Підсумки розвитку воєнно-політичної обстановки у світі в 2025 році в контексті національних інтересів України

Частина 3

Частина ІІІ. Європа та нова система євроатлантичної і європейської безпеки

3.1. Європа

У 2025 році воєнно-політична обстановка в Європі в основному визначалась переходом від ілюзій щодо надійності своєї безпеки під захистом США до усвідомлення реального нападу збоку Росії та необхідністю зміцнювати європейську оборону здебільшого власними силами. Такі зміни були наслідком дій Росії та США стосовно безпеки Європи і змушували її відповідно реагувати.

Так, Росія, через неспроможність домогтися бажаного щодо України, почала відчувати негативні наслідки політичного та економічного характеру. Тому вона різко посилила тиск на Європу, щоб та не підтримувала Україну та не запроваджувала нових санкцій. Для цього керівництво РФ вживає широкий спектр заходів із залякування Європи, зокрема, шантаж, демонстрацію військової сили, різноманітні провокації та відомі форми «гібридних війн». Найбільш резонансними стали вторгнення російських БПЛА та бойових літаків до повітряного простору європейських країн, а також зумисне пошкодження підводної інфраструктури у Балтійському морі.

Разом з тим, підвищення рівня загроз з боку Китаю змусило США використовувати більші ресурси для відстоювання своїх інтересів в Азіатсько-Тихоокеанському (Індо-Тихоокеанському) регіоні. Для того, щоб посилити там свою військову присутність, США, звичайно, можуть розгорнути свої нові з’єднання. Але збільшення чисельності збройних сил потребуватиме додаткових коштів, що суперечить політиці Д. Трампа стосовно зниження державних видатків. Тому він почав вимагати від Європи, щоб вона таки по-новому дбала про свою безпеку.

В першу чергу мається на увазі збільшення оборонних витрат європейськими країнами НАТО до 5 % від ВВП. Таким чином оборона Європи зміцниться майже втричі, оскільки до 2025 року більшість зі згаданих країн виділяла на військові потреби менше 2% від ВВП, рекомендованих НАТО. Європейські лідери разом зі своїми суспільствами, незважаючи на агресивний характер російської політики та на війну в Україні, не вірили, що Росія наважиться напасти на Європу. Тому спочатку на вимоги США негативно зреагували як частина керівництва ЄС, так і лідери багатьох європейських країн. У відповідь Д. Трамп почав погрожувати, що США можуть вийти з НАТО. Тоді Європі, аби дійсно не опинитися наодинці з Росією, довелося змінити свою позицію. Тобто, перестати сподіватися на непорушність стабільності та миру і погодитися з необхідністю готуватися до війни.

В рамках ЄС на НАТО у лютому-березні 2025 року розпочинаються активні консультації та переговори з визначення принципів побудови нової системи євроатлантичної та європейської безпеки. В основному це відбувалося у форматі самітів НАТО і засідань Ради ЄС на різних рівнях. При цьому, як правило, у заходах Північноатлантичного альянсу брали участь представники ЄС, а у заходах Європейського Союзу — представники НАТО.

Обговорювались питання перерозподілу функцій між США та Європою у безпековій сфері, налагодження взаємодії між НАТО і ЄС в оборонному будівництві, переозброєння європейських країн та розвитку їх оборонної промисловості. Окрема увага надавалась належному фінансовому забезпеченню такої діяльності.

Відповідні рішення ухвалювалися на вищому рівні під час саміту НАТО у Гаазі та на засіданні Європейської ради у Брюсселі в червні 2025 року. Вони дали змогу усунути основні суперечності між США та Європою щодо принципів забезпечення євроатлантичної та європейської безпеки і перейти до практичних дій.

 Згідно з такими рішеннями, нова система євроатлантичної та європейської безпеки передбачає перерозподіл функцій між США і Європою. Так, США мають стримувати Китай на глобальному рівні і в АТР, а Європа — протидіяти Росії. При цьому США далі залишаються головним гарантом стратегічної ядерної безпеки Європи та надають їй допомогу у протистоянні з Росією на Європейському ТВД.

В таких рамках на стратегічному рівні США надалі відіграватимуть головну роль у ядерному стримуванні Росії та КНР спільно з Францією та Великобританією, які також мають стратегічну ядерну зброю. Взаємодія між ними за мирного та воєнного часу, як і раніше, буде відбуватися через Групу ядерно планування НАТО (NPG), а також через Стратегічне командування Збройних сил США і відповідні органи національних збройних сил Франції та Великобританії.

Водночас США зберігатимуть провідну роль у тактичній ядерній складовій НАТО на Європейському ТВД та будуть виконувати завдання разом із Великобританією і Францією, а також іншими країнами-членами НАТО, у яких немає ядерної зброї, але вони можуть брати участь у її застосуванні.

Північноатлантичний Альянс, незважаючи на перерозподіл функцій між США та Європою, залишатиметься основною військовою складовою системи євроатлантичної і європейської безпеки. Керуватимуть нею воєнно-політичні структури та командні органи НАТО. Європейський Союз бере на себе функції фінансово-економічного та військово-технічного забезпечення оборони Європи, а також розв’язуватиме окремі військові завдання. Для управління цими функціями в ЄС запроваджена посада Комісара з питань оборони. Крім того, зберігається Європейське оборонне агентство, яке координує діяльність військової промисловості.

США зберігатимуть свою військову присутність у Європі та можуть оперативно її нарощувати у разі необхідності. Це може бути за ознакою підготовки Росії до нападу на Європу. Плани США щодо передислокації своїх військ з Європейського на Азіатсько-Тихоокеанський ТВД будуть узгоджуватись з командуванням НАТО та керівництвом ЄС. Зобов’язання США з даного питання можуть бути внесені до оновленого Договору про Північноатлантичний союз.

Трансформація НАТО і ЄС згідно з новими принципами виконується на основі положень спільного документу «Збереження миру — Дорожня карта оборонної готовності до 2030 року», який було ухвалено в жовтні ц.р. Зокрема, передбачається:

створення нових структур, необхідних для інтеграції в НАТО Фінляндії та Швеції, як передового рубіжу Альянсу в Північній Європі. Ухвалене рішення про розгортання нового Об’єднаного військового командування ОЗС НАТО «Північ», яке включатиме об’єднане угруповання військ Норвегії, Фінляндії та Швеції. Під його відповідальністю буде Північна Європа. Внесення суттєвих змін до загальної структури Альянсу не планується;

посилення передової присутності ОЗС НАТО в Європі. Триватиме процес переформування багатонаціональних бойових груп НАТО в країнах Балтії та Центрально-Східної і Південно-Східної Європи з батальйонів на бригади. Ще одна з таких груп розгортається у Фінляндії;

вдосконалення системи ППО, яка має посилити протидію БПЛА та російським ракетам. Спільними зусиллями НАТО і ЄС реалізується програма створення Європейського повітряного щита, який включає два взаємопов’язані проєкти, а саме: Eastern Sentry («Східний вартовий») та European «wall of drones» (Європейська «стіна дронів»);

підвищення військової мобільності. До 2027 року планується створити так званий «військовий Шенген» з гармонізованими правилами та мережею маршрутів для швидкого переміщення військ і техніки по всій Європі. Даним питанням займається ЄС, який веде переговори з європейськими країнами щодо спрощення умов перетину кордонів, а також реалізує низку програм модернізації залізниць та автомобільних шляхів у Європі;

розгортання Європейським Союзом власних сил швидкого реагування EU RDC. Загальна чисельність EU RDC визначена на рівні 5 тис. осіб. Вони мають тісно взаємодіяти з Силами реагування НАТО, що стане значним кроком у забезпеченні здатності Європи до швидких та рішучих дій при виникненні криз. На EU RDC будуть переважно покладатись завдання цивільного реагування на техногенні катастрофи та стихійні лиха;_

зміцнення кордонів країн-членів НАТО і ЄС з Росією та Білоруссю. Виконується у спосіб посилення його охорони силами національних прикордонних органів, а також залучення до виконання прикордонних завдань збройних сил та територіальної оборони. Водночас у Польщі розпочато реалізацію програми «Східний щит», а в країнах Балтії — «Балтійська оборонна лінія», які поєднують сучасні засоби спостереження та радіоелектронної боротьби з розвиненими системами інженерних загороджень. Своєю чергою Фінляндія і Норвегія облаштовують мінні поля на своїх кордонах з Росією;

розвиток системи протидії гібридним війнам та кібернетичним атакам з боку Росії. Сьогодні її основа складається з Європейського центру з протидії гібридним загрозам (European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats) у Фінляндії та Об’єднаного центру передових технологій з кібероборони НАТО (NATO Cooperative Cyber Defence Centre of Excellence; NATO CCD COE) в Естонії.

 Створення США і ЄС нової системи європейської та євроатлантичної безпеки забезпечується належним фінансуванням. На саміті НАТО у Гаазі в червні 2025 року країни-члени Альянсу погодилися збільшити свої оборонні видатки до 5% від ВВП.

В березні того ж року керівництво ЄС ухвалило «Білу книгу з питань європейської оборони — Готовність 2030». У ній визначаються пріоритетні напрями виділення коштів на зміцнення безпеки Європи, а також джерела їх отримання. «Біла книга» містить план «Переозброєння Європи/Готовність 2030», яким передбачається виділення 800 млрд євро на випуск озброєнь та розвиток європейської оборонної промисловості.

Для фінансування згаданих потреб створений новий європейський фонд Security Action for Europe (SAFE) в обсязі 150 млрд євро. (168 млрд дол.). Він поповнюється спільними запозиченнями та надає довгострокові позики членам ЄС і низці інших країн, насамперед Україні, на ініціативи зі зміцнення їх оборони та на розвиток європейської військової промисловості.

Крім того, передбачається розширення фінансування оборонних і безпекових проєктів за рахунок ресурсів Європейського інвестиційного банку та залучення приватних капіталів через Союз ощадних та інвестиційних активів (SIU).

Окреме місце у новій системі європейської та євроатлантичної безпеки визначається для Україні з її найбільш потужними Збройними Силами в Європі та з досвідом та мотивацією військового протистояння Росії. Україна вважається США та Європою однією з основних сил у стримуванні російської військової експансії у європейському напрямку.

Наразі в межах Європейського ТВД Україна вже виконує функції передового рубіжу на південному фланзі НАТО у Центрально-Східній та у Південно-Східній Європі і у Чорноморському регіоні. Так, вона фактично прикриває сусідні з нею країни НАТО і ЄС від наземного вторгнення Росії та повітряних атак з її боку. Це вже враховується у стратегічних і оперативних планах НАТО та США. Зокрема, прикриття Україною південного флангу НАТО дає Альянсу змогу перенацілювати частину своїх сил на північний фланг, а саме — Балтійський та Арктичний регіони, де виникла реальна загроза безпосереднього військового зіткнення між Альянсом та Росією.

Водночас США дістали можливість поступово скорочувати свою військову присутність на південному фланзі Європейського ТВД та переорієнтовувати частини сил на Азіатсько-Тихоокеанський напрямок для стримування Китаю. Тобто, Україна також робить свій внесок у реалізацію геополітичних інтересів США.

Виходячи з наведених обставин, можна стверджувати, що Європа і США досить зацікавлені у тому, щоб Україна зберігалась як сильна, незалежна європейська країна, а також щоб вона інтегрувалася до системи євроатлантичної і європейської безпеки. Наразі це відбувається на практиці.

Основні напрями таких дій: включення України до стратегічних і оперативних планів ЗС США та ОЗС НАТО; обмін розвідувальними даними; поглиблення інтеграції систем протиповітряної оборони України та НАТО; тилова підтримка України; підключення України до загальноєвропейського простору військової мобільності; надання фінансової допомоги Україні у її військовому протистоянні з Росією та зміцненні оборони.

Наразі такі заходи доповнюються гарантіями післявоєнної безпеки України. Під час зустрічі представників Коаліції охочих 6 січня 2026 року у Парижі було досягнуто згоди щодо принципів таких гарантій, які включають:

створення під керівництвом США механізмів моніторингу та перевірки припинення вогню;

продовження довгострокової підтримки Збройних Сил України, які залишатимуться першою лінією оборони і стримування Росії;

зобов’язання щодо надання допомоги Україні у разі повторного нападу на неї Росії. Вони включатимуть юридично затверджені гарантії з боку США;

розгортання в Україні багатонаціональних сил стримування, які будуть підтримуватись з території сусідніх з нею країн.

Все це буде свідчити про більш глибоку інтеграцію України до системи євроатлантичної та європейської безпеки і закріплення її в Європі. Водночас Україна та Європа матимуть потужні інструменти протидії Росії.

Вирішуючи проблеми зміцнення безпеки Європи, керівництво ЄС продовжувало працювати за іншими напрямами. Такими, як підготовка подальшого розширення організації та розвиток відносин з партнерами.

Наприклад, на засіданні Ради ЄС із загальних питань в грудні 2025 року підбивалися підсумки діяльності країн-кандидатів щодо вступу до Європейського Союзу, зокрема, досягнення ними відповідності критеріям такого членства. Крім того, було надано оцінку європейським прагненням партнерів ЄС. Так, ЄС визнав успішні кроки України на шляху європейської інтеграції. І це незважаючи на те, що Росія продовжує розв’язану проти неї війну. Позитивні висновки були зроблені також і стосовно Молдови. Тому й було відзначено готовність України та Молдови до початку переговорів щодо вступу до Європейського Союзу.

Підтверджені також здобутки Чорногорії, яка закрила 12 переговорних пунктів. Висловлювалися сподівання про можливість закриття нею всіх інших пунктів вже у найближчій перспективі. Схвалені інтеграційні зусилля Албанії, яка відкрила всі 6 переговорних кластерів і веде успішний діалог з ЄС.

Рада ЄС привітала євроінтеграційні прагнення Сербії, які залишаються її стратегічною метою. Разом з тим, Європейський Союз закликав Сербію більш чітко підтверджувати це не тільки словами, але і діями. Схвалена позиція Північної Македонії, яка продовжує рухатися у напрямку європейської інтеграції. Однак, на погляд ЄС, вона повинна прискорити процеси реформування. Були також висловлені сподівання, що Боснія і Герцеговина виконає рекомендації ЄС для початку переговорів.

На переконання керівництва ЄС, розширення організації має важливе значення і буде як вагомим внеском в європейський мир, так і у безпеку, стабільність та процвітання Європи у ХХІ столітті. Цей процес триватиме та буде базуватись на заслугах і досягненнях кожного з кандидатів.

Окрему увагу ЄС приділив розвиткові ситуації довкола палестино-ізраїльського конфлікту, який є одним із витоків нестабільності щодо Європи. Брюссель підтримував мирні зусилля США на Близькому Сході, що стало точкою перетину їх інтересів. Дане питання безпосередньо стосується України, оскільки факт призупинення бойових дій між Ізраїлем та рухом ХАМАС і Іраном влітку 2025 року розглядається США та Європою як прецедент у справі з завершення російсько-української війни.

Європейський Союз схвалив рішення Конференції високого рівня в липні 2025 року у Нью-Йорку щодо мирного врегулювання ситуації довкола Палестини та створення незалежної Палестинської держави. В той же час ЄС послідовно засуджував надмірне застосування Ізраїлем сили в Палестині та виступав за необхідне безперешкодне постачання гуманітарної допомоги палестинцям.

Поряд з цим ЄС робив свій внесок у стабілізацію обстановки на Близькому Сході. Зокрема, Місія Європейського Союзу продовжувала надавати допомогу на кордоні в пункті пропуску Рафах (EUBAM Rafah), а Поліцейська місія Європейського Союзу робила це на палестинських територіях (EUPOL COPPS). У 2026 році планується їх розширення.

Важливою за значенням для Європейського Союзу є Африка. Інтереси ЄС в цьому регіоні стосуються: економічного співробітництва (торгівля, інвестиції, доступ до ресурсів); сприяння стійкому розвитку («зелений» та цифровий перехід, відновлювальні джерела енергії); стратегічного партнерства та просування демократії.

Окрема мета ЄС стосовно Африки — сприяти забезпеченню миру в регіоні, який також відчутно позначається на стабільності в Європі. Головним чином маються на увазі біженці та мігранти із зон конфліктів в Африці, а також райони, що стають непридатними для життя через загострення екологічних проблем та кліматичні зміни. Крім того, війни та конфлікти шкодять африканським країнам у розвитку торговельно-економічної співпраці з ЄС.

Ключовою подією у такому співробітництві між Європою та Африкою (країнами регіону) став саміт Європейського Союзу і Африканського Союзу (АС) в листопаді 2025 року в Анголі. Учасники заходу підтвердили відданість міжнародному порядку, заснованому на правилах і принципах Статуту ООН, та зацікавленість у багатосторонньому розвитку, а також виступили за необхідність встановлення справедливого, всеохоплюючого та міцного миру в Україні, Палестині, Судані, Південному Судані, Демократичній Республіці Конго, Сахелі та Сомалі.

Під час саміту обговорювався комплекс питань щодо взаємодії ЄС та АС у таких сферах як: торгівля, інвестиції, енергетика, транспорт та цифрові технології; поглиблення співпраці у справі з встановленні миру в Африці, безпеки і управління; впровадження принципів багатосторонності; міграція та мобільність.

Лідери ЄС та АС підтвердили важливість налагодження торговельних зав’язків між Європою і Африкою, що сприяє економічному розвитку обох сторін та зміцненню їх політичних стосунків. На теперішній час ЄС є головним торговельним партнером Африки та випереджає за цим показником Китай, Індію і США. ЄС уклав преференційні торговельні угоди з 19 країнами та становить понад 90 % в її експорті.

Водночас йшлося про успішну реалізацію інвестиційного пакету «Global Gateway Africa-Europe» в обсязі 150 млрд євро, яким передбачається залучення державних та приватних коштів для стимулювання інвестицій і покращення інвестиційного та бізнес-клімату в країнах Африканського регіону. Робота у такому напрямі і надалі залишатиметься однією з ключових аспектів співробітництва між ЄС та АС.

Учасники саміту привітали заходи ЄС із забезпечення стабільності в Африці, які включають реалізацію положень Спільної політики безпеки і оборони в частині, що стосується даного питання, а також виділення коштів на відповідні заходи через Європейський фонд миру. На теперішній час ЄС виконує в Африці 12 цивільних та військових місій і операцій, які мають запобігати конфліктам та їх врегулювати, встановлювати мир, а також зміцнювати міжнародну безпеку та стабільність через Європейський механізм миру (EPF).

Ще одним напрямом зовнішньої діяльності ЄС став розвиток відносин з Азіатсько-Тихоокеанським регіоном, який є одним із центрів зосередження економічних інтересів Європи поряд зі США та Китаєм. Так, на полях засідання Ради ЄС із закордонних справ в листопаді 2025 року був проведений 4-й Азіатсько-Тихоокеанський (Індо-Тихоокеанський) міністерський форум за участю міністрів закордонних справ ЄС та країн-членів АСЕАН. Обговорювались плани побудови стійкого процвітаючого та безпечного майбутнього для Європи і АТР.

Рада ЄС схвалила висновки щодо реалізації Стратегії Європейського Союзу з співробітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, яка була введена в дію у 2021 році. Зроблено акцент на трьох основних напрямах взаємодії, які включають безпеку і оборону, зелений і цифровий перехід, а також торгівлю і економіку.

За оцінкою Ради ЄС, Європейський Союз та Азіатсько-Тихоокеанський регіон зазнають все більш складних викликів, які пов’язані з агресивною війною Росії проти України, постійною напруженістю у Південно-Китайському та Східно-Китайському морях, а також з загрозою нападу Китаю на Тайвань. Поряд з цим висловлювалася стурбованість поточною ситуацією в Афганістані та на М’янмі.

Діяльність Європейського Союзу за наведеними напрямами супроводжувалась заходами з розвитку європейської економіки. Ключовими завданнями керівництва ЄС в цій сфері стали:

посилення конкурентноспроможності економіки ЄС. Було підвищено фінансову підтримку заходів з виконання науково-технічних досліджень, пріоритетного розвитку інноваційних і високотехнологічних галузей (насамперед, штучного інтелекту, космосу та квантових технологій), а також з підготовки висококваліфікованих кадрів;

зміцнення єдиного європейського ринку. Виконувалось в рамках реалізації Стратегії єдиного ринку, яка включає комплекс дій з проведення спільної фінансово-економічної політики, розширення торговельних зав’язків та усунення перешкод для них, об’єднання фізичних інфраструктур ринків і енергетичних систем;

підвищення енергетичної незалежності Європи. Це стало особливо актуальним в зв’язку з переходом Росії до відкритого агресивного курсу, що збільшило загрози безпеці ЄС з її боку та викликало необхідність відмовитися від російських енергоносіїв. В цьому плані було ухвалене рішення про остаточну відмову від російських енергоносіїв до 2027 року та розпочато його реалізацію;

забезпечення продовольчої безпеки в умовах негативного впливу кліматичних змін на сільське господарство в Європі та світі. Керівництво ЄС виділило додаткові кошти для підтримки фермерської діяльності в країнах ЄС, а також вжило заходів зі стимулювання інвестицій у сільське господарство та збільшення експорту продукції європейських аграріїв;

покращання умов інвестиційної діяльності та її оптимізація. В першу чергу це включало зниження обмежень на іноземні інвестиції, спрощення бюрократичних процедур, а також застосування більш надійних гарантій повернення вкладених коштів та доходів від них. Крім того, докладались зусилля з приведення інвестиційної політики Європейського Союзу (основних сфер вкладення інвестицій) у відповідність до його політичних пріоритетів.

В той же час, у Європейському Союзі мала місце низка проблем, які ускладнювали проведення скоординованої політики, в тому числі стосовно України. В основному мається на увазі діяльність керівництва Угорщини та Словаччини, які стоять на проросійських і антиукраїнських позиціях та намагаються блокувати рішення ЄС з посилення обороноздатності Європи, надання допомоги Україні і здійснення тиску на Росію.

Причиною цього стали особисті інтереси прем’єр-міністрів Угорщини В. Орбана і Словаччини Р. Фіцо та їхніх урядів, які корумповані за своїм характером та орієнтуються в такому питанні на Росію. Крім того, не виключається, що вони можуть контролюватися російськими спецслужбами. А після перемоги на виборах в Чехії в жовтні 2025 року ще й євроскептичного руху ANO на чолі з А. Бабішем, який став прем’єр-міністром і дотримується подібної політики. Однак, завзяття проросійських та антиукраїнських сил у Чехії стримує президент П. Павел. За такої ситуації В. Орбан намагався створити антиукраїнське об’єднання у складі Угорщини, Словаччини та Чехії, але зробити цього йому не вдалося.

Праві та євроскептичні настрої також поширюються в країнах старої Європи, що призводить до зміцнення політичних сил, які їх висловлюють. Як приклад — намагання правих та лівих партій Франції послабити позиції президента країни Е. Макрона. У вересні 2025 року партії такого штибу у парламенті Франції об’єднали свої зусилля та висловили вотум недовіри чинному уряду. Однак Е. Макрону поки що вдається контролювати ситуацію. Так, він призначив новий уряд з більш надійних політиків, які продовжують його курс.

Разом з тим, керівництву ЄС вдалося знайти механізми подолання вищезгаданих проблем, що дало змогу зберегти його єдність та реалізувати всі важливі рішення.

Одним словом, докладені керівництвом ЄС зусилля дали змогу досягти успіхів у зміцненні європейської безпеки і оборони та у спільній зовнішній політиці і розвитку економіки Європейського Союзу. У ЄС ще зберігалися внутрішні проблеми, однак їх в основному усували. Політика ЄС стосовно України позитивна і сприяла підвищенню її можливостей у протистоянні з Росією та поглибленню європейської інтеграції.

Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)