Як Сполучені Штати знімають санкції з Білорусі
16 вересня у Білорусі помилували 25 в’язнів. За тиждень до цього О. Лукашенко звільнив 52-х в’язнів за зверненням президента США Д. Трампа. Серед них був один із багаторічних лідерів білоруської опозиції М. Статкевич, кандидат у президенти Білорусі у 2010 році, якого знову посадили до в’язниці за відмову залишити країну. У відповідь на звільнення Вашингтон частково зняв санкції з білоруського державного перевізника «Белавіа».
Помилування на прохання Д. Трампа 31-го громадянина України у листопаді, звільнення 123-х білоруських політв’язнів13 грудня, серед яких були й українці, засуджені за різними статтями, викликає відчуття цинічної «торгівлі людськими долями», якою б жорстокою ця думка не здавалася. Серед звільнених були відомі опозиційні діячі, правозахисники, журналісти Білорусі (О. Бєляцький, П. Северинець, В. Бабаріко, М. Колесникова, М. Знак, О. Федута, М. Золотова та ін.), яких режим видворив з країни, позбавивши громадянських прав в обмін на зняття санкцій. Виступаючи на VII сесії Всебілоруських народних зборів 18 грудня, О. Лукашенко виключив можливість повернення звільнених на батьківщину. Білоруська влада не лише не дозволяє політичним емігрантам повернутися до країни та брати участь у внутрішньополітичному житті, але й продовжує переслідувати їх і чинити тиск за кордоном. Таким чином, режим остаточно відмовляється від політики національного примирення і робить ставку на подальше жорстке домінування і посилення інформаційного та адміністративного контролю над суспільством.
В інтерв’ю після звільнення лауреат Нобелівської премії О. Бєляцький зауважив, що фактично всіх «обміняли на калій… на одну тонну калію… Без припинення репресій, без подальших демократичних змін в країні такий обмін не має сенсу… Якщо в Білорусі у тюрмах знаходяться політики, правозахисники, то хіба це не є чітким сигналом, що в країні величезні проблеми з правами людини, що є диктатура?!» [1].
Наразі опозиційний білоруський правозахисний центр «Весна» повідомив про нові випадки ув’язнення осіб з політичних мотивів, що супроводжувалися порушеннями права на справедливий суд. Відтак, «обмінний фонд» у Білорусі поповнюється.
Наполегливість режиму продовжувати білорусько-американський переговорний процес для отримання вагомих дивідендів свідчить про відчайдушне бажання О. Лукашенка бути корисним американській адміністрації і використати шанс вийти з ізоляції хоча б частково. Тим самим офіційний Мінськ намагається сформувати надійне підґрунтя для майбутніх переговорів з Вашингтоном, незважаючи на те, що реалізація амбіційних планів Лукашенка може не дати бажаного результату, зокрема щодо відновлення дипломатичних відносин між країнами.
Отже, адміністрація Д. Трампа зафіксувати свою чергову заслугу у справі звільнення політичних ув’язнених. Натомість Білорусь отримала виключення свого ключового з погляду експортної виручки калійного сектору з-під санкцій США, що відкриває перспективу покращення фінансового стану Мінська.
15 грудня Казначейство США опублікувало відповідний нормативний документ – генеральну ліцензію. Згідно з цим документом ліцензія видається для операцій з трьома юридичними суб’єктами – Білоруською калійною компанією, Білоруськалієм та українською компанією ТОВ «АГРОРОЗКВІТ», яка раніше використовувалася для торгових операцій з білоруськими калійними добривами на українському ринку. Крім того, ліцензія дає дозвіл на операції з усіма компаніями, у власності яких перелічені три юридичні особи мають частку 50% або більше. Ліцензія не передбачає розблокування будь-якого майна/активів, заблокованих у межах санкцій проти Білорусі. Крім того, вона вказує на те, що обмеження на дії за участю решти осіб, які зазнали санкцій, за винятком трьох названих компаній, залишаються діючими. Таким чином, американська сторона йде шляхом поступового пом’якшення санкційного режиму. Кожна дія має певний ізольований ефект і поки що до зняття санкцій з Білорусі в цілому ще дуже далеко.
Наступними кроками з боку США може стати виключення білоруських компаній фінансового сектору зі списків санкцій та подальше зняття санкційних обмежень в обмін на звільнення більшої кількості ув’язнених, включаючи громадян Польщі – питання, яке цього разу не було вирішене, незважаючи на очікування.
Вжиті США заходи щодо зняття санкцій полегшують міжнародні розрахунки, доступ до закордоннх технологій, усувають ризики вторинних санкцій у відносинах із третіми сторонами. Але це не дозволяє усунути найважливішу перешкоду для білоруського експорту калійних добрив – відсутність доступу до експортної інфраструктури литовських та латвійських портів Балтійського моря, яка пов’язана з антибілоруськими санкціями ЄС та Литви. У відносинах із сусідніми країнами білоруським режим продовжує діяти в руслі ескалаційного курсу Кремля.
Як передбачалося, тимчасова нормалізація відносин з Польщею виявилася крихкою і була порушена. Польські прикордонники виявили велику групу нелегальних мігрантів, які проникли на територію країни через спеціально викопаний тунель. Цілком ймовірно, що предметом наступних переговорів із США стануть питання припинення міграційної кризи на білорусько-польському кордоні. А звільнення більшої кількості ув’язнених, включаючи громадян Польщі, стане предметом нового торгу в обмін на виключення білоруських компаній фінансового сектору зі списків санкційних обмежень.
У рамках відносин із США О. Лукашенко продовжує орієнтуватися на «велику угоду» за формулою «звільнення та депортації всіх політв’язнів з Білорусі в обмін на зняття всіх санкцій» і вважає укладання такої угоди цілком реалістичною перспективою. Серед іншого, білоруська сторона пропонує Адміністрації Д. Трампа придбати АТ «Надра Ніжин» і стати гравцем на білоруському та міжнародному ринку калійних добрив.
Наразі тактика послідовних кроків американської сторони відносно продовження переговорного процесу з Мінськом, за спиною якого стоїть Росія, загалом призводить до посилення тиску на ЄС та підриває європейську санкційну політику проти Білорусі та Росії, запроваджену після 2020 року, а особливо після 2022 року.
Фактично ці кроки мають значно ширший стратегічний контекст і цілком вкладаються у контекст нової Стратегії національної безпеки США та відкривають шлях до ймовірного перегляду європейської політики на білоруському напрямі. Політика американської адміністрації щодо Білорусі не сприяє зміцненню внутрішньої єдності ЄС і нівелює визнання Білорусі як співагресора Росії у війні проти України.
[1] https://charter97.org/ru/news/2025/12/20/667308/
Марія Гуцало,
експерт, PhD
