За матеріалами виступу на круглому столі Інституту глобальної політики «Проблемні питання транскордонного співробітництва та шляхи їх вирішення»

«Питання культури миру та демократичного врядування – це фундаментальні основи успішного транскордонного співробітництва»

Я порушу одне питання – питання культури миру та демократичного врядування, як фундаментальної основи успішного транскордону, і акцентуватиму на міжтериторіальному співробітництві. Звертаю вашу увагу, що ці проблеми є в напрацюваннях чинних документів, досліджень. Але вони не визначені як центральна основа, що має у певній мірі дати змогу фінансувати участь у такій справі науковців, участь взагалі людей, які прагнуть миру і демократії.

З огляду на ці питання ми пропонуємо, щоб був безпосередньо розроблений механізм структурованого алгоритму, визначені концепції, логіко-структурні матриці і моделі, інструменти демократичної участі у новому проєкті. І також питання ресурсного забезпечення та враховані ризики.

Звертаю вашу увагу на те, що культура миру, по суті, формує психологічне і соціальне підґрунтя взаємодії із населенням на всіх рівнях, від низу до верху. Тому має бути усвідомлений підхід і мати за основу такі поняття, зв’язані з духовністю. Ми менше надаємо цьому уваги, більш акцентуємо на економічних і політичних аспектах. Але ми хотіли б звернути увагу, що ще з 2012 року у нас створена Міжнародна академія богословських наук, заклади вищої освіти: Карпатський університет імені Августина Волошина, Ужгородську українську богословську академію. Якщо ми не звернемо увагу на питання духовності і духотворення людини, то ми дуже багато механізму будемо закладати в те, про що тут говорили. Я дуже завдячую тим, хто виступає, але прошу звернути увагу на саме цей особливий момент. Адже саме культура миру і демократичного самоврядування дає можливість впоратися зі стереотипами і історичними наративами про ворожнечу між населенням прикордонних регіонів, загалом навіть на європейському чи світовому рівні.

Слід розвивати превентивну дипломатію. Звертаємося до присутніх нині представників Консульств. Зміни у сприйнятті кордону мають бути. Кордон має сприйматися не тільки як бар’єр безпеки. По його обидва боки громади мають довіряти одна одній, що буде взаємовигідно.

Про інформаційно-технологічні процеси, які зараз відбуваються. Ми можемо спілкуватися на будь-якому рівні, і навіть без присутності представників структур, які мають розвивати цей напрям. А також треба домогтися, щоб змінювалося сприйняття кордону, тобто рухатися від бар’єрного підходу до довіри і взаємного контактування. Тобто, культура миру стає сьогодні каталізатором розвитку і самоорганізації. Ми повинні перейти від культури війни (вибачте за цей термін, дуже узаконений), до культури миру і вдатися до самоорганізації від низу до верху.

Наступне. Роль демократичного врядування має безпосередньо правову та організаційну базу для транскордонних зв’язків. Включно з децентралізацією влади. Тому що влада мінімально представлена особистостями. Треба, щоб місцеві громади мали змогу давати громадським організаціям доступ до планування спільних проєктів, вони теж не потребують для цього великих затрат, навіть фінансових.

Далі, прозорість і підзвітність, а також гармонізація процедури. Дуже важливий, особливо значний для світової спільноти і науки є синергетичний ефект і практичні результати, що досягаються через дипломатію і безпеку, через економічні дивіденди, інтелектуальний розвиток і практичні дії. Це – права людини, освіта і виховання, про що сьогодні вже згадувалося.

І про те, що ми б підтримували такий новий напрям співпраці, як еко-мир. Якщо ми вийдемо на таку програму еко-миру, то не буде йтися лише про контактування з існуючими структурами, які в певній мірі відповідають за екологію. Це теж неприйнятно, тому що невелика кількість людей, які займаються цими проблемами, не можуть у повній мірі впливати на відповідальність людей за екологічну безпеку. Тому дуже важливо, щоб таке питання, як духовна парадигма, нині існуюча гуманістична, було основою всіх цих заходів.

Не вдаючись в деталі, хочу звернути увагу на перспективу і гострі кути у цьому питанні через нові можливості стабільного розвитку, через зміцнення безпеки. В нашому університеті і в Міжнародній академії, яка представлена 75 академіками і членами-кореспондентами, із 18 закладів вищої освіти і 17 держав світу, плюс США і, звичайно, Канада, є можливість виходити на нові перспективні теми світопроникнення і світоустрою, світосвідомості. Ми зможемо стати учасниками дуже серйозного діалогу і співпраці, це дасть нам змогу в певній мірі вийти і на вектор духовності. Тому що про вектор духовності сьогодні вже згадувалося. Але це дуже конструктивно розглядається у закладах вищої освіти, у тому числі в згаданих сьогодні. Я хочу звернути увагу, що це дуже важливий вектор, перш за все, самореалізації людини і відповідальності перед народом, перед державою, перед планетою. Цю основу ми бачимо в збереженні мовної та культурної спадщини, історичної свідомості, морально-етичних цінностей, в розвитку духовної стійкості так, як показують сьогодні наші воїни у тому, що стосується даних проблем.

Сьогодні вже говорилося про релігійну самобутність, засновану на християнських і загальнолюдських цінностях. В нашому університеті за останні 10 років проведено 8 міжнародних конференцій, що порушують такі проблемні питання.

Щодо культурного солідаризму. Ми знаємо, що це теж самовираження людини через все те, що ми називаємо культурою загалом. Але й культура миру, і солідаризму мають бути взаємозв’язані. І дуже важливою є цифрова інтеграція, яку треба запускати через призму будь-якої платформи спілкування в Україні і за її межами. Щодо інвестиційної привабливості і екологічної стійкості. Якщо ми будемо звертати на такі речі увагу, то це позначиться позитивно на нашому розвиткові.

І про головні перестороги і ризики. Це дуже складні внутрішні і зовнішні проблеми, які мають свої загрози і можуть блокувати співпрацю. Геополітична нестабільність, криза демократії, історичні травми, які стосуються того, про що зараз йдеться. Взяти для розгляду лише Україну, 12 історичних земель. Але те, що ми пов’язуємо з транскордонним співробітництвом, це порівняно новий підхід. Але він вже давнішній, бо має історичну канву, про яку вже сьогодні згадували.

Імітація реформ теж дуже небезпечна. Реформи ніби здійснюють, але всі вони не доводяться до кінця. Бо реформи визначають структури, про які ми добре знаємо, але не можемо дійти до них по вертикалі.

Економічний дисбаланс, який нині спостерігається. Більш складним є питання національного і релігійного егоїзму. Якщо ці питання виходять тільки на індивідуальний підхід, без питань загальнодержавності, взаємозв’язку, відповідальності, питання розуміння культури миру і безпосередньо демократичного врядування, то, звичайно, ми будемо дуже довго долати цей шлях. Але якраз нас і чекає велика робота з розробки документації, дуже велика. Це організація і проведення конференцій, зустрічей, форумів і, ясна річ, дискусійних панелей, де ми можемо ці питання розглядати на різних рівнях з відповідно структурними складовими.

Майя АРТЬОМОВА,
директор НДІ філософії, богослов’я та аналітики
Карпатського університету імені Августина Волошина,
доктор філософський наук, професор