Європа за крок до можливої війни. Стан справ з мобілізацією в європейських країнах
Країни Заходу, спостерігаючи за розпалом російсько-української війни, починають усвідомлювати, що необхідно таки по-справжньому дбати про свою військову міць. І робити це вкрай наполегливо і безупинно, аби що там висували їх окремі урядовці, дехто з яких ще й намагаються якось заприятелювати з Москвою. Одна з тем, що активно обговорювалася і зараз обговорюється європейськими країнами (не лише у тих, що у складі НАТО), – мобілізація населення для захисту своєї батьківщини зі зброєю в руках. Якою має бути ця зброя – розуміння вже є. І завдяки саме досвіду ЗС України, набутого під час війни. Але є один такий собі аспект: чи всі мешканці Європи призовного віку згодні взяти до рук зброю? Відповідь на це запитання неоднозначна. Досить лише розглянути дещо з показників, щоб змалювати всю реальну картину щодо такої перспективи. Для цього для прикладу достатньо звернути увагу на такі європейські країни, як Німеччина і Чехія, де діяльність з підготовки до збройного захисту реально демонструє сприйняття їх суспільствами свого обов’язку захищати батьківщину.
Німеччина
Обговорення такої теми розпочалося відразу після того, як російсько-українську війну почали там сприймати цілком об’єктивно, та ще й в контексті можливих бойових дій безпосередньо на всій європейській території. З 2011 року німецька армія базується на добровільній військовій службі. Військовий обов’язок був призупинений, але не скасований повністю. Він має бути автоматично відновлений у разі нападу на країну.
Ще минулого року у відкритій пресі подавалися показники, що німецька армія наразі налічує близько 182 тисяч військовослужбовців. І дехто з урядовців вважав, що її чисельність слід збільшити щонайменше на 20 тисяч. Це при тому, що є потреба створити відповідний резерв, який ще минулого року оцінювався у 200 тисяч осіб. До речі, при аналізі таких показників треба обов’язково мати на увазі, що населення у Німеччині становить близько 84 мільйонів. Напевне це малося на увазі, коли знову ж таки минулого року з’являється інформація, що в довгостроковій перспективі резерв має становити 460 тисяч чоловіків і жінок, що носять зброю, з яких 260 тисяч перебувають на дійсній службі, а 200 тисяч – у резерві.
Такі погляди активізувалися, коли німці, зокрема, розпочали масштабну військову модернізацію після того, як Росія напала на Україну у 2022 році. З’явилися урядові заяви, що Німеччина планує щорічно інвестувати 3,5 відсотка свого валового внутрішнього продукту (ВВП) у свої збройні сили та ще 1,5 відсотка – у військову інфраструктуру. Зараз Німеччина витрачає два відсотки свого ВВП на оборону, що є поточною цільовою метою НАТО. Та одних лише інвестицій не вистачає. Мається на увазі те, що німецька армія… старіє і у неї гостра потреба у солдатській молоді. Якщо говорити про рядовий склад, то майже два роки тому там було 28 відсотків вакантних посад. Щодо офіцерського складу, то там ситуація не на багато краща: нараховувалося вакантних посад щонайменше 20 відсотків. Не кажучи про дефіцит нової військової техніки та запасних частин.
Не всі прихильники того, що проблему слід усувати відновленням військового обов’язку. Минулого року деякі урядовці запропонували нову модель. Згідно з нею, кожен 18-річний чоловік повинен заповнити анкету, щоб перевірити свою придатність та готовність до служби. Передбачалося, що заповнення анкети має розпочинатися наприкінці 2027 року. Щодо жіночої статі, то весь процес залишатиметься добровільним. Загалом, добровільна служба має бути запроваджена, але якщо квоти не виконуються, то має бути застосований загальний призов. Але це ще не остаточно, хоча мета такої діяльності цілком зрозуміла: перетворити Бундесвер на найсильнішу в Європі армію.
Як зазначалося у травні відповідальними особами, це має бути прямою відповіддю на російський експансіонізм та погіршення ситуації з безпекою. До речі, як відомо, Карстен Броєр, один з німецьких генералів німецької армії, якось застерігав, що НАТО має підготуватися до можливого нападу Росії протягом чотирьох років. А міністр оборони Німеччини, вважає, що його країна має бути готова до війни не пізніше 2029 року.
Цікавою має бути мотивація для служби німецької молоді. Йдеться передусім про гроші та пільги. Наприклад, будуть пропонуватися безкоштовні автошколи, ціна на які в останні роки різко зросла не тільки у Німеччині, але й інших європейських країнах. Також обіцяється збільшення грошового утримання призовника. На початку його служби пропонується виплачувати щонайменше 2600 євро на місяць до сплати податків. Фінансування здійснюватиметься переважно зі спеціального фонду в розмірі 100 мільярдів євро, що був затверджений невдовзі після вторгнення Росії в Україну. У німецьких ЗМІ повідомлялося, що до 2029 року щорічно витрачатиметься на оборону 153 мільярди євро, або суму, еквівалентну 3,5% ВВП.
Чехія
Міністр оборони Я. Зуна не сприймає повернення обов’язкової військової служби. Він виступає за подальшу розбудову професійного ядра чеської армії, пропонуючи зосередитися на різних видах добровільного резерву та мобілізаційних сил. В одному зі своїх інтерв’ю він повідомляв про підготовку добровільної підготовки офіцерів запасу. Також наголошував, що у Чехії обов’язкова військова служба наразі неможлива, бо держава не може дозволити собі «висмоктувати молодь у такій великій кількості з їхньої активної участі в економіці».
А що ж тоді варто зробити? Міністр оборони натомість пропонує створити систему резерву та мобілізації, що має доповнювати професійну армію у разі воєнної загрози країні. Як справи підуть далі і чи не змінить чеське державне керівництво свої огляди щодо оборонної системи Чехії, – стане відомо незабаром, тобто, коли події у Європі матимуть інший ракурс свого розвитку. Тобто, коли НАТО доведеться ухвалювати конкретне рішення щодо гарантування європейської безпеки. Але те, що стосується військового обов’язку громадян кожної з європейських країн, з порядку денного не знімається. Хоча б тому, що сьогодні дев’ять із 27 країн ЄС мають обов’язкову військову службу. І з початком російсько-української війни в деяких країнах ЄС почали обговорювати її відновлення. Про Німеччину і Чехію ми щойно згадували. А що робиться у інших країнах, зокрема, у членів НАТО?
Польща
Міністерство національної оборони взялося готувати спеціальні військові резерви, що називають резервом підвищеної готовності. За концепцією польського міністра оброни маються на увазі навчені резервісти, які регулярно беруть участь у військових навчаннях. У польській пресі повідомляється, що разом з професійною армією, Силами територіальної оборони та іншими військовими службами це забезпечить наявність 500 тисяч жовнірів, готових до швидкої мобілізації, включно з 300 тис. жовнірів оперативного складу та Сил територіальної оборони, а також 200 тис. з різних резервів. Щодо добровільної служби резервістів високої готовності, то це гарантуватиме різні пільги. Наприклад, такими як оплата за навчання та навчальні збори. Держкерівництво вважає, що служба в резерві має бути привабливою та «не руйнувати імідж військових», а також що як чоловіки, так і жінки можуть брати участь у ній на рівних умовах.
Також у польському війську мають бути нові підрозділи з відповідними ступенями готовності. Окрім резервів високої готовності, будуть також створені так звані резерви постійної готовності. Добровільні резервісти з обох груп будуть постійно прикомандировані до своїх відповідних військових частин. Військові частини мають мати рівні готовності. Начальник польського Генштабу під час одного зі своїх недавніх виступів повідомив, що частини першого рівня – це найкращі частини Війська Польського, які мають бути готові протягом 5-7 днів після мобілізації. Окрім професійних солдатів, у цих частинах переважно будуть розміщені підготовлені резервісти, які, серед іншого, щорічно проходитимуть перевірку на готовність швидко з’явитися до частини за викликом. Підрозділи другого та третього ешелонів матимуть більше часу для підготовки до бойових дій у разі небезпеки для країни. І вони будуть значною мірою пов’язані з резервістами, які перебувають у постійній бойовій готовності.
Що стосується підготовки резервістів, то кожен з них повинен буде навчатися щонайменше вісім днів протягом року. Також проходитиме «перевірку дня мобілізації», яка підтверджує, що у разі виклику він дійсно своєчасно з’явиться до свого підрозділу з необхідним спорядженням. За участь у навчаннях та перебування в режимі готовності буде передбачено винагороду. Резервісти матимуть право на доплату до цієї зарплати після проходження періодичного тесту на фізичну підготовку.
Що ж до підготовки офіцерів запасу, то для них будуть утворені кадетські школи, які дозволять особам, не пов’язаним професійно з військовою діяльністю, пройти підготовку, що буде підставою для надання звання другого лейтенанта запасу. Підготовка такого офіцера запасу триватиме три роки та охоплюватиме загалом щонайменше 139 днів навчання, включно з базовою та офіцерською підготовкою. Пілотна навчальна програма за участю приблизно 300 волонтерів розпочнеться вже з початком наступного року. Є і будуть ще й інші правила з підготовки резерву польського війська, про які повідомлятиметься у наступних таких матеріалах.
Країни Європейського Союзу
Тут буде доречним загальний список, завдяки якому можна зробити певні висновки, тим більше, що процес, як кажуть, не завмирає на місці, бо не дає спокою війна, що триває на Сході Європи. У дев’яти із 27 країн ЄС запроваджена обов’язкова військова служба: у Данії, Естонії, Фінляндії, Кіпрі, Литві, Латвії, Швеції, Австрії та Греції. А також обов’язкова військова служба тривалістю кілька місяців знову запроваджена в Хорватії, де її було скасовано у 2008 році. Щодо всієї Європи, то там мають обов’язкову «військову службу» 16 країн. У деяких з яких також передбачається служба жінок. Є й такі, де дозволяється альтернативна служба. Поза межами ЄС обов’язкова військова служба діє в Європі у Швейцарії, Норвегії, Молдові, Росії, Білорусі, Туреччині та Україні (базова військова служба заміст строкової). У Швейцарії та Австрії питання скасування обов’язкової військової служби було проголосоване на референдумах. І в обох країнах суспільство проголосувало за її збереження. Ось список цих країн з обов’язковою військовою службою, оприлюднений європейськими ЗМІ: Данія – обов’язкову військову службу продовжено з чотирьох до 11 місяців у 2024 році; Естонія – обов’язкова військова служба з 1992 року, триває від восьми до 11 місяців залежно від посади; Фінляндія – обов’язкова військова служба триває 165, 255 або 347 днів; Кіпр – обов’язкова військова служба триває 14 місяців; Литва – обов’язкова військова служба скасована з 2008 року, але знову запроваджена у 2015 році, триває дев’ять місяців; Латвія – обов’язкову військову службу скасовано у 2007 році, знову запроваджено у 2023 році, спочатку для добровольців, з обов’язковим призовом, що діє з січня 2024 року. Призов триває 11 місяців; Австрія – обов’язкова військова служба діє з 1955 року і триває шість місяців; скасування було відхилене австрійцями на референдумі 2013 року; Греція – обов’язкова військова служба триває 9-12 місяців залежно від типу зброї; Швеція – військовий обов’язок скасовано у 2010 році, обов’язкову військову службу знову запроваджено у 2017 році. Вона поширюється також на жінок, триває від 6 до 15 місяців.
Ось список таких країн, де обов’язок військової служби було скасовано. Бельгія скасувала військовий обов’язок у 1994 році; Нідерланди — у 1997 році, Іспанія та Франція — у 2001 році; Словенія — у 2003 році; Чехія, Угорщина та Португалія — у 2004 році; Італія – у 2005-му; Словаччина – у 2006-му; Румунія та Болгарія – у 2007-му; Німеччина – у 2011-му; Польща – у 2012 році.
Цікаво, що Ірландія має добровільну армію з моменту її створення в 1922 році. Щодо Люксембургу, то там обов’язкова військова служба скасована в 1969 році. До слова, добровільна військова служба діє в Болгарії з 2020 року, в Нідерландах – з 2023 року, а в Бельгії та Румунії – з 2025 року. Добровільна щомісячна базова військова підготовка, про що ми щойно розповідали і яка має вдосконалюватися, також є в Польщі.
Важливо те, як у суспільстві кожної з таких згаданих країн сприймається і буде впроваджуватися обов’язкова військова служба. І не менш важливо – як у кожній з цих країн буде визначатися рівень безпеки, за яким вживатимуться заходи з її усунення.
Олег Махно,
Інститут глобальної політики
Колаж https://24tv.ua/
