Операція «Левовий народ» [1]: «Моссад» повертається у вищу лігу
Після раптового нападу бойовиків палестинського угруповання ХАМАС на Ізраїль, що стався 7 жовтня 2023 року, «Моссад» звинувачували в тому, що славетна розвідслужба «проґавила» підготовку терористів до цієї кривавої бійні [2]. Їй також пригадали попередні провали, зокрема розгром агентурної мережі «Моссад» у Туреччині в 2021 році [3]. Хоча, слід зазначити, що список успішних операцій «Відомства розвідки і спеціальних завдань» (повна назва «Моссад») набагато довший. До того ж, частина провини за неготовність до атаки ХАМАС лежить на політичному керівництві Держави Ізраїль. Так, у листопаді 2024 року Цивільний комітет розслідувань, створений сім’ями загиблих та громадськими організаціями, у своєму звіті зазначив, що масове вбивство, вчинене ХАМАС, стало можливим через зарозумілий груповий спосіб мислення під керівництвом прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу. Неодноразові завчасні попередження вищого командного складу не були детально розглянуті главою уряду, і не було надано розумної відповіді на можливість помилки в ухваленій концепції.
Організовану та проведену «Моссадом» безпрецедентну операцію «Левовий народ», під час якої Ізраїль завдав скоординованого превентивного удару по ядерній програмі Ірану, певною мірою можна вважати реваншом за приниження, завдане ХАМАС [4]. У ніч з 12 на 13 червня 2025 року на іранському ядерному об’єкті імені шахіда Ахмаді Рошана [5] у м. Натанз пролунали перші вибухи, яким передував комплекс чітко спланованих оперативних заходів.
За даними The Times of Israel, «Моссад» з 2020 року отримував агентурну інформацію, супутникові дані та проводив ретельну аналітичну роботу, щоб обійти фізичний та контррозвідувальний захист особливо важливих об’єктів Ірану. Зброю та необхідне обладнання було таємно переправлено до Ірану за кілька місяців до початку операції. «Моссад» створив секретні оперативні бази у цій країні, розгорнувши безпілотники-камікадзе та високоточні ракети малої дальності, заховані у звичайних транспортних засобах. Ці заздалегідь підготовлені засоби мали на меті паралізувати протиповітряну оборону Ірану саме в момент початку ізраїльського удару.
Агентура «Моссад» та Управління військової розвідки (АМАН) на території Ірану, а також його підрозділ радіоелектронної розвідки 8200 стежили за пересуваннями командування Корпусу стражів Ісламської революції (КСІР). Виявлення місць дислокації систем «С-300» здійснювалось за допомогою розвідувальних безпілотників і супутників Ofek-16 [6].
Частину обладнання — дрони-камікадзе та пускові установки Spike-NLOS — були відправлені в контейнерах до портів Оманської затоки, а звідти у вантажівках, що перевозили будівельні матеріали або модульні будинки, залізницею з Азербайджану. Електронні пристрої у розібраному вигляді поміщалися у валізах, що дозволило одній спецгрупі в’їхати до Ірану з Вірменії ще у жовтні 2024 року. Потім усі ці засоби зберігалися в провінції Марказі під виглядом комплектуючих для ліній з виробництва цементу.
У провінції Альборз (менш ніж за 40 км від Тегерана) був створений секретний підземний «Склад 727». У ньому розмістили 48 безпілотників-камікадзе з 17-кілограмовими боєголовками, а також станції супутникового зв’язку, сумісні з Ofek-16. Ще кілька десятків пускових установок Spike-NLOS були заховані в 60–120 км від міста Натанз. Використання синтетичного палива з низьким рівнем викидів мало ускладнити виявлення безпілотників і пускових установок за допомогою тепловізора.
Крім того, спецгрупи ізраїльських командос розмістили потужні вибухові пристрої поблизу позицій іранських зенітно-ракетних батарей. Коли настала «година нуль», диверсанти підірвали заряди, знищивши або вивівши з ладу радіолокаційні системи та пускові установки, які мали захищати повітряний простір Ірану. Ця асиметрична нейтралізація ППО — за допомогою наземних, а не лише повітряних операцій — створила прогалину для ефективного нанесення удару. Одночасно спецслужби Ізраїлю проникли в іранські телекомунікаційні мережі.
У ніч на 13 червня 2025 року системи Spike-NLOS відкрили вогонь, а через кілька секунд із підземного складу в Альборзі були запущені безпілотники-камікадзе, які атакували радари російського виробництва «Небо-M» і вузли зв’язку КСІР. Це дозволило великій групі ізраїльських літаків без перешкод пролетіти над Іраном.
У перші три хвилини операції були подавлені ключові радари, що уможливило авіації використовувати керовані бомби Spice з відстані близько 75 км, уникаючи зон ураження «С-300». Архітектура атаки здійснювалася паралельно за трьома напрямками: безпілотники, запущені з бази Альборз; пускові установки Spike-NLOS, задіяні з укриття; 216 літаків, які скинули 334 бомби протягом 27 хвилин (зокрема, 16 протибункерних бомб BLU-113).
Найбільш результативним став так званий удар на обезголовлення [7]. Був зруйнований бункер у Тегерані, де проходило засідання штабу КСІР під керівництвом генерала Хоссейна Саламі — усі присутні загинули на місці. У результаті удару зруйновано віллу генерала Мохаммада Багері, а інша ракета вбила командувача ВПС КСІР Аміра Алі Хаджизаде. Інспектори МАГАТЕ підтвердили повне знищення надземної частини експериментальної установки зі збагачення палива на ядерному об’єкті у місті Натанз. А пошкодження 1700 центрифуг IR-6, за висновками експертів, затримає програму зі збагачення урану щонайменше на 2 роки.
Операція мала також кібернетичний вимір. Підрозділ 8200 АМАН вставляв фальшиві IP-адреси в телекомунікаційну мережу Ірану, перенаправляючи 73% трафіку в зворотний цикл, що паралізувало можливості радара КСІР на вирішальні хвилини.
Атака ізраїльтян не обмежувалася використанням літаків. Паралельно з авіаударом «Моссад» здійснював диверсійні дії на території Ірану. Його агентура підірвала або вивела з ладу багато елементів стратегічної мережі противника — від пускових установок ракет класу «земля-земля» до радіолокаційних станцій і центрів зв’язку. У результаті, коли ізраїльські F-16 і F-35 увійшли на територію Ірану, багато зенітних батарей мовчали або вже були знищені.
Ізраїльська кампанія в перший день була блискавичною і паралізуючою — експерти порівняли її з концепцією «шок і трепет» [8], але з використанням сучасних технологій і спеціальних методів. Хоча Іран місяцями очікував якоїсь форми атаки (США та Ізраїль не приховували своєї зростаючої рішучості), він був здивований масштабністю та синхронністю операції.
Спочатку системи оповіщення та командний зв’язок у Тегерані були настільки порушені, що іранському командуванню знадобилися дорогоцінні хвилини, щоб зрозуміти повну картину атаки, а багато командирів уже були мертві або ховалися в укриттях. Ця затримка призвела до обмеженої відповіді Ірану в перші години — достатньо згадати, що негайна реакція Тегерана обмежилася запуском приблизно 100 безпілотників без використання повного арсеналу балістичних ракет.
Конфлікт, як зазначає Business Insider, вплинув на ринки. Ціни на нафту зросли на 9%. За два дні індекс VIX [9] піднявся на 24 пункти, а валюти зміцнилися по відношенню до долара.
Звичайно, пряме порівняння з іншими потенційними конфліктами має свої застереження. Експерти аналітичного центру Atlantic Council наголошують, що ізраїльська атака відбулася у відносно сприятливій обстановці — Іран ще не мав ядерної зброї, а його протиповітряна оборона вже була ослаблена (ізраїльські ВПС роками нейтралізували загрози в Сирії та, ймовірно, деякі в Ірані). Було б важко повторити такий сценарій, наприклад, проти ядерної держави у повній бойовій готовності, не ризикуючи ядерною війною.
Незважаючи на це, західні аналітики ретельно вивчають уроки операції «Левовий народ», а також операції «Павутина», раніше здійсненої СБУ. Іншими словами, навіть проти таких держав, як Росія і Китай, елементи цієї стратегії теоретично можуть бути застосовані (із застереженням, що Росія й Китай володіють ядерними арсеналами, що ускладнює превентивні дії).
Найважливіші висновки стосуються нової парадигми в наступальних і оборонних операціях.
Світ побачив, як зазначає канадський портал repolitics.com, що Ірану не вдалося запобігти нападу, тому що він недооцінив інноваційний потенціал Ізраїлю, а Росія пережила власний авіаційний «Перл-Гарбор» [11], оскільки проігнорувала попередження своїх блогерів. Інші країни, такі як Китай, безсумнівно, вчаться на цьому та можуть прискорити розвиток власних можливостей, як наступальних (наприклад, «А що, коли ми розмістимо безпілотники у США?» — таке запитання з’явилося в аналітичних викладках), так і оборонних (захист від подібних диверсій).
Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин
Примітки:
[1] Операція «Ам ке-лаві» у дослівному перекладі означає «Народ як лев». В українських ЗМІ часто трапляється варіант «Висхідний лев». В англомовних джерелах операція фігурує під назвою «Rising Lion». Назву операції взято з «Тори». Повна фраза звучить так: «Ось народ, як лев, повстає і, як лев, піднімається; не ляже він, доки не з’їсть здобичі і не нап’ється крові вбитих». Це — фрагмент відомого пророцтва ясновидця Валаама (Більама).
[2] Під час наради керівників спецслужб Ізраїлю за тиждень до так званої «чорної суботи» представник «Моссад» заявив, що «ХАМАС виявляє обережність, щоб не втягнути себе у військову конфронтацію з Ізраїлем».
[3] У жовтні 2021 року ЗМІ Туреччини оголосили про затримання 15 агентів «Моссад», які діяли протягом кількох років у різних районах Туреччини. Вони вели спостереження за активістами антиізраїльських організацій та студентами турецьких університетів. Особлива увага приділялася тим, хто у майбутньому за фахом міг працювати в оборонній промисловості.
[4] 7 жовтня 2023 року радник верховного лідера Ірану Рахім Сафаві привітав палестинських бойовиків із початком найбільшого нападу на Ізраїль за останні роки і заявив, що Тегеран буде підтримувати ХАМАС до повного звільнення Палестини і Єрусалиму.
[5] Мостафа Ахмаді Рошан — іранський вчений-ядерник, ліквідований у 2012 році, як вважається, в результаті операції «Моссад».
[6] Ofeq 16 (або Horizon-16) — ізраїльський розвідувальний супутник із високою роздільною здатністю, який контролюється підрозділом № 9900 (геопросторова розвідка) АМАН.
[7] Удар на обезголовлення (англ. decapitation strike) — військовий термін, що означає стратегічну атаку, спрямовану на політичні та військові керівні структури супротивника з наміром зробити неможливою або принаймні значно обмежити його здатність до подальших ворожих дій.
[8] «Шок і трепет» (англ. Shock and awe) — стратегія використання сили, за якою противника з самого початку конфлікту треба поставити перед лицем непереборної, домінуючої сили та масованого, інтенсивного вогневого ураження для досягнення переваги над ним у найкоротший термін. Демонстрація вражаючої сили має паралізувати волю супротивника до боротьби. Концепція була сформульована американськими стратегічними аналітиками Харланом К. Уллманом і Джеймсом П. Уейдом у 1996 році для Пентагону. Була застосована під час кампанії в Іраку в 2003 році.
[9] Індекс VIX (англ. Volatility Index) — індекс волатильності або, як його ще називають, індекс страху. Для трейдерів він є інструментом, який допомагає оцінити ситуацію на ринку та визначити, коли варто купувати цінні папери, а коли краще почати гру на зниження.
[10] Проєкт «Replicator» — амбітна програма Пентагону, спрямована на створення роїв дронів, здатних виконувати складні завдання на полі бою. Суть задумки: розвідка позицій ворога, атаки ворога, захист своїх позицій і виконання інших місій з одночасним залученням тисяч дронів, що діють як єдиний організм.
[11] На жаль, результат операції «Павутина» виглядає більш скромним, ніж результат атаки Японії на базу ВМС США у Перл-Гарборі 7 грудня 1941 року. Тоді загинули 2403 американці, 1178 — отримали поранення. Майже всі 188 літаків, які дислокувалися на Гаваях, були знищені або пошкоджені. Затоплено 4 лінкори, пошкоджено 4 броненосці, 3 крейсери та 3 есмінці.
