Стримати Росію разом. Україна, Польща та країни Балтії як можливий осередок системи безпеки Європи
Основним принципом побудови нової системи європейської та євроатлантичної безпеки є посилення відповідальності Європи за уникнення своїх проблем у такій сфері;
пропонуються різні для цього варіанти, зокрема, створення своєї європейської складової за участю України, у якої зараз найбільш потужна, з досвідом реальних бойових дій армія в Європі;
поки що така тема гіпотетична за характером, але цікава, бо може бути одним із можливих механізмів гарантування безпеки та зміцнення позицій України у післявоєнний період;
зокрема, Київ може запропонувати створити воєнно-політичне об’єднання у складі України, Польщі та країн Балтії, які безпосередньо межують з Росією та є, або можуть стати об’єктами для її нападу.
Головною загрозою безпеці Європи у військовій сфері є ймовірний напад на неї Росії. Згідно з багатьма оцінками, небезпека зростає, оскільки саме Європа, яка допомагає Україні, є ключовою перешкодою у реалізації росіянами своїх планів перетворити Росію на велику світову державу. При цьому раніше на боці Європи, як її ключовий союзник, завжди були США. Зараз ситуація інакша. Посилення з боку Китаю викликів США знизило можливості американців з надання допомоги Європі у протидії Російській Федерації. Як наслідок, виникла необхідність створити нову систему європейської та євроатлантичної безпеки. Принципи у такій справі відомі. Вони передбачають зосередження зусиль США на стримуванні Китаю у світі та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. А Європи – у вигляді Європейського Союзу та європейської складової НАТО для протидії Росії за американською допомогою. Такі плани реалізуються практично, а відповідні заходи, що вживаються, мають позитивні здобутки.
Основні з таких: підвищення оперативності дій системи негайного реагування Альянсу; посилення передової військової присутності ОЗС НАТО на кордоні з Росією; вдосконалення системи ППО із зосередженням головної уваги на посиленні можливостей протидії БПЛА та російським ракетам; підвищення військової мобільності; зміцнення кордонів з Росією і Білоруссю; реалізація масштабних програм переозброєння європейських країн. Все це забезпечується необхідним фінансуванням.
Відповідна увага надається підтримці Україні у її військовому протистоянні з Росією. У якому вигляді – відомо і не потребує деталізації. На погляд керівництва ЄС, саме Україна є однією з основних сил, що стримує росіян від нападу на Європу. Поки що вони воюють проти України, бо просто не мають ресурсів на ще одну війну.
Основою такої системи в Європі є європейська складова НАТО. Незважаючи на деякі її проблеми внаслідок суперечностей між європейськими країнами, вона демонструє, що спроможна виконувати свої функції. Ба більше, НАТО вже фактично веде бойові дії із захисту Європи від російських нападів та провокацій.
Поки що йдеться про протиповітряну та протиракетну оборону Європи. Вона дійсно функціонує всупереч твердженням критиків НАТО, які прагнуть переконати, що члени Альянсу не мають змоги протистояти Росії. В основному через те, що провідні європейські країни намагаються уникати військового зіткнення. Подібні твердження хибні, що вже підтверджувалось у наших публікаціях. Але, звернімося ще раз до такого питання.
Так, на території країн НАТО, які межують з Росією, розгорнута від Балтійського до Чорного моря потужна інтегрована система протиповітряної та протиракетної оборони НАТО NATINAMDS. Вона складається з засобів ППО та ПРО згаданих країн, а також зенітних ракетних комплексів Patriot та винищувачів F-35, F-16, F/A-18, Eurofighter Typhoon і Gripen інших членів НАТО, які розташовані у передовій зоні. Дії таких засобів підтримують літаки дальнього радіолокаційного виявлення АВАКС Е-3А НАТО та літаки ДРЛВ національних ВПС Великобританії, Італії і низки інших країн. В даний час така система доповнюється спеціалізованими системами з протидії безпілотним літальним апаратам загальноєвропейського рівня European «wall of drones» (Європейська «стіна дронів») та LCI-X (Layered Counter-UAS Initiative – Багаторівнева ініціатива з протидії безпілотним авіаційним системам). Вони будуть активізовані у 2027 році.
Система ППО NATINAMDS активно застосовується НАТО за призначенням. Причому, ніхто не побоюється знищувати засоби повітряного нападу Росії. Свідченням можуть бути заходи НАТО у відомій ситуації вторгнення до повітряного простору Польщі понад 20 російських БПЛА в ніч з 9 на 10 вересня 2025 року. Як і передбачалося протоколом, атаку відбивали сили та засоби ППО Польщі та НАТО на тій території, в тому числі польські винищувачі F-16 та нідерландські F-35, а також німецький ЗРК Patriot. Їхня робота координувалися з італійського літака ДРЛВ Gulfstream G550 CAEW.
Зараз російські БПЛА беззастережно і систематично знищуються у повітряному просторі Румунії завдяки спільним діям національних винищувачів та авіації країн-членів НАТО, яка дислокується на румунській території. Крім того, авіація НАТО виконує завдання з перехоплення російських літаків тактичної авіації та розвідників, які наближаються до повітряних кордонів країн Балтії і Північної Європи. При цьому демонстративно включаються активні засоби наведення бортових озброєнь.
В жодному з розглянутих випадків нічого додатково не узгоджувалося, все виконувалося автоматично. Звичайно, не без проблем, але вони пов’язані не з тим, що НАТО остерігається Росії, а з відсутністю у нього належного досвіду дій у сучасних війнах та деякими технічними складнощами. Ці проблеми усуваються, в тому числі за сприяння України. Для цього сформовано Спільний центр аналізу, навчання та освіти у Польщі (JATEC). Крім того, Україна розгорнула спеціальну місію в Данії. Підрозділи Сил оборони України систематично беруть участь у військових навчаннях НАТО, під час яких нашим партнерам передається набутий бойовий досвід.
НАТО поки що не веде з Росією наземних бойових дій, але активно до цього готується. Як це відбувається – також про це вже чимало писалося. Тому немає потреби повторювати. Можна лише сказати, що система негайного реагування НАТО на кризові ситуації, як і системи ППО та ПРО, почне діяти автоматично без усіляких узгоджень в тому випадку, коли станеться військове вторгнення Росії до Європи.
Однак, у роботі системи європейської безпеки можуть виникнути проблеми, що може знизити її ефективність, або взагалі її паралізувати. Дане питання заслуговує на окрему увагу. Так, цілком можливо, що виникне ситуація, коли США не зможуть навіть частково допомогти Європі у випадку нападу на неї Росії. Причинами цього можуть бути загострення політичного протистояння у США напередодні, чи після їх виборів, або напад Китаю на Тайвань, який перебуває під американським захистом. Причому, Росія та Китай свої дії в Європі та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні можуть скоординувати.
Крім того, можуть суттєво посилитись протиріччя в середині НАТО і Європейського Союзу. Росія над цим активно працює, підтримуючи різного штибу проросійських ультраправих, ультралівих та євроскептичних сил в Європі. Навесні 2026 року Росія втратила Угорщину. Однак, її ставленики залишаються при владі в Словаччині, Болгарії та частково у Чехії. Крім того, не виключається можливість, що прийдуть до влади ультраправі сили в Німеччині та ультраліві – у Франції. Це вже ускладнює і може ще більше ускладнити можливості спільних дій НАТО проти Росії.
Суттєві проблеми для Європи можуть створити також кризові ситуації, пов’язані з проривами біженців та мігрантів на її територію, а також можливі конфлікти в окремих європейських країнах на етнічному, релігійному, або сепаратистському підґрунтях. І хоча вони вимагатимуть відповідного реагування, в тому числі, силового, однак, не підпадають під юрисдикцію НАТО. Спільні дії Альянсу передбачаються лише у випадку зовнішнього нападу на його членів. Ба більше, члени НАТО можуть по-різному сприймати причини та учасників конфліктів і відмовитись від участі у миротворчих чи стабілізаційних операціях.
У розпорядженні керівництва ЄС є Європейські сили швидкого (ЄСШР) реагування, що створені для оперативного реагування на кризи в Європі і за її межами. Їх чисельність – близько 5 тис. осіб, що очевидно недостатньо. Крім того, між країнами ЄС, які направляють свої підрозділи до складу ЄСШР, можуть виникнути розбіжності щодо їх місій.
Такі проблеми можуть значною мірою усуватися у спосіб створення воєнно-політичного об’єднання європейських країн, які саме межують з Російською Федерацією і вже є, або можуть стати об’єктами нападу з її боку. Це дасть змогу створити осередок системи європейської безпеки, який у будь-якому випадку вступить у війну з Росією. Такими країнами передусім є Україна, Польща, Литва, Латвія та Естонія. Межує з Росією також Фінляндія, але вона не бажає вступати у подібні структури, окрім НАТО. Їх можуть підтримати інші країни-члени НАТО та ЄС, насамперед, Великобританія, Франція та Німеччина, які вважаються європейськими лідерами. При цьому Лондон завжди виступатиме проти Москви навіть якщо Париж і Берлін його не підтримають.
В рамках такого об’єднання може бути налагоджена взаємодія за широким спектром воєнно-політичних, військових та військово-технічних напрямів. Основними із них можуть стати:
по-перше – спільна воєнна політика в регіоні в межах Стратегічної концепції НАТО, яка визначає воєнно-політичний курс Альянсу, а також Спільної політики безпеки та оборони ЄС;
по-друге – інтеграція систем протиповітряної, протиракетної та протидронової оборони. В Польщі та країнах Балтії, які є членами НАТО, це вже виконано. Між Україною і Польщею налагоджена тісна взаємодія у згаданій сфері. Її необхідно лише вдосконалити;
по-третє – створення об’єднаних угруповань військ на найбільш загрозливих напрямках. Мається на увазі передусім направлення польських військ та українських підрозділів до країн Балтії, у яких недостатній військовий потенціал для протистояння Росії. Втім, за необхідності Україна може направити свої війська до Польщі, а вона – до нашої держави. Тим самим будуть забезпечені можливості маневру силами та засобами. Механізми для цього вже є у вигляді багатонаціональних з’єднань та частин НАТО в Польщі та країнах Балтії. До них може бути підключена також Україна;
по-четверте – складання спільних оперативних планів на випадок війни. В ОЗС НАТО такі плани вже існують, де враховується роль України як складової системи європейської безпеки. Свідченням цього є характер військових навчань ОЗС НАТО на південно-західному фланзі Європейського ТВД. Їх треба тільки уточнювати. Перевірка планів спільних дій України, Польщі та країн Балтії може виконуватись у спосіб проведення власних військових навчань;
по-п’яте – поглиблення взаємодії у сферах логістики та виробництва озброєнь. Це також вже відбувається на практиці. Польща та, загалом, Європа виступають оперативним і стратегічним тилом для України та країн Балтії. Саме через польську територію пролягають основні наземні канали постачання озброєнь та іншого військового спорядження до України, Литви, Латвії та Естонії. Крім того, між Україною та Польщею і країнами Балтії, а також іншими членами НАТО і ЄС налагоджені тісні зв’язки в галузі виробництва озброєнь. Вони поглиблюються і стають системними.
За своїм потенціалом об’єднання України, Польщі та країн Балтії буде цілком здатне протидіяти Росії, навіть і без безпосередньої допомоги решти країн НАТО, а лише за його військово-технічної підтримки. Це підтверджують майже п’ять років війни, коли Україна віч-на-віч протистоїть Росії на полі бою. А з Польщею та країнами Балтії їх спільний потенціал, як мінімум, подвоїться.
Існує думка, що влада та населення згаданих країн морально слабкі та, на відміну від України, не будуть воювати з Росією. Про що свідчить, як мовиться, активне придбання поляками нерухомості в країнах Західної Європи. На основі такого факту робиться висновок, що поляки не братимуть участі у війні, а в основному покидатимуть свою країну. Подекуди це саме так. Але до Європи з України переїхало чи не половина її населення. І Україна активно протистоїть Росії. Таке буде і з Польщею та країнами Балтії.
Згадані пропозиції не суперечать Північноатлантичному договору. Він не забороняє членам НАТО укладати воєнно-політичні угоди з іншими країнами. Прикладом можуть служити договори між США та Японією і Південною Кореєю, які є союзниками Америки поза НАТО. Крім того, 7 серпня 2026 року Туреччина, Саудівська Аравія та Пакистан підписали у м. Мекка тристоронню угоду про спільну оборону. Будь-який збройний напад на одну з трьох країн вважатиметься нападом на них усіх. Тобто, прецеденти вже є і можуть бути використані Україною, Польщею та країнами НАТО.
Необхідність створити європейську військову складову вже обговорюється у експертних та політичних колах Європи. І хоча їх ідеї відрізняються від наведеної пропозиції, але споріднені з ними. Зокрема, нещодавно міністр закордонний справ Польщі Р. Сікорський виступив з ініціативою щодо заснування на постійній основі так званого «Європейського легіону» у складі досвідчених військових із європейських країн, в тому числі з України. На його погляд, легіон міг би діяти на зразок з’єднання швидкого реагування на кризи в Європі, які не потребують втручання США. В якості першого кроку у реалізації такої ініціативи Р. Сікорський запропонував закрити небо над Україною.
В той же час, Р. Сікорський вважає за необхідне зберегти НАТО як потужну систему колективної безпеки, що дає змогу стримувати військову агресію Росію проти Європи. На погляд польського політика, нова військова структура повинна доповнювати Альянс там, де це необхідно, а не конкурувати з ним чи його дублювати. Водночас Р. Сікорський визнав вагому роль США в системі європейської безпеки. На його переконання, Америка зберігатиме свої війська на території Європі та продовжить надавати військові технології та розвідувальну інформацію.
Отже, як свідчить такий аналіз, чинна система європейської безпеки спроможна стримувати Росію і протидіяти провокаціям з її боку. Разом з тим, у системі є низка проблем, що можуть знизити її дієвість у випадку розв’язання війни. Причина цього – зниження участі США у гарантуванні безпеки Європи внаслідок переорієнтації їх уваги та зусиль на стримування Китаю, а також через можливе посилення розбіжностей між європейськими країнами як з власних проблем, так і під впливом Росії.
Усунути таке можна, створивши в рамках НАТО та ЄС окреме воєнно-політичне об’єднання з числа суміжних з Росією країн, які вже є, або можуть стати об’єктами нападу з її боку. Вони гарантовано вступлять у війну з нею. Це – Україна, Польща та країни Балтії. У такій структурі може бути налагоджена взаємодія по лініях проведення спільної воєнної політики, інтеграції систем ППО, створення об’єднаних угруповань військ, визначення спільних оперативних планів на випадок війни, а також поглиблюючи співпрацю в сферах логістики та виробництва озброєнь. Таке об’єднання спроможне дати відсіч військовій агресії Росії, про що свідчить досвід України, яка здійснює це власними силами на полі бою. НАТО та ЄС надають їй лише військово-технічну і фінансово-економічну допомогу. А спільні зусилля України, Польщі та країн Балтії виведуть такі можливості на якісно новий рівень.
Реалізація розглянутого підходу стане реальною гарантією безпеки України та підвищить її роль і значення в системі європейської безпеки та в регіоні Центрально-Східної Європи.
Юрій Ільченко,
Інститут глобальної політики
(Зображення згенеровано нейромережею)
