Криза влади в Росії та її наслідки для України
Частина ІІ. На порозі змін. Ініціатори перевороту в Росії та їхні дії на завершальному етапі зміни державної влади
Опонентами Путіна в основному є олігархи, які не задоволені його нинішнім перерозподілом власності. Їх підтримує певна частина правлячої верхівки;
наразі вони майже створили умови для того, щоб розпочати активні дій з усунення Путіна від влади. Спосіб – дестабілізація ситуації в країні;
Путін разом зі своїм оточенням намагаються вживати певних заходів у відповідь.
Зокрема, зміцнюють підконтрольні силові структури;
все це може послужити підставою для того, щоб розпочалася громадянська війна в Росії з подальшим її розпадом. В такому разі в України буде можливість відновити контроль над своїми втраченими територіями.
Обставини, що склалися довкола Путіна, створюють враження, що певні сили діють свідомо в Росії та, ймовірно, за її межами з метою створити певні умови для того, щоб усунути його від владного керма. Що це за сили – поки що важко визначити, але скоріш за все до них можна віднести частину російських олігархів, невдоволених політикою нинішнього президента Російської Федерації.
Їх основу напевне складають члени так званої «сім’ї» колишнього президента РФ Б. Єльцина, а саме – той гурт олігархів, що виник і сформувався при ньому, і їхні нащадки. За загострення економічної кризи в країні Путін взявся конфісковувати у них власність, передаючи її новому поколінню олігархічних кіл, які сформувалися саме довкола нього. Це є одним зі способів зміцнення його влади за допомогою відданих йому осіб.
Звичайно, старі олігархічні клани з цим не погоджуються і могли взятися за об’єднання свої зусиль з тим, щоб відсторонити Путіна від влади та поставити на його місце свого представника. Причому, за деякими оцінками, вони мають однодумців із путінського оточення, зокрема, першого заступника глави його адміністрації С. Кирієнка. Він не ліберал, не поважає Україну і підтримував політику Путіна. Однак, міг усвідомити до чого вона призведе. Фактично С. Кирієнко контролює інформаційну сферу Росії. Тому він мав можливість зініціювати хвилю критики президента РФ у російському інформаційному просторі.
Цілком ймовірно, що такі олігархи намагаються підпорядкувати когось з керівників спецслужб та силових структур Росії. Принаймні, відомо, що від них «смотрящим» за Путіним є чинний секретар Ради безпеки РФ, колишній міністр оборони С. Шойгу. Саме тому Путіну ніяк не вдається остаточно усунути його від влади, віддати під суд за масштабні зловживання, пов’язані з корупцією. Цілком можливо, що таку діяльність представників «сім’ї» Б. Єльцина може підтримувати хтось із керівництва ФСБ.
Така діяльність з усунення Путіна від влади стандартна за характером. Реалізація певних планів у невійськовий спосіб може відбуватися у кілька етапів.
Першим з таких є дискредитація лідера держави, тобто Путіна. Наразі це виконується у вигляді інформаційної кампанії з негативним висвітленням ситуації в Росії з наголосом на її внутрішніх і зовнішніх проблемах. Ясна річ, з прив’язкою їх до діяльності президента Росії. Як вже зауважувалось, її міг організувати С. Кирієнко, а виконавці – блогери, експерти та пропагандисти, які можуть і не знати, для чого і як їх використовують.
На другому етапі відбувається послаблення влади Путіна. Це також вже частково виконано у вигляді його залякування повторенням долі Н. Мадуро чи А. Хаменеї, яких зрадили їх оточення і охоронці. Фактично зараз Путін відмовився від публічної діяльності і перейшов на дистанційний режим виконання своїх обов’язків. Тобто, перетворився із реального лідера країни на протокольну особу.
На третьому етап передбачається провокування та посилення настроїв протесту в країні. Можливо, у спосіб масового відбирання худоби у сибірських фермерів, її знищення, через що люди втрачають не тільки майно, але і усіх засобів для свого існування. Таким чином створюється підґрунтя для соціального вибуху та бунту у сибірському регіоні країни, що відволіче на себе сили Росгвардії із західної частини Росії і може стати детонатором загального соціального вибуху. Його можуть посилювати провали ЗС РФ на фронті в Україні, зокрема, невдачі весняно-літного наступу з великими втратами серед особового складу та техніки російських військ. Наразі елементи такого розвитку подій також вже мають місце. Це все може спровокувати ситуацію на зразок бунту В. Пригожина та його маршу на Москву. Це буде чітко підготовлено та організовано нинішніми супротивниками Путіна, в тому числі із залученням авторитетних російських генералів, які саме і погодяться очолити такі дії.
На четвертому етапі всі такі обставини будуть використані для безпосереднього відсторонення Путіна від влади. Так, зважаючи на попередній досвід, масові заворушення в Росії можуть змусити його сховатися в одному з бункерів у віддаленому регіоні країни, зокрема, на Алтаї. Після цього він втратить зв’язок, а в Москві буде створено новий керівний орган на кшталт Державного комітету з надзвичайного стану, який візьме на себе всю повноту влади в країні та стабілізує обстановку за допомогою силового придушення виступів населення і обіцянок усунути існуючі проблеми. А відповідальність за них буде перекладено на Путіна. Це є звичайною традицією для Росії, коли кожен із нових лідерів країни звинувачує попереднього у всіх її бідах.
Путін і його найближче оточення не можуть не передбачити таких перспектив. Тому й намагаються утримати владне кермо у своїх руках. У такій справі Путін спирається на «яструбів» зі свого ближнього кола, які також бажають будь-що продовжувати війну проти України. За повідомленнями представників російської опозиції, основним із таких «воювателів» є І. Сєчин. Свого часу він обіймав посаду заступника глави уряду Росії, а зараз очолює державну нафтову компанію «Роснефть». Тобто, він є тим «смотрящим» Путіна за урядом, дбає про головне джерело його доходів. Крім того, І .Сєчин нібито займається контролем російських спецслужб.
В рамках заходів з посилення своїх владних позицій Путін зосереджує увагу на зміцненні національної гвардії Росії – Росгвардии, як головної опори свого режиму. 11 лютого він ухвалив положення про Головний штаб Росгвардии. Серед іншого, до його завдань віднесені участь у визначенні та реалізації державної політики, внутрішня розвідка в країні, а також розробка та застосування інформаційних технологій.
Оперативну нараду з постійними членами Ради Безпеки РФ Путін провів 27 лютого. Обговорювались питання захисту основ конституційного ладу країни. Ухвалені рішення не оприлюднюються, але вони могли стосуватися протидії можливим спробам повалення діючої влади у різний спосіб.
Згідно з більшістю оцінок, саме з цією метою, а не для створення перешкод у застосуванні Україною БПЛА, в березні російська влада почала відключати мобільний Інтернет в Москві та інших великих російських містах. До того вже були закриті популярний відеохостинг YouTube та месенджер Telegram. Це дійсно створило додаткові перешкоди в організації масових акцій протестів, однак стало додатковим чинником загострення напруженості та поширення таких настроїв у російському суспільстві. Так, в російських соцмережах, які ще функціонують, поширюються заклики до громадян взяти участь у акціях протесту 29 березня.
Тобто, Путін обов’язково буде себе боронити усіма можливими способами, включно з застосуванням зброї. А це може безпосередньо загрожувати виникненням громадянської війни в Росії.
Такий наслідок буде найкращим для України, оскільки обвалить російський фронт, що дасть нашій державі змогу відновити свою територіальну цілісність. Але, після цього перед Україною постане маса проблем, пов’язаних з необхідністю відбудови деокупованих територій, а також їх політичної, економічної та ідеологічної реінтеграції.
Наш фронт збережеться, що дасть можливість стримати витоки нестабільності із Росії, як наслідок будь-якої громадянської війни. Це масові потоки біженців та мігрантів, поширення транскордонної злочинності та активізація незаконного обігу зброї. Адже ж її у вільному оберті буде дуже і дуже багато.
В той же час, виникне проблема з контролем російської ядерної зброї. Вона ж може потрапити до рук будь-яких учасників громадянської війни. І бути застосованою як в Росії, так і по іншим країнам та Україні. Щоправда, у США визначені відповідні плани заходів з недопущення такого розвитку подій. Вони розроблялись та відпрацьовувались ще перед розпадом СРСР і передбачали застосування Сил спеціального призначення для забезпечення охорони російських складів з ядерними боєприпасами та носіїв, на яких вони розгорнуті.
Однак, не виключений набагато гірший варіант. Внаслідок громадянської війни владу в Росії може взяти до своїх рук військова хунта. Вона продовжитиме війну проти України з ще більшою інтенсивність. Втім, для цього їй спочатку треба буде відновити нормальну роботу російської економіки. А це завдання вкрай складне.
Отже, політика Путіна створює для Росії щоразу більшого негативу, що починає ставати критичним за характером. Насамперед, це стосується його бажання продовжувати війну проти України до її повного знищення. Внаслідок такої діяльності правлячого режиму Російська Федерація зазнала неприпустимо високих людських жертв та матеріальних збитків, через що опинилася в економічній кризі, втратила свої позиції у важливих для себе регіонах світу, а також над нею нависла загроза розпаду, як це сталося колись з СРСР.
Вищезгадані проблеми стосуються інтересів більшої частини російського суспільства та викликають у ньому невдоволення керівництвом країни. При цьому на всіх рівнях починають усвідомлювати хибність курсу Путіна, який заводить Росію у глухий кут існування без якихось позитивних для неї перспектив.
У ситуації, що склалася, певні політико-олігархічні сили в Росії намагаються щось зробити для зміни держвлади. Наразі такою діяльністю передбачається дискредитація Путіна та послаблення його владних позицій, а також створення підґрунтя для соціального вибуху. Все це вже дає певні результати.
Разом з тим, Путін не відмовляється від влади і робить все для того, щоб утримати її у своїх руках, в тому числі і силовим способом. Як наслідок, виникає небезпека виникнення громадянської війни в Росії, що може призвести до обвалу її фронту в Україні.
Завдяки такому подальшому розвитку подій Україна матиме можливість відновити свій контроль над втраченими територіями. А якщо станеться так, що Росія дезінтегрується, вона не зможе в подальшому створювати загрози безпеці України, Європи та, загалом, світу.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
