Нова система європейської безпеки. Принципи побудови та складові
ЧАСТИНА ІІ
Військова складова
Про розвиток оборонного потенціалу Європи у військовій сфері йдеться у документі «Збереження миру – Дорожня карта оборонної готовності до 2030 року», який був розроблений Європейською комісією спільно з НАТО і оприлюднений 16 жовтня.
У ньому викладено кілька флагманських проєктів. Вони передбачають:
- зміцнення сухопутного кордону НАТО/ЄС з Росією та Білоруссю – проєкт Варта східного кордону (Eastern Flank Watch);
- підвищення ефективності європейської системи ППО з протидії БПЛА (мається на увазі система ППО НАТО, якою об’єднується система протиповітряної оборони європейських країн) – проєкт Європейський повітряний щит;
- нарощування спроможностей збройних сил європейських країн з виконання ударів ракетами великої дальності;
- створення до 2027 року загальноєвропейської зони військової мобільності з гармонізованими правилами та мережею маршрутів для швидкого переміщення військ та техніки по всій Європі;
- використання майбутнього репараційного кредиту за рахунок заморожених російських активів для регулярного фінансування України.
Зараз такі проєкти на стадії розробки, узгодження та часткової реалізації. Причому, щодо проєктів існують певні суперечності. Тому вони можуть бути окреслені лише у загальному вигляді з деталізацією лише окремих аспектів. Втім, це дає змогу визначити їх суть та загальну направленість.
Так, зміцнення сухопутного кордону НАТО/ЄС з Росією та Білоруссю виконується у спосіб:
- посилення його охорони силами національних прикордонних органів;
- створення систем інженерних загороджень;
- вдосконалення передової військової присутності Північноатлантичного союзу.
Зокрема, окрім прикордонних служб, до справи з посилення охорони кордонів залучаються національні збройні сили та сили територіальної оборони. Відповідні питання відпрацьовуються на військових навчаннях в Польщі та Литві. Для них це особливо актуально, бо пов’язується з провокаційними діями російських та білоруських спецслужб, які залучають мігрантів з країн Азії, Близького Сходу та Африки для проривів польського та литовського кордонів. Аналогічні навчання організовуються також в інших країнах Балтії та Фінляндії
Водночас в Польщі розпочато реалізацію програми «Східний щит», а в країнах Балтії – «Балтійська оборонна лінія», які поєднують сучасні засоби спостереження та радіоелектронної боротьби, різноманітні оборонні споруди (надовби, протитанкові рови, дротяні загородження, залізобетонні стіни) та мінні поля. Для інтеграції інформації, зібраної системами спостереження, будуть створені оперативні центри аналізу даних. Для обробки даних і автоматичного підключення до систем зброї ці центри використовуватимуть штучний інтелект.
Програми підтримуються значними інвестиціями. Зокрема, Польща виділила на програму «Східний щит» близько 2,5 млрд дол.
Як згадувалося в нашій статті «Північноатлантичний Альянс. Викривлені погляди на нього та дійсна сутність НАТО», розвиток передової присутності НАТО має на меті не допустити прориву російських військ до Європи і розгромити їх на кордоні. Це відрізняється від попередньої концепції, якою допускався відхід передових сил ОЗС НАТО від кордону з подальшим відновленням розташування внаслідок виконання контрударів. Після масових військових злочинів росіян на окупованих територіях України такий підхід було визнано неприпустимим.
Реалізація таких планів здійснюється у спосіб зміцнення національних збройних сил передових країн-членів НАТО – Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Румунії, Болгарії, Фінляндії та Норвегії, а також нарощування військ ОЗС Альянсу на їх території. Крім того, на території цих країн посилюється передова присутність ЗС США. Водночас підвищується спроможність НАТО оперативно реагувати на кризові ситуації та перекидати свої війська із тилових до передових районів Європейського ТВД. Більш детально таке питання також розглядалося у вищезгаданій статті.
В рамка планів створення Європейського повітряного щита розробляються дві взаємопов’язані концепції, а саме: ініціатива Eastern Sentry («Східний вартовий») та проєкт European «wall of drones» (Європейська «стіна дронів»).
Eastern Sentry передбачає перерозподіл сил та засобів ППО НАТО на Європейському ТВД із зосередженням їх на найбільш загрозливих напрямках. Наразі країни-члени НАТО вже підтримують цю ініціативу, виділяючи свої винищувачі для розміщення у передових зонах, зокрема, в країнах Балтії, Польщі, Румунії та Болгарії. Це відчутно розширить можливості з протидії авіації противника, однак стоосовно БПЛА він малоефективний.
European «wall of drones» є спільною розробкою естонської компанії DefSecIntel та латвійської Origin Robotics. Це багатошарова система захисту від БПЛА під назвою Eirshield. Вона включає РЛС, відеокамери та радіочастотні детектори, засоби радіоелектронної боротьби і вогневого ураження, а також дрони-перехоплювачі. Все це об’єднується автоматизованою системою управління на базі штучного інтелекту, яка визначає координати та напрямки руху БПЛА і можливі загрози від них, на основі чого визначається спосіб їх знищення.
Європейська комісія планує запустити в дію Європейську «стіну дронів» вже до кінця 2026 року. Повною оперативна готовність система має бути до кінця 2027 року. Однак, плани її створення викликають суперечності серед європейських країн. Зокрема, керівництва Німеччини та Франції вважають її занадто складною та недешевою. Висловлюється занепокоєння з приводу того, що вона може швидко втратити унікальність, внаслідок чого всі зусилля та кошти, витрачені на її створення, будуть марні.
Серйозною проблемою є також нестача засобів ППО у НАТО, здатних виводити з ладу БПЛА. Найбільш ефективними для такої справи вважаються німецькі IRIS-T. Однак їх не так багато, щоб забезпечити потреби НАТО/ЄС та України. А європейська промисловість не може швидко наростити їх випуск.
Інформація щодо механізмів нарощування європейськими країнами спроможностей своїх збройних сил завдавати далекобійних ракетних ударів відсутня. Ймовірно, для цього будуть збільшені обсяги виробництва вже відомих ракетних систем (зокрема, у ФРН та Великобританії), розроблятимуться нові ракети, будуть придбані американські «Tomahawk». Цілком можливо, що ракетні комплекси спільно розроблятимуться та виготовлятимуться Європою та Україною, у якої вже є відповідний досвід. Адже ж згідно з «данською ініціативою», на території європейських країн відкриваються українські та спільні оборонні підприємства.
Під егідою ЄС вживаються також заходи з тим, щоб створити загальноєвропейську зону військової мобільності або так званий «військовий Шенген». Тут мається на меті підвищити оперативність переміщення військ країн-членів НАТО та багатонаціональних контингентів Альянсу із тилових у передові райони Європейського ТВД.
Сьогодні це ще досить серйозна проблема. Зокрема, передислокація з’єднання дивізійного рівня з Франції до Польщі потребує близько 30 діб, що вважається неприйнятним в умовах швидкоплинної війни. Причини такого стану справ: складність бюрократичних процедур при перетині кордонів військовими підрозділами, особливо зі зброєю та технікою; недостатня пропускна спроможність автомобільних шляхів і залізниць; велика кількість мостів та тунелів, які може підірвати ворог, що заблокує рух; нестача військово-транспортних літаків для перевезення важкої техніки.
Усунути згадані проблеми має Європейський Союз. А наслідки відповідних рішень перевіряються під час навчань НАТО. Одним із варіантів є створення спеціально підготовлених військово-транспортних коридорів за визначеними напрямками.
Забезпечення України фінансами за рахунок заморожених ЄС російських активів
Таке питання надзвичайно важливе для України, тому потребує більш детального розгляду.
Зараз ЄС, щоб надати Україні допомогу, використовує лише відсоткові доходи від таких активів. Вони не перевищують суми у п’ять мільярдів євро на рік. В основному ці кошти спрямовуються на обслуговування кредиту G7 для України.
Звичайно, такий підхід малопродуктивний, оскільки не охоплює основну частину російських коштів, що під санкціями ЄС. З огляду на це, Європейська комісія пропонує варіант, яким передбачається надання Україні так званого «репараційного кредиту» обсягом 140 млрд євро, забезпечений грошовим еквівалентом російських активів. Росія втратить право на них, якщо відмовиться виплачувати репарації Україні після завершення війни.
Разом з тим, реалізація такого плану пов’язана з низкою проблем. Основною з них є позиція Бельгії, де саме розміщена основна частина російських коштів у обсязі 185 млрд євро. Уряд Бельгії не проти, щоб ЄС використав їх для надання допомоги Україні. Однак, він занепокоєний можливістю направлення Росією позову проти Бельгії у міжнародні судові інстанції. З огляду на це, Брюссель вимагає від ЄС гарантій забезпечення бельгійських інтересів. З такими ж вимогами виступають Франція та Люксембург, які утримують 18 та 10 млрд євро російських активів.
Свої інтереси є також у ЄС, який бажає зберегти свою репутацію надійного партнера у банківсько-фінансовій діяльності. Саме тому керівництву Європейського Союзу важливо довести, що йдеться не про довільну конфіскацію чужих фінансових активів, а про чітко обґрунтований механізм репарацій, заснований на міжнародному праві та принципі відповідальності агресора.
Разом з тим, ЄС зважає на погрози Москви націоналізувати та швидко продати залишені в Росії європейські активи у випадку конфіскації її коштів Європейським Союзом. Путін з такого приводу підписав указ «Про деякі особливості реалізації майна, яке знаходиться у федеральній власності». В указі йдеться, що такі заходи застосовуються у відповідь на «недружні дії США та інших іноземних держав». Значна частина європейських компаній вийшла з Росії, але там залишилась їх нерухомість, яку може вилучити Москва.
Тому Європейська комісія пропонує механізм, який дозволяє використовувати російські активи в інтересах України у спосіб зміни форми їх зберігання, а не належності. Ним передбачається залучення не тільки відсотків, але й тих грошових потоків, що виникають під час погашення російських облігацій чи закінчення термінів депозитів. Зараз ці кошти автоматично потрапляють на рахунки Європейського центрального банку та залишаються там у пасиві. ЄК пропонує обміняти їх на облігації з нульовим купоном, гарантовані всіма членами ЄС, а вивільнені кошти віддати на потреби України.
ЄС буде використовувати ці кошти для того, щоб надати Україні кредит з обмеженим правом повернення. В даному випадку це означає, що вона повинна буде повернути кредит тільки після того, як Росія виплатить воєнні репарації. При цьому за Москвою, як і раніше, залишатиметься право висувати вимоги до Бельгії щодо повернення своїх коштів. Конкретні рішення зі згаданих питань поки що не визначені, що розцінюється деякими експертами, як провал спроб ЄС впоратися з цим проблемним питанням. Однак це не так. Процес узгодження є складним, але поступово просувається.
Зважаючи на те, що до ЄС входить велика кількість країн і кожна зі своїми інтересами, ухвалити спільні рішення на рівні організації та їх реалізувати є досить непросто ще й потребують чимало часу. Це ускладнюється також і громіздкими бюрократичними процедурами в середині Європейського Союзу. Вони незрозумілі для неспеціалістів, як не зрозумілий і зміст багатьох програм ЄС. Через це формується думка про те, що керівництво ЄС не приділяє достатньої уваги питанням оборони Європи і що Європейський Союз беззахисний перед Росією. До того ж такі погляди культивуються російською пропагандою, якою Москва намагається залякати Європу та змусити її поступатися, в тому числі з українського питання.
На жаль, подібні ідеї підтримують деякі українські експерти. Бо вони, скоріш за все, не усвідомлюють їхньої суті і цим, як бачимо, грають на руку Росії, підриваючи європейські та євроатлантичні прагнення України.
Висновки
Сьогодні усвідомлення європейцями реальності загроз з боку Росії та перехід їх мислення з мирного на військове конвертується в дії НАТО і ЄС з посилення захисту Європи. Нині вже схвалено принципи побудови нової системи євроатлантичної та європейської безпеки і розробляються плани для їх втілення.
Такими принципами не передбачається створення окремої європейської армії. Вони стосуються лише процесів зміцнення європейської складової НАТО. При цьому ЄС бере на себе більшу частину відповідальності за вирішення питань фінансово-економічного забезпечення оборони Європи.
На даному етапі основними зі згаданих питань є визначення механізмів збільшення оборонних витрат країнами-членами НАТО, залучення коштів для розвитку європейської економіки та використання в інтересах України російських фінансових активів, заморожених ЄС.
Водночас керівництво Європейського Союзу стає більш уважним і до суто військових аспектів підвищення безпеки Європи. Насамперед мається на увазі посилення охорони та оборони східних кордонів НАТО/ЄС, вдосконалення системи ППО в частині стосовно протидії БПЛА, а також оснащення збройних сил європейських країн далекобійними ракетами.
Все це збільшить можливості України у військовому протистоянні з Росією, а також зміцнить безпеку нашої держави. Одночасно зросте її роль і значення, як однієї з ключових складових європейської та євроатлантичної безпекової архітектури.
Олег Березюк, Георгій Загорський, Юрій Михайленко
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
