«Щит Америки» оголосив війну наркокартелям

На початку березня 2026 року з ініціативи Сполучених Штатів було створено багатонаціональну організацію під назвою «Коаліція Америк проти картелів» (неофіційна назва — «Щит Америки»), яка об’єднала 12 південноамериканських країн [1] і США для боротьби з наркокартелями в Західній півкулі. Поява цієї організації знаменує посилення боротьби з наркотрафіком і збільшення тиску на Мексику з метою виконання вимог США щодо більш рішучих заходів у цій сфері.

Під час інавгурації організації президент США Дональд Трамп заявив, що величезний потенціал Латинської Америки [2] може бути реалізований лише в разі розгрому наркокартелів та інших організованих злочинних угруповань, додавши, що «єдиний спосіб перемогти цих ворогів —розгорнути всю міць наших збройних сил».

Для боротьби зі зростаючими загрозами безпеці демократій у регіоні, підписані угоди передбачають, серед іншого: застосування летальної військової сили, включно з використанням ракет, розвідувальних операцій (з акцентом на обмін біометричними даними про підозрюваних), створенням спільних оперативних груп між спецслужбами США та місцевими силами безпеки. У саміті взяли участь лише глави тих держав, де при владі перебувають праві партії. Відсутніми були представники Бразилії, Венесуели, Колумбії, Мексики та Уругваю, лівоцентристські президенти яких належать до Форуму Сан-Паулу [3].

Ситуація з наркоторгівлею в регіоні

Наркоторгівля — це не лише бізнес, що приносить колосальні прибутки, а й форма війни, оскільки вона вбиває людей (особливо молодь) через передозування. Покладаючись на збройні угруповання для забезпечення своєї безпеки, вона породжує насильство, руйнує економіку, захоплює підприємства всіх видів та змушує підприємців відмивати гроші. Наркоторгівля корумпує політиків, фінансує виборчі кампанії, купує голоси та пропагує гедоністичну [4] культуру, стимулюючи споживання наркотиків.

Нова Стратегія національної безпеки США [5] суттєво відрізняється від попередньої політики президента-демократа Джозефа Байдена, адміністрація якого пропонувала боротьбу з наркоторгівлею виключно за допомогою правоохоронних заходів.  

У Латинській Америці наркоторговці використовують інституційну слабкість, щоб корумпувати державну владу та зрештою контролювати її, як це сталося у Венесуелі з «Картелем Сонць», а також частково в Колумбії та Мексиці з «Кланом Затоки» [6] та наркокартелем «Нове покоління Халіско» [7].

Кошти, отримані від торгівлі наркотиками, перевищують річні бюджети деяких країн Латинської Америки. За словами колишнього агента Управління з боротьби з наркотиками (УБН) США Мартіна Роділя, «Картель Сонць» накопичив 2,7 трильйона доларів. Для відмивання грошей, отриманих від наркотиків, цей наркокартель надсилав рахунки-фактури від венесуельської державної нафтової компанії PDVSA і навіть купив банк. Для порівняння, бюджет на 2025 рік найбільшої країни Латинської Америки, Бразилії, становив 1,2 трильйона доларів, тоді як для найменшої країни, Сальвадору, — лише 11 мільярдів доларів.

«Нове покоління Халіско» має воєнізовані угруповання, які є потужнішими, ніж деякі армії країн цього регіону. Вони оснащені такою ж вогнепальною зброєю, як і ЗС Мексики, тактичним спорядженням військового зразка, ракетними установками, бронетехнікою, безпілотниками та іншими передовими військовими технологіями.

Незаконний обіг наркотиків у Латинській Америці та ісламський фундаменталізм тісно пов’язані. Згідно зі звітом УБН, диктатура Ніколаса Мадуро, фактичного лідера «Картелю Сонць», перетворила Венесуелу на базу операцій іранського наркотероризму на континенті. Венесуельський режим не лише фінансував ісламський тероризм, але й постачав уран для ядерної програми аятол і служив безпечним притулком для бойовиків «Хезболли» та ХАМАС.

Крім того, китайські мережі наркоторгівлі стали основними постачальниками хімікатів-прекурсорів для мексиканських картелів, які виробляють як метамфетамін, так і фентаніл. Міністерство фінансів США попередило у серпні 2025 року, що китайські мережі відмивання грошей переміщують мільярди доларів через фінансові установи США для мексиканських наркокартелів.

Адміністрація Дональда Трампа вирішила включити кілька латиноамериканських наркокартелів до списку іноземних терористичних організацій, стверджуючи, що міжнародні наркокартелі становлять загрозу національній безпеці, яка перевищує загрозу від традиційної організованої злочинності [8]. Їхня діяльність охоплює: зближення між собою та з низкою позарегіональних суб’єктів (від терористичних організацій до недружніх США іноземних урядів); складні адаптивні системи, характерні для суб’єктів, що беруть участь у повстанській діяльності та асиметричній війні; інфільтрацію в іноземні уряди по всій Західній півкулі.

На підставі всіх цих факторів США зробили висновок, що наркокартелі становлять значну загрозу миру, стабільності та демократії в Латинській Америці.

Ліві політичні сили та наркоторгівля

Зрозуміло, що Білий дім вирішив не запрошувати ліві латиноамериканські уряди приєднатися до «Щита Америки», враховуючи історичні зв’язки між марксистськими режимами та наркоторгівлею [9].

Як зазначив аналітик Джозеф Дуглас у своїй книзі «Червоний кокаїн: Наркотизація Америки та Заходу», проблема наркотиків у США та інших західних країнах була (і залишається) не лише проблемою злочинності чи суспільства, а й частиною спланованої стратегії таких країн, як колишній Радянський Союз (а зараз — Росія) та Китай. За висновками автора, головною метою цієї «наркодиверсії» було підірвати моральний дух західного суспільства, зруйнувати його інститути, корумпувати владу та вивести з ладу працездатну молодь, зробивши західні країни легшими для контролю. Те, що Джозеф Дуглас стверджував у 1990-х роках, зараз стає перевіреною реальністю.

У Латинській Америці наркотерористичні групи, такі як Революційні збройні сили Колумбії (відомі також під назвою ФАРК) та Армія національного визволення, поступово перетворилися на кокаїнові картелі. У 2008 році уряд Колумбії під керівництвом колишнього президента Альваро Урібе провів операцію «Фенікс» [10], в результаті якої загинув заступник командувача ФАРК Рауль Рейес. У його конфіскованих комп’ютерах знайшли інформацію не лише про зв’язки ФАРК з наркоторгівлею, але й про зв’язки з більшістю лідерів Форуму Сан-Паулу.

Справа венесуельського режиму є найскандальнішою, враховуючи її ототожнення з «Картелем Сонць», але вона не єдина. Президент Колумбії Густаво Петро [11] перебуває під кримінальним розслідуванням двох федеральних прокуратур США. Слідчі, серед іншого, розглядають його можливі зустрічі з наркоторговцями та те, чи збирав він пожертви від них під час своєї президентської кампанії.

Згідно з журналістським розслідуванням організації ProPublica, уряд США підготував низку санкцій, анулювання віз і фінансових блокад проти мексиканських політиків, яких нібито пов’язують із наркоторгівлею. Ці заходи безпосередньо вплинуть на членів правлячої лівої партії «Національний рух відродження», включно з губернаторами штатів та особами, близькими до колишнього президента Андреса Мануеля Лопеса Обрадора та нинішньої президентки Клаудії Шейнбаум. Так, губернатора Сіналоа Рубена Рочу Мойю звинувачують у захисті інтересів могутнього картелю «Сіналоа» та сприянні йому в контрабанді наркотиків до США, за що політик нібито отримав мільйони доларів хабарів. У травні 2026 року через серйозні звинувачення від прокурорів США він був змушений тимчасово залишити посаду губернатора.

Навіщо потрібен такий континентальний військовий альянс?

Враховуючи той факт, що США класифікували міжнародні наркокартелі як «загрозу національній безпеці, що виходить за рамки традиційної організованої злочинності», та беручи до уваги як величезні ресурси, так і передові зразки зброї, якою вони володіють, неможливо перемогти ці картелі на національному рівні, використовуючи лише поліцейські заходи [12]. Необхідний континентальний військовий альянс, а також найсучасніші технології, включно із супутниковим спостереженням, яке може забезпечити лише США.

Випадок Ніколаса Мадуро, одного з найбільш захищених людей у ​​світі, ілюструє цю думку. Саме така операція, як «Абсолютна рішучість», дозволила його заарештувати та притягнути до відповідальності. Лише США мають такі можливості.

Ще однією резонансною справою є справа покійного очільника наркокартелю «Нове покоління Халіско» Немесіо Осегери Сервантеса (відомого як «Ель Менчо»), одного з найбільш розшукуваних злочинців Латинської Америки. Без розвідки США мексиканській владі було б надзвичайно складно вистежити його та затримати [13].

В Еквадорі теж боротьба з наркоторгівлею нарешті починає давати позитивні результати завдяки співпраці з Вашингтоном.

Створений континентальний військовий альянс проти наркоторгівлі став можливим завдяки політичному зсуву регіону вправо. Це партнерство було втілено в життя з відкриттям 5 березня 2026 року конференції з питань боротьби з наркокартелями в штаб-квартирі Південного командування США, в якій взяли участь міністри оборони регіону. На згаданій конференції глава Пентагону Піт Гегсет закликав країни Латинської Америки застосувати більш агресивний підхід до цієї боротьби.

На підставі аналізу ситуації, що склалася після створення «Щита Америки», західні експерти опрацювали кілька можливих сценаріїв подальшого розвитку подій.

Найбільш імовірний сценарій: зменшення обсягів наркоторгівлі за адміністрації Дональда Трампа. Поки він залишається в Білому домі, боротьба з наркоторгівлею посилюватиметься по всій Латинській Америці, зокрема в Мексиці. Навіть попри те, що країною керує ліва президентка Клаудія Шейнбаум, вона змушена піддаватися тиску США щодо боротьби з наркокартелями, як це було у випадку з «Ель Менчо».

Очікувані перемоги правих сил на виборах у Перу, Колумбії та Бразилії мають збільшити кількість учасників у «Щиті Америки». У результаті вплив наркокартелів поступово слабшатиме, що позитивно позначатиметься на безпеці та економіці регіону. Наразі існує дворічне вікно можливостей для перетворення нової антинаркотичної парадигми на довгострокову державну політику.

Менш імовірний сценарій: Конгрес США обмежує військові дії проти наркоторговців. На проміжних виборах у США в листопаді 2026 року республіканці втрачають більшість у Палаті представників і, можливо, також у Сенаті. Демократи вирішують обмежити повноваження президента щодо застосування збройних сил, змушуючи його звертатися за дозволом до Конгресу, стверджуючи, що боротьбу з наркоторгівлею мають вести правоохоронні органи, а не військові. У результаті армія США змушена призупинити операції в регіоні.

Президент Дональд Трамп продовжує надавати цінні розвідувальні дані своїм латиноамериканським союзникам, щоб допомогти їм у боротьбі з наркокартелями, хоча й без військової підтримки США. Наркоторгівля та пов’язане з нею насильство зменшуються, але цей процес відбувається повільніше. Наркобарони вирішують перечекати до зміни адміністрації у Вашингтоні.

Володимир Паливода,
експерт у сфері міжнародних відносин

(Зображення згенеровано нейромережею)

Примітки:

[1] Країни, що увійшли до «Щита Америки»: Аргентина, Болівія, Гайана, Гондурас, Домініканська Республіка, Еквадор, Коста-Ріка, Панама, Парагвай, Сальвадор, Тринідад і Тобаго, Чилі. 
[2] Південна Америка — це географічний материк, тоді як Латинська Америка — культурно-історичний регіон, що охоплює країни, де переважають мови романської групи (іспанська, португальська, французька). Цей регіон починається відразу на південь від США.
[3] Форум Сан-Паулу — конференція лівих політичних партій та організацій Північної та Південної Америк, насамперед Латинської Америки та Карибського басейну. Форум був створений Робочою партією Бразилії в 1990 році в місті Сан-Паулу. Наразі під владою лідерів та партій-членів Форуму перебувають такі країни: Бразилія, Венесуела, Гватемала, Колумбія, Куба, Мексика, Нікарагуа, Сент-Люсія, Уругвай.
[4] Гедоністичний (від грецького hēdonē — задоволення) означає такий, що прагне насолоди, зосереджений на отриманні задоволень і униканні страждань. Це прагнення може стосуватися як повсякденного способу життя, так і цілої філософської чи етичної системи.
[5] Стратегія національної безпеки США була оприлюднена 5 грудня 2025 року. Цей документ демонструє різкий зсув до максимально прагматичного підходу в дусі «America First». США прирівняли незаконний обіг фентанілу до зброї масового знищення, а транснаціональні наркокартелі оголошено головними загрозами національній безпеці. Адміністрація президента Дональда Трампа закріпила право завдавати превентивних військових ударів по інфраструктурі наркокартелів у Західній півкулі.
[6] «Клан Затоки», також відомий, як Гайтаністські сили самооборони (ГСО) Колумбії, які сформувалися із залишків колумбійського партизанського воєнізованого руху та стали домінуючою злочинною силою в Колумбії. ГСО в основному займаються транснаціональним обігом наркотиків.
[7] Про цей та інші наркокартелі Латинскої Америки більш докладно див. статтю «Наркобізнес як інструмент геополітичної дестабілізації» // https://igp.org.ua/publikacii/narkobiznes-yak-instrument-geopolitichnoї-destabilizaciї/
[8] У лютому 2025 року США внесли до цього списку 8 наркокартелів із Венесуели, Сальвадору та Мексики. З приводу цього рішення президентка Мексики Клаудія Шейнбаум заявила, що відкидає порушення суверенітету своєї країни, якщо Вашингтон вдасться до екстериторіальних дій. Але вона готова до продовження спільних розслідувань.
[9] Історичні зв’язки між марксистськими режимами та наркоторгівлею переважно виникали як засіб політичного виживання або фінансування партизанських війн (так званої антиімперіалістичної боротьби), а не з ідеологічних міркувань. Це перетворило деякі ліві рухи на «наркодержави». Наприклад, у 1980-х роках, коли Нікарагуа перебувала в умовах економічної ізоляції та громадянської війни проти «контрас», деякі представники прокомуністичного уряду використовували логістичні коридори країни для перевезення наркотиків мексиканським картелям в обмін на готівку та підтримку режиму. У той же період уряд Куби в обмін на фінансові вливання та зброю для лівих повстанців (таких як «М-19» у Колумбії) надавав свою територію і повітряний простір колумбійським наркокартелям (включно з Пабло Ескобаром) для транзиту кокаїну до США. У 1989 році після міжнародного скандалу режим Фіделя Кастро провів показовий судовий процес і засудив до розстрілу кількох високопоставлених генералів для дистанціювання від наркобізнесу.
[10] Альваро Урібе, батько якого загинув від рук бойовиків ФАРК, звинувачують у тому, що він співпрацював із правими воєнізованими формуваннями для знищення лівих повстанських груп. Сам колишній президент це твердження заперечує.
[11] Густаво Петро у студентські роки вступив до лав ліворадикального партизанського угруповання «Рух 19 квітня» (M-19). Займався військовою та політичною діяльністю, став одним із керівників угруповання. У 1985 році був заарештований за нелегальне володіння зброєю і засуджений на 18 місяців. Після амністії брав участь у формуванні політичної партії «Демократичний союз M-19». У 2022 році переміг на президентських виборах і став першим лівим політиком на чолі Колумбії.
[12] 5 травня 2026 року Дональд Трамп затвердив нову Контртерористичну стратегію США, яка закріпила перехід від кримінально-правової до безпекової логіки у протидії наркокартелям. Проти них санкціонується застосування розвідувальних, фінансових, військових і контртерористичних інструментів. Американські удари по так званих «наркотерористичних» суднах у Тихому океані є практичною ілюстрацією як ефективності цієї логіки, так і її правової вразливості, на якій наголошують критики.
[13] Уряд США та уряд Мексики пропонували винагороду в розмірі до 15 мільйонів доларів та 300 мільйонів песо, відповідно, за інформацію, що призведе до арешту «Ель Менчо». 22 лютого 2026 року він був взятий під варту мексиканською армією під час безпекової операції у місті Тапальпа, але потім помер від поранень, отриманих у перестрілці, під час його транспортування до Мехіко.