози та шляхи їх подолання»
Екологічні злочини і їх юридична кваліфікація
Розслідування воєнних злочинів Російської Федерації в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення на нашу територію потребує сьогодні певних уточнень і напрацювань. З такого приводу доводилося звертатися навіть до Офісу Президента України, до Генерального прокурора України, але якихось зрушень з 2023 року ще не було. Серед іншого маються на увазі значні екологічні руйнування, спричинені збройною агресією Російської Федерації проти України. Йдеться, зокрема, про екоцид. Тема цілком заслуговує того, щоб ставити її на порядок денний як на національному, так і на міжнародному рівнях.
Щодо такого поняття, як екоцид. Відомо, що це один із воєнних злочинів. Цей термін, екоцид, з’явився після в’єтнамської війни, під час якої Сполучені Штати Америки застосовували хімічні речовини з метою знищення природних ресурсів В’єтнаму. Відповідно екоцид означає завдати шкоди. В статті закону про таку шкоду записано — «завдана навколишньому природному середовищу, що має непоправні наслідки для екосистем і може негативно впливати на стан здоров’я людини, тварин, птахів» тощо.
Щодо України, то екоцид, станом на 2022 рік, — це є особливо тяжкий злочин, передбачений нашим Кримінальним кодексом України. У статті 441 екоцид називається кримінальним правопорушенням, яке полягає «…у масовому знищенні флори та фауни, отруєнні води та атмосфери, а також вчиненні інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу». Тобто, не спричинили, а що навіть можуть спричинити! І це також вже вважається злочином.
Детально аналізуючи склад екоциду, можна відзначити кілька важливих моментів, чого, на превеликий жаль, наші фахівці не поспішають усвідомити і не намагаються належним чином вплинути на ситуацію. Необхідно звернути увагу на кілька аспектів.
Перш за все, що таким не доведеним елементом цього складу злочину являється об’єкт. У нашому випадку — природне середовище. Мається на увазі флора, фауна, вода, атмосфера тощо. Другим важливим елементом є об’єктивна сторона цього злочину, яка полягає в масовому знищенні живих організмів, отруєнні води, атмосфери й інших шкідливих дій, які також можуть призвести до екологічної катастрофи. А третім елементом є суб’єктивна сторона. Для того, щоб притягнути винуватців до відповідальності, треба довести умисел тих осіб, які вчиняють такі злочини. Бо за законом, коли почитаєте цей кодекс, можна зрозуміти так, що може бути й прямий умисел, і непрямий умисел.
До сьогоднішнього дня конкретно у нашому законодавстві цього не уточняється. На практиці при доведенні складу такого кримінального правопорушення часто виникають труднощі через наявність таких понять, наприклад, що таке масове знищення? що таке екологічна катастрофа? Донині цей зміст у законі не розкритий. І тому, збираючи докази, слідчі, прокурори, навіть нинішні, і наголошую, не воєнні слідчі прокурори (у нас їх, на превеликий жаль немає), вони не завжди мають чітке уявлення про спричинені цим злочином наслідки. Втрата біорізноманіття, забруднення водних ресурсів може бути досить складним для кількісної оцінки, тому слід виконувати дуже ґрунтовні експертні дослідження.
Сьогодні також відсутня чітка методика оцінювання шкоди, заподіяної екоцидом. В деяких випадках для оцінки екологічних наслідків потрібно залучати міжнародних експертів, для чого потрібні, в тому числі певні кошти. До сьогоднішнього дня немає змісту чіткої норми, що регулює екоцид як окремий злочин. Таке питання порушувалося неодноразово на міжнародних зустрічах. У 2023 році Парламентська асамблея Ради Європи у своїй резолюції підтримала пропозицію доповнити Римський статут Міжнародного кримінального суду п’ятим видом, злочином екоциду, що дасть змогу більш ефективно боротися з тими злочинами, які вчиняються під час збройних конфліктів.
Ми сьогодні бачимо, що одним із найбільш очевидних прикладів екоциду є збройна агресія Росії проти України, яка вже завдала шкоди екології. Це, в тому числі підрив Каховської ГЕС, атаки на нафтобази, атаки на ядерні об’єкти, масова загибель птахів, тварин. Дійсно, це очевидні приклади екоциду. З погляду міжнародного права ці дії є теж порушенням законів і звичаїв війни. Вони правильно кваліфікуються як екоцид, що повинно бути підставою для притягнення винних осіб, в тому числі і на міжнародному рівні, до кримінальної відповідальності.
Щодо ще однієї такої ситуації, пов’язаної з притягненням до кримінальної відповідальності за екоцид. Зважаючи на всі масштаби завданої екологічної шкоди, в Україні потрібно було створити ефективний компенсаційний механізм. Йдеться не лише про певний фонд для відшкодування завданих такими злочинами втрат. Важливим елементом такого механізму є концепція екосистемних послуг, яка дає змогу оцінити втрати в термінах економічної вартості природних ресурсів.
Нагадаю, що такий міжнародний досвід компенсації був використаний стосовно агресії Іраку проти Кувейту. Він теж може бути прикладом для відповідної правової практики і розробки в Україні.
Маючи на увазі екоцид, як кримінальне правопорушення, наголошую ще раз: він потребує більш чіткого правового визначення, тобто, вдосконалення чинного законодавства, як національного, так і на міжнародному рівні.
Після трьох років війни, в переддень четвертого такого року ми так і не визначили зміст боротьби з екологічними злочинами. А це їх документування, збір доказів, виконання експертиз тощо. Слід також звернути увагу на те, що у нас ще не створена військова юстиція. Це також наша величезна проблема, тому що через це у нас немає фахівців, які б спеціалізувалися на розслідуванні воєнних злочинів, тим більше такого специфічного виду, як екоцид.
Олексій БАГАНЕЦЬ,
адвокат, правозахисник
