Повітряна складова російсько-української війни як засіб перемоги України
Наземна складова війни Росії проти України зараз фактично опинилася у глухому куті. Натомість зростає роль її складова повітряної. У цій воєнній складовій Україна, за підтримки її західних партнерів, починає Росію поступово випереджати. А це дає змогу нівелювати її перевагу у силах та засобах на фронті та ще й підривати російську економіку. Внаслідок цього виникають певні передумови для нашої перемоги у війні. Все це вкотре підтверджує радикальну зміну характеру сучасних війн, коли технологічна перевага над противником компенсує все інше.
Війна Росії проти України починає ставати позиційною. Про це свідчать події останнього часу. Так, з початку поточного року взаємні просування на фронті мінімальні за своїм масштабом. Причина такого добре відома. Це — масове застосування БПЛА обома сторонами, завдяки чому виникають щільні кіл-зони довкола лінії бойового зіткнення. Таку лінію практично не можна подужати, а ще й немає змоги зосередити достатню кількість особового складу та бойової техніки для прориву ворожих позицій.
Росія, маючи перевагу в особовому складі та, загалом, у людських ресурсах, намагається впоратися зі згаданою проблемою, використовуючи тактику «просочування» російських піхотинців через бойові порядки Сил оборони України. Та таке не допомагає, бо призводить лише до збільшення людських втрат, які, як відомо, вже перевищують поповнення. Набрати його у необхідній кількості неможливо, оскільки люд навіть за великі гроші не хоче гинути на фронті. Та й у самій Росії робоча сила в дефіциті.
Все це схоже на те, що відбувалося колись на Західному фронті Першої світової війни (1914–1918 рр.) після провалу німецького бліцкригу восени 1914 року. В ті часи, як і зараз, причиною позиційного характеру бойових дій стала поява нової зброї. Вона і надала перевагу тій стороні, що оборонялася. Маються на увазі кулемети, що завдавали наступаючим відчутних втрат.
Тому обидві воюючі сторони перейшли до глухої оборони, звели потужні лінії інженерних укріплень і, в основному, розпочали обстрілювати артилерією, намагаючись виснажити одна одну навісним вогнем. Це стало причиною стрімкого розвитку авіації, якою доповнювалися артилерійські удари бомбардуванням, а потім і завдавалися удари з повітря по цілях, що знаходилися в глибині ворожої території.
Утім, насправді доля війни все ж залежала не від артобстрілів чи бомбування, а він наявності у ворогуючих сторін економічних ресурсів. У Франції, Великобританії та Італії, яких потім підтримали США, таких ресурсів було вдосталь. А Німеччині їх забракло, тому вона і програла. До того ж Німеччині довелося воювати на два фронти, в тому числі з Росією. Хоча російська економіка також себе вичерпала, що призвело до революції в тодішній Російській імперії та її розпаду.
Таке все сталося і під час Другої світової та подальших війн. Але на новому, більш якісному рівні, коли повітряна складова воюючих сторін стала окремим самостійним фактором досягнення переваги над супротивником як на полі бою, так і в економічній сфері у спосіб знищення його економічного потенціалу ракетно-бомбовими ударами. Зокрема, масовані бомбові удари США та Великобританії по території гітлерівської Німеччини в 1943–1945 роках стали однією з головних причин її програшу у війні. Відтак США вдавалися до подібної практики під час війни у В’єтнамі, а потім проти Іраку, Союзної Республіки Югославії і, нарешті, під час сьогоднішньої війни проти Ірану.
Таке ж спостерігається зараз під час російсько-української війни, але замість авіації активно діють БПЛА. При цьому роль ракет залишилася незмінною. Мається на увазі підвищена роль повітряної складової війни, в той час як її наземна складова фактично у глухому куті.
Всі компоненти повітряної війни принципово важливі на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях. За першими двома із таких визначається ситуація на фронті, а за третім — загалом у військовому протистоянні між Росією та Україною. Тому варто розглянути його детальніше. Бо далекобійні повітряні удари із застосуванням ракет та БПЛА стають все більш масованими і охоплюють значну частину Росії й всю Україну.
Заходи Росії та України щодо ведення одна проти одної стратегічної повітряної війни подібні за формою і змістом, але мають суттєві відмінності.
Так, головна мета Росії — підірвати моральний дух керівництва та населення України і примусити їх до капітуляції внаслідок виникнення в нашій державі гуманітарної кризи. Тому Росія, в основному, спрямовує ракетно-дронові удари по цивільному сектору та об’єктах життєзабезпечення України, а саме — по енергетичній інфраструктурі та складах великих торгівельних мереж. Згідно з переважною більшістю прогнозів, у найближчій перспективі Росія може перейти ще й до знищення об’єктів водопостачання великих міст.
Так, Росія намагається знищити економіку України, яка, попри західну допомогу, є основою нашого оборонного потенціалу. Для цього ворог б’є по підприємствах української промисловості, залізничних станціях, потягах, а також по мостах. Великі підприємства оборонно-промислового комплексу України було зруйновано ще у початковий період війни. Зараз такі виробництва розосереджені по території країни або винесені за кордон. Тому завдати їм шкоди доволі важко.
Також розосереджені штаби, бази, полігони та інші тилові об’єкти Сил оборони України. Засоби ППО рухомі. Стаціонарними залишаються лише аеродроми. Саме їх і намагається в першу чергу знищити Росія. Однак, авіація розташована у захищених капонірах, завдяки яким вона уникає пошкоджень. Крім того, щоб не розташовувати літаки в одному місці, створено польові аеродроми. Для зльоту і посадки тактичної авіації використовуються спеціально підготовлені ділянки автомобільних доріг.
Зі свого боку, Україна зосереджується на тому, щоб у спосіб послаблення економічного та військово-технічного потенціалів Росії знизити її здатність продовжувати війну. Для цього завдаються удари по найбільш чутливій для російської економіки енергетичній галузі, а також по ключових об’єктах ВПК противника, які відіграють головну роль у виробництві озброєння, військової техніки та боєприпасів. Як приклад такого підходу — ураження Силами оборони України основних нафтопереробних заводів в європейській частині Росії та у наближених до неї районах країни. Від Тюмені та Уралу — до Оренбурзької області, включно. Водночас під удари систематично підпадають російські порти та супровідна інфраструктура у Чорному та Балтійському морях, які забезпечують експорт нафти. Це вже має відчутні наслідки. У квітні Росія скоротила експорт нафтопродуктів на 9,8 %, у порівнянні з березнем, та на 17 % — у порівнянні з квітнем 2025 року. Крім того, Росія почала знижувати обсяги видобутку нафти, оскільки через зупинку НПЗ та руйнування нафтосховищ її немає куди подіти. Наразі видобуток впав до мінімуму з часів епідемії COVID-19 року, а відновити його вкрай важко.
До речі, починаючи з березня поточного року, збитки Російської Федерації від руйнування її нафтогазових об’єктів склали понад 2,5 млрд дол. США, що перевищило ті кошти, які вона додатково заробила внаслідок зростання світових цін на нафту через війну США та Ізраїлю проти Ірану. Все це доповнило західні санкції проти Росії, які й так вже довели її економіку до межі глибокої кризи.
Також далекобійних ударів СОУ завдають по підприємствах російського ВПК, де виробляються ракети і БПЛА та компоненти до них, а також вибухові речовини і їх складові. З початку поточного року найбільш показовими були влучання по:
- заводу «Кремний ЕЛ» у Брянську, який був одним із найбільших виробників мікроелектроніки для російського ВПК;
- «Воткинскому заводу» в Удмуртії, де випускаються ракети «Искандер-М», «Ярс» та «Орешник»;
- заводу «Атлант Аэро» в Таганрозі, який виробляє БПЛА;
- хімічних підприємствах «Брянский химический завод» та заводу ім. Свердлова в Нижегородській області, які були провідними виробниками вибухівки.
Було знищено також арсенал ГРАУ «Кедровка» аж у Свердловській області.
Отож росіянам довелося знизити обсяги виробництва ракет. І як наслідок, для того, щоб виконати масовані удари по Україні, як це сталося 13–14 травня, РФ змушена накопичувати ракети тижнями, а часом і місяцями. Тому стали значно меншими за масштабом наступні удари в ніч з 14 на 15 травня поточного року. В першому випадку було 56 ракет та 1657 дронів, а в другому — лише одна протикорабельна ракета Х-35 і 141 БПЛА. З цього можна дійти висновку, що РФ також не здатна суттєво наростити випуск дронів. Тобто, в той час, як Росія, в основному, тероризує наше мирне населення, Україна невпинно знищує її економічний та військово-промисловий потенціал. Звичайно, Росія також завдає своїми діями суттєвих збитків економіці України, що ще й призводить до жертв серед мирного населення. Але нам невпинно допомагають партнери, а моральний дух українців незламний.
Очевидно, що повітряна складова російсько-української війни буде тільки наростати і у перспективі матиме домінуюче положення. Тому важливо знати, що буде далі й до чого може призвести така тенденція. Для цього необхідно розглянути, які недоліки і переваги мають в такій справі Росія та Україна, що і дасть змогу зробити відповідні висновки.
Так, за своїм економічним потенціалом Росія помітно перевершує Україну. Це дає їй змогу виробляти більше ракет та БПЛА, а також засобів ППО, які є оборонною складовою повітряної війни. Переважає Росія нашу державу і за площею свої території, що дає можливість краще розосередити її економічну складову. У Росії також більше засобів ППО. Причому, на відміну від України, у неї залишилися від СРСР конструкторські бюро та підприємства, які їх розробляють. Те ж стосується тактичної та стратегічної авіації. Перші застосовують керовані авіаційні бомби, які постійно вдосконалюються і вже дозволяють завдавати ударів на дальність до 100 км. Інші запускають по Україні крилаті ракети.
На перший погляд, за таких обставин Росія має непоборні переваги для ведення повітряної війни проти України. Але чи так це насправді? На користь України є низка інших чинників, які не тільки, так би мовити, вирівнюють ситуацію, але й поступово схиляють її на наш бік.
Як вже згадувалося, Україна має допомогу з боку західних та інших партнерів. Це сучасні системи ППО, здатні протидіяти засобам повітряного нападу Росії. Також нам все більше постачають БПЛА різного призначення. Передаються і ракети, однак, на жаль, лише які не дозволяють завдавати далекобійних ударів.
Разом з тим, за сприяння своїх партнерів, які надають кошти на роботу і розвиток українського ОПК та передають нам сучасні технології, Україна готується виробляти згадані засоби самотужки. Маються на увазі БПЛА дальньої дії та крилаті ракети. У найближчій перспективі на озброєння ЗСУ надійдуть ще й балістичні ракети, здатні подужувати ППО Росі й долітати до Москви. Основним розробником та виробником нових балістичних ракет в Україні є компанія Fire Point. Вона ж конструює і ракети для ППО, які можуть стати аналогом ракет американського ЗРК Patriot.
Створена міжнародна Коаліція дронів (Drone Coalition). У такій об’єднуються понад 20 країн для спільної участі у забезпеченні Сил оборони України безпілотними літальними апаратами та системами радіоелектронної боротьби, а також інтеграції цих технологій для отримання переваг на фронті. Очільниками такої ініціативи є Велика Британія та Латвія.
Крім того, Україна разом із 13 країнами-партнерами та офісом Генерального секретаря НАТО створюють нову Антибалістичну коаліцію. Головною її метою стане пошук і постачання наявних систем протиповітряної оборони для потреб України та розгортання спільного виробництва протиракетних комплексів, здатних знищувати балістичні ракети.
Як вже зазначалося, досить неоднозначним чинником є площа держав. Так, Росія дійсно може краще розосередити свою економіку та військово-промисловий комплекс. Одночасно, їх важче захищати засобами ППО, у яких обмежений радіус дії. До того ж їх цілеспрямоване знищення Україною переважає можливості Росії з поповнення втрат. Особливо в умовах дії західних санкцій, що ускладнює доступ до комплектуючих, які нею не випускаються. А в готовому вигляді, так, як Україні, ніхто Росії засобів ППО не надає.
Своєю чергою, порівняно менша територія дає Україні змогу більш щільно захистити її засобами ППО. А розгортання українських виробництв в Європі та США взагалі виводить їх з-під російських ударів. Москва погрожує європейським країнам вжити жорстких заходів у відповідь на таку допомогу Україні. Але слід погодитися, що такі погрози, як завжди, залишаються лише порожнім звуком. Аби що там казали про підготовку Росії до нападу на Європу, та насправді вона всіма силами намагається уникнути такої війни, оскільки ресурсів для цього катма.
Розглянуті можливості Росії та України дають змогу визначити, що обидві сторони так чинитимуть далі, аби покращити свою здатність вести повітряну війну. В принципі, їх дії будуть схожі, хоча і матимуть певні особливості. Залежно від тих умов, в яких вони перебувають, від вже досягнутих здобутків, а також від науково-технічних та економічних потенціалів. Так, обидві сторони намагатимуться масштабувати виробництва засобів повітряного нападу з метою мати більше можливостей завдати ударів по противнику. Водночас будуть здійснюватись заходи з підвищення влучності наведення ракет і БПЛА на цілі та посилення автономності їх дій у спосіб широкого застосування і вдосконалення штучного інтелекту. Тому удари будуть більш ефективними та знизять дієвість ворожих засобів РЕБ.
Окреме питання — розробка антидронів та лазерних систем, що мають замінити більш дорожчі та складні традиційні засоби ППО. Таким чином протиповітряна оборона вийде на якісно новий рівень.
Окремим питанням для України стане запровадження балістичних ракет, які зараз перебувають на завершальній стадії розробки, а також збільшення дальності всіх ракетних систем та БПЛА. Зараз українські безпілотні системи вже досягають цілей на території Росії на дальності 1,5 тис. км. Найближчим завданням є збільшення її до 2–2,5 тис. км, що дасть змогу нищити об’єкти противника в Сибіру, який зараз вважається глибоким тилом. До числа таких об’єктів входить найбільш потужний в Росії Омський НПЗ.
В України є всі можливості для того, щоб випередити Росію у реалізації вищезгаданих планів. Об’єднаний потенціал України та її західних партнерів більший за російський. Крім того, їх підприємства в Європі та США убезпечені, в той час, як російські — все більше підпадають під удари з українського боку.
І ще, програми виробництва Україною та її партнерами ракет, БПЛА і засобів ППО належним чином забезпечуються необхідними коштами. Їх надають ЄС та НАТО. А економічна криза в Росії призводить до нестачі у неї таких коштів навіть для фінансування ВПК. Згодом така ситуація стане для неї ще гіршою. Особливо, коли повітряні удари України стануть насправді масованими, у тому числі із застосуванням балістичних ракет.
Наведені факти мають свідчити про перемогу України у повітряній війні. А з такою перемогою можуть відритися перспективи для перемоги нашої держави і у всій повномасштабній війні.
Отже, війна Росії проти України стає якісно новою за характером. Передусім мається на увазі фактичний перехід її наземної складової у позиційну форму та розширення масштабів повітряної компоненти на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях.
За такого стану справ підвищується роль та значення ракет, БПЛА і засобів протиракетної та протиповітряної оборони. Саме перевага у цьому і визначатиме переможця у війні, оскільки цим компенсується перевага більшості інших засобів її ведення.
На сьогодні сукупний економічний та науково-технічний потенціал України і її партнерів вже перевищують російський потенціал з виробництва засобів повітряної війни, за винятком крилатих та балістичних ракет. Але розрив у такому питанні помітно зменшується. Тому повітряна війна стане першою сферою, де Україна обставить Росію, що дасть змогу підірвати російську економіку і відкрити перспективи для розгрому противника в тому числі на землі.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
Джерело фото https://uifuture.org/
